Охорони праці

Покажчик нормативно-правових актів з питань

Охорони праці в галузі

Законодавчі та нормативно-правові акти з

Законодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів, що визначають основні положення про охорону праці належать: Конституція України. Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодекс законів пролрацю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи [2-4].

В основному законі України — Конституції питанням охорони праці присвячені статті 43, 45 та 46.

В статті 43 Конституції України записано: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується», «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом», «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється». Кожен, хто працює^має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної

щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час[1].

У тексті статті 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом [1].

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах [2].

Джерелом охорони праці є нормативно-правові акти, які регулюють виробничі відносини. Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні (конституційні) і звичайні. Конституція як основний закон держави є основою структури всього законодавства і займає центральне місце серед джерел охорони праці. Конституція України прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 р. Вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Конституція містить норми різних галузей права, в тому числі і норми охорони праці. Так, наприклад, стаття 43 говорить, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Після Конституції України вищу юридичну силу мають закони. Центральне місце серед законів в галузі земельного права займає Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1972 року із змінами та доповненнями. Протягом десяти років в зв'язку з політичними, соціальними, економічними змінами, що відбулися в Україні, кодекс неодноразово доповнювався новими нормами або вносилися зміни до існуючих норм. Сучасне значення кодексу полягає в тому, що він регулює головні питання щодо охорони праці на підприємствах різних форм власності. В ньому закріплені права та обов'язки власників щодо забезпечення нормальних умов праці працівників незалежно від форм власності, а також соціальні гарантії окремих категорій робітників [4].

Велику групу джерел охорони праці складають нормативно-правові акти, прийняті Кабінетом Міністрів України. Такі акти відносять до підзаконних нормативних актів, тобто актів виконавчих органів державної влади, які видаються в межах їх компетенції, на основі і на виконання законів України. Декрети, постанови Кабінету Міністрів України направленні на регулювання окремих питань охорони праці, конкретизацію положень законів України або указів Президента, вони повинні відповідати діючому трудовому законодавству [2].

Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1994 р. № 431;

У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

Питання стимулювання охорони праці включаються і в акти соціального партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціально-партнерські угоди, колективні договори доповнюють систему джерел трудового права у частині регулювання трудових відносин у сфері охорони праці, відображають погоджені вимоги соціальних партнерів. У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у сфері охорони праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їхні обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям [2].

На виконання Закону України "Про охорону праці" та постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 року N 135 "Про порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці". Затвердили Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці від 12 травня 1994 р. за N 94/303 [2].

Опрацювання проектів державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (далі - ДНАОП) здійснюється під керівництвом і за безпосередньою участю фахівців Держнаглядохоронпраці, Держатомнагляду, органів та закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та органів державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС.

Системний і комплексний підхід до організації нормотворчої діяльності, удосконалення наявної нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища забезпечується шляхом створення мережі головних та базових організацій з цього питання.

Національний науково-дослідний інститут охорони праці виконує щодо базових організацій міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань підприємств, створених за галузевим принципом (далі - міністерства) функцію головної організації, яка координує роботу у даному напрямку, надає методичну допомогу фахівцям базових організацій, організує підвищення кваліфікації, а також опрацьовує проекти державних міжгалузевих і окремих галузевих нормативних актів.

Базові організації з питань нормотворчої діяльності в сфері охорони праці визначаються в кожній галузі народного господарства рішеннями відповідних міністерств, як правило,із складу науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій і підприємств галузі, що спеціалізуються у певних сферах діяльності, мають найвищий науково-технічний потенціал і укомплектовані досвідченими кадрами з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Якщо у різних напрямках діяльності або підгалузях працює декілька базових організацій, то одна з них визначається головною в даній галузі.

Опрацювання, прийняття, перегляд, скасування і видання державних нормативних актів про охорону праці здійснюється відповідно до перспективного (п'ятирічного) та уточненого (річного) зведених планів, що затверджуються органами державного нагляду за охороною праці згідно з їх компетенцією.

Проекти зведених планів складаються шляхом узагальнення відповідних галузевих планів, а також пропозицій міністерств, місцевих органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів і працівників органів державного нагляду, громадських та інших організацій щодо удосконалення нормативних актів про охорону праці. Галузеві плани підлягають попередньому узгодженню з відповідним органом державного нагляду та затверджуються міністерствами.

На підставі зведеного і галузевих планів формується відповідний розділ з питань нормотворчої діяльності у Національній та галузевих програмах поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

4.2.3. Галузеві програми поліпшення стану безпеки,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Результати соціального діалогу в країнах ЄС	\|	Основні завдання та заходи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.