Питання 4. Класифікація злочинів.

Схема № 2. Відмінність злочину від інших правопорушень.

Суспільну небезпечність утворює ряд факторів:

- характеристика (з точки зору важливості) об'єкта злочину;

- характер та розмір заподіяної шкоди;

- характеристика об'єктивної сторони діяння — спосіб вчинення злочину, спосіб, знаряддя та засоби, з допомогою яких його вчинено, час, місце, обстановка, стан його скоєння;

- форми та ступінь вини особи, яка вчинила злочин;

- мотиви злочинної діяльності та мета, досягнення якої переслідувалось винним.

ВИСНОВОК:

Правильне вирішення питання про розмежування злочинів та інших правопорушень має важливе значення для дотримання як загальних, так і галузевих принципів кримінального.

Критеріями відмежування злочинів віл інших правопорушень є: 1) суспільна небезпека; 2) суб’єкт правопорушення; 3) винність; 4) кримінальна протиправність; 5) кримінальна караність.

Підкласифікацією злочинів розуміють поділ їх на групи залежно від того чи іншого критерію.

Можна виділити такі основні види злочинів:

-за ознаками та видами об'єкта злочину (щонайменше 20 видів за розділами Особливої частини КК: злочини проти життя та здоров'я особи, злочини проти власності й ін.);

- за наявністю чи відсутністю предмета злочину (предметні (ст. 185) та безпредметні (ст. 296);

- за формами вини (умисні, необережні та злочини з подвійною формою вини); за мотивами вчинення (з корисливих мотивів, хуліганських, з інших особистих мотивів та ін.);

- за суб'єктом (злочини із загальним суб'єктом і спеціальним); за ступенем тяжкості наслідків та ін.

Однак розвиток кримінального права останнім часом нерозривно пов'язаний із завданням індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання залежно від тяжкості злочину. Кримінальні кодекси багатьох зарубіжних країн класифікують злочини залежно від їхньої тяжкості.

Саме така класифікація міститься в ч. 1 ст. 12 КК, в основу якої покладено ступінь суспільної небезпечності, що виражається в санкціях статей. У КК 1960 р. не було чітко визначеної системи класифікації злочинів, що створювало певні труднощі на практиці.

Кримінальні кодекси багатьох держав, прийняті в останні роки, тією чи іншою мірою передбачають спеціальні норми щодо класифікації злочинів залежно від їх тяжкості (ступеня суспільної небезпечності). Це, наприклад, КК Росії, Латвії, Іспанії.

Класифікація злочинів —це розподіл передбачених особливою частиною Кримінального кодексу норм па окремі групи за певними критеріями.

Критерії для здійснення класифікації обираються різноманітні.

Найбільш поширені такі:

- за ступенем суспільної небезпечності (ступенем тяжкості);

- за об'єктом злочинного посягання;

- за формою вини;

- за мотивом вчинення злочину;

- за моментом закінчення злочину.

Заступенем тяжкості (суспільної небезпечності) злочини поділяють на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі (ст. 12 КК).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 3. Відмінність злочину від інших правопорушень.	\|	Друге питання. Елементи та ознаки складу злочину

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.