• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Елементи системи оподаткування

Податковим кодексом України прописані наступні елементи системи оподаткування: платник податку, об’єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.(сказати про пільги.)

Де платники податку -фізичні особи та юридичні особи і їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування , і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

об'єкт оподаткування- може бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

база оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

ставка податку- розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

порядок обчислення податку- здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

податковий період встановлений період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів.

Види податкового періоду : календарний рік; календарне півріччя;календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

строк та порядок сплати податку- період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

3. Класифікація податків за різними ознаками

Класифікація всіх видів податків в Україні здійснюється за різними ознаками. Вони враховують різноманітність податків в залежності від особливостей їх розрахунку, сплати, відношення до витрат виробничої діяльності та ін..

В залежності від рівня державних структур які встановлюють податки:

ЗагальнодержавніДо загальнодержавних належать податки та збори, що є обов'язковими до сплати на усій території України.

Місцеві. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

За формою оподаткування

Прямі.Прямі встановлюються на доход та майно фізичних і юридичних осіб, які проводять сплату податків. Встановлюються безпосередньо щодо платника. Розмір прямих податків залежить від розміру об’єкта оподаткування. Податок на прибуток, на майно, ПДФО… Прямі податки можуть бути особисті і реальні.Особисті – враховують платоспроможний або сімейний стан, коли сплачується податок з величини отриманого доходу. Реальні – сплачуються незалежно від індивідуальних фінансових можливостей

Непрямі.Непрямі – податки на товари і послуги, сплачені в ціні товару або включені в тариф.

За економічним змістом об’єкта оподаткування.

Податки на доходи. Податки на доходи стягуються з сукупного доходу фізичних та юридичних осіб, а їх безпосереднім об’єктом є з/пл. громадян, їх доходи та прибуток чи ВД п/п.

Податки на споживання. Податки на споживання сплачуються не під час отримання доходів, а під час їх використання(у формі непрямих податків).

Податки на майно.Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна (сплачуються постійно, доки майно перебуває у власності).

За методом справляння

Розкладні -визначалась сума податків необхідна для задоволення потреб держави і потім ця сума розподілялась між адміністративними одиницями.

Окладні (квотарні)(для кожного платника нарахована до сплати сума податку визначається залежно від обсягу податкової бази, або обєкта оподаткування і ставок податку)

За порядком використання

Загальні (надходять до державного бюджету, витрачаються на проведення загальнодержавних заходів, ан покриття будь-яких витрат держави)

Спеціальні (стягуються в спеціальні фонди і можуть бути використані тільки за цільовим призначенням)

За суб’єктами сплати

Юридичні особи

Фізичні особи

Юр та фіз..

4.Ставки податків і їх характеристика

Науковцями в процесі розвитку та існування податкової системи розглядалися наступні види ставок.

В залежності від виду діяльності платника податку:

базові(головна, основна ставка);

підвищені ставки (прибуток гральний бізнес),

понижені ставки (ПДВ і 0%).

В залежності від системи будування вони поділяються на :

тверді (у грошовому вираженні, акциз євро за тону бензину),

відносні(визначаються у відношенні до якої-небуть величини (НМДГ))і бувають:

а)прогресивні – збільшуються в залежності від збільшення бази оподаткування. Проста прогресивна(збільшується в рівних пропорціях), складна прогресивна по ступінчатому методу тобто не в рівних частинах.

Б) пропорційні. Залишаються стабільними і не залежать від зміни об’єкта оподаткування.(при високих доходах виникає бажання зменшувати базу!!!!)

В)регресивні – із зростанням бази оподаткування ставка податку знижується(можуть використовуватись наприклад на землях з низькою родючістю і зі збільшенням площі знижувати ставку.)

Г) змінна ставка. Припускають використання змішаних варіантів.

На сьогоднішній день Податковим кодексом прописані такі види ставок:

Абсолютна (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносна (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком.

5.Порядок та способи сплати податків

В практиці зарубіжних країн існує три способи стягнення податків:

кадастровий, у джерела (стягнення до отримання доходу), по декларації(стягнення після отримання доходу).

Кадастр – реєстр, котрий має перелік типових об’єктів (землі, доходів), що класифікуються по зовнішнім признакам і встановлюють середню дохідність об’єкту оподаткування (до зовнішніх при знаків відносяться розмір ділянки, кількість худоби…)

У джерела це коли податок розраховується і утримується бухгалтерією наприклад тієї юридичної особи, яка сплачує дохід суб’єкту податку – ПДФО. За третім способом передбачається надання декларації в податкові органи де чітко вказані отримані доходи.

Питання для самоконтролю

1. Як визначається «податок», «збір» у відповідності до Податкового кодексу України ?

2. Дайте визначення «податкова система».

3. Назвіть елементи податку і дайте їм характеристику.

4. Перелічіть функції податку.

5. Як класифікуються податки в залежності від рівня державних структур які їх встановлюють ?

6. Як класифікуються податки в залежності від форми оподаткування ?

7. Як класифікуються податки в залежності від економічного змісту обєкта оподаткування ?

8. Які бувають ставки податку в залежності від виду діяльності платника?

9. Які ви знаєте ставки податку в залежност і від системи будування ?

10. Назвіть види ставок, які передбачені Податковим кодексом України.

11. Які способи стягнення податків Ви знаєте?

Тема 2. ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

1. Принципи побудови податкової системи.

2. Система податків в Україні (загальнодержавні, місцеві)

3. Переваги і недоліки прямого і непрямого оподаткування.

4. Уникнення подвійного оподаткування.

5. Податкова політика держави.

1. Принципи побудови податкової системи

Принципи побудови податкової системи України мають глибокі коріння та частково походять від принципів, які свого часу розробив А. Сміт:

1. Принцип справедливості, підтверджує все загальність оподаткування і рівномірність розподілу між громадянами відповідно до їх доходів.

2.Принцип визначеності, потребує аби сума, спосіб та час платежу були точно і завідомо визначені платнику.

3. Принцип зручності, передбачає, що податок повинен стягуватись в такий час та таким способом, які представляють найбільші зручності для платника.

4. Принцип економії, полягає в зменшенні витрат на стягнення податків, в раціоналізації податкової системи.

Сучасні принципи:

1. Загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

2. Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. Невідворотність настаннявизначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. Презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. Фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. Соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. Економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. Нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. Стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. Рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. Єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

2. Система податків в Україні (загальнодержавні, місцеві)

До загальнодержавних належать податки та збори, що є обов'язковими до сплати на всій території України, крім випадків, передбачених Податковим кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Загальнодержавні податки та збори

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

· податок на прибуток підприємств;

· податок на доходи фізичних осіб;

· податок на додану вартість;

· акцизний податок;

· збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

· екологічний податок;

· рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

· рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

· плата за користування надрами;

· плата за землю;

· збір за користування радіочастотним ресурсом України;

· збір за спеціальне використання води;

· збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

· фіксований сільськогосподарський податок;

· збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

· мито;

· збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

· збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори

До місцевих податків належать:

· податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

· єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

· збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

· збір за місця для паркування транспортних засобів;

· туристичний збір.

3. Переваги і недоліки прямого і непрямого оподаткування

Засоби розмежування прямих і непрямих податків.

Прямі сплачує і несе одна особа, включається в ціну товару на стадії виробництва, стягується по декларації та кадастру, джерелом сплати є дохід та майно. Непрямі податки: сплачує одна особа, несе інша, включається в ціну товару на стадії реалізації, стягується по тарифам, джерелом сплати є витрати і споживання товарів та послуг.

Переваги прямого оподаткування:

1. Економічні – прямі податки дають можливість встановити пряму залежність між доходами платника і його платежами до бюджету.

2. Регулюючі – в країнах з розвиненою ринковою економікою пряме оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання еноконмічних процесів(накопичення, інвестиції…)

3. Соціальні – прямі податки спонукають до розподілення подлаткового навантаження таким чином, що більші податкові видатки мають ті члени суспільства у яких більш високі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю еоконмістів вважається справедливим. Недоліки прямих податків:

1. Організаційні – пряма форма оподаткування потребує складного механізму стягнення податків, так як пов’язана з достатньо складною методикою ведення бухгалтерського обліку і звітності.

2. Контрольні – контроль надходження прямих податків потребує суттєвого розширення податкового апарту і розробки сучасних методів обліку і контролю платників.

3. Поліцейські – прямі податки пов’язані з можливістю ухилення від сплати податків із-за недосконалості фінансового контролю і наявності комерційної таємниці.

4. Бюджетні – пряме оподаткування потребує відповідного розвитку ринкових відносин, так як тільки в умовах реальног ринку може формуватись реальна ринкова ціна, а відповідно і реальні доходи(прибток), однак з такою ж ймовірністю можуть мати місце і втрати.

Непрямі податки мають такі переваги та недоліки.

Переваги:

1. Організаційні – для непрямих податків характерна простота сплати і регулярність надходжень до бюджету, їх утримання та контроль надходжень не потребують розширення податкового апарату.

2. Бюдетні – оскільки непрямі податки збільшують доходи держави за рахунок зростання населення чи його благополуччя, то вони більш вигідні для країн, прогресуючих в економічному відношенні.

3. Поліцейські – впливають на сукупне споживання шляхом здорожчання того чи іншого продукту(здоровя нації.)

4. Політичні – завуальвано в ціні товару.

5. Економічні – визначаються розміром споживання, зручністю сплати вчасі, близькістю до місця внесення, відчутністю витрат часу для внеску.

До недоліків непрямих податків відносять:

1. Обтяжливість для малозабезпечених.

2. Політичні – право стягнення непрямих податків майже ніколи не оскаржується.

3. Соціально-економічні – лягають тягарем на низько оплачувані верстви населення.

4. Підприємницькі – обмежують розмір прибутку, бо в умловах конкуренції не зажди є можливість підвищувати ціни.

4. Уникнення подвійного оподаткування

Подвійне оподаткування – випадки оподаткування, коли об’єкт податку чи платник податку оподатковується в рамках однієї чи декількох фіскальних юрисдикцій податком даного виду більше ніж один раз.Подвійне оподаткування передбачає також накладання податків один на один, багаторазове оподаткування як в вертикальному(одна держава), так і горизонтальному(різні держави) аспектах. Питання подвійного оподаткування торкаються національних фіскальних інтересів. Крім того міжнародні організації намагаються узгоджувати державні невідповідності в сфері оподаткування, задля встановлення глобальної економічної гармонії.

Подвійне оподаткування можна класифікувати по таким ознакам:

1. Оподаткування одного й того ж об’єкту на різних рівнях державних структур однієї країни(федерація, штати, органи місцевого самоврядування).

2. Оподаткування прибутку юридичних осіб (компаній фірм) з подальшим оподаткуванням цього ж прибутку як дивідендів акціонерів цієї ж компанії.

3. Оподаткування об’єктів більш одного разу владою одного рівня (як правило різні держави)

Основні напрямки подолання подвійного оподаткування:

Податковий кредит – застава податків сплачених закордоном, в рахунок внутрішніх податкових зобов’язань.

Податкова знижка – зменшення оподатковуваного доходу в огдній країні на сумі податків сплачених в іншій країні.

Податковий кредит відрізняється від знижки тим, що на величину податкового кредиту зменшується підлягаючий сплаті розмір податку, а скидка зменшує на суму вже сплаченого податку оподатковуваний прибуток.

Крім того Податковим кодексом України встановлено, що:

- Доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

- Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

- Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

- Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Методи

1) метод повного звільнення — держава резиденції не обкладає податком прибуток, що відповідно до договору може оподатковува­тися в іншій державі, тобто прибуток, що може обкладатися подат­ками в одній з договірних держав, зовсім не обліковується іншою державою з метою оподатковування, що не має права враховувати в такий спосіб звільнений дохід при визначенні податку, стягнутого з частини доходу, що залишилася;

метод прогресивного звільнення — дохід, що може обкладатися податком в одній з договірних держав, не обкладається податком і в іншій державі, яка, проте, зберігає за собою право врахувати цей дохід при визначенні податку, що накладається на іншу частину доходу;

метод повного заліку — держава резиденції нараховує свій по­даток на підставі сукупного доходу платника податків, у тому числі доходів в інших державах, що відповідно до договору про уникнення подвійного оподатковування можуть обкладатися податком в іншій державі. Після цього вона дозволяє вирахувати із власного податку суму податку, сплачену в іншій державі, тобто, держава резиденції дозволяє відрахування всієї суми податку, сплаченого в іншій дер­жаві, за доходом, що міг обкладатися податком у цій державі;

метод звичайного заліку — відрахування державою резиденції за податком, сплаченим в іншій державі, обмежується тією частиною власного податку, що стосується прибутку, який оподатковується в іншій державі.

Податкова угода – правовий інструмент управління податковим процесом на міжнародному рівні, спосіб регламентації фінансової політики багатонаціональних корпорацій і міра підвищення їх податкової дисципніли відносно держав на території яких вони здійснюють свою комерційну діяльність.

За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів:

а) угоди, що мають більшу юридичну силу в порівнянні з

національними податковими законами;

а) угоди, що мають рівну юридичну силу (США, Великобританія).

Міжнародні угоди, що регулюють податкові відносини можна поділити

на три групи:

Тема 3. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

10. Платники податку.Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку. Добровільна реєстрація платників податку та порядок реєстрації платників. Випадки при яких відбувається анулювання реєстрації платника податку.

11. Визначення об'єкта оподаткування

12. Дата виникнення податкових зобов'язань

13. Розміри ставок податку на додану вартість. Операції, що підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставками.

14. Операції, звільнені від оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування.

15. Податковий кредит з податку на додану вартість.

16. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті. Автоматичне бюджетне відшкодування.

17. Податкова накладна, її реквізити та особливості. Інші документи, що є підставою для віднесення сум до податкового кредиту.

18. Звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість

1.Платники податку на додану вартість

Платниками податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку.

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку.

Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Добровільна реєстрація платників податку може здійснюватись у випадках якщо:

v Якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку.

Порядок реєстрації платників податку Для здійснення обов’язкової чи добровільної реєстрації особа має подати реєстраційну заяву до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.

У разі обов'язкової реєстрації реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій.

У разі добровільної реєстрації заява подається не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на загальну систему оподаткування реєстраційна заява має бути подана не пізніше 10 січня цього календарного року.

Випадки при яких відбувається анулювання реєстрації платника податку.

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо будь-яка особа:

а) зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою ніж 300 тис.грн., за умови сплати суми податкових зобов'язань;

б) зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку;

в) зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;

г) зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи якої, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) визнана померлою, недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

ж) якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість;

2.Визначення об'єкта оподаткування

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Місце постачання товарів та послуг

Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання;

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Місцем постачання послуг є:

· місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном;

· фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном;

· місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

3.Дата виникнення податкових зобов'язань.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

4. Розміри ставок податку на додану вартість. Операції, що підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставками

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

За податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року - 17 відсотків.

Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою

Операції, що є об’єктом оподаткування з податку на додану вартість, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20%, а з 1 січня 2014 року за ставкою 17%. яка є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. До 2014 року – 20% і множенням на 1\6 вираховується з ціни товару

Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

ü експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією: у митному режимі експорту, реекспорту,режимі безмитної торгівлі, режимі вільної митної зони;

ü постачання товарів: а) для заправки або забезпечення морських суден, що: використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, промислової, риболовецької або іншої господарської діяльності, що провадиться за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або подання допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн. б) для заправки або забезпечення повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; в) для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі; г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту; ґ) постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного.

ü постачання таких послуг: а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи. в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

5. Операції, звільнені від оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування

Не є об'єктом оподаткування операції з:

ü випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування.

ü передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

ü надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів;

ü реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

ü постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;

ü надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень;

Операції, звільнені від оподаткування

Звільняються від оподаткування операції з:

ü постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

ü постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках.

ü постачання: а) технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки; б) комплектуючих і напівфабрикатів для виготовлення технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів); в) легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також операції з їх безоплатної передачі інвалідам;

ü постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;

ü постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства

ü постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів;

ü постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

ü постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення за переліком;

ü постачання послуг з поховання та постачання ритуальних товарів державними та комунальними службами;

ü надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства.

ü надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку;

ü оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт особою, яка безпосередньо отримує такі кошти з рахунка Державного казначейства України;

ü постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

ü Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

ü Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

ü Звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України майна як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України "Про гуманітарну допомогу".

ü Звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

6.Податковий кредит з податку на додану вартість

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою,

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

7. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті. Автоматичне бюджетне відшкодування.

(перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації.

Право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям:

ü не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

ü юридичні особи та фізичні особи - підприємці включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів;

ü здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів));

ü загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, що виникла протягом трьох попередніх звітних періодів (кварталу), не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;

ü у яких середня заробітна плата не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів);

ü мають один з наступних критеріїв: а) або чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів); б) або має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців; в) або рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів);

ü не мають податкового боргу.

8.Податкова накладна, її реквізити та особливості. Інші документи, що є підставою для віднесення сум до податкового кредиту

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Реквізитиподаткової накладної: а) порядковий номер; б) дата виписування; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, яка підтверджує сплату податку.

9.Звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а в окремих випадках календарний квартал. з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року платники податку, які мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, можуть вибрати квартальний податковий період.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Питання для самоконтролю

1. Яка особа є платником податку на додану вартість?

2. В яких випадках особа зобов’язана зареєструватись платником податку на додану вартість?

3. В яких випадках відбувається анулювання реєстрації платника ПДВ?

4. Які операції є об’єктом оподаткування з ПДВ?

5. Що мається на увазі під місцем постачання товарів та послуг?

6. Дайте визначення «податкове зобовязанняч» та «податковий кредит»?

7. Які ставки податку на додану вартість передбачені Податковим кодексом України?

8. Перелічіть операції, що підлягають оподаткуванню за «о» ставкою?

9. Які операції не є об’єктом оподаткування з ПДВ?

10. Дайте характеристику автоматичному бюджетному відшкодуванню.

11. Що таке податкова накладна, які особливості їй притаманні?

12. Який період сплати по податку на додану вартість?

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. VI. Філогенез нервової системи
9. Автокореляційна характеристика системи
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
12. Автоматизовані форми та системи обліку.

Переглядів: 2735