• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості сучасної вітчизняної вищої освіти

В Україні сьогодні функціонує система освіти, що охоплює дошкільні, шкільні, професійно-технічні, вищі заклади освіти, наукові, науково-методичні і методичні установи, науково-виробничі підприємства, державні та місцеві органи управління освітою, а також самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти, відповідно до Закону “Про освіту”, включає такі ланки: дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, післядипломна освіта, самоосвіта громадян, аспірантура, докторантура.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку відповідно до покликань, інтересів і здібностей громадян, перепідготовку й підвищення їх кваліфікації. Здійснюється вона на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що готують молодших спеціалістів, можуть приймати осіб, які мають базову загальну середню освіту.

Прийом відбувається на конкурсній основі відповідно до здібностей – незалежно від форми власності закладу освіти та джерел плати за навчання. Навчання у вищих навчальних закладах держаної форми власності оплачує держава.

До вищих навчальних закладів належать технікуми, училища, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети й ін.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів установлено чотири рівні акредитації (рис.1):

- І рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

- ІІ рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

- ІІІ і ІV рівні (залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

Освітньо-кваліфікаційні рівні

Спеціаліст, магістр

Бакалавр

Молодший спеціаліст

Освітні рівні

Повна освіта

Вищі навчальні заклади

Університет, академія, консерваторія, інститут

Базова вища освіта

Коледж

Технікум, училище

Вищі навчальні заклади готують фахівців за чотирма освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст і магістр.

Крім фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, вищі навчальні заклади готують та атестують наукові, науково-педагогічні кадри; займаються науково-дослідницькою роботою, спеціалізацією, підвищенням кваліфікації, перепідготовкою кадрів; культурно-освітньою, методичною видавничою, фінансово-господарською, виробничо-комерційною діяльністю тощо.

У державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) намічено такі основні шляхи реформування вищої освіти:

- розроблення та впровадження науково обґрунтованої методики, яка допомагала б визначити перспективну потребу держави у фахівцях різного рівня кваліфікації;

- розроблення та впровадження аналітичних, статистичних, імітаційних, ситуаційних моделей прогнозування обсягів підготовки фахівців з урахуванням розвитку галузей господарства та особливостей регіонів України;

- поєднання можливостей державної і недержавної системи вищої освіти для підготовки фахівців різних спеціальностей з урахуванням запитів окремих регіонів;

- удосконалення системи комплектування контингенту студентів вищих навчальних закладів;

- визначення напрямів базової вищої освіти та відповідних спеціальностей за кваліфікаційними рівнями, розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду й за участю замовників;

- оптимізація мережі вищих навчальних закладів на основі наукового аналізу схеми їх розміщення;

- визначення місця і змісту університетської освіти, перетворення університетів на провідні національні освітні, наукові, культурні та методичні центри;

- створення навчально-наукових комплексів (університет, інститут, коледж, технікум, професійно-технічне училище тощо), міжнародних університетів у їхньому складі, регіональних і галузевих університетів;

- розширення обміну педагогічними працівниками з провідними зарубіжними навчальним закладами;

- використання вищих навчальних закладів інших країн для здобуття вищої освіти громадянами України;

- організація комплексних наукових досліджень із проблем вищої освіти;

- забезпечення міжнародного визнання дипломів вищих навчальних закладів України;

- розроблення системи діагностики якості освіти і системи тестів для визначення відповідності рівня освіти державним стандартам;

- акредитація вищих навчальних закладів усіх рівнів та форм власності.

Подальший розвиток і вдосконалення системи вищої освіти в Україні має забезпечити високу якість навчання й виховання студентської молоді, кращу теоретичну і практичну підготовку майбутніх спеціалістів до професійної діяльності, сприяти всебічному розвиткові їх духовних та фізичних сил, формуванню національної самосвідомості.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
9. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
10. Анатомо-фізіолгічні особливості
11. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
12. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів

Переглядів: 965