• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічне зростання і його чинники

Рис.2. Крива Філіпса в умовах стагфляції

Рис. 1.Крива Філіпса

Відрізок справа від точки N відображає падіння цін у період кризи надвиробництва.

Крива Філіпса достовірно відображає тільки короткострокову динаміку інфляції і безробіття, яка вимірюється поточними показниками. При існуванні економічних взаємозв’язків, виражених кривою Філіпа, неможливо досягти повної зайнятості без інфляції. Крива Філіпса в умовах стагфляції показана на рис.2.

Темп

інфляції(%) РС РС₁

P^* N^* N₁

u^* u₁ Рівень безробіття (%)

Стагфляція – це період, протягом якого спад економічної активності (стагнація) супроводжується інфляцією. Графічно стагфляція зображена на рис.2.1. шляхом зсуву кривої Філіпса вправо вгору.

1.Економічне зростання : суть, цілі, ефективність

2.Фактори економічного зростання

3.Типи економічного зростання

4.Економічне зростання і циклічність

1. Економічне зростання : суть, цілі, ефективність

Економічне зростання є одним з найважливіших досягнень людського суспільства. Адже воно передбачає зростання економічної могутності країни, збільшення обсягів суспільного виробництва і розширення можливостей економіки задовольняти зростаючі потреби населення в товарах і послугах.

Економічне зрос­танняозначає процес кількісно-якісних зрушень у межах тех­нологічного способу виробництва, зумовлених відповідними су­перечностями та чинниками і виражається у збільшенні обсягів суспільного виробництва.

Економічне зростання вимірюють двома способами. По-перше, темпами зро­стання реального ВВПза певний проміжок часу — здебільшого за рік, по-друге — темпами зростання реального ВВП на душу насе­лення за той самий період .

Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни. Збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населен­ня означає підвищення рівня життя в країні. Економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і ефективніше розв'язувати соціально-економічні проблеми. Збільшення заробіт­ків у ході економічного зростання створює можливості сім'ям І ок­ремим особам отримувати додаткові матеріальні блага і послуги без відмови від споживання інших життєвих благ. Економічне зростан­ня дає змогу країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля без зниження наявного рівня споживання та скорочення інвестицій. Воно створює можливості для скорочення робочого часу і збільшен­ня часу відпочинку й дозвілля. Економічне зростання полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів. Нарешті, воно дає змо­гу нації зберігати державну незалежність.

В економічній науці існують різні погляди на економічне зростання.

Наприкінці XVIII ст. Томас Мальтус пророкував, що внаслідок зростання чисельності населення збільшення національного продукту супроводжува тиметься зниженням життєвого рівня людей. На його думку, обсяг виробниц­тва зростає повільніше, ніж чисельність населення. Чому? Нові працівники прикладають робочу силу до обмежених ресурсів землі. Кожен працівник тепер має менше землі для обробітку. Граничний продукт землі зменшується, і знижується реальна заробітна плата. Отже, Мальтус вважав, що економічне зростання та збільшення кількості населення ведуть до того, що робітники одержуватимуть лише мінімум засобів існування. Однак учений не передбачив май­бутнього внеску наукових відкриттів, розвитку техніки в економічне зростання та збільшення національного доходу .

Більш як півтора століття тому німецький економіст Ф. Ліст у праці "Національна система політичної економії" (1841 р.) розділив історію суспільства на стадії. Цю класифікацію розвинув К.Маркс. Згідно з їхніми поглядами, кожне суспільство еволюціонує в одному напрямі, — тобто послідовно прогресує. На зміну примітивним культурам, основу яких становили мисливство й землеробство, прийшло рабство. За середньовіччя склалося командне управління, яке грунтувалося на земельній власності — феодалізмі. Ренесанс і реформація підготували промислову революцію, що сприяла зміні феодалізму капіталізмом. Прихильники Маркса вважали, що ка­піталізм, або ринкова система, також мусить зійти з історичної сце­ни і поступитися місцем соціалізму або комунізму. Однак перебіг реального життя не завжди підтверджує думки економістів та істо­риків. Усупереч передбаченням К. Маркса капіталізм не зник. Навпаки, ринкова система забезпечила небувале прискорення еко­номічного розвитку багатьох країн.

Друга половина XX ст. позначилася високими темпами еко­номічного зростання в Японії, Німеччині, скандинавських країнах, державах Північної Америки, нових індустріальних країнах та ін. Реалії свідчать, що сучасна ринкова економіка функціонує ефек­тивніше, ніж у XIX — першій половині XX ст.

Країни, які обрали марксистську схему організації національної економіки, нині повертаються до ринкової системи. їхній експери­мент із командною економікою виявився невдалим.

З огляду на високі щорічні темпи економічного зростання у другій половині XX ст. постає запитання: чи може воно тривати й у XXI та наступних століттях? Нині економісти дають на нього дві протилежні відповіді.

Противники економічного зростання вказу­ють на те, що світова система використовує ресурси і нагромаджує відходи темпами, які планета не може витримати. Розвиток сучасної промисловості залежить від невідтворюваних природних ресурсів, які вичерпуються. Згідно з цим поглядом, людство невдовзі цілком використає певні природні ресурси - нафту, мідь, вугілля, орні землі, що життєво важливі для процесу виробництва. Надмірне навантаження на землю внаслідок украй інтенсивного її обробітку, ви­топтування травостою перетворюють її в пустелю, а здатність плане­ти прогодувати населення зменшується. Вилов риби зі Світового океану відбувається такими темпами, що вона не встигає понов­люватися. Зростання відходів, що є неминучим результатом еко­номічного зростання, пригнічує абсорбційну здатність світової еко­логічної системи. До того ж інтенсивно забруднюється довкілля, вичерпується озоновий шар, змінюється клімат планети.

Прихильники економічного зростання переконані, що це — єди­ний шлях до поліпшення матеріального достатку й підвищення життєвого рівня. Збільшення виробництва товарів і послуг та до­ходів забезпечує людності кращі освіту й медичне обслуговування, триваліший відпочинок, продовжує середню тривалість життя тощо. НТП дає змогу збільшувати розвідані запаси ресурсів і створювати нові, відкривати або розробляти замінники наявних ресурсів і т. д., тобто запаси ресурсів залежать від розвитку технічних знань.

Зв'язок між економічним зростанням і станом довкілля, на дум­ку адептів зростання, перебільшений. Прискорення економічного зростання не обов'язково означає посилення забруднення. Вони вважають, що забруднення є не стільки побічним продуктом зро­стання, скільки наслідком того, що частина довкілля — річки, озера, моря, океани, повітря — трактується як спільна для використання власність. Ця власність стала нашим смітником. Для зменшення забруднення довкілля прихильники економічного зростання пропонують запровадити законодавчі обмеження або спеціальні податки.

З існуючої в економічній науці полеміки випливає, що економічне зростання не є абсолютним благом. Наслідки безперервного зростання обсягу виробництва для довкілля та способу життя потрібно обов’язково враховувати за будь-якого підходу до оцінки майбутнього економічного стану.

Основними показниками динаміки економічного зростання на макроекономічному рівні є зростання обсягів валового внут­рішнього продукту або національного доходу, темпи зростання цих показників у розрахунку на душу населення та ін .

Читайте також:

1. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
2. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
3. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
4. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
5. Банкрутство підприємств як економічне явище
6. Безробіття як економічне явище. Суть ,рівень та види безробіття
7. Безробіття як соціально-економічне явище
8. Безробіття як соціально-економічне явище.
9. Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності
10. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
11. Вибудовування ДС зв’язків зі споживачами як фактор зростання
12. Видатки та заощадження як функції доходу. Автономні величини та їх чинники. Крива планових видатків.

Переглядів: 1227