• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Способи використання інформації платіжного балансу

Платіжний баланс, його структура і методологія складання.

Платіжний баланс (Ьаіапсе о/ раутепія) — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв'язків країни у формі співвід­ношення надходжень та платежів.

Платіжний баланс — це агреговане віддзеркалення економі­чних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу.

Платіжний баланс (за визначенням МВФ) — статистичний звіт за певний період, який відображає:

а) операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-
якою країною з іншими країнами;

б) зміни у власності та інші зміни в економіці країни, які сто­
суються монетарного золота, спеціальних прав запозичення
(СПЗ), активів, пасивів відносно решти країн світу;

в) незатребувані перекази та зустрічні рахунки, які потрібні у
бухгалтерському обліку для збалансування інших рахунків за по­
передніми угодами та змінами, що не компенсуються взаємно.

В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони — дебет і кредит.

Кредит — це відплив за кордон вартостей, за які мають надій­ти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення акти­вів) (приносять іноземну валюту).

Дебет — це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов'язань) (пов'язані з витратами іноземної валюти).

По-перше, за допомогою записів результатів обміну між краї­нами легше зробити висновок про стабільність системи плаваю­чих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акуму­лювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерези­денти).

По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагро­мадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валю­ти, якщо їй загрожує криза.

По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зро­зуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) по­гасити борги іноземним кредиторам.

Таблиця 1

СТРУКТУРА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту.

Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв'язків із партнерами та загальної економічної політики.

Баланс послуг та некомерційних платежів включає платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, елект- ронний та інші види зв'язку, міжнародний туризм, обмін науко­во-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утри­мання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різ­ні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, тор­гівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

За прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ «Послуги» входять, як не дивно, виплати прибутків від інвес­тицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;

За методикою МВФ показують односторонні перекази:

державні операції— субсидії іншим країнам по лінії еко­номічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні орга­нізації;

приватні перекази — перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

Три перелічені вище групи операцій — послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази — називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних ціннос­тей (товарів).

Баланс руху капіталів і кредитів — виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і оде­ржаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві ка­тегорії:

♦ міжнародний рух підприємницького капіталу;

♦ міжнародний рух позикового капіталу.

Читайте також:

1. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
2. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
4. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
5. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
6. Аналіз використання капіталу.
7. Аналіз використання матеріальних ресурсів
8. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
9. Аналіз використання обладнання.
10. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
11. Аналіз використання робочого часу на підприємстві
12. Аналіз використання фонду робочого часу.

Переглядів: 820