• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальні відомості про патентні дослідження

З 1 січня 1998 р. в Україні набув чинності державний стан­дарт ДСТУ 3575-97 «Патентні дослідження. Основні поло­ження та порядок проведення», який установлює основні вимоги до проведення й форми звіту про патентні дослідження.

Цей стандарт застосовують в усіх галузях господарської діяльності на етапах створення й використання об'єкта господарської діяльності, (ОГД), у зв'язку з чим студенти мають набути навиків застосування цього стандарту.

Також з цієї дати набув чинності й стандарт ДСТУ 3574-97

«Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення», який застосовують для забезпечення використання ОГД в Україні й за кордоном без порушення прав власників чинних охоронних документів і заявників на обєкти промислової власності.

Складений і оформлений патентний формуляр засвідчує стан ОГД (як товару) щодо порушення прав власників чинних охоронних документів і заявників на об'єкти промислової власності та правової охорони ОГД під час використання його через продаж, видачу ліцензій, показ на виставках і ярмарках.

Патентний формуляр входить до складу комплекту техніч­ні документації на ОГД та складається на підставі звіту про патентні дослідження, що проводяться згідно з ДСТУ 3575-97.

Патентні дослідження - це системний науковий аналіз властивостей ОГД протягом його життєвого циклу, які ви-пїливають з правової охорони об'єктів промислової власності.

За своїм характером і змістом патентні дослідження на­лежать до прикладних НДР.

* Господарська діяльність — будь-яка діяльність, зокрема підприєм­ницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних і нематеріаль­них благ, що виступають у формі товару.

Суб'єкт господарської діяльності - юридична особа (підприємство, об'єднання підприємств, установа, організація будь-якої організаційно-иравової форми, а також громадянин, що має статус підприємця).

Патентна ситуація щодо ОГД - сукупність даних з правової охорони об'єктів промислової власності.

Мета патентних досліджень - визначення патентної си­туації щодо ОГД, тобто пристрою, способу або позначення для товарів і послуг.

Патентні дослідження виконують на всіх етапах життє­вого циклу ОГД. (Життєвий цикл ОГД - це сукупність вза­ємопов'язаних етапів створення, використання й послідов­ного вдосконалення ОГД.) При цьому патентні дослідження проводяться у складі таких робіт: маркетингу; менеджмен­ту; прогнозування; перспективного й поточного планування; визначення напрямів, темпів розвитку засобів технічного забезпечення своєї діяльності; проектування; формуван­ня замовлення виконавцям; вибору напрямів дослідження в разі створення нових і модернізації існуючих ОГД; ви­конання НДР і ДКР; науково-технічного співробітництва; поставлення ОГД на виробництво; підвищення якості ОГД, удосконалення технології; матеріального й технологічного забезпечення виробництва; експлуатації ОГД; придбання обладнання й ліцензій; реалізації ОГД (продажу, експону­вання на виставках, ярмарках, продажу ліцензій); правової охорони об'єктів промислової власності.

Результатом патентних досліджень є звіт про патентні дослідження.

Матеріали звіту використовують під час розроблення до­кументів, які пов'язані з діяльністю суб'єкта господарської діяльності, зокрема: прогнозів, програм, планів створення та розвитку виробництва ОГД і надання послуг; тематичних карток; заявок на розроблення та освоєння ОГД; вихідних ви­мог замовника до виконання НДР і ДКР; технічних і тактико-технічних завдань до виконання НДР і ДКР; звітів про прове­дення НДР і ДКР; технічних умов (технічного опису) на розро­блений ОГД; стандартів на розроблений ОГД; карт технічного рівня та якості ОГД; заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності; патентних формулярів.

Під час проведення патентних досліджень виконують такі види робіт:

- визначення патентоспроможності ОГД;

- визначення ситуації щодо використання прав на об'єкти промислової власності;

- виявлення порушення прав власників чинних охорон­них документів і заявників на об'єкт промислової власності.

Патентоспроможність ОГД визначають на основі дослі­джень загальнодоступної патентної та іншої науково-технічної інформації.

Ситуацію щодо використання прав на об'єкти промисло­вої власності визначають на основі результатів статистичної обробки патентної документації, яка стосується ОГД; результатів аналізу відомостей щодо укладених ліцензійних договорів і договорів про передачу права власності; аналізу можливостей застосування в ОГД відомих об'єктів промис­лової власності.

Порушення прав власників чинних охоронних докумен­тів і заявників на об'єкти промислової власності виявляють на основі досліджень патентної документації, що стосуєть­ся ОГД, а також результатів порівняльного аналізу об'єктів промислової власності та ОГД.

Завдання патентних досліджень визначаються стадіями життєвого циклу ОГД (основні стадії життєвого циклу мате­ріального ОГД - дослідження, проектування, виготовлення, реалізація, монтаж, експлуатація, зняття з експлуатації, де­монтаж, утилізація) і відповідними видами робіт, встановле­ними нормативно-технічними документами.

Розрізняють такі основні види патентного пошуку, які за­лежать від характеру об'єктів пошуку: тематичний, іменний, нумераційний, пошук патентів-аналогів і пошук для вияв­лення патентних прав.

Під час тематичного пошуку виявляють аналоги. (Ана­лог технічного об'єкта - це відомий до дати пріоритету засіб такого самого призначення, сукупність ознак якого подібна до сукупності суттєвих ознак певного об'єкта; найближчий аналог - прототип — це аналог технічного об'єкта, найближ­чий до нього за сукупністю ознак.)

Іменний пошук застосовують для контролю діяльності різних фірм та інших заявників. За допомогою аналізу ре­зультатів цього виду пошуку можна зробити висновок про пріоритетні напрями роботи провідних фірм у певній галузі техніки. Для його проведення використовують алфавітно-іменні покажчики.

Нумераційний пошук виконують для встановлення тема­тичної належності документа, його зв'язку з іншими доку­ментами, а також правового статусу. Нумераційні пошукові системи найчастіше містять такі елементи: номер документа (патенту, заявки тощо), індекс МПК та ін.

Нумераційні покажчики випускають як окремо, так і у складі інших документів (наприклад, офіційних бюлетенів).

Пошук патентів-аналогів, тобто патентів, виданих у різ­
них державах на один і той самий винахід (корисну модель),
дає змогу значно скоротити обсяг розглядуваних патентних
документів, а також полегшити деякі інші патентно-інфор­маційні дослідження.

Пошук для виявлення патентних прав зводиться до ви-
значення патентно-правової охорони певного винаходу (ко-
рисної моделі) або патентних прав певних осіб.

Найчастіше під час курсового й дипломного проектування студенти мають справу з тематичним пошуком, тому роз-
глянемо його докладніше.

Після формулювання завдання на проведення патентних
досліджень розробляють регламент, який містить:

- визначення предмета пошуку;

- зазначення мети пошуку інформації;

- визначення держав пошуку інформації;

- визначення ретроспективності пошуку*;

- визначення класифікаційних індексів;

- вибір джерел інформації.

Перший етап розроблення регламенту пошуку інформа­ції на проведення патентних досліджень - визначення пред­мета пошуку.

Предмет пошуку визначають, виходячи з конкретних завдань патентних досліджень, категорії об'єкта (продукт, пристрій, речовина або спосіб), а також з того, які саме його елементи, параметри, властивості та інші характеристики досліджуватимуть.

Якщо тема патентних досліджень - пристрій (апарат, машина, технологічна лінія або її елементи), то предметамиошуку можуть бути: пристрій у цілому (загальне компону­вання, принципова схема); принцип роботи пристрою; вузли га деталі; матеріали (речовини), використовувані для виго­товлення окремих елементів пристрою; технологія виготов­лення пристрою; галузі можливого застосування пристрою. Якщо розглядають будь-яку систему в цілому (наприклад, технологічну лінію або установку), то слід звернути увагу на її конструктивні або функціональні елементи, які же тривіальні й можуть мати загальне застосування. У цьому разі слід розглядати як систему в цілому, так і її конструк-івні або функціональні елементи.

Якщо тема патентних досліджень - речовина, то пред­метом пошуку можуть бути: сама речовина (її якісний або кількісний склад); спосіб одержання речовини; вихідні мате­ріали; галузі можливого застосування речовини.

Якщо тема патентних досліджень — технологічний процес (спосіб), то предметом пошуку можуть бути: технологічний процес у цілому; його етапи, якщо він являє собою самостій­ний охоронопридатний об'єкт; вихідні продукти; проміжні продукти та способи їх одержання; кінцеві продукти і галузі їх застосування; обладнання, на основі якого реалізується цей процес (спосіб).

Формулювати предмет пошуку слід, по можливості, з ви­користанням термінології, прийнятої у відповідній системі класифікації. Конкретизація предмета пошуку зводиться до наближення його формулювання до найменувань рубрик.

МПК, НПК, УДК. Слід зазначити, що під час проведення досліджень предмет пошуку можна уточнювати.

Другий етап регламенту пошуку інформації - зазначен­ня мети пошуку інформації.

Метою патентних досліджень може бути одержання ви­хідних даних для забезпечення високого технічного рівня та конкурентоспроможності ОГД; використання сучасних нау­ково-технічних досягнень і виключення невиправданого ду­блювання досліджень та розробок; дослідження технічного рівня ОГД, виявлення тенденцій його розвитку; визначення відповідності ОГД умовам патентоспроможності; обґрунту­вання конкретних вимог до вдосконалення існуючої та ство­рення нової продукції й технології; аналіз конкурентоспро­можності ОГД та ін.

Третій етап регламенту пошуку інформації - визна­чення держав пошуку інформації. При цьому керуються зав­даннями проведення патентних досліджень.

Визначаючи патентоспроможність ОГД, пошук зазви­чай слід проводити щонайменше за такими державами, як Україна, Російська Федерація, СРСР, США, Франція, Вели­ка Британія, Німеччина, Японія, Швейцарія, а також за дер­жавами, у яких найбільш розвинута досліджувана галузь техніки.

Щоб визначити технічний рівень і тенденції розвитку ОГД, державу пошуку вибирають за результатами попере­днього пошуку за реферативними журналами (РЖ) ВІНІТІ та іншими матеріалами (тематичними добірками, картотека­ми, аналітичними оглядами тощо).

Визначаючи ситуацію щодо використання прав на об'єкти промислової власності (експертиза ОГД на патентну чисто­ту), пошук проводять державами, відносно яких не повинні бути порушені права патентовласників (наприклад, засто­совуючи ОГД на території України й Російської Федерації, державами пошуку будуть ці дві держави).

Четвертий етап регламенту пошуку інформації - ви­значення ретроспективності пошуку.

Визначаючи патентоспроможність ОГД, який належить до профільних напрямів діяльності організації, патентні дослідження проводять найчастіше на глибину 50 років, а ви-шачаючи патентоспроможність ОГД, який не належить до профільних напрямів діяльності організації, - зазвичай не менше ніж на 15 років.

Проводячи патентні дослідження з метою визначення рів­ня й тенденцій розвитку виду техніки, до якого належить ОГД, пошук виконують на глибину, достатню для встановлен­ня тенденцій розвитку цього виду техніки (5 - 15 років).

Визначаючи ситуацію щодо використання прав на об'єкти промислової власності, глибину пошуку визначають строком дії патенту в державі пошуку (зазвичай не більше 20 років).

Виявляючи порушення прав власників чинних охороних документів і заявників на об'єкти промислової власності, глибину пошуку визначають дійсним строком дії певного охоронного документа.

П'ятий етап регламенту пошуку інформації - визначення класифікаційних індексів.

Для пошуку науково-технічної інформації використову­ють універсальну десяткову класифікацію, а для пошуку па­тентної інформації - міжнародну й національні патентні кла­сифікації. При цьому слід враховувати можливі зміни систем класифікації протягом часу, що дорівнює ретроспективності (глибині) пошуку. (У зв'язку з цим четвертим, а не п'ятим (згідно з ДСТУ 3575-97) етапом регламенту пошуку доцільно зробити саме визначення ретроспективності пошуку.)

Основи визначення класифікаційних рубрик МПК було розглянуто вище. При цьому слід пам'ятати про на­явність декількох підрозділів, у яких можна виявити анало­ги об'єкта (наприклад, фільтри взагалі класифікують у класі В 01, а фільтри спеціального призначення або їх комбінації з іншими пристроями класифікують у галузевих рубриках, Наприклад, А 01 J 11/06, А 47 J 31/06, D 01 D 1/10). Слід мати на увазі, що якщо, наприклад, об'єктом є клапан, який застосовують у двигунах внутрішнього згоряння, то пошук слід вести не тільки в рубриках, які стосуються клапанів безпосередньо, а й у рубриках, які стосуються двигунів.

Шостий етап (останній) регламенту пошуку інформації - це вибір джерел інформації.

Правильний вибір джерел інформації безпосередньо впливає на якість, достовірність, а також на працевитрати всіх патентних досліджень.

Джерела інформації вибирають з урахуванням завдань проведення патентних досліджень, наявності інформацій­них джерел у державі, оперативності виходу у світ джерела інформації, інформативності джерела, а також характеру ін­формації в джерелі.

Визначаючи патентоспроможність об'єкта, використо­вують джерела патентної, науково-технічної інформації та офіційні нормативно-методичні матеріали.

Визначаючи ситуацію щодо використання прав на об'єкти промислової власності, використовують головним чином джерела патентної інформації та офіційні нормативно-мето­дичні матеріали.

Найбільше коло джерел інформації застосовують під час патентних досліджень з метою визначення рівня й тенден­цій розвитку певного об'єкта техніки. При цьому використо­вують, у першу чергу, реферативну інформацію, повні опи­си винаходів (корисних моделей) до патентних документів, стандарти, технічні умови, кон'юктурно-економічну інфор­мацію (проспекти, каталоги, фірмові довідники тощо) та іншу науково-технічну літературу.

Передусім слід звертатися до найбільш доступних дже­рел інформації, що забезпечують за мінімальної трудоміст­кості максимальну ймовірність виявлення аналогів.

Після розроблення регламенту пошуку інформації ви­конують безпосередньо пошук, оброблення інформації та оформлення довідки про пошук.

Під час проведення пошуку належить установити оптимальну черговість пошуку, щоб найшвидше знайти потріб-іу інформацію. При цьому бажано концентрувати увагу на рубриках класифікації, у яких імовірність знаходження по­грібних документів найбільша. Перед поширенням пошуку Ні інші галузі техніки слід взяти до уваги вже отримані ре­зультати пошуку і, коригуючи його галузі, вивчити посилан­ня, які знаходяться в знайденій документації. Так, наявність значної кількості посилань на патентну літературу може бути сигналом, який вказує на потребу більш докладного вивчення науково-технічної та довідкової літератури. Під час пошуку часто доцільно користуватися посиланнями (постійними й поточними), які наводяться у виданнях. Так, у РЖ ВІНІТІ постійні посилання вказують на суміжні й міжгалузеві розділи й випуски РЖ, а поточні посилання наводяться у кінці розділів як переліки номерів рефератів, які містять відомості, що мають належність до основного розділу, але розміщені в інших розділах цієї ж серії.

Після проведення пошуку інформації настає черга її систематизації та аналізу.

Аналіз документації, відібраної в результаті пошуку, по­чинають з її систематизації, яка залежить від виду виконуших робіт. Так, для визначення ситуації щодо використання прав на об'єкт промислової власності відібрані документи систематизують за державами та фірмами, за національни­ми й іноземними заявниками, а охоронні документи націо­нальних заявників - за роками подачі заявок.

Для визначення рівня й тенденцій розвитку техніки відібрані патентні документи та джерела науково-технічної інформації систематизують згідно з технічними рішеннями, спрямованими на одержання одного й того самого технічного результату, і за роками їх створення.

Відібрані проспекти й каталоги систематизують за типа­ми об'єктів, а документи, які стосуються однотипних об'єктів, - за державами, фірмами й роками випуску.

Після систематизації всієї відібраної документації ви­конують попередній аналіз, у результаті якого відбирають найбільш цікаві технічні рішення. Після цього детально аналізують ці рішення залежно від виду виконуваних ро­біт і остаточно оформлюють звіт про патентні дослідження (ДСТУ 3575-97).

Установивши предмет пошуку, виконують його аналіз, тобто розчленовують об'єкт на елементи. При цьому ознаки об'єкта можна виписати у вигляді таблиці, розміщуючи їх у певній послідовності.

Під час аналізу технічного рішення, що належить до пристроїв, спочатку в таблицю вписують усі його основні функціональні елементи (вузли, складові частини, деталі) із зазначенням виконуваних ними функцій. Далі зазвичай визначають ознаки, які характеризують конструктивні особ­ливості окремих функціональних елементів, тобто геоме­тричну форму, матеріал, з якого виготовляють цей елемент, співвідношення розмірів (якщо вони впливають на ефектив­ну роботу предмета пошуку) та ін.

Під час аналізу технічного рішення, що належить до способів, перш за все слід виділити ознаки, які характери­зують наявність операцій і прийомів, які складають спосіб. Потім виписують ознаки, що характеризують послідовність здійснення операцій і прийомів у часі. (Для цього в попере­дній графі (стовпчику) таблиці операції записують відповід­но до їх слідування під час реалізації способу.) Далі зазнача­ють параметри проведення кожної операції і прийомів (тем­пературу, тиск, швидкість тощо) та засоби, використовувані під час реалізації цих операцій і прийомів (речовини, інструменти, пристрої тощо).

Під час аналізу технічного рішення щодо речовин пере­дусім виписують компоненти, які складають речовину, а по­тім - ознаки, що характеризують кількісний склад речовини (зазвичай кількісний склад характеризують в інтервалі спів­відношень компонентів, наприклад, Nі - 8...12% мас). Після цього зазначають ознаки, які можуть характеризувати гео­метричні й фізичні властивості речовини або її компонентів (наприклад, форму частинки, довжину й діаметр волокон, агрегатний стан та ін.).

Після виділення всіх ознак об'єкта треба виділити сут­тєві ознаки, тобто такі ознаки, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для того, щоб відрізнити цей об'єкт від усіх інших і характеризувати його з метою досягнення цим об'єктом потрібного технічного результату*. Тобто суттєвою ознакою можна вважати лише таку ознаку об'єкта, за відсутності якої в сукупності його ознак не можна одержати потрібний технічний результат. Якщо розглядають винахід (або корисну модель), то всі його суттєві ознаки наведено у формулі винаходу, що значно спрощує аналіз.

* Під технічним результатом, якого можна досягти під час реалізації винаходу (корисної моделі), розуміють виявлення нових технічних влас­тивостей об'єкта винаходу (корисної моделі), обумовлених уведенням донього нових суттєвих ознак. Технічний результат може бути виражений, наприклад, у зменшенні чи збільшенні крутного моменту, у зниженні чи підвищенні коефіцієнта тертя, зменшенні чи збільшенні поверхні кон-акту фаз, у структурному перетворенні в процесі кристалізації, у поліпшенні контакту робочого органа із середовищем тощо.

Формула винаходу (корисної моделі) - це стисла сло­весна характеристика технічної суті винаходу, що містить сукупність його (її) суттєвих ознак, достатніх, щоб досягти зазначеного заявником технічного результату. У разі визнан­ня об'єкта винаходом лише формула набуває правового зна­чення і є єдиним критерієм визначення обсягу винаходу (за нею встановлюють факт використання чи невикористання винаходу).

Формула має:

- стисло й чітко виражати технічну суть винаходу (відображати в логічному визначенні об'єкт винаходу сукупністю його суттєвих ознак);

- визначати обсяг винаходу (межі прав власника патенту, встановлені нормативними актами);

- бути засобом вирізнення об'єкта винаходу з-поміж інших об'єктів або визначення подібності для встановлен­ня факту використання винаходу.

Формула може бути одноланковою чи багатоланковою і включати відповідно один або декілька пунктів.

Одноланкову формулу винаходу (корисної моделі) засто­совують для характеристики технічної суті одного винаходу (корисної моделі) сукупністю суттєвих ознак, які не можуть розвиватися чи уточнюватися стосовно окремих випадків його виконання або використання.

Багатоланкову формулу винаходу (корисної моделі) за­стосовують для характеристики одного винаходу (корисної моделі) з розвитком і (або) уточненням окремих суттєвих ознак стосовно деяких випадків виконання й використання винаходу (корисної моделі) або для характеристики групи винаходів.

Багатоланкова формула, що характеризує один винахід (корисну модель), має один незалежний пункт і наступний (наступні) за ним залежний (залежні) пункт (пункти).

Багатоланкова формула, що характеризує групу вина­ходів, має декілька незалежних пунктів, кожний з яких характеризує один з винаходів групи. При цьому кожний з винаходів групи можна охарактеризовувати із залученням залежних пунктів, підпорядкованих відповідному незалеж­ному пункту.

Незалежний пункт формули має починатися з назви ви­находу (корисної моделі), яку зазначено в заяві та описі, і складатися зазвичай з обмежувальної й відмітної (відрізняльної) частин формули, що відокремлюють одну від од­ної виразом «який (яка, яке) відрізняється тим, що...». Обмежувальна частина формули включає ознаки, спільні для об'єкта, який заявляють, і найближчого аналога (тобто відомі ознаки), а відмітна - нові ознаки, що відрізняють об'єкт від найближчого аналога (тобто відмітні ознаки). При цьому слід мати на увазі, що відрізнятись об'єкт може лише наявністю Ознак, а не їх відсутністю.

У залежний пункт формули винаходу (корисної моделі) Включають суттєві ознаки, що уточнюють сукупність ознак, зазначену в незалежному пункті формули винаходу, зокре­ма через розвиток чи уточнення окремих ознак цієї сукуп­ності, та потрібні лише в окремих випадках, у конкретних формах виконання винаходу або за особливих умов його ви­користання.

Залежний пункт формули включає родове поняття, що відображає призначення винаходу зазвичай скорочено по­рівняно з тим, що було наведено в незалежному пункті, і посилання на незалежний пункт і (або) залежний (залежні) пункт (пункти), якого (яких) він стосується.

У залежному пункті формули, що характеризує один об'єкт, в усіх випадках під поняттям «пристрій за п. 1» розу­міють повний зміст першого пункту формули, а саме: сукуп­ність усіх без винятку ознак, наведених у його обмежуваль­ній та відмітній частинах.

Формулу (або кожний пункт багатоланкової формули) викладають у вигляді одного речення, окремі частини якого ві­докремлюють одну від одної комами, а не крапками із комою, бо це сприяє включенню у формулу мінімальної кількості ознак, підкреслює їх єдність і чітко виражає суть винаходу.

Найближчий аналог серед аналогів визначають зазвичай за одним із двох таких способів:

1) за максимальною кількістю подібних суттєвих ознак
об'єкта та ознак аналогів;

2) за однією (двома) суттєвою ознакою, яка значною мірою, порівняно з іншими, впливає на досягнення технічного результату, та яку можна виділити із сукупності схожих з ознаками аналога.

На практиці найчастіше використовують перший із зазначених способів. Так, якщо проектований об'єкт характеризується суттєвими ознаками А, Б, В, Г, Д, Е і під час патентних досліджень виявлено три аналоги І, II, III, кожний з яких характеризується суттєвими ознаками:

І - А, Б, В, Ж, И, К;

II - А, Б, В, Г;

III - А, Б, В, Г, Д, Ж, К, М,

то як найближчий аналог вибирають аналог III (спільні суттєві ознаки — А, Б, В. Г, Д)*.

* Незважаючи на відповідність проектованого об'єкта умові новизни, всі ознаки (А, Б, В, Г) аналога II використано в проектованому об'єкті. Отже, останній визнається таким, що підпадає під дію патенту, яким охороняється аналог II, і під час використання проектованого об'єкта будуть по­рушені права власника зазначеного патенту.

Новизну технічного рішення перевіряють через порівнян­ня сукупності ознак об'єкта, який заявляють, із сукупністю ознак найближчого аналога. При цьому виявляють подібні ознаки, тобто ідентичні чи еквівалентні одна одній ознаки.

Ідентичними називають ознаки, що збігаються за функці­єю, яку вони виконують, і за формою їх виконання, а еквіва­лентними - ознаки, що збігаються за функцією, яку вони ви­конують, і за результатом, якого досягають, використовуючи заявлений винахід.

Винахід не визнають як такий, що відповідає умові но­визни, а, отже, і умові патентоспроможності, якщо в рівні техніки виявлено засіб, якому властиві ознаки, ідентичні або еквівалентні всім ознакам, що і в запропонованій заявником формулі винаходу.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не випливає з рівня техніки.

Винахід відповідає винахідницькому рівню, якщо не вияв­лено рішення, які мають ознаки, що збігаються з відмітними ознаками заявленого винаходу, або якщо такі рішення вияв­лено, але не підтверджено вплив відмітних ознак заявленого винаходу на зазначений заявником технічний результат.

Умові винахідницького рівня також відповідають:

- індивідуальна сполука, яка підпадає під загальну структурну формулу групи відомих сполук, але її не описано як спеціально одержану чи досягнену, і вияв­ляє при цьому нові невідомі для цієї групи сполук влас­тивості в кількісному та якісному вираженні (селектив­ний винахід);

- композиція, яка складається принаймні з двох відомих інгредієнтів, що забезпечують синергетичний ефект, можливість досягнення якого не випливає з рівня тех­ніки, тобто який виявляє властивості інгредієнтів та­ким чином, що кількісні показники хоча б однієї з них вищі, ніж показники тієї самої властивості окремого інгредієнта;

- способи одержання нових індивідуальних сполук (кла­су, групи) із встановленою структурою;

- способи одержання відомих індивідуальних сполук (класу, групи) із встановленою структурою, якщо в їх основу покладено нову для цього класу чи групи спо­лук реакцію, або невідомі умови проведення відомої
для цього класу чи групи сполук реакції.

Винаходи не визнають як такі, що відповідають умові винахідницького рівня, якщо в основу їх покладено:

- доповнення відомого засобу будь-якою відомою час­тиною (частинами), яка (які) додається (додаються) до нього за відомими правилами, для досягнення техніч­ного результату, щодо якого встановлено вплив саме таких доповнень;

- заміну будь-якої частини (частин) відомого засобу ін­шою відомою частиною (частинами) для досягнення технічного результату, щодо якого встановлено вплив саме такої заміни;

- вилучення будь-якого засобу (елемента, дії) з одночас­ним вилученням обумовленої його наявністю функції й досягненням звичайного для такого вилучення техніч­ного результату (спрощення конструкції, зменшення
маси, габаритів, матеріаломісткості, підвищення надій­ності, скорочення тривалості процесу тощо);

- збільшення кількості однотипних елементів чи дій для посилення технічного результату, який обумовлено на­явністю в засобі саме таких елементів чи дій;

- виконання відомого засобу або його частини (частин) з відомого матеріалу для досягнення технічного результату, який обумовлено відомими властивостями цього матеріалу;

- створення засобу, який складається з відомих частин, вибір яких і зв'язок між якими здійснено за відомими правилами й рекомендаціями, і технічний результат, якого при цьому досягають, обумовлений лише відомими властивостями зазначених частин і зв'язків між ними;

- використання відомих речовин, штаму мікроорганізму за новим призначенням, якщо нове призначення обумовлено його відомими властивостями, структурою, виконанням і відомо, що саме такі властивості, струк­тура, виконання потрібні для реалізації зазначеного
призначення.

Винахід не визнають як такий, що відповідає умові ви­нахідницького рівня, якщо в його основу покладено заміну кількісної ознаки (ознак), показ такої ознаки у взаємозв'язку або в заміні його виду за умови, що факт впливу кожної з них на зазначений технічний результат відомий і нові значення цих ознак або їх взаємозв'язок можна одержати, виходячи з відомих залежностей, закономірностей.

І, нарешті, якщо розроблюваний об'єкт відповідає умовам новизни й винахідницького рівня, то перевіряють чи об'єкт промислово придатний, тобто чи можна його використову­вати в промисловості, сільському господарстві, медицині чи іншій сфері діяльності.

Отже, якщо об'єкт новий, має винахідницький рівень і промислово придатний, то він відповідає умовам патенто­спроможності.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. IX. Відомості про військовий облік
3. IX. Відомості про військовий облік
4. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
5. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
6. Актуальність дослідження
7. Алгоритм дослідження кон’юктури
8. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
9. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження
10. Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження
11. Аналітичний метод дослідження
12. Анкета — основний інструмент дослідження

Переглядів: 1133