Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Р і чниці бі льшо вицького пер ево рот у.

Са ме укра їнської інт елі генції було ро з ст ріляно на о зна менува ння 20 -ї

По вт ор но го суду Леся Курба са раз о м з і з на чно ю кі лькіст ю пр едст а вників


 

7.3. Музичне мистецтво

Найперші відомості про музичне життя Харкова припадають на початок XVIII ст. Вже тоді Харків мав насичене культурне життя. Музика звучала в будинках поміщиків, на вулицях, торгових ярмарках, де місцеві актори давали вистави та концерти. У місті великої популярності набули цехові музиканти. Перші документи про існування музичного цеху в Харкові датовані 1780 р. Цікавий той факт, що поява цього цеху сприяла виникненню подібних колективів у повітах Слобожанщини, чого не було в інших губерніях.

Цехи були не тільки суто ремісничими організаціями, бо в них

поєднувалися майстри, які виготовляли музичні інструменти, виконавці на різних інструментах, що також співали народні пісні, а іноді складали й свої твори. Музиканти отримували музичну освіту в додаткових класах при Харківському колегіумі, відкритих у 1768 р. для вихідців із дворян, купців та різночинців. Учні додаткових класів виступали на урочистих зборах, приватних вечірках: співали канти, грали в оркестрі. У цих класах викладали відомі музиканти: Г. Сковорода, М. Концевич, А. Ведель, Я. Ціх.

На початку ХІХ ст. активізувалося культурне життя Харкова, що пов’язане перш за все з відкриттям університету (1805 р.), в якому працювали неординарні особи, серед яких слід назвати Івана Миколайовича Вітовського. Саме він в 1806 р. відкрив у Харкові нотодрукарню, а згодом першу музичну крамницю, організував фортепіанну фабрику. За його ініціативою в Харкові регулярно відбувалися симфонічні концерти. Значною подією в житті міста було виконання в 1808-1809 рр. під керуванням І. Вітовського двох ораторій Й. Гайдна – «Пори року» і «Створення світу». Цей музикант був знайомий з класиком російської музики М. Глінкою, який у 1838 р. перебував у Харкові.

У 1841 р. у місті була здійснена постановка першого акту опери «Життя за царя» М. Глінки. Студентські хори університету пропагували кращі зразки української народної музики. У 1810-1820-х рр. у Харкові було відкрито 14 навчальних закладів, у 10 з яких викладалася музика.

Розвиток музичного мистецтва на Харківщині у другій половині ХІХ ст. пов’язаний з ім’ям видатного музичного та громадського діяча, диригента Іллі Ілліча Слатіна, який у 1871 р. очолив Харківське відділення Російського музичного товариства. За ініціативою І. Слатіна учнівський симфонічний оркестр щорічно давав 10 симфонічних концертів. У другій половині ХІХ ст. та на початку ХХ ст. у Харкові гастролювали диригенти та композитори П. Чайковський, О. Глазунов, піаністи і композитори А. Рубінштейн.


Харків відвідували й співаки Ф. Шаляпін, М. Баттистині, Тітта Руффо та ін.У 1925 р. оперою М. Мусоргського «Сорочинський ярмарок» було відкрито український театр опери та балету ім. М. Лисенка на базі російської державної опери. Оперні вистави ставилися в Харкові ще наприкінці XVIII ст. та на початку ХІХ ст., а у 1874 р. був збудований спеціальний театральний будинок, на


 

Саме у Харкові вперше були поставлені опери М. І. Лисенка «Різдвяна ніч» (1883) та

«Утоплена» 1885).


сцені якого виступали різні оперні трупи. У 1928 р. була відкрита філармонія, а у 1929 р. – театр музичної комедії. Театр опери та балету ім. М.Лисенка, театр музичної комедії та обласна філармонія вели значну музичну та просвітницьку діяльність драматичному інституті.

Картина музичного життя на Харківщині була б неповною, якщо не висвітити питання виконавської культури – співів та гри на інструментах. Серед невтомних будівників української культури слід згадати Гната Мартиновича Хоткевича (1877-1938). Він залишив помітний слід в белетристиці, драматургії, етнографії, літературо- і музикознавстві, історії та перекладі творів. Окрім того, він був актором, режисером, педагогом, співаком- бандуристом, реконструктором бандури – не було, власне кажучи, галузі гуманітарних знань, де б він не працював. Гру і спів Г. Хоткевича високо цінили М. Лисенко, С. Людкевич, І. Франко, Леся Українка. Ще в молоді роки, навчившись самотужки грати на бандурі, він подався у хор Лисенка, який гастролював тоді на Україні. Майже рік мандрував з ним Гнат Хоткевич, досконало оволодівши за цей час мистецтвом співака-бандуриста.

На ХІІ Археологічному з’їзді, що відбувся у 1902 р. в Харкові, Г. Хоткевич організував виступ зібраних ним з різних мсць України лірників і кобзарів. Його доповідь про кобзарів і кобзарство, виконання кобзарями дум та історичних пісень справили на учасників з’їзду незвичайне враження.

У 1926 р. Г. Хоткевич уже організував і вів клас бандури в Харківському музично-драматичному театрі. У цей час він написав наукові праці про українську музику, театр, кобзарське мистецтво, ґрунтовне дослідження

«Музичні інструменти українського народу» (1930), випустив першу частину

«Підручника гри на бандурі» (1930) – першого українського самовчителя, яким і досі користуються музиканти. Розквіт кобзарського мистецтва закінчився після горезвісного з’їзду кобзарів у 1932 р. у Москві, коли 240 кращих бандуристів України були відправлені до Сибіру. Кобзарське мистецтво на Україні, зокрема у Харкові, швидко почало зникати. Бандуру в загальноосвітній школі було замінено на баян та фортепіано.


Протягом багатьох років у Харкові плідно працювали майстри співацького мистецтва. Слобожанщина може пишатися тим, що на її землі (у Харкові) народився та працював Ю. С. Кіпоренко-Даманський. Маючи від природи красивий і сильний голос, прекрасну вокальну школу, він за своє творче життя проспівав на оперній сцені майже весь репертуар драматичного тенора. На весь світ він уславив рідну землю, його порівнювали з найбільш відомими співаками того часу, навіть з Карузо.

На сцені Харківської опери співали такі видатні артисти: М. Литвиненко- Вольгемут, І. Паторжинський, І. Козловський, М. Рейзен, М. Гришко, С. Червонюк, М. Манойло, Н. Суржина. Серед улюблених співаків, які стали народними не тільки за званням, а завдяки своїй незвичайній популярності, слід згадати Клавдію Іванівну Шульженко (1906-1984), яка починала свій творчий шлях у нашому місті. У 1923 р. вона стала артисткою Харківського драматичного театру. Серед відомих композиторів, слід назвати Ісаака Дунаєвського (1900-1955). , який казав про Харків так:

«...це місто мого дитинства, моєї юності, мого навчання, перших творчих робіт. Харків – це місто, в якому формувалися мої почуття, смаки, свідомість...Ось чому мені близький і дорогий Харків».


Читайте також:

  1. Малі та великі епічні форми у творчості І.Нечуя-Левицького й Панаса Мирного. Розгортання епіко-психологічної концепції.
  2. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу. Феномен Олельковицького ренесансу.
  3. Як поставилась УЦР до більшовицького перевороту в Петрограді?




Переглядів: 554

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
У 1919 р. у Харкові було створено перший постійний український театр «Перший Радянський театр ім. Шевченка». | Освіта слобожан у другій половині ХVII-ХVIII століттях

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.