• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток техніки в античній культурі

Техніка в стародавніх цивілізаціях

Приблизно 5 тис. років тому на Землі починають з’являтися перші стародавні цивілізації (Ст. Єгипет, Вавилон, Індія і Китай). Основу світогляду народів цих культур становила віра в богів, які переважно мали антропоморфний вигляд. Кожен бог контролював окрему галузь природних процесів (повітря, дощ, вогонь тощо). В сукупності боги визначали порядок Всесвіту, який вони утворили і постійно регулювали й підтримували. У своїх обрядах та жертвоприношеннях люди повинні були здобувати милість богів.

Великі розміри держав цього періоду значно ускладнювали організацію й управління соціально-політичною і виробничою діяльністю. Необхідність обробки, збору врожаю великих площ полів, будування споруд потребували складних розрахунків, креслень, які являли собою ідеалізовані моделі реальних об’єктів. У цей період значно вдосконалились засоби виробництва: перехід від кам’яних до бронзових, а потім до металевих засобів, винахід колеса, плуга і т. ін. Але вважається, що головним здобутком був розвиток ментальної сторони виробничого процесу у вигляді математичних і технічних знань. Останнє сприймалось не як знання законів об’єктив­ної природи, а як сакральне знання, як таємне знання діяльності богів. Тому воно сприймалось як рецепти діяльності богів. Цією сакральною мудрістю володіли жерці, чиновники. Всі види технологічної діяльності здійснювались за допомогою богів і під їх контролем, тобто мали містичний характер.

Як відомо, VI ст. до н. е. стало століттям формування теоретичного знання в межах філософії. Ця обставина мала вирішальне значення і для розвитку технічного знання. В межах грецької філософії відбувається становлення уявлень про зовнішню природу як об’єктивну самостійну реальність. В. М. Розин справедливо підкреслює, що вислів „А є В” („все є вода”, „все є вогонь”, „все складається з атомів” і т. д.) утворює розподіл дійсності на два плани: глибинний, суттєвий, той, що існує в дійсності, який пізнається розумом, і поверховий, наданий нам безпосередньо, котрий пізнається за допомогою відчуттів.

На думку греків, першопочатком чуттєво сприйнятого світу є фундаментальна раціональна за природою реальність („Логос” Геракліта, „Числа” Піфагора, „Буття” Парменіда, „Ідеї” Платона, „Бог” Аристотеля), ніби божественний розум. Правильне, без суперечностей людське мислення відповідає істинно існуючому світу. Тому логічно бездоганне мислення для греків було безумовним доказом його вірогідності, відповідності його божественному мисленєвому буттю першопочатків. Тому стародавньому грекові не потрібно було доводити теоретичну думку в практиці, експерименті. Сукупність праць Аристотеля з логіки („Органон”) дала інструмент не тільки правильного мислення, але й пізнання світу. Таким чином, у грецькій науці знання функціонувало переважно як теоретичне знання, як майстерне оперування з ідеальними об’єктами автономно до емпіричного знання. Треба відзначити, що в Стародавній Греції наука як споглядально-теоретична діяльність була значною мірою відокремлена від технічної діяльності. Остання розвивалась переважно в межах ремісничої діяльності. Як відомо, слово „техніка” походить від грецького „техне” (мистецтво, вміння). А реміснича діяльність у Стародавній Греції і Римі суттєво не відрізнялась від ремесла інших народів. Вона також мала традиційний (досвід передавався від батька до сина), сакральний (боги керували виробничою діяльністю) характер. Лише в будівництві активно використовувались апарат математики і геометрії, креслення. Діяльність ремісника значною мірою уподібнювалась діям мага. У своїй праці він спирався не на сили і закони природи, а на дії і енергію відповідального в цій галузі бога. В Стародавньому Римі почали використовувати енергію води (водяні млини, колеса), енергію повітря пара в опалювальній системі. Але використання римлянами цих природних сил було лише випадковим. Особливе місце в історії античної науки і техніки займає Архімед. Із його праць ми дізнаємось, що при доведенні своїх теоретичних і технічних положень він спирався на фізичні знання. Геометричні креслення, математичні розрахунки в працях Архімеда мають фізичний зміст. Таким чином, теоретична і технічна діяльність мають риси свідомої, розвинутої наукової діяльності на базі вмілого оперування абстрактними ідеальними об’єктами.

Читайте також:

1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
2. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
3. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
6. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
7. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
8. Англійський сад - нове слово в європейській парковій культурі.
9. Асортимент оргтехніки
10. Базові поняття про класифікацію медичної техніки
11. Бурхливий розвиток емпіричної соціології
12. Вiковi особливостi волi. Розвиток i формування волi

Переглядів: 609