• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток економічної думки Античного Світу

Характерні риси економічного розвитку Стародавньої Греції та Стародавнього Риму

Античне рабство (1 ст.до н.е. – 1 ст. н.е.) характерне для Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.

Стародавня Греція. Продуктивні сили – удосконалення агротехнічних заходів /трипілля, удобрення вапном, борона з дерев’яними зубами, молотильна дошка/. Форми господарювання – ранній розвиток ремесла й торгівлі, відокремлення ремесла, сільське господарство /пшениця, ячмінь, виноградники, оливкові гаї, сади, бджільництво/, металургія, обробка каменю, ткацтво, будівництво жител, кораблебудування, мореплавство, колонізація. Економічні відносини – боргове рабство, руйнування общини родовою аристократією, використання рабської праці різнобічне й продуктивне, поява грошей, торгового капіталу. Соціальний устрій – антична громада /вільні землевласники, а раби – безправні/ виступала переважно як місто-поліс /експлуатувало село/.

Античний Рим. Періоди: 1) Царський /8‑6 ст. до н. е./. Земля обробляється плугом. Розкладається родовий устрій. 2) Республіканський /509‑31 до н. е./. Засоби виробництва: коса, серп, борона з зубами, жатка з широким захватом, колісний плуг, водяний млин, мінеральні добрива. Здійснюється перехід від родової общини до сусідської, з'являються патриції й плебеї. Розвивається приватно-рабовласницьке господарство, у тому числі: вілли (25-100 га, 50‑60 рабів), латифундії. 3) Імператорський (31р. до н. е.‑476р. н.е.). Криза завойовницької політики. Зменшення притоку рабів. Галузі господарювання: сільське господарство /пшениця, просо, сочевиця, цибуля, часник/, тваринництво, військова справа, рибальство, торгівля /експорт: хліб, солона риба, конопляне полотно, мед, віск, хутро; імпорт: вина, золото, срібло, зброя, тканини, предмети розкоші/.

Ксенофонт (430‑355 рр. до н. е.).Афінський аристократ і політичний діяч, землевласник. Твори: "Домострой, Кіропедія". –Головні ідеї: 1) об'єднав коло питань, які стосуються проблем раціонального господарювання, у особливу галузь знань "ойкономію" /від грец. "ойкос" ‑господарство, "номос" ‑закон/; 2) аналізує поділ праці та його вплив на прибутковість домашнього господарства; 3) виділяє дві властивості товару ("Цінність - все те, від чого можна отримати користь. Якщо людина не вміє користуватись річчю, то вона не є для неї цінністю. Але коли дану річ продати, то можна одержати корисність і, тим самим, надати речі цінності"); 4) характеризує сутність грошей та їх функції (гроші – особливий товар, специфічність якого – у не насиченості; функції грошей: надавати користь і створювати скарби).

Платон (427‑347 рр. до н.е.). Аристократ, засновник філософської школи – Афінської "Академії". Твори: "Держава, Закони". Головні ідеї: 1) пропонує модель "ідеального" державного устрою, поклавши в її основу принцип природного поділу праці (Людині від народження притаманний лише певний талант. Одні народжені для управління, інші - для надання допомоги, а інші - для землеробства і ремісництва. Необхідно створити таку державу, в якій кожний виконував би певні функції за своїм талантом і отримував частку у суспільному продукті відповідно до природних здібностей); 2)характеризує три стани – філософи /управляють державою/, воїни /охороняють державу/, землероби, ремісники, торговці /виробляють продукти/; перший та другий стани не мають ніякої власності і звільнені від продуктивної праці, споживають суспільний продукт на принципах рівності; третій стан має приватну власність і забезпечує засобами існування перші два; 3) необхідність грошей виводить із торгівлі, яка обслуговує поділ праці. Виділяє три функції грошей: міра вартості, засіб обігу і засіб нагромадження скарбів.

Аристотель(384‑ 322 рр. до н.е.)‑ учень Платона, вихователь Олександра Македонського, засновник Афінського "Ліцею", в якому займався педагогічною діяльністю. Головні твори: "Нікомахова етика", "Політика". Головні ідеї: 1) об'єднує знання про господарювання у вчення про: економіку /комплекс знань про господарську діяльність, пов'язану з виробництвом споживчих вартостей/, хрематистику /комплекс знань про діяльність, націлену на нагромадження майна; 2) характеризує двоїсту природу товару /речами користуються заради споживчих якостей і заради обміну. Обидві властивості товару приносять власнику користь/, а також принципи рівності і квантифікованості в обміні; 3) виділяє функції грошей /міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження скарбів/; 4) встановлює різницю між рухом грошей як грошей /Т‑Г‑Т/ і грошей як капіталу /Г‑Т‑Г/.

Вирішення проблем раціональної організації рабовласницької латифундії наведені у працях давньоримських філософів:

Марк Теренцій Варрон (116-27рр. до н. е.). Головні твори: "Про сільське господарство". Основні ідеї: 1) виділяє фактори, які впливають на зростання дохідності сільського господарства /торгівля та необхідність урахування коливання ринкових цін, розвиток тваринництва, з якого "можна вилучити немалий дохід"/; 2) вважає, що інтенсифікація праці рабів можлива за рахунок використання методів морального та матеріального стимулювання /"Бажання до праці можна викликати також більш вільним режимом, більш щедрою мірою їжі та одягу, скороченням роботи або дозволом виганяти на пасовиська декілька голів власної худоби"/; 3) пропонує раціонально використовувати працю вільних колонів та рабів.

Марк Порцій Катон (234‑149 рр. до н. е.). Головний твір: "Землеробство". Звертає увагу на умови зростання дохідності домашнього господарства: 1) розвиток землеробства на основі інтенсифікації рабської праці /через забезпечення раба завданням на робочий день, безперервність процесу виробництва: "працювати в будь-яку погоду і свята"/; 2) систему контролю за виконанням робіт наглядачем із числа рабів; 3) збут частини виробленої продукції на ринку; 4) розвиток орендних відносин /"здавати у підряд збір маслин, виготовлення масла, обробку земель"/.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
3. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
4. АГД як галузь економічної науки
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
7. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
8. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
9. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
10. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
11. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
12. Аналіз економічної та неекономічної результативності маркетингової діяльності

Переглядів: 708