• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сучасні органи влади прав людини.

ООН – згідно зі ст. 13 Статуту, покликана сприяти міжнародному співробітництву в галузі прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії. Одним з головних органів ООН є її Генеральна Асамблея, на яку покладена відповідальність за виконання функції зі сприяння загальній повазі і дотриманню основних прав і свобод людини. Питання прав людини, як правило, включаються до порядку денного Генеральної Асамблеї на підставі відповідних розділів доповіді Економічної і соціальної ради, а також рішень, прийнятих Генеральною Асамблеєю на попередніх сесіях. Для сприяння Економічній і соціальній раді в розгляді питань, які стосуються прав людини, створюються спеціальні комісії та комітети.

З 1946 р. діє Комісія з прав людини. Вона складається з представників 53 держав-членів, які обираються строком на 3 роки. Комісія може запросити взяти участь в своїй роботі будь-яку державу, а також представників національно-визвольних рухів.

Питання прав людини розглядаються Третім комітетом Генеральної Асамблеї, в компетенції якого знаходяться соціальні, культурні і гуманітарні питання. За її дорученням дослідження стану справ з правами людини, як правило, здійснюють Економічна і соціальна рада, її допоміжні органи і Генеральний секретар ООН.

В 1993 г. введена посада Верховного комісару ООН з прав людини. Під керівництвом Генерального секретаря ООН несе відповідальність за стан справ у сфері прав людини. Фактично Верховний комісар ООН здійснює загальне керівництво Центру з прав людини. Апарат Верховного комісара ООН складається з кваліфікованих експертів.

З 1949 г. Генеральна Асамблея прийняла постанову про заснування Управління Верховного комісара ООН з прав біженців. Це управління надає допомогу понад 21 млн. біженців в різних регіонах планети.

Для ефективності захисти прав і свобод людини у відповідності з міжнародною конвенцією створюються спеціальні органи. Так, в 1977 р. згідно з Міжнародним пактом про громадянські та політичні права був створений Комітет з прав людини. До його складу обираються 18 експертів, які є громадянами держав-учасниць пакту і мають визнану компетентність у сфері прав людини. Функції контролю за дотриманням міжнародних договорів виконують п’ять органів: Комітет з питань ліквідації расової дискримінації, Комітет з ліквідації дискримінації жінок, Комітет з економічних і культурних прав, комітет проти катувань, Комітет з прав дитини.

На регіональному рівні найбільш відома організація з прав людини – Рада Європи, створена в 1949 р. В Римі 4 листопада 1950 р. її члени прийняли Європейську конвенцію з прав людини. Європейська конвенція передбачає громадянські і політичні права, а також механізм її захисту і контролю. В її протоколах були закріплені свобода від насилля, свобода від рабства, свобода від неконтрольованого арешту, недоторканість житла і свобода від втручання в особисте і сімейне життя, свободу слова, совісті і релігії, свободу переконань, мирних зібрань і асоціацій. Здійснення цих прав і свобод не підлягає жодним обмеженням, за виключенням тих, які передбачаються законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки, громадянського спокою, запобігання безладдю та злочинності, захисту прав і свобод інших людей.

На основі Конвенції були створені Європейська комісія з прав людини і Європейський суд з прав людини. Комісія має повноваження для розглядати скарги окремих осіб, неурядових організацій і груп щодо порушення їхніх прав державами-членами Ради Європи.

Питання прав людини посідають значне місце в діяльності Наради з безпеки і співробітництва (НБСЄ – створена в 1973 р. і об’єднує всі держави Західної Європи, а також США і Канаду). Перетворена в Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ, 1994 г.). 1 серпня 1975 р. в Гельсінському акті держави-учасниці НБСЄ наголосили на «загальному значенні прав людини і основних свобод, повага до яких є суттєвим фактором миру, справедливості і добробуту, необхідних для забезпечення розвитку дружніх відносин і співробітництва між ними, як і між усіма державами». Фони взяли на себе зобов’язання поважати основні права і свободи людини, незважаючи на расу, стать, мову, релігію і розвивати ефективне здійснення громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних прав.

Система захисту прав людини склалася у Співдружності Незалежних Держав (СНД), метою якого, як зазначається в статуті, є забезпечення прав і основних свобод людини відповідно до загальноприйнятих принципів і норм міжнародного права та документів НБСЄ. Однім із органів співдружності є Комісія з прав людини. Це консультативний орган, покликаний слідкувати за виконанням зобов’язань з прав людини, які взяли на себе держави-члени Співдружності.

Чільне місце у системі органів державної влади, що діють у сфері прав людини, посідає Верховна Рада України. Конституція виділяє не тільки принцип обов’язковості законодавчого закріплення регулювання питань з прав і свобод людини, а й контрольні функції парламенту у цій сфері:

- захищати права і свободи людини, проголошені Конституцією. Законами України та міжнародними договорами;

- забезпечити додержання та повагу до прав людини з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств і установ, організацій та їх посадових осіб;

- запобігати порушенням прав і свобод людини або сприяти поновленню порушених прав;

- поліпшувати й розвивати міжнародне співробітництво у сфері захисту прав і свобод людини;

- сприяти правовій поінформованості населення та захисту конфіденційної інформації про особу.

В 1997 р. Верховна Рада України прийняла закон «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Сферою його застосування є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини та громадянина між громадянами України незалежно від місця їхнього проживання, між іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади та місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини діє на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини, які надходять від громадян України, а також з власної ініціативи.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
3. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
4. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
5. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
6. Аналіз ризику в життєдіяльності людини.
7. АНАЛІЗАТОРІВ У ПРОЦЕСІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.
8. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
9. Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми
10. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
11. Багатозначність слів у сучасній українській мові
12. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.

Переглядів: 731