• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання 4. Класифікація злочинів.

Схема № 2. Відмінність злочину від інших правопорушень.

Суспільну небезпечність утворює ряд факторів:

- характеристика (з точки зору важливості) об'єкта злочину;

- характер та розмір заподіяної шкоди;

- характеристика об'єктивної сторони діяння — спосіб вчинення злочину, спосіб, знаряддя та засоби, з допомогою яких його вчинено, час, місце, обстановка, стан його скоєння;

- форми та ступінь вини особи, яка вчинила злочин;

- мотиви злочинної діяльності та мета, досягнення якої переслідувалось винним.

ВИСНОВОК:

Правильне вирішення питання про розмежування злочинів та інших правопорушень має важливе значення для дотримання як загальних, так і галузевих принципів кримінального.

Критеріями відмежування злочинів віл інших правопорушень є: 1) суспільна небезпека; 2) суб’єкт правопорушення; 3) винність; 4) кримінальна протиправність; 5) кримінальна караність.

Підкласифікацією злочинів розуміють поділ їх на групи залежно від того чи іншого критерію.

Можна виділити такі основні види злочинів:

-за ознаками та вида­ми об'єкта злочину (щонайменше 20 видів за розділами Особливої частини КК: злочини проти життя та здоров'я особи, злочини проти власності й ін.);

- за наявністю чи відсутністю предмета злочину (пред­метні (ст. 185) та безпредметні (ст. 296);

- за формами вини (умисні, необережні та злочини з подвійною формою вини); за мотивами вчинен­ня (з корисливих мотивів, хуліганських, з інших особистих мотивів та ін.);

- за суб'єктом (злочини із загальним суб'єктом і спеціальним); за ступенем тяжкості наслідків та ін.

Однак розвиток кримінального права останнім часом нерозривно по­в'язаний із завданням індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання залежно від тяжкості злочину. Кримінальні кодекси багатьох зарубіжних країн класифікують злочини залежно від їхньої тяжкості.

Саме така класифікація міститься в ч. 1 ст. 12 КК, в основу якої по­кладено ступінь суспільної небезпечності, що виражається в санкціях статей. У КК 1960 р. не було чітко визначеної системи класифікації зло­чинів, що створювало певні труднощі на практиці.

Кримінальні кодекси багатьох держав, прийняті в останні роки, тією чи іншою мірою передбачають спеціальні норми щодо класифікації злочинів залежно від їх тяжкості (ступеня суспільної небезпечності). Це, наприклад, КК Росії, Латвії, Іспанії.

Класифікація злочинів —це розподіл передбачених особливою частиною Кримінального кодексу норм па окремі групи за певними критеріями.

Критерії для здійснення класифікації обираються різноманітні.

Найбільш поширені такі:

- за ступенем суспільної небезпечності (ступенем тяжкості);

- за об'єктом злочинного посягання;

- за формою вини;

- за мотивом вчинення злочину;

- за моментом закінчення злочину.

Заступенем тяжкості (суспільної небезпечності) злочини поділяють на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі (ст. 12 КК).

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. IV. Питання самоконтролю.
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. V. Питання для самоконтолю
6. V. Питання туристично-спортивної діяльності
7. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
8. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
9. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
10. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
11. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
12. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.

Переглядів: 838