• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості фінансових відносин у сфері страхування.

Організація страхової справи ґрунтується на виділенні суб’єктів страхування і форм страхових відносин. Основними суб'єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований.

Страховик - юридична особа - страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання, щодо створення колективного страхового фонду і впливу страхового відшкодування. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом діяльності (фі­нансовими ресурсами) страховик є фінансовою інституцією.

Страхувальник—юридична чи фізична особа, яка па підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

Застрахований—юридична чи фізична особа, якій належить, страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Крім того може виділятись такий суб’єкт, як отримувач страхового відшкодування в тих випадках, коли його не може отримати застрахований.

Фінансова діяльність страховика, щоєосновним суб’єктом здійснення страхування, засновується на загальних для усіх суб'єктів підприємницької діяльності засадах. Водночас переважна частина фінансових ресурсів, що перебувають у їх розпорядженні - це кошти колективних страхових фондів. Тому треба чітко розрізняти фінансову діяльність безпосередньо страхової компанії і рух коштів страхових фондів.

Відносини страхування є досить різноманітними. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складається між страховиком і страхувальником, який водночас є і застрахованим. Тристоронні відносини виникають між страховиком, страхувальником і застрахованим.

В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це засновується на двох формах стра­хових відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахування- це участь у страхуванні відразу кількох страховиків. Перестрахування – це передання договору страхування від од­ного страховика до іншого. У цих відносинах виділяються два суб’єкти перестрахувальник і перестраховик. Перестрахуваль­ник - це страховик, який передає другому договір страхування. Перестраховик - це страховик, який приймає договір страхування і зобов’язання з нього.

Страхові відносини охоплюють:

- страхові платежі;

- виплату страхового відшкодування;

- перестрахування;

- розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;

- отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.

Страхові платежі - це перерахування одноразово чи поетапно коштів страхувальником страховику. Вони є джерелом формування як колективного страхового фонду, так і доходів страхових компаній. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів — розміру плати з одиниці страхової суми. Страховий тариф (бруто-ставка) складається з двох ча­стин — нетто ставки та навантаження. Нетто-ставка відображає ту частину тарифу, яка призначена для виплати страхового відшкодування. Вона залежить від загальних розмірів страхового відшкодування (визначається на основі статистичних досліджень про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим видом страхування. Навантаження відображає витрати страховика, пов'язані з проведенням страхування, та його прибуток.

Страховий тариф— це ціна страхування. Це основиний чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено страхуваль­ників, чим менші витрати страховика, тим нижчий розмір страхового тарифу і тим більші можливості для залучення нових клієнтів.

Страхове відшкодування — це виплата страховиком застра­хованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників — страхової суми і страхового збитку. Страхована сумахарактеризує масштаби даної страхової операції, тобто на яку суму застрахо­вано той чи інший об'єкт. Ця сума визначається, з одного боку, вартісною оцінкою об'єкта страхування, а з іншого можливос­тями і побажаннями страхувальника. Відношення страхової суми до вартісної оцінки об'єкта страхування характеризує страхове зобов’язання,яке не може перевищувати 100%. Страховий збитокявляє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.

Існують різні системи визначення розміру страхового відшко­дування. Основними є методи повної і пропорційної відповідаль­ності.

1. При повній відповідальності страховика страхове відшко­дування виплачується в розмірі заподіяних збитків, але не більше страхової суми.

2. При пропорційній системі відповідальність роз­поділяється між страховиком і застрахованим у пропорції, яка ві­дображає співвідношення між страховою сумою і вартісною оцінкою об'єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума становить половину вартісної оцінки об'єкта страхування, то застрахованому буде виплачено страхове відшкодування у розмірі 50% від суми заподіяних збитків.

Перестрахуванняяк правило, не супроводжується грошови­ми потоками, пов'язаними з переміщенням коштів страхового фонду між двома страховиками. У взаємовідносинах між перестрахувальником і перестраховиком складаються грошові пото­ки, що характеризують фінансові відносини між ними з приводу купівлі-продажу договорів страхування. Як правило, вони здійс­нюються у формі комісійної плати. Ці відносини належать до страхових грошових потоків, оскільки вони не характеризують рух коштів страхових фондів.

Взаємовідносини з фінансовим ринкомхарактеризують роз­міщення на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і отримання від нього доходів. Ці доходи розподіляються на дві частини. Одна з них формує доходи страхових компаній і стано­вить певну частину їхнього прибутку. Друга частина спрямовує­ться безпосередньо на формування страхових фондів.

Страхові відносини між суб'єктами страхування і грошові потоки регулюються відповідними угодами між страховиком і страхувальником, які мають юридичну силу. Документ, якій засвідчує факт страхування, називаєтьсястраховим полісом(свідоцтвом).Він видається страховиком після сплати страхового внес­ку (разового чи першого). У страховому полісі вказуються об'єкт і вид страхування, строки дії договору і страхові випадки.

Розріз­няють терміни «страховий випадок» і «страхова подія».

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
9. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
10. Адміністративні правовідносини
11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
12. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах

Переглядів: 1047