Театральне мистецтво

Мистецтво Харківщини невід’ємно пов’язане з розвитком театру. Зародження власне українського театру дослідники пов’язують із вертепом – одним із видів фольклорного театру. Поява вертепу у Харкові очевидно у першій половині XVIII ст. і проіснував до кінця XIX ст.

Харківський театр був заснований у кін. XVIII ст. Cвоїм походженням Харкiвський театр завдячує губернатору Кишенському, який турбувався про новий вид розваги в мicтi. У 1787 р., з нагоди проїзду через Xapків iмператрицi Катерини ІІ, було побудовано широку дерев'яну залу, в якому й вирiшено було вiдкрити театр. Серед репертуару театру були п’єси Вольтера, Фонвізіна, Сумарокова. Акторами театру стали юнаки, котpi побажали грати в тeaтpi без усякої винагороди, вони ж виконували й жiночi ролi. У тeaтpi грав оркестр та спiвав хор вихованцiв додаткових класів Харкiвського колегiуму. Керував оркестром та хором викладач Максим Прохорович Концевич. Bін же створював духовнi концерти та п'єси, якi також виконувались у тeaтpi.

Проте, у 1796 р. у зв’язку зі смертю Катерини II діяльність театру було припинено, а потім взагалі заборонено. Відродження Харківського театру пов’язано з іменем Г.Квітки – Основ’яненка, який з 1812 р. став його директором. За ініціативою письменника до Харкова був запрошений відомий актор Михайло Щепкін. Репертуар Харківського театру в 1810-1830 рр. складався з кращих українських,

російських та зарубіжних п'єс – «Наталки Полтавки» та «Москаля-чарівника» Котляревського, «Недоросля» Фонвізіна,

«Гамлета» Шекспіра, «Севільського цирюльника» Бомарше, «Дон Жуана» Мольєра та ін. 16 серпня 1832 р. саме у Харкові вперше не тільки в Україні, а і в Росії І. Штейн, керівник тогочасної

У 1842 р. на вулиці Сумській під

керівництвом архітектора

А. Тона було збудовано кам′яний будинок драматичного театру. Він вважався одним із кращих провінційних театрів Російської імперії.

трупи, поставив заборонену в ті роки комедію «Горе з розуму». З кінця 30-х рр. ХІХ ст. Харків цілком заслужено здобув славу одного з кращих театральних міст Росії. Протягом 1864 - 1871 рр. до Харкова кожного року приїжджають італійські оперні трупи. Тричі наше місто відвідав з гастролями видатний американський актор Айра Олдрідж. Вперше трагік приїхав до Харкова в листопаді 1862 р. і пробув тут близько місяця. За цей час він узяв участь у п'ятнадцяти спектаклях, виконуючи ролі Отелло, Макбета, короля Ліра.

У репертуарі харків'ян із другого десятиріччя XIX ст. поступово пробивала дорогу українська мовна та культурна стихія. Українська мова пролунала на харківській сцені чи не вперше в 1810 р.; в опері-водевілі В. Г. Масловича

«Дроворуб». Справжньою народною мовою актори харківського театру заговорили в 1821 р., коли в місті з великим успіхом пройшла вистава І. П. Котляревського «Наталка Полтавка» за участю М. Щепкіна. Відтоді репертуар харківського театру вже не обходився без українських п'єс.

Великий успіх мав Олдрідж у харківських студентів, які любили і охоче читали В. Шекспіра.

Традиції «найтеатральнішого міста» Харків продовжував і в другій

половині XIX та на початку XX ст. Тоді були створені й працювали талановиті творчі колективи, зростали видатні актори й режисери, їх зусилля були спрямовані на реалістичне зображення життя, зміцнення демократичних позицій театру.

Саме в Харкові в 1873 р. розпочав свою театральну кар'єру видатний режисер, актор і педагог М. М. Синельников. У 1876 р в Харківському драматичному театрі він створив акторське товариство, а з 1910 р. очолив театр. Як справжній реформатор провінційної сцени, Синельников приділяв велику увагу створенню акторського ансамблю, пропагував кращі твори вітчизняної та світової драматургії. Саме в цей період у Харкові гастролювали видатні актори О. Мартинов, М. Савіна, М. Єрмолова, Г. Федотова, а також блискучі майстри європейських театрів: зірка французької сцени Сара Бернар, італійські актори Елеонора Дузе, Муне Сюллі та ін. Ці факти з історії театрального мистецтва свідчать про те, що в Харкові відбувалися значні художні події, які відіграли значну роль у духовному житті міста, забезпечили йому статус культурного центру України.

Друга половина XIX ст. для українських, а відтак і харківських, театрів позначена низкою імперських заходів, що гальмували розвиток не лише театру, а всієї української культури. Та розвиток українського театрального мистецтва не припинився. Безумовно, інтенсивність його залежала, як і на всіх українських землях Російської імперії, від політичної ситуації, наявності репертуару, акторських сил. Багато чим у цьому зв'язку Харків зобов'язаний Марку Лукичу Кропивницькому (1840-1910), видатному українському драматургу, актору, режисеру, композитору. Починаючи з 1873 р. і, власне, до кінця життя він часто і з великим успіхом виступав на харківських сцені, суттєво впливаю на становлення національної свідомості харків'ян, виховуючи їх на найвищих зразках виконавської майстерності та української драматичної літератури.

Надзвичайно цінне для нас свідчення М. Кропивницького про те, що, приїхавши до Харкова з Одеси у 1873 р., він знайшов тут «більш акторів,

здібних до українських п'єс; швидко

згуртувався біля мене чималий хор із студентів-українців університетів і ветеринарів, і діло закипіло». Наявність відповідних акторських сил, зацікавленість громадськості дали можливість М. Кропивницькому поставити в Харкові вперше на

«...Харків став Меккою для усіх

українських антрепренерів, що складали або поповнювали свою трупу. Сюди ж линула і акторська братія з надією вступити до серйозної трупи».

професійній сцені свою першу п'єсу «Дай серцю волю, заведе в неволю». Важливо, що саме з харківських акторів майбутній корифей організував невеличку українську трупу, з якою у 1874 р. вперше в історії презентував національний театр у столиці Російської імперії. Вистави за п'єсами І. Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, М. Кропивницького, виконання музичних творів М. Лисенка стали справжнім фестивалем української культури у Петербурзі.

Діяльність М. Кропивницького в Харкові і на Харківщині – особлива сторінка з біографії великого актора і драматурга. Починаючи з літа 1889 р., коли М. Кропивницький купив хутір «Затишок» «за 120 верст від Харкова і за 20 верст від повітового міста Куп'янська», він постійно брав участь у виставах

Куп'янського аматорського гуртка. У

Харкові М. Кропивницький спілкувався з видатними діячами культури і науки України, харків'янами Д. Багалієм, С. Васильківським, М. Сумцовим, В. Сокальським, О. Єфіменко, брав активну участь у громадському житті міста. М. Сумцов згадував, що

«Марко Лукич особисто з охотою брав участь у просвітницьких і благодійних вечорах і концертах». Підготовча робота до відкриття театру йшла дуже активно. При товаристві ім. Квітки-Основ'яненка,

У 1912 р. М. Заньковецька та

П. Саксаганський вирішили саме в Харкові організувати Український художній театр на зразок МХАТу. За попереднім проектом театр цей планувалося відкрити в Москві, але на сьогодні виявилось, що найкращим для цього місцем є Харків, як великий центральний пункт півдня. Думка про створення нового українського театру сколихнула українську і російську театральну громадськість.

яке повинно було юридично стати засновником театру, готувалося приміщення театру, виготовлялись нові декорації за ескізами відомого українського художника С. Васильківського, формувалася трупа. В листі до

Саксаганського Заньковецька писала: «Я вірю, що я почуваю, що ми створимо щось нове, красиве». Проте, ця ідея так і не була втілена у життя…

Ці факти з історії театрального мистецтва свідчать про те, що в Харкові відбувалися значні художні події, які відіграли значну роль у духовному житті міста, забезпечили йому статус культурного центру України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
В Харкові відбулася перша персональна виставка творів художника, на якій було виставлено 120 творів.	\|	У 1919 р. у Харкові було створено перший постійний український театр «Перший Радянський театр ім. Шевченка».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.