Кредитний ризик – це ризик несплати позичальником основного боргуі відсотків по ньому, належних кредитору. Це імовірність, загроза втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання прибутків або збільшення витрат у результаті недобросовісних дій позичальників та самого банку при наданні кредиту.
Найзагальніші способи страхування ризиків у банківській практиці зводяться до їх диверсифікації (тобто розподілу, регулювання структури і розмірів), а також до постійного контролю з боку банку за виконанням необхідних співвідношень, нормативів та здійснення у разі необхідності коригуючих дій.
Управління кредитним ризиком (його мінімізація) здійснюється за допомогою:
лімітування кредитів — банки встановлюють граничний розмір видачі кредиту, загальної заборгованості позичальників і т.д.;
диверсифікації портфеля позичок банку — чим більшій кількості позичальників надається кредит, тим менше ризик неповернення кредитів за інших рівних умов, пов'язане також з дотриманням нормативів НБУ;
контролю за використанням кредиту та оперативності при стягненні боргу – тісні взаємини з позичальником та застосування попереджувальних дій;
страхування кредитних операцій – створення власних та спільних страхових фондів, страхування окремих угод в спеціалізованих страхових компаніях;
достатнього та якісного забезпечення наданих кредитів – застава майна, гарантія третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка вимог на користь третій особі, страхування відповідальності позичальника;
аналізу кредитоспроможності, тобто можливості позичальника погасити кредит.