Облік і контроль матеріалів

Управління матеріальними потоками в рамках внутрішньовиробничих логістичних систем

Управління матеріальними потоками в рамках внутрішньовиробничих логістичних систем може здійснюватися різними способами, з яких виділяють два основних, які принципово відрізняються один від одного.

Перший варіант називається «штовхаюча система» і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік «виштовхується» одержувачу по команді, яка надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Штовхаючі моделі управління потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їхнього застосування для логістичної організації виробництва з'явилася у зв'язку з масовим поширенням обчислювальної техніки. Ці системи, перші розробки яких відносять до 60-х років, дозволили погоджувати й оперативно коректувати плани і дії всіх підрозділів підприємства — постачальницьких, виробничих і збутових, з урахуванням постійних змін у реальному масштабі часу.

Штовхаючі системи здатні за допомогою мікроелектроніки пов'язати складний виробничий механізм у єдине ціле,проте мають природні межі своїх можливостей. Параметри «виштовхуваного» на ділянку матеріального потоку оптимальні настільки, наскільки управляюча система в змозі врахувати й оцінити усі фактори, які впливають на виробничу ситуацію на цій ділянці. Проте чим більше факторів по кожній з численних ділянок підприємства повинна враховувати управляюча система, тим досконаліше і дорожче повинне бути її програмне, інформаційне і технічне забезпечення.

Другий варіант заснований на принципово іншому способі управління матеріальним потоком. Він зветься «тягнуча система» і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності. Центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна система управління ставить завдання лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Завдання обліку і контролю матеріалів.

Матеріальні ресурси, будучи предметами праці, забезпечують разом із засобами праці і робочою силою виробничий процес підприємства, у якому вони використовуються одноразово. Собівартість їх повністю передається на щойно створений продукт. Питома вага матеріалів у собівартості виготовленої продукції становить понад 70%, а в хімічній промисловості — до 85%.

Займаються питаннями планування контролю й обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції технологічні служби підприємства, матеріально-технічного забезпечення і бухгалтерського обліку — як контролюючий орган.

Основні завдання контролю обліку в галузі зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат, забезпечення належного зберігання матеріалів, їх збереженості:

- контроль за збереженістю матеріальних цінностей у місцях їхнього зберігання й на всіх стадіях обробки;

- правильне й своєчасне документування всіх операцій щодо руху матеріальних цінностей, виявлення і відображення витрат, пов'язаних з їх виготовленням, розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів і їхніх залишків по місцях зберігання;

- систематичний контроль за станом запасів;

- своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками матеріалів, контроль за матеріалами, які знаходяться в дорозі, невідфактурованими постачаннями.

Для забезпечення контролю за збереженістю матеріальних ресурсів велике значення мають організація постачання на підприємствах, стан складського і ваговимірювального господарства. Всередині складів матеріали повинні розміщуватися по секціях, потім за типосорторозмірами у штабелях, на стелажах і на полицях з таким розрахунком, щоб забезпечити можливість швидкого їхнього приймання, відпускання і перевірки наявності. З цією ж метою в місцях зберігання матеріалу прикріплюється ярлик. Склади повинні бути повністю забезпечені справними вагами, вимірювальними приладами і мірною тарою.

Організація обліку і контролю матеріалів.Для виконання завдань з обліку матеріалів необхідно:

- мати номенклатуру-цінник;

- встановити чітку систему документації і документообігу;

- проводити у встановленому порядку інвентаризацію і контрольні вибіркові перевірки залишків матеріалів, вчасно відображувати в обліку їх результати.

Для організації обліку матеріалів на підприємствах розробляється номенклатура-цінник. Номенклатура — систематизований перелік найменувань матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива й інших матеріальних цінностей, використовуваних на даному підприємстві. Якщо ж у номенклатурі вказана облікова ціна кожного виду матеріалів, то вона називається номенклатурою-цінником.

Для обліку руху матеріалів застосовується облікова документація, яка відповідає вимогам основних положень щодо обліку матеріалів (рис. 6.5). Кількість екземплярів документів, що виписуються, повинна бути мінімальною.

Облік надходження матеріалів і розрахунків з постачальниками

Виробничі запаси матеріалів поповнюються за рахунок підприємств-постачальників. Відносини між підприємствами побудовані на основі договорів. В них передбачаються: найменування матеріалів, цінностей, кількість, ціни, терміни постачання, порядок розрахунків, способи транспортування, санкції за недотримання умов договору, порядок приймання і т.д. Підприємства-постачальники на відвантажену продукцію виписують платіжні вимоги і рахунки-фактури, передають їх банку для оплати і пересилають поштою покупцю. Платіжні вимоги і рахунки-фактури в першу чергу надходять на підприємство у відділ постачання або у фінансовий відділ, який здійснює оперативний облік виконання договірних зобов'язань. Там перевіряють відповідність їх договорам, реєструють у журналі обліку вантажі, що надходять, і акцептують, тобто дають згоду на оплату.

Рис 6.5. Класифікація облікової документації

Після реєстрації платіжна вимога одержує внутрішній номер (реєстраційний) і передається в бухгалтерію підприємства для оплати, а квитанція і товарно-транспортна накладна передаються в експедиційний відділ для одержання і доставки вантажу. З цього моменту в бухгалтерії підприємства виникають розрахунки з постачальниками. В міру надходження вантажу на склад виписується прибутковий ордер, який здається в бухгалтерію.

Порядок обліку невідфактурованих постачань.

Невідфактурованими вважаються постачання, за якими матеріальні цінності надійшли на підприємство без платіжного документа. На складі прибуткують їх, виписуючи прийомний акт, який надходить у бухгалтерію.

Порядок обліку матеріалів у дорозі.

Матеріалами в дорозі називаються такі постачання, за якими підприємство акцептувало платіжні документи, а матеріали на склад по них ще не надійшли. До обліку приймаються акцептовані платіжні документи незалежно від того, оплачені вони банком чи не оплачені.

При розрахунках з постачальниками за матеріальні цінності можуть бути виявлені недостача або надлишок фактичної кількості в порівнянні з документами постачальника, які оформляються актом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Системи управління запасами	\|	Інвентаризація матеріалів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.