• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Діяльність груп інтересів в сучасній Україні.

В час перебування Україні у складі СРСР, могли існувати тільки такі організації, які створювалися й діяли під контролем КПРС. Їх головною функцією був не захист інтересів громадян чи пев­них соціальних груп, а втілення в життя партійної стратегії. Незалежних об'єднань, які могли б намагатись захистити свої власні інтереси, просто не існувало. Проте щодо існування в СРСР груп інтересів у ширшому значенні в політологічній літературі є різні точки зору.

Одні вчені вважають, що за умов тоталітаризму плюралізм інтересів неможливий у принципі. Інші ж стверджують, що в усіх індустріальних суспільствах, незалежно від типу політичного режиму, діє «залізний закон плюралізму». Індустріалізація всюди спричиняється до появи плюралізму економічних і політичних інтересів, а отже й до прагнення їх захистити. В Ра­дянському Союзі, на погляд прихильників другого підходу, групи інтересів формувались на підставі спільності професійної діяльності (партійний апарат, господарчий апарат, мілітарний апарат, юристи, діячі культури та засо­бів масової інформації) та на ґрунті подібних політичних орієнтацій (групи із спільними політичними поглядами, як-то: модернізатори, консерватори, догматики, ревізіоністи). Третя група вчених стверджує, що в рамках радян­ської системи мав місце варіант бюрократичного корпоратизму, що перебу­вав під жорстким контролем держави та партійного апарату.

У посткомуністичній Україні створені правові та деякі соціально-економічні передумови для розвитку організаційного плюралізму як первинної ознаки демократичного представництва інтересів громадян. Проте такі чин­ники, як неефективність реформ з точки зору створення середнього класу, низький рівень соціальної структуризації населення, надмірне розшарування на багату верхівку, яка монополізувала ресурси країни, і масу бідного населення, не сприяють формуванню рівноправних стосунків у представниц­тві інтересів різних суспільних груп. Лише незначна частина суспільства ор­ганізована заради групового представництва своїх інтересів. Переважна більшість громадських об'єднань, яких за останніми даними в Україні нараховується близько 30 тис, справляє дуже малий (можна сказати неістотний) вплив на прийняття політичних рішень та розвиток державної політики. Якщо ці впливи й існують, то вони мають досить нестійкий та фрагментарний характер.

І все ж, незважаючи на нерозвиненість громадянського суспільства та незначний його вплив на прийняття рішень, інтереси громадян представлені певними групами. За своєю класифікацією вони досить різноманітні, і за зовнішніми ознаками відповідають загальноприйнятим класифікаціям (наприклад, Ж. Блонделя).

До груп захисту,що створюються заради захисту власних матеріальних та професійних інтересів або інтересів ширшої соціальної групи, яку вони репрезентують, можна віднести:

- профспілки, фермерські об'єднання;

- об'єднання підприємців та ФПГ (фінансово-промислові групи);

- творчі спілки (журналістів, які доволі активно захищають свободу слова: менш активні спілки кінематографістів, художників, письменників);

- об'єднання ветеранів (Другої світової війни, війни в Афганістані);

- організації споживачів;

- жіночі, молодіжні спілки тощо.

До груп підтримки,що створюються заради просування певних програм на політичну арену, привертання до них уваги громадськості та урядів, в Ук­раїні відносяться такі групи, як:

- різноманітні правозахисні групи;

- організації допомоги жертвам Чорнобильської катастрофи;

- об'єднання заради боротьби проти СНІДу, проти вживання наркотиків; за ядерне роззброєння;

- організації, що турбуються про захист довкілля («Зелений світ» та інші).

Проблемні групи інтересівчасто набувають форми відкритих рухів, до яких можуть приєднуватись усі, кого турбує вирішення даного питання. Їх трактують як об'єднання «за щось», а не «когось» (останнє властиве групам захисту). Ці групи є однією з найсучасніших форм участі громадян демократичних країн у політиці, яка особливо популярна серед молоді.

Серед організованих (захисних і підтримуючих) груп інтересів є як стійкі, так і тимчасові утворення. Прикладами тимчасових груп інтересів є біженці; іммігранти; прихильники проведення референдуму з певного питання (за реформування парламенту; дострокову відставку президента; розв'язання якихось проблем місцевого характеру). Значну активність у захисті своїх ін­тересів (явну чи приховану) відіграють інституційні заінтересовані групи: військовики, державні службовці (бюрократія), церкви. Перші дві з названих інституційних груп діють всередині державних структур, від уряду того чи іншого сприяння, щоправда з різним успіхом. Третя є ві­докремленою від держави. Однак, з одного боку, церковна ієрархія намага­ється взаємодіяти з урядом з метою захисту інтересів своїх вірних, а з іншо­го, сама держава робить кроки назустріч церкві – з метою послаблення нап­руженості у міжконфесійному протистоянні та в інших цілях.

Усі охарактеризовані вище групи відкрито заявляють про свої інтереси, пропагують свої програми, прагнуть мобілізувати якомога ширшу підтрим­ку громадськості та вплинути на уряд. На жаль, їх слабкість та фрагментованість проявляється в тому, що про їхню діяльність дуже мало відомо на­віть зацікавленим особам. Наприклад, в країні існує понад 308 правозахисних груп, які друкують бюлетені з різноманітною юридичною інформацією, а також здійснюють моніторинг стану свободи слова та прав людини в Ук­раїні. Деякі з них мають міжнародний статус, наприклад, Харківська правозахисна група Є.Захарова. Але пересічний громадянин у регіоні про них на­віть не чув.

Найпоширеніший тип груп захисту – профспілки – також дезорганізовані, хоча поступово набирають сили. Організований профспілковий рух в Ук­раїні існує у вигляді загальнонаціональних міжгалузевих профорганізацій та осібних галузевих профспілок національного рівня. Усього діє чотири між­галузевих об'єднання: Федерація профспілок України (ФПУ), Національна конфедерація профспілок України (НКПУ), Всеукраїнське об'єднання со­лідарності трудівників (ВОСТ) та Всеукраїнське профспілкове вільне об'єд­нання солідарності трудівників (ВПВОСТ). Останні три об'єднання діють як альтернативні ФПУ – правонаступник ВЦРПС. ФПУ виступає за соці­альне партнерство та переговорний процес між урядом, роботодавцями та робітниками з допомогою національної Ради соціального партнерства при Президентові України. Ця організація має своїх депутатів у Верховній Раді і постійно виступає із законодавчою ініціативою. За соціальне партнерство виступають і інші профспілкові об'єднання. Вони також мають своїх депутатів у законодавчому органі України. Найгучнішими акціями профспілок України упродовж останніх років були страйки гірників Донба­су та учителів.

Читайте також:

1. III. Захист інтересів клієнта
2. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
3. Адвокатська діяльність
4. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
5. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
6. Антимонопольна діяльність держави
7. Антимонопольна діяльність держави.
8. АРХІТЕКТУРА НАРОДНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ.
9. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
10. Багатозначність слів у сучасній українській мові
11. Банківська діяльність
12. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг

Переглядів: 2313