• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Витрати виробництва та прибуток фірми

Тема 3.2. Витрати виробництва та прибуток

План

1. Витрати виробництва та прибуток фірми.

2. Види витрат фірми в короткостроковому періоді.

3. Витрати виробництва в довгостроковому періоді.

4. Максимізація прибутку фірми.

Основними поняттями економічного механізму фірми виступають "витрати", "доход" (виторг), "прибуток", "беззбитковість" та ін. Розглянемо їх більш детальніше.

Економічні витрати фірми - це виплати, які фірма повинна зробити, чи ті доходи, які вона повинна забезпечити постачальникам ресурсів, необхідних для виробництва, щоб відволікти ці ресурси від використання в інших цілях.

Для виробництва товарів чи послуг будь-яка фірма, звичайно, використовує як ті ресурси, які вона купує у власників цих ресурсів, так і власні економічні ресурси.

З цієї точки зору всі економічні ресурси поділяються на дві великі групи:

- зовнішні витрати;

- внутрішні витрати.

Грошові кошти, які фірма сплачує зовнішнім постачальникам, купуючи у них фактори виробництва, становлять їх зовнішні витрати (ці витрати мають ще такі назви, як явні витрати, грошові витрати, експліцитні витрати та ін.). Оскільки ці витрати знаходять відображення у бухгалтерському обліку і враховуються бухгалтерами за статтями та елементами витрат, вони виступають як бухгалтерські витрати.

Отже, бухгалтерські витрати - це фактичні витрати підприємства на виробництво певного обсягу продукції. Витрати на сировину, паливо, електроенергію, матеріали, оплату праці робітників та ін. - все це є прикладами бухгалтерських витрат.

Інша група витрат - це внутрішні витрати (неявні витрати, імпліцитні витрати), що пов'язані із власними ресурсами фірми. З огляду на обмеженість ресурсів та наявність різних варіантів застосування цих ресурсів, можна зробити такий висновок: використання будь-якого ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у виробництві іншого (альтернативного) товару. Витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю фірми, мають назву неявних витрат.

Оскільки фірма відмовилась від використання власних факторів виробництва в альтернативних варіантах, то неявні витрати фірми оцінюються як сума максимальних витрачених доходів від цих факторів виробництва в найкращому з відкинутих варіантів.

Наприклад, якщо власник фірми одночасно є її менеджером, використовує власний капітал та належне йому приміщення, то до неявних витрат можна віднести:

- втрачену заробітну плату, яку він міг би отримати в іншій фірмі як найманий працівник;

- втрачений рентний доход, який він міг би отримувати, надаючи в оренду власне приміщення;

- втрачений процентний доход на власний капітал, який він міг би мати, вклавши гроші до банку;

- втрачений підприємницький доход, тобто прибуток, який він міг би отримати в будь-якій галузі, організувавши там фірму.

Витрати, що виникають як результат втрачених можливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються альтернативними витратами.

Важливим елементом неявних витрат виступає нормальний прибуток.

Нормальний прибуток - це мінімальна плата, необхідна для того, щоб втримати підприємця в даній галузі.

Нормальний прибуток - це дохід, від якого відмовляються власники підприємства на користь використання ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші сфери діяльності поза межами підприємства. Отже, до внутрішніх витрат відноситься й нормальний прибуток, необхідний для того, щоб залучити та утримати ресурси в межах даного виробництва.

Для власника фірми всі витрати - явні та неявні - є альтернативними, так як існують альтернативні варіанти використання коштів, вкладених ним у фірму.

Явні витрати - це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. Економічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати. Іншими словами, економічні витрати являють собою платежі усім власникам економічних ресурсів, достатні для того, щоб відволікти ці ресурси від альтернативних варіантів використання.

Економічні витрати = бухгалтерські витрати + неявні витрати

Орієнтуючись на економічні витрати, власник фірми приймає рішення щодо доцільності діяльності фірми в конкретній галузі. В подальшому під загальними витратами фірми ми будемо розуміти виключно економічні витрати. Саме на них, а не на бухгалтерські витрати, буде орієнтуватися фірма, розраховуючи свої обсяги виробництва продукції, а отже і пропозиції. Відповідно, прибутком фірми буде перевищення її доходу над економічними (альтернативними) витратами.

Як ми з'ясували, бухгалтерські та економічні витрати відрізняються одне від одного. Отже, не співпадають бухгалтерський прибуток та економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальними доходами фірми (ТR) та бухгалтерськими витратами.

Економічний прибуток дорівнює загальному доходу (виторгу) мінус альтернативна вартість.

Альтернативна вартість - це сума явних та неявних витрат.

Неявні витрати включають в себе нормальний прибуток підприємця.

Бухгалтерський прибуток дорівнює загальному доходу мінус бухгалтерські (явні) витрати.

Для фірми дуже важливим є економічний прибуток як перевищення доходу фірми над усіма здійсненими нею витратами. Останні стосуються не тільки витрат виробництва, але й втрачених доходів від нереалізованих видів діяльності та доходів, очікуваних від тих видів діяльності, якими фірма займається реально.

Приклад. Припустимо, що на відкриття крамниці витрачено в якості авансового капіталу 20000 грн. Виторг від діяльності крамниці за рік становить 40000 грн. Проте, власник крамниці, відкривши свій бізнес, втратив певну суму зарплати за наймом, доходу від грошових коштів, наприклад, які він за інших умов спрямував би на купівлю акцій, що приносять дивіденди.

Якщо припустити, що такі суми досягають 12000 грн., то виявиться, що уся сума витрат, пов'язаних з відкриттям крамниці, становитиме для її власника вже не 20000 грн., а 32000 грн. Відповідно, і прибуток становитиме не 20000 грн. (40000 - 20000), а лише 8000 грн.

Саме такий, очищений від усіх видів витрат (включаючи витрати, що виникають в процесі економічного вибору), прибуток є економічним прибутком. Він являє собою різницю між доходом від продажу продукції та альтернативними витратами, завжди відрізняючись від бухгалтерського прибутку на величину неявних витрат. Таким чином, величина економічного прибутку виступає критерієм при прийнятті управлінських рішень, щодо доцільності діяльності фірми в певній галузі.

Якщо загальний дохід (виторг) дорівнює економічним витратам, то економічний прибуток дорівнюватиме нулю. Ситуація, за якої економічний прибуток відсутній, тобто коли загальний дохід дорівнює загальним витратам, має назву беззбитковості.

Якщо загальний дохід перевищує економічні витрати, то фірма отримує позитивний економічний прибуток, тобто прибуток понад нормальний прибуток.

Наявність у фірми позитивного економічного прибутку свідчить про найбільш ефективне використання фірмою своїх ресурсів порівняно з іншими альтернативами.

Один з основних показників діяльності фірми - це її дохід. Відповідно до видів витрат фірми її дохід виступає як загальний, середній та граничний дохід.

Загальний (сукупний, валовий) дохід (виторг) - це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації продукції за певний час. Він дорівнює ціні (Р) проданого товару, помножений на обсяг продажу (Q):

TR = P х Q ,

де ТR - загальний дохід.

Середній дохід (АR) - це загальний дохід фірми в розрахунку на одиницю продукції:

AR = TR : Q

Зі зміною обсягу виробництва величини загального доходу та сукупних витрат змінюються по-різному, а отже, величина прибутку підприємства залежить від обсягу випуску продукції. Саме тому підприємства намагаються встановити такий обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого забезпечується найбільший прибуток.

З цією метою обчислюється граничний дохід (МR), тобто приріст загального виторгу підприємства в результаті збільшення випуску продукції на одну додаткову одиницю:

MR = ΔTR : ΔQ

Показник граничного доходу демонструє можливості окупності кожної додаткової одиниці виробленої продукції, і тому він у поєднанні з граничними витратами (МС) виступає вартісним орієнтиром можливостей розширення виробництва.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. V. Підриємницький дохід і прибуток
3. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
4. Автоматизація виробництва
5. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
6. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
7. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
8. Альтернативна вартість і незворотні витрати
9. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
10. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
11. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
12. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Переглядів: 1940