У 1919 р. у Харкові було створено перший постійний український театр «Перший Радянський театр ім. Шевченка».
20-ті - поч. 30-х рр. ХХ ст. – час злету театрального мистецтва міста,
бо саме тут творив славетний режисер Лесь Степанович Курбас (25 лютого 1887, Самбір – 1937, Соловки). У 1926 р. він перевіз до столичного Харкова театр «Березіль», який заснував у Києві в 1922 р. Лесь Курбас і
«березільці» знайшли свого драматурга, п'єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Гурович Куліш. Першою його п'єсою, що побачила світло рампи на сцені «Березолю», стала
«Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові. У 1926 р. результатом його творчої співпраці із драматургом М.Кулішем стали дві п′єси – «Мина Мазало» та «Народний Малахій».
У березні – квітні 1927 р. у Харкові відбувся загальноукраїнський театральний диспут, в якому активну участь брав і Лесь Курбас. Полеміка між франківцями Києва Гната Юрія, як минулого і «Березоля», як майбутнього, окрилило Курбаса в творчих пошуках. Проте вже другий загальноукраїнський театральний диспут у червні 1929 р. засудив творчість режисера. 5 жовтня 1933 р. Л. Курбаса було звільнено за начебто провал п’єси «Маклен Граса» М. Куліша (головну роль виконала Наталя Ужвій). Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів.
Одначе, незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника «Березолю» і заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював у єврейському театрі на Малій Бронній. Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім відправлено на Соловки. У 1937 р. після