• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Друге питання. Елементи та ознаки складу злочину

Тому тільки сукупність вказаних у законі ознак, суттєвих для визначення суспільної небезпеки та характеру певного виду злочину, утворює склад злочину, факт встановлення якого і є підставою для кримінальної відповідальності та кваліфікації злочину за певною статтею КК.

ВСТУП

Лекція № 6: Склад злочину

Навчальні питання:

1. Поняття та значення складу злочину.

2. Елементи та ознаки складу злочину.

3. Види складів злочину.

4. Кваліфікація злочинів.

Чинний КК не містить загального поняття складу злочину. Склад злочину – це своєрідна юридична абстракція, що встановлена наукою кримінального права. Її формулювання базується на законодавчому визначенні підстави кримінальної відповідальності (ч.1 ст. 2 КК), матеріально-формальному понятті злочину (ст. 11 КК) та теоретичному узагальненні ознак складів злочинів, що передбачені норами Особливої частини КК.

Перше питання. Поняття та значення складу злочину

Історія розвитку кримінально-правової науки свідчить про те, що спочатку поняття «склад злочину» (corpus delicti - лат.) мало не матеріальне, а виключно процесуальне значення. Під ним розумілися лише сліди, що їх залишає злочинне діяння в матеріальному світі: мрець, знаряддя вбивства, знаряддя та засоби вчинення інших злочинів тощо. За таких обставин встановлення складу злочину надавало можливість переконатися в наявності події злочину та являло собою першу стадію процесу. Другою стадією був так званий спеціальний розшук злочинця. В англійському праві термін «corpus delicti» і досі має процесуальний, доказувальний відтінок і служить об'єктивним свідченням вчинення злочину.

Наукова розробка інституту складу злочину обумовила те, що поняття «склад злочину» міцно завоювало позиції у матеріальному праві - передусім кримінальному праві Німеччини, де до середини XIX століття склалося відносно стале вчення про склад злочину.

Завдяки дослідженням німецького вченого Белінга під складом злочину, у вузькому значенні слова, почали розуміти опис у законі індивідуальних ознак злочину, що характеризують притаманний для даного злочину зміст і за якими він відрізняється від інших злочинів.

Відомий російський вчений-юрист М. С. Таганцев визначив склад злочину як сукупність своєрідних рис або ознак, на підставі яких злочинне діяння входить до групи юридичних відносин як кримінально карана неправда[13].

У сучасному вітчизняному кримінальному праві найбільшого поширення набуло поняття складу злочину, сформульоване А. Н. Трайніним, який визначив склад злочину як сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин[14].

З огляду на це, можна дійти висновку, що злочин являє собою конкретний акт поведінки особи, а склад злочину - юридичну абстракцію, його законодавчу модель, без якої конкретне діяння неможливо визнати злочинним.

Поняття злочину необхідно відрізняти від поняття складу злочину. Вони співвідносяться між собою як антисуспільне явище, котре вносить певні деструктивні зміни в суспільні відносини (злочин), та юридична конструкція, яка встановлює відповідальність за злочин і закріплює її на рівні норм Особливої частини КК.

Склад злочину – це одне з стержневих понять кримінального права України, оскільки в межах вчення про склад злочину розвиваються всі основні інститути кримінального права. Він має велике значення для вирішення питань злочинності або не злочинності діяння, правильної кваліфікації вчиненого, криміналізації (декриміналізації) суспільно небезпечних діянь.

Згідно статті 2 Кримінального кодексу України “підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом”. Про склад злочину як підставу кримінальної відповідальності чітко говориться в кримінально-процесуальному законодавстві. Так, відповідно до його норм кримінальна справа не може бути порушеною, а порушена підлягає припиненню за відсутністю в діянні складу злочину. Там же встановлено, що найважливіше питання, яке зобов'язаний з'ясувати суд при винесенні вироку – чи містить дане діяння склад злочину. Але в тому випадку, коли буде встановлено, що в діянні підсудного немає складу злочину, суд виносить виправдувальний вирок. Цим визначаються величезна роль і значення складу злочину в кримінальному праві України.

Під складом злочину в теорії кримінального права розуміють сукупність закріплених у кримінальному законі юридичних (об’єктивних та суб’єктивних) ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

В теорії кримінального права існує нагальна необхідність розмежування термінів склад злочину, поняття злочину, конкретний злочин, диспозиція норми, диспозиція статті та інших - котрими оперує кримінальне право.

Як законодавче так і доктринальне визначення поняття злочину розкриває переважно соціально-політичну характеристику діяння та дозволяє лише відмежувати злочинне діяння від інших правопорушень і діянь, що не є злочинами. Ознаки злочину, передбачені його законодавчим та доктринальним визначенням не дозволяють відмежовувати один злочин від іншого. Так наприклад вбивство буде так само відповідати ознакам суспільної небезпечності, протиправності, винності та вчинення діяння суб’єктом злочину[15] як і незаконне заволодіння транспортним засобом. Для того щоб відмежовувати один злочин від іншого існує поняття складу злочину.

Склад злочину представляє собою нормативну модель або шаблон, котрий містить повний набір юридично значимих ознак злочину окремого виду (наприклад вбивства). Така модель дозволяє виявити серед великої кількості ознак фактично вчиненого діяння ознаки злочину певного виду і прийти до висновку що особою вчинений саме цей злочин (вбивство, крадіжка, грабіж чи ін.).

Таким чином і визначення злочину і склад злочину це дві окремі сукупності ознак котрі хоча багато в чому і співпадають але взагалі з різних боків характеризують одне і те ж саме явище – фактично вчинене діяння (конкретний злочин).

Склад злочину не можна ототожнювати із конкретним злочином, оскільки об’єм ознак злочину та складу злочину є різним. З одного боку конкретний злочин має набагато більше ознак ніж склад злочину, а з іншого боку склад злочину містить ознаки не одного конкретного злочину, а усіх злочинів даного виду.

У процесі застосування кримінального законодавства юристам доводиться мати справу з одного боку з обставинами фактично вчиненого діяння (конкретного злочину), а з іншого із кримінально-правовою нормою, закріпленою у статтях Кримінального кодексу, котра визнає злочином подібні діяння. Склад злочину у даному випадку не ототожнюється ні з фактично вчиненим діянням (це вже доводилось вище) ні з кримінально-правовою нормою. Кримінально-правова норма на відміну від складу злочину містить не лише ознаки злочину (у диспозиції) а й встановлює санкцію за його вчинення, а також передбачає умови її застосування (у гіпотезі). Крім того, ствердження, що диспозиція кримінально-правової норми містить ознаки злочину є досить умовним, оскільки змістом будь-якої кримінально-правової норми є не ознаки складу злочину, а вимога про не вчинення негативного діяння.

З’ясуємо чи не співпадає склад злочину із диспозицією статті Особливої частини Кримінального кодексу. Найбільш суттєві та специфічні ознаки складу злочину дійсно описані у тексті диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу. Але це далеко не всі ознаки; інші – описуються у статтях Загальної частини Кримінального кодексу, оскільки притаманні всім злочинам чи багатьом з них. Так у ст.ст. 19, 20, 22 Кримінального кодексу закріплюється вимоги до суб’єкта злочину (фізична, осудна особа, яка досягла визначеного в законі віку), у ст.ст. 24, 25 розкривається зміст умислу та необережності. Певні ознаки складу злочину з’ясовуються в результаті тлумачення кримінального закону. Таким чином поняття складу злочину не співпадає ні з кримінально-правовою нормою ні з текстом статті Особливої частини Кримінального кодексу.

Важливо зазначити і те, що склад злочину — це реально існу­юча система ознак, а не плід людської фантазії або просто вигадка А якщо це об'єктивна реальність, то п можна пізнати і використати в практичній діяльності

Звичайно, коли ми говоримо, що всі ознаки будь-якого складу включені в той чи інший кримінальний закон, то при цьому врахо­вується, що ці ознаки зовні не завжди очевидні, бо вони певною мірою формалізовані і у самому тексті закону можуть зазначатися як безпосередньо, так і через систему юридичних понять і категорій.

Так, у ст 185 КК досить докладно закріплені ознаки складу кра­діжки, як таємного викрадення чужого майна Тут зазначений пред­мет посягання (чуже майно), описаний характер дії (таємне викра­дення), але в той же час нічого не говориться про суб'єкта злочину, форму вини й інші ознаки цього складу Усі ці ознаки мають загаль­ний характер і тому закріплені в нормах Загальної частини, до яких і потрібно звертатися Наприклад, зі змісту статей 18, 19 і 22 випли­ває, що суб'єктом крадіжки може бути лише осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років Порівняльний же аналіз статей 24 і 185 показує, що крадіжка як діяння, свідоме і спрямоване на отримання наживи, може буги вчинена лише з пря­мим умислом Визнаючи місце розташування ст 185 у системі Особ­ливої частини (глава VI «Злочини проти власності»), слід зробити висновок, що об'єктом крадіжки є відносини власності.

Таким чином, склад злочину є єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності встановлення його ознак у конкретномусуспільнанебезпечному діянні особи означає, що є все необхідне для криміна­льної відповідальності

Тим самим склад злочину визначає і межі розслідування, тому що основним завданням слідства саме і є встановлення об'єктивних і суб'єктивних ознак складу злочину

Важливе значення складу злочинувиявляється і в тому, щовіндозволяє провести, по-перше, чітке розмежування між злочином і провиною, тобто незлочинним суспільне небезпечним діянням, по-друге, відмежувати один злочин від будь-якого іншого (наприклад, крадіжку від грабежу, зловживання владою або службовим станови­щем від перевищення влади або службових повноважень)

У законодавчій практиці за допомогою складу здійснюється криміналізація (декриміналізація) суспільне небезпечних діянь Тому склад злочину, як і вчення про нього, утворює той інструмент, за допомогою якого законодавець і здійснює кримінальну політику в галузі криміналізації діянь

ВИСНОВОК:

Викладене дозволяє зробити такі важливі висновки

1) склад злочину являє собою певну сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають конкретне суспільно небезпечне діяння як злочинне;

2) тільки в кримінальному законі встановлюється сукупність зазначених ознак;

3) перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним;

4) тільки у складі злочину визначається характер та обсяг відповідальності за вчинений злочин.

Як уже зазначалось, склад злочину утворює лише певна кількість ознак, що встановлюється тільки кримінальним законом.

Сам термін «склад» передбачає наявність якоїсь єдності, чогось цілого, що утворюється з певних складових частин.

Наука в багатьох випадках при дослідженні якогось складного явища вдається спочатку до його розподілу на складові, які дослідити простіше, а згодом, складаючи вже досліджені складові до одного цілого, формує уявлення стосовно явища в цілому.

Кримінально-правова наука, досліджуючи інститут складу злочину, вдалася саме до такого прийому, що дало можливість отримати позитивні результати.

Виходячи із законодавчих положень, наука кримінального права визначила, що склад злочину утворюють чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Саме по змісту ознак, що утворюють ці елементи й у цілому склади можна відрізняти один злочин від іншого (крадіжку від грабіжу, вбивство від хуліганства та ін.) Ознаки, що характеризують об’єкт і об’єктивну сторону прийнято називати об’єктивними, а суб’єкт і суб’єктивну сторону – суб’єктивними ознаками злочину.

Кожен з елементів складу злочину характеризують певні ознаки. Так, до ознак об'єкта злочину, крім суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, віднесено предмет злочину. Об'єктивну сторону характеризують: дія (бездіяльність), злочинні наслідки, причиновий зв'язок між дією (бездіяльністю) та наслідками, що настали, час, місце, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину. Суб'єкт злочину: осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність, посадове становище, відношення до військової служби тощо. Суб'єктивну сторону: вина, мотив, мета та емоційний стан.

Об'єкт злочину – це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди.

Під об’єктом розуміють ті інтереси (блага), яким заподіюється чи може бути заподіяна шкода в результаті злочинного замаху і які охороняються кримінальним законом від цих зазіхань. Інші науковці під об’єктом злочину розуміють певні суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, існують, також, інші погляди на об’єкт злочину. Кожна з цих позицій має багато переваг та недоліків та до цього часу не була повністю спростованою. Об'єкт, як правило, не вказується законодавцем у диспозиції кримінально-правової норми. Він визначається або по розташуванню даної норми в системі інших норм кримінального права, або шляхом логічного аналізу змісту самої норми чи назви статті Особливої частини Кримінального кодексу, де закріплена ця норма.

Об'єктивна сторона злочину – зовнішня сторона злочину (або зовнішній акт поведінки), що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.

Названий акт поведінки заподіює чи створює погрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину.

Обов'язковими (необхідними) ознаками об'єктивної сторониякелемента складу злочину є діяння (дію чи бездіяльність), суспіль­не небезпечні наслідки і причинний зв'язок Тому у злочинах з так званим матеріальним складом має бути встановлений причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і суспільне небезпечним наслідком, що настав.

Суб'єкт злочину це фізична, осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального Кодексу України може наставати кримінальна відповідальність (ст. 18 КК).

Тому юридичні особи (підприємства, організації, установи, по­літичні партії, громадські організації і тд ) не можуть бути суб'єк­тами злочинів Неприпустимою є колективна відповідальність за вчинені окремими особами злочини.

Відповідно до ст 19 КК суб'єктом може бути тільки осудна осо­ба, тобто така, яка під час вчинення передбаченого кодексом діян­ня, могла усвідомлювати свої ди (бездіяльність) і керувати ними Тому особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлюватисвоїдії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психіч­ною захворювання, і тимчасового розладу психічної діяльності, не­доумства або іншого хворобливого стану психіки (ч 2 ст 19), не під­лягає кримінальній відповідальності.

У частині 1 ст 22 КК встановлюється, що кримінальна відпові­дальність за загальним правилом настає з шістнадцяти років, а за окремі злочини, вичерпний перелік яких передбачений у ч 2 ст 22 (наприклад, вбивство розбій, зґвалтування), відповідальність вста­новлюється з чотирнадцяти років.

Суб'єктивна сторона злочину – внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчинюється, і до його наслідків.

Суб’єктивна сторона є внутрішньою (на відміну від об'єктивної сторони) характеристикою змісту злочину. Вона містить внутрішні психічні процеси котрі характеризують свідомість та волю особи в момент вчинення злочину.

Суб’єктивну сторону злочину характеризують такі ознаки як: вина, що проявляється в особливому психічному відношенні суб'єкта до вчиненого ним забороненого кримінальним законом діяння і його наслідкам у формі умислу чи необережності, а також мотив та мета злочину.

Будь-який з вказаних елементів представляє собою складну систему ознак, тому в рамках цього розділу була лише у загальних рисах зазначена їх суть.

З цих ознак, що наповнюють правовий зміст елементів складу злочину, обов'язковими, тобто необхідними, є ознаки складу злочину, що притаманні всім злочинам без винятку. Відсутність таких ознак свідчить про відсутність певного елементу складу злочину і, відповідно, самого складу злочину. До таких обов'язкових ознак складу злочину відносяться:

а) суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом;

б) злочинна дія (бездіяльність);

в) ознаки загального суб'єкта (фізична особа, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність);

г) вина (умисел або необережність).

Таким чином, в межах загального поняття складу злочину всі ознаки, що характеризують елементи складу, поділяються на дві групи: уже розглянуті нами необхідні (обов'язкові) ознаки, і другу групу складають факультативні (необов'язкові) ознаки.

Обов’язковими називають ознаки притаманні складам усіх злочинів без винятку.

Вони вивчаються теорією кримінального права при вивченні загального поняття складу злочину. Вчення про загальне поняття складу злочину базується на теоретичному узагальненні усіх типізованих ознак, що належать всій сукупності складів конкретних злочинів. Практичне призначення загального складу злочину полягає у пізнанні, конструюванні та класифікації конкретних складів. До обов’язкових ознак загального складу злочину відносять наступні: для об’єкта злочину – соціальні інтереси чи блага (суспільні відносини), що охороняються кримінальним законом; для об'єктивної сторони – діяння (дія чи бездіяльність); для суб’єкта – фізична особа, осудність, вік; для суб'єктивної сторони – вина. Ці ознаки є обов’язковими для всіх без виключення складів злочину. Конкретний склад злочину, як правило містить інші крім названих ознаки, котрі для нього є обов’язковими, але стосовно загального поняття складу злочину вважатимуться факультативними.

Факультативними називають ті ознаки, котрі є обов'язковими для одних складів і необов'язковими для інших.

До таких ознак відносять час, місце, обстановку та спосіб вчинення злочину, мотив та мету, ознаки, що характеризують спеціального суб’єкта злочину і т. ін. Наприклад для розбою, така ознака цього складу як мета (заволодіння чужим майном) є обов’язковою, а для умисного пошкодження чужого майна мета не впливає на наявність чи відсутність цього складу злочину, і тому є факультативною ознакою. Таким чином, факультативні ознаки у випадках, коли вони передбачені законодавцем як складові частини конкретного складу злочину – вважаються обов’язковими ознаками цього складу. У всіх інших випадках факультативні ознаки знаходяться за межами конкретного складу злочину та враховуються судом при призначенні покарання винному як обставини що обтяжують або пом’якшують відповідальність.

ВИСНОВОК:

Виходячи із законодавчих положень, наукою кримінального права визначено, що склад злочину утворюють чотири елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Кожен з елементів складу злочину характеризують певні ознаки. Так, до ознак об’єкта злочину, крім суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, відноситься предмет злочину. Об’єктивну сторону характеризують: дія чи бездіяльність, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину. Суб’єкт злочину: осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність, посадове становище. Суб’єктивну сторону: вина, мотив, мета, емоційний стан.

Читайте також:

1. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
2. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
5. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
6. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
7. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
8. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
9. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
10. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки.
11. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю.
12. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.

Переглядів: 2552