• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облік коштів на рахунках в банках

У банківській практиці використовують різноманітні види рахунків.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими розрахунками.

Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Для відкриття поточних і поточних бюджетних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

1) заяву на відкриття рахунку встановленого зразку, підписане керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, які виконують їх функції, які мають право першого та другого підпису. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої особи, яка виконує його функції, то заяву підписує тільки керівник;

2) два екземпляра картки зі зразками підписів осіб, які мають право першого та другого підпису, та відтиском печатки, завірені нотаріально;

3) паспорта осіб, які відкривають рахунок (паспорта повертаються після зняття копії з відповідних сторінок у присутності їх власників);

4) копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

5) копію належним чином зареєстрованого установчого документа, засвідчену нотаріально або органом державної реєстрації.

6) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

7) копію про внесення підприємства в ЄДРПОУ, засвідчену нотаріально або органом статистики;

7) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

8) копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у якості платника страхових внесків, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво, або уповноваженим працівником банку.

Поточні рахунки закриваються в установах банків на підставі:

1) заяви власника рахунка;

2) рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

3) рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства;

4) в інших випадках, передбачених чинним законодавством У чи договором між установою банку та власником рахунка.

Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.

Відсотки за депозитними рахунками можуть перераховуватись на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуватись на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

Суб'єкти підприємницької діяльності мають право відкривати необмежену кількість рахунків за своїм вибором і згодою банків.

У разі відкриття (закриття) або заміни номерів усіх видів рахунків установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка протягом трьох робочих днів із дня відкриття (закриття) рахунка (включаючи день відкриття або закриття). Повідомлення про відкриття (закриття) чи зміну рахунка надсилається також до НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

У випадку відкриття двох і більше поточних рахунків протягом трьох робочих днів з відкриття або закриття наступного рахунку підприємство визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на якому буде обліковуватись заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунку податковому органу, де він зареєстрований як платник податків.

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного капіталу господарського товариства і один рахунок за кожною угодою спільної діяльності без створення юридичної особи.

При відкритті поточного рахунку новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, порядку та строків здавання готівкової виручки; діючі підприємства, які мають поточні рахунки в різних установах банків, – копію заявки-розрахунку з встановленим лімітом каси. Заява-розрахунок також подається у випадку перегляду з ініціативи підприємства або банку раніше встановленого ліміту каси.

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджено НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці.

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення, незалежно від того, хто вносить ці зміни – клієнт чи банк. При цьому підприємства несуть повну відповідальність за правильність внесення у розрахункові документи даних.

Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-одержувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів.

Виписка банку – документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов'язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми.

Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:

виписка нумерується;

перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти;

перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;

проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.

Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів і надходження на поточний рахунок підприємства банк записує по кредиту поточного рахунку підприємства, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) – по дебету. Тобто за дебетом виписки відображається списання грошових коштів з поточного рахунку (зменшується заборгованість банку перед власником рахунку), а за кредитом – надходження коштів на поточний рахунок (збільшується заборгованість банку перед клієнтом банку).

На полях перевіреної виписки проти суми операцій і на документах, які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп "Погашено".

При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається об'ява про внесення готівки. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об'явою.

Для обліку наявності та руху грошових коштів в національній валюті, що знаходяться на рахунках в банках, передбачені активні субрах.311, 313. Кореспондуючі рахунки у виписках вказуються на полі навпроти кожної операції. Кореспонденція рахунків наведена в табл. 3.

Таблиця 3

Основні господарські операції з обліку операцій на рахунках в банках

Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (касах, на поточних, валютних та інших рахунках у банках), грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, сплачених проїзних документів тощо) та коштів у дорозі здійснюється в Журналі 1 і відомостях до цього Журналу 1.1, 1.2, 1.3.

Журнал 1 використовується для відображення оборотів за кредитом рахунків 30, 31, 33. У відомостях до Журналу 1 відображаються обороти за дебетом рахунків 30, 31, 33.

Записи у Журналі 1 та відомостях здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів (звітів касира і доданих до них прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку і доданих до них документів тощо) у розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному порядку підсумками за 2–3 дні. Можливо накопичення даних про операції з грошовими коштами за кожний день попередньо у допоміжній відомості у потрібному аналітичному розрізі з наступним перенесенням підсумкових оборотів за місяць до Журналу 1 і відомостей до нього.

Залишки на відповідних рахунках у відомостях на кінець місяця встановлюються як різниця між сумою сальдо на початок місяця і дебетових оборотів по рахунку за поточний місяць і сумою кредитових оборотів за місяць.

Сальдо рахунків перевіряється з відповідними документами (звітами касира, виписками банку тощо).

1.3. Облік короткострокових фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції згідно з п. 4 П(С)БО 2 визначаються, активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Основний нормативний документ – П(С)БО 12.

Поточні фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

У складі поточних фінансових інвестицій окремо виділяють еквіваленти грошових коштів. Згідно з п. 4 П(С)БО 2 еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у т.ч. депозитних сертифікатів ведеться на активному рах.35, який має 2 субрах. Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Приклад. Купівля акцій за кошти.

Підприємство А придбало у підприємства В – торгівця ЦП 1000 акцій підприємства Б. Номінальна вартість акції – 10 грн, вартість купівлі – 20 грн. Акції придбано для продажу протягом року. Під час купівлі акцій підприємство скористалось послугами брокера вартістю 500 грн. Послуги брокера оплачено у тому ж самому періоді.

Таблиця 4

Відображення в обліку операцій з придбання акцій за кошти

Якщо придбання ФІ здійснюється шляхом обміну на ЦП власної емісії, то собівартість ФІ визначається за справедливою вартістю (згідно з П(С)БО 19 справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами) переданих ЦП.

Приклад. Придбання облігацій в обмін на емітовані власні акції (справедлива вартість акцій вища за номінальну).

Підприємство А при розміщенні своїх акцій у торгівця ЦП підприємства В придбало облігації підприємства Б, маючи намір продати їх протягом року. Номінальна вартість акцій підприємства А – 18000 грн, їх справедлива вартість (поточна вартість на фондовому ринку) – 20000 грн. Номінальна вартість облігацій підприємства Б – 25000 грн, їх справедлива вартість – 20000 грн. Відповідно до установчого договору розмір СК підприємства А = 90000 грн.

Таблиця 5

Відображення в обліку операцій з придбання облігацій в обмін на власні акції

Приклад. Придбання акцій в обмін на емітовані власні акції (справедлива вартість емітованих акцій нижча за номінальну).

Підприємства А при розміщенні своїх акцій у торгівця ЦП – підприємства В придбало акції підприємства Б. Номінальна вартість акцій підприємства А – 18000 грн, їх справедлива вартість – 15000 грн. Номінальна вартість акцій підприємства Б – 17000 грн, справедлива вартість – 15000 грн. Відповідно до установчих документів розмір СК підприємства А = 90000 грн.

Таблиця 6

Відображення в обліку операцій з придбання акцій в обмін на акції власної емісії

Якщо придбання ФІ здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Приклад. Придбання акцій в обмін на товари.

Підприємство А у підприємства В – торгівця ЦП купило акції підприємства Б номінальною вартістю 11000 грн. Як компенсацію вартості акцій підприємство А відвантажило підприємству В партію товарів, справедлива вартість яких дорівнює 10000грн, а балансова – 8000 грн. Перша подія – відвантаження.

Таблиця 7

Облік операцій з придбання акцій в обмін на товари

Приклад. Передача векселя в обмін на облігації.

Підприємство А одержало від підприємства В вексель на погашення заборгованості за реалізовані товари (вартість товарів – 240000 грн, у т.ч. ПДВ, облікова вартість – 150000 грн), а потім передало отриманий вексель торговцеві ЦП – підприємству Г в обмін на облігації підприємства Б. Справедлива вартість векселя дорівнює його номінальній вартості.

Таблиця 8

Відображення в обліку операцій з передачі векселя в обмін на облігації

Дивіденди, відсотки, роялті та рента, що підлягають отриманню за ФІ, відображуються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу, встановленим П(С)БО 15.

У продовження прикладу з купівлею акцій за кошти. Підприємство А отримало від підприємства Б дивіденди у сумі 0,8 грн на одну акцію.

У БО ця подія буде відображена наступним записом:

При нарахуванні дивідендів (розрахунок бухгалтерії): Д373 К731 800 (1000 х 0,8)

При одержанні дивідендів (виписка банку): Д311 К373 800

Поточні ФІ на дату балансу відображуються за справедливою вартістю. Якщо інвестиції є у вільному обігу на фондовому ринку, то справедливою вартістю таких інвестицій буде їх ринкова вартість. Якщо інвестиції не є у вільному обігу на фондовому ринку, то їх справедлива вартість можна визначити виходячи з можливої ціни продажу інвестиції хоча б одному покупцеві, який має ознаки обізнаної, зацікавленої та незалежної сторони. Сума збільшення або зменшення балансової вартості поточних ФІ на дату балансу відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

У серпні 2002 р. підприємство А купило пакет з 1000 акцій підприємства Б за номінальною вартістю 8 грн за одну акцію і пакет з 500 акцій підприємства В за номінальною вартістю 10 грн. Акції були у вільному обігу на фондовому ринку, однак підприємство А вирішило їх продати не раніше квітня 2003 р., розраховуючи на значне зростання їх вартості. Наприкінці 2002 р. ціна акцій змінилася. Акції підприємства Б продавали за ціною 6 грн за акцію, а акції підприємства В – за ціною 13 грн за акцію.

Таблиця 10

Відображення в обліку оцінки ФІ на дату балансу за справедливою вартістю

(розрахунок бухгалтерії)

Вибуття ФІ оформлюється такими проводками (табл. 11).

Таблиця 11

Відображення в обліку вибуття ФІ

1.4. Облік довгострокових фінансових інвестицій

Довгострокові ФІ – ФІ на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

Для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у ЦП інших підприємств, облігацій державних та місцевих позик, СК інших підприємств тощо призначений рах.14, який має 3 субрах. Аналітичний облік за рах.14 ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестування.

Операції з надходження, нарахування дивідендів, відсотків й вибуття довгострокових ФІ відображуються аналогічно операціям з поточними ФІ.

Приклад. Внесок до СК коштами.

Підприємство А є одним із засновників підприємства Б. Його частка у СК підприємства Б становить 90000 грн, або 40 %. У грудні 2002 р. підприємство А зі свого банківського рахунку перерахувало до СК підприємства Б кошти у розмірі 30 % свого внеску.

Таблиця 12

Внесок до СК коштами (виписка банку)

Приклад. Придбання акцій в обмін на емітовані корпоративні права (справедлива вартість корпоративних прав дорівнює номінальній).

Підприємство А придбало акції підприємства Б в обмін на власні корпоративні права. Номінальна вартість акцій, одержаних підприємством А в обмін на емітовані ним корпоративні права дорівнює 200000 грн, справедлива вартість цих акцій (поточна вартість на фондовій біржі) – 120000 грн. Номінальна вартість корпоративних прав, емітованих підприємством А, відповідно до установчих документів (інакше кажучи до СК) дорівнює 600000 грн. Частка підприємства Б у СК підприємства А = 120000 грн.

Таблиця 13

Відображення в обліку операцій з придбання акцій в обмін на корпоративні права

Приклад. Передача до СК об'єкта ОЗ (за умови, що справедлива вартість поданого об'єкта ОЗ вища за його балансову вартість).

Підприємство А передало до СК підприємства Б адміністративну будівлю. Первісна вартість будівлі – 500000 грн, знос – 100000 грн. Погоджена із засновниками підприємства Б вартість будівлі = 600000 грн. Розмір СК підприємства Б, зафіксований в установчих документах, = 900000 грн.

Таблиця 14

Облік операцій з придбання ФІ в обмін на інші активи

Довгострокові ФІ на дату балансу відображуються за: справедливою вартістю, амортизованою собівартістю ФІ, методом участі в капіталі.

ФІ, що утримуються підприємством до їх погашення (боргові ЦП: облігації, казначейські зобов'язання, депозитні (ощадні) сертифікати. Підтверджують право на отримання фіксованого доходу та право повернути номінальну вартість у передбачений у ЦП термін), відображуються на дату балансу за амортизованою собівартістю ФІ.

Амортизована собівартість ФІ – собівартість ФІ з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Різниця між собівартістю та вартістю погашення ФІ (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором потягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка (ефективна ставка відсотка – ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестицій (або зобов'язання) та вартості її погашення).

Метод ефективної ставки відсотка – метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за яким нараховується відсоток.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від ФІ), що підлягають отриманню, та відображується у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості ФІ відповідно.

Приклад. Придбання облігацій з премією.

02.01.03 підприємство А придбало 10 8%-вих облігацій підприємства Б за 17000 грн. Номінальна вартість облігацій – 14000 грн. Облігації будуть погашені через 5 років. Виплата відсотків здійснюється щорічно в кінці року.

Загальна сума премії по облігаціях – 3000 грн (17000 – 14000), яка буде амортизуватися протягом 5 років.

Номінальна сума відсотка, яку буде отримувати підприємство А:

14000 х 8 % = 1120 (грн).

Ефективна ставка відсотка або різниці річного відсотка і премії на середню величину собівартості інвестиції і вартості її погашення:

(1120 – 3000 : 5) : ((17000 + 14000) : 2) = 3,3 %.

Розрахунок амортизації премії наведено в табл. 15.

Таблиця 15

Розрахунок амортизації премії за інвестиціями в облігацій

*Визначається як добуток вартості інвестиції на попередню дату та ефективної ставки відсотка.

**Визначається як різниця між вартістю інвестицій на попередню дату і сумою амортизації премії за звітний період.

***Балансова вартість облігацій на момент погашення, що дорівнює номінальній.

У БО підприємства А будуть зроблені такі записи:

02.01.03 – придбання облігацій (виписка банку): 17000 Д143 К311

31.12.03 – нарахування відсотків (розрахунок бухгалтерії): 1120 Д373 К732

31.12.03 – списання суми премії (розрахунок бухгалтерії): 559 Д952 К143

Відсотки та амортизація премії нараховуються щорічно.

31.12.06 – у зв'язку з тим, що до дати погашення облігації залишилось 12 місяців, перекваліфіковуємо довгострокову ФІ у поточну (розрахунок бухгалтерії): 14651 Д352 К143

31.12.07 – нарахування відсотків (розрахунок бухгалтерії): 1120 Д373 К732

31.12.07 – списання суми премії (розрахунок бухгалтерії): 651 Д952 К352

31.12.07 – погашення облігація (виписка банку) – 14000 Д311 К 352

Приклад. Придбання облігацій з дисконтом.

Підприємство А 03.01.03 придбало облігації номінальною вартістю 3000 грн за 2922 грн, тобто дисконт становив 78 грн. Фіксована ставка відсотка за облігаціями встановлена 7 % річних. Облігації будуть погашені через 3 роки. Виплата відсотків здійснюється щорічно в кінці року.

Номінальна суму відсотка, яку буде отримувати підприємство А:

3000 х 7 % = 210 (грн).

Ефективна ставка відсотка визначається діленням річного відсотка та дисконту на середню величину собівартості інвестиції і вартості її погашення:

(210 + 78 : 3) : ((3000 + 2922) :2) = 8 %.

Розрахунок амортизації дисконту наведено в табл. 16.

Таблиця 16

Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігацій

*Визначається як добуток вартості інвестиції на попередню дату та ефективної ставки відсотка.

**Визначається додаванням вартості інвестицій на попередню дату і суми амортизації дисконту за звітний період.

***Балансова вартість облігацій на момент погашення, що дорівнює номінальній.

У БО підприємства А будуть зроблені такі записи:

03.01.03 – придбання облігацій (виписка банку): 2922 Д143 К311

31.12.03 – нарахування відсотків (розрахунок бухгалтерії): 210 Д373 К732

31.12.03 – списання суми дисконту (розрахунок бухгалтерії): 24 Д143 К733

Відсотки та амортизація дисконту нараховуються щорічно.

31.12.04 - у зв'язку з тим, що до дати погашення облігації залишилось 12 місяців, перекваліфіковуємо довгострокову ФІ у поточну (розрахунок бухгалтерії): 2972 Д352 К143

31.12.05 – нарахування відсотків (розрахунок бухгалтерії): 210 Д373 К732

31.12.05 – списання суми дисконту (розрахунок бухгалтерії): 28 Д352 К733

31.12.05 – погашення облігація (виписка банку) – 3000 Д311 К 352

ФІ в асоційовані [асоційоване підприємство – підприємство, в якому інвестору належить блокувальний (більше 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора)]і дочірні підприємства [дочірнє підприємство – підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства]та в спільну діяльність [спільна діяльність – господарська діяльність, зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними] зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображуються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі [метод участі в капіталі – метод обліку ФІ, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування], крім випадків, якщо:

а) ФІ в придбані та утримаються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання;

б) асоційоване, дочірнє або спільне підприємство ведуть діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

ФІ, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена з урахуванням зміни загальної величини власного капталу об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Балансова вартість ФІ збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість ФІ зменшується на суму визначних дивідендів від об'єкта інвестування.

Зменшення балансової вартості ФІ відображується в БО тільки на суму, що не призводить до від'ємного значення вартості ФІ. ФІ,, що внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості, відображуються в БО у складі ФІ за нульовою вартістю.

Приклад. Об'єкт інвестування за звітний період одержав прибуток.

В 2000 р. підприємство А придбало 10000 акцій підприємства Б за номінальною вартістю 5 грн кожна, всього на суму 50000 грн. Придбаний пакет становить 35 % СК підприємства Б.

За результатами 2000 р. підприємство Б одержало чистий прибуток у розмірі 40000 грн та оголосило про виплату дивідендів у розмір 20000 грн.

Таблиця 17

Відображення в обліку інвестора прибутку, одержаного об'єктом інвестування

Приклад. Об'єкт інвестування за попередній період отримав збиток, а за звітний – прибуток.

За результатами 2001 р. підприємство Б (див. попередній приклад) одержало збиток у розмірі 200000 грн. Дивіденди підприємство Б не виплачувало.

У 2002 р. підприємство Б одержало прибуток у розмірі 300000 грн, про виплату дивідендів знову не було оголошено.

Таблиця 18

Відображення в обліку інвестора прибутку (збитку), одержаного об'єктом інвестування

Приклад. Відбулися зміни у статтях власного капіталу об'єкта інвестування у звітному періоді, у т.ч. не пов'язані з перерозподілом чистого прибутку.

У 2003 р. підприємство Б (див. попередній приклад) до оцінило ОЗ на суму 100000 грн.

За результатами 2003 р. підприємство Б одержало чистий прибуток у розмірі 40000 грн, про виплату дивідендів не було оголошено. Частину чистого прибутку у розмірі 30000 грн підприємство Б вирішило спрямувати на збільшення резервного капіталу. Інша частина чистого прибутку залишилась нерозподіленою.

Таблиця 19

Відображення в обліку інвестора змін у власному капіталі об'єкту інвестування

Приклад. У звітному періоді між інвестором та об'єктом інвестування було проведено господарські операції.

У 2004 р. підприємство Б (див. попередній приклад) одержало чистий прибуток у розмірі 47000 грн. У цьому самому звітному періоді підприємство Б продало підприємству А будівлю виробничого складу вартістю 720000 грн, у т.ч. ПДВ. Чистий прибуток, отриманий підприємством Б від цієї операції, становив 7000 грн.

Відразу ж після купівлі обладнання підприємство А ввело його в експлуатацію. Сума амортизації обладнання у звітному періоді становила 60000 грн.

Таблиця 20

Відображення в обліку операцій між інвестором та об’єктом інвестування

Для фінансових інвестицій призначений Журнал 4.

У Відомості 4.2 узагальнюються аналітичні дані про фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства, в спільну діяльність, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, а також еквівалентів грошових коштів, інших інвестицій. Для довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій ведуться окремі відомості.

Тема 1.5. Облік дебіторської заборгованості

Основний нормативний документ П(С)БО 10.

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість – сума ДЗ, яка не виникає в ході нормального операційного циклу (операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг) та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість – сума ДЗ, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

1.5.1. Облік дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

Узагальнення інформації про розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи (ПФГ) ведеться на активних субрах.361,363. Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовникам ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

Поточна ДЗ за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю (рахунок): Д361,363 К701-703.

Надання після дати реалізації знижок покупцям, повернута покупцями продукція та товари, відмова покупців від оплати частини продукції у зв'язку з виявленими помилками в сумі до оплати та інші випадки, коли покупці відмовляються від оплати на законних підставах, оформлюється записом: Д704 К361, 363.

У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю ДЗ та номінальною сумою грошових коштів та/бо їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається ДЗ за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (розрахунок бухгалтерії): Д373 К732.

Поточна ДЗ за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість ДЗ – сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації ДЗ.

Класифікація ДЗ за продукцію, товари, роботи. послуги здійснюється групуванням ДЗ за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності (Кс) для кожної групи. Кс встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної ДЗ (безнадійна дебіторська заборгованість – поточна ДЗ, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності)за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Кс, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення ДЗ. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної ДЗ за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та Кс відповідної групи.

Для визначення коефіцієнта сумнівності на 31.12.03 підприємство для спостереження обрало період за останній рік поквартально (табл. 21):

Таблиця 21

Приклад визначення резерву сумнівних боргів на основі класифікації ДЗ

*Підприємство самостійно визначає групи за строками непогашення поточної дебіторської заборгованості

Коефіцієнт сумнівності (Кс) відповідної групи ДЗ може визначатися за такою формулою:

Кс = (∑ Бзн : Дзн) : і,

де Бзн – фактично списана ДЗ за продукцію, товари. роботи, послуги відповідної групи за н-ний місяць (квартал) обраного для спостереження періоду;

Дзн – ДЗ за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець н-ного місяця (кварталу) обраного для спостереження періоду;

і – кількість місяців (кварталів) в обраному для спостереження періоді.

Кс відповідної групи дебіторів становить:

І – (18322 : 498315 + 25671 : 518310 + 13271 : 396837 + 16369 : 352396) : 4 = 4,196 %

ІІ – (6923 : 95334 + 5825 : 80679 + 6917 : 95899 + 8119 : 123478) : 4 = 7,068 %

ІІІ – (10244 : 95680 + 11523 : 95680 + 13808 : 98926 + 15287 : 110021) : 4 = 12,65 %

Величина резерву сумнівних боргів на кінець звітного періоду поточного року має становити:

352369 х 4,196 % + 123478 х 7,068 % + 110021 х 12,65 % = 37430 (грн)

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення ведеться на пасивному рах.38.

Нарахування резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у складі інших операційних витрат наступним записом (на основі попереднього розрахунку): 37430 Д944 К38.

У липні 2002 р. підприємство А отримало інформацію про банкрутство підприємства Б. Сума ДЗ підприємства Б становить 800 грн.

Виключення безнадійної ДЗ (безнадійна ДЗ – поточна ДЗ, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якої минув строк позовної давності) за продукцію, товари, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів (довідка бухгалтерії): 800 Д38 К361.

У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна ДЗ за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати (Д944 К361).

Сума списаної безнадійної ДЗ облічується на субрах.071 протягом не менше 3-х років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника: 800 Д071.

У листопаді 2002 р. підприємство Б сповістило підприємство А, що може сплатити частину богу, який підприємство вже визнало, як безнадійний, у сумі 200 грн.

Сума відшкодування раніше списаної безнадійної заборгованості включається до складу інших операційних доходів (довідка бухгалтерії): 200 Д361 К716.

Одночасно ДЗ у сумі 200 грн списується з субрах.071 (довідка бухгалтерії): 200 К071

Погашення відновленої ДЗ грошовими коштами (виписка банку): 200 Д311 К361.

Для аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари. виконані роботи і послуги, що відображаються на рах.36, крім заборгованості, яка забезпечена векселем призначена Відомість 3.1. Підсумки граф 13-20 цієї відомості переносяться в графу 5 розділу І Журналу 3.

1.5.2. Облік векселів одержаних

Векселі одержані – заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Вексель – ЦП, який свідчить про безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вексель має подвійну природу: боргове право (зобов'язання); ЦП. У першому випадку операція отримання (передачі) векселя є наслідком товарної операції (придбання активів, робіт, послуг) і розглядається у безпосередньому зв'язку з нею. У другому – отримання (передача) векселя є самостійною операцією.

В обліку розрізняють короткострокові та довгострокові векселі. Критерієм такого розподілу є 12 місяців.

Окрім того, самі векселя діляться на 2 види:

прості, де на етапі емісії беруть участь 2 особи (боржник і кредитор);

переказні, де на етапі емісії беруть участь 3 особи (кредитор, платник за векселем і одержувач платежу).

Для обліку векселів одержаних (боргове право) в національній валюті використовуються активні субрах.162, 341. Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним векселем.

Розрізняють векселі відсоткові та безвідсоткові.

Відсотковий вексель – вексель, на якому зазначена сума погашення та відсоток, який буде сплачено векселеодержувачу за відстрочення платежу. Виплата відсотків за відсотковим векселем здійснюється в момент погашення векселя.

Сума відсотка нараховується за формулою:

Сума відсотка = (Номінальна вартість векселя х Річна ставка відсотка х Період часу (днів)) : 360

Приклад. Підприємством було реалізовано товарів на 6000 грн на умовах комерційного (товарного) кредиту. Від покупця було отримано вексель номінальною вартістю 6000 грн за ставкою відсотка 20 % на рік (із щомісячним нарахуванням) і строком на 90 днів.

Сума відсотка за таким векселем становить:

6000 х 20 % х 90 : 360 = 300 (грн)

у т.ч. ПДВ – 50 грн.

Облік векселя до моменту погашення в БО підприємства буде відображено наступним чином:

1) отримано вексель від покупця (вексель): 6000 Д341 К361

2) нарахування відсотків за векселем за місяць (щомісячно до дати погашення) (розрахунок бухгалтерії) (300 : 6): 100 Д373 К732

3) відображення суми ПЗ з ПДВ (розрахунок бухгалтерії): 16,67 Д732 К641

4) погашення векселя грошовим коштами (виписка банку): 6000 Д311 К343

300 Д311 К373

У цьому прикладі 6000 грн – номінальна вартість векселя, а 6300 грн – вартість погашення векселя.

Якщо підприємство отримує безвідсотковий вексель, то вартість погашення дорівнює номінальній вартості і вже включає відсотки.

Приклад. 01.03.02 підприємством А було реалізовано товарів на суму 4200 грн на умовах комерційного (товарного) кредиту й отримано вексель на суму 4680 грн терміном на 2 місяці. Плата за відстрочення платежу становить 400 грн, крім того ПДВ – 80 грн, включена до вартості векселя. 30.04.02 вексель було погашено.

У БО підприємства А ці події будуть відображені наступними записами:

1) 01.03.02 – отримання векселя (вексель):

на вартість реалізованих товарів: 4200 Д341 К361

на суму відсотків: 480 Д341 К69

2) 31.03.02 та 30.04.02 – нарахування відсотків за місяць (розрахунок бухгалтерії) (480 : 2) : 240 Д69 К732

Відображення ПЗ з ПДВ: 40 Д732 К641

3) 30.04.02 – погашення векселя грошовими коштами (виписка банку): 4680 Д311 К341

Підприємство може продати вексель, який був отриманий у забезпечення ДЗ, достроково, до закінчення терміну його сплати. Продаж отриманих векселів фінансовим установам та банкам називається дисконтуванням векселя.

Приклад. Підприємство отримало вексель за реалізовані товари на суму 8000 грн. Через 20 днів вексель було облічено у банку за 7500 грн.

Сума дисконту становить:

8000 – 7500 = 500 (грн)

У БО необхідно зробити такі записи:

1) отримання векселя в оплату за товар (вексель) : 8000 Д341 К361

2) врахування векселя банком (виписка банку): 7500 Д311 К341

3) списання дисконту за векселем (розрахунок бухгалтерії): 500Д949 К341

Для аналітичного обліку заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги і за іншими операціями, яка забезпечена векселями, а також для розрахунків за зобов'язаннями постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи і за іншими операціями, на яку підприємством видані векселя призначена Відомість 3.4 (рахунки 16, 34, 51, 62). У заголовку над рядками 8–12 і 15–17 Відомості 3.4 підприємством вказується номер синтетичного рахунку, до якого відкрито аркуш цієї відомості, а у самому заголовку Відомості 3.4 вписується словами об'єкт обліку (одержаних короткострокових векселів, виданих короткострокових векселів).

Підсумки граф 15–17 (рядок "Усього") цієї відомості переносяться відповідно у графи 3, 4 та 8, 9 розділу I Журналу 3.

1.5.3. Облік іншої ДЗ

У процесі діяльності підприємства виникає поточна дебіторська заборгованість, яка не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг. Облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками кредитних спілок та за іншими операціями ведеться на рах.37. Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

Поточна ДЗ, не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійною списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат (довідка бухгалтерії): Д944 К 37.

Для аналітичного обліку поточної дебіторської заборгованості (з підзвітними особами, за авансами виданими, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями) призначена Відомість 3.2. У Відомості 3.2 для обліку розрахунків за кожним дебітором відводиться необхідна кількість рядків. Сальдо визначається за кожним дебітором і також переноситься в графи 5 і 6 Відомості 3.2 на наступний місяць.

Підсумки граф 16 - 21 (рядок "Усього за рахунком 37") цієї відомості переносяться до графи 6 розділу I Журналу 3.

1.5.3.1. Облік розрахунків за виданими авансами

Облік авансів, наданих іншим підприємствам, ведеться на активному субрах.371.

Сплата авансових платежів відображується наступним записом (виписка банку): Д371 К311.

Повернення раніше виданого або невикористаного авансу (виписка банку): Д311 К371.

Закриття розрахунків з постачальником (іншим кредитором) за виданими авансами (довідка бухгалтерії): Д631 (685) К371.

1.5.3.2. Облік розрахунків з підзвітними особами

Підзвітні особи – фізичні особи даного підприємства, яким надається готівка для виконання завдань під час відрядження, а також на господарські потреби або закупівлю дрібним оптом матеріальних цінностей (канцелярських, поштових та ін.).

Нормативний документ, який врегульовує питання порядку відрядження працівників підприємств усіх форм власності є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк в інший населений пункт для виконання службового доручення за місцем його постійної роботи.

Направлення працівника у відрядження оформляється наказом керівника на строк до 30-ти календарних днів у межах України.

Особи, що відбувають у відрядження, реєструються в спеціальному журналі, в якому зазначається дата від'їзду і повернення, приз віще, місце роботи і посада, номер і дата посвідчення, номер наказу, мета відрядження.

Витрати на відрядження відшкодовуються на основі авансового звіту, який повинна скласти особа, повернувшись із відрядження, у такі строки:

протягом 3-х робочих днів при відрядженні;

протягом 10-ти робочих днів при видачі грошей на закупівлю сільгосппродукції та вторинної сировини (крім металобрухту);

на наступний день при видачі грошей на господарські потреби.

До звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (форма якого регламентується Порядком складання звіту використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затверджених наказом ДПАУ від 19.09.2003 р. № 440) прикладається посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття з місяця роботи, прибуття в місце відрядження і вибуття з нього та про повернення до місця роботи. Такі відмітки підвереджуються відповідальними особами (підписом і печаткою), без того посвідчення про відрядження недійсне. До звіту прикладаються також виправдні документи на витрачені кошти (про наймання житла, проїзні білети, копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери на оприбуткування на склад закуплених цінностей, квитанція поштових відділень тощо).

Якщо суми, видані під звіт з каси підприємства, не повністю використані, то вони повинні вноситись у касу при подачі звіту. Чергові видачі грошей під звіт не дозволяються до повного погашення попередньої заборгованості.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження є добові, норми яких встановлені Постановою Кабінету міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" від 23.04.1999 р. № 663. Добові за час перебування особи у відрядженні нараховуються за всі дні (включаючи день від'їзду і день приїзду) перебування у відрядженні в межах України, включаючи вихідні, святкові і неробочі дні, час перебування в дорозі (разом із вимушеним зупинками).

На відряджену особу поширюється режим робочого часу, тому замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші не надаються, за винятком випадку, коли вихідним був день вибуття у відрядження.

Добові встановлені в розмірі 18-ти грн (у межах України) і не потребують спеціального документального підтвердження, крім відміток про прибуття у місце відрядження і виїзд з нього.

До звіту прикладаються проїзні білети, рахунки готелів у розмірі фактичних витрат з урахуванням наданих послуг (прання, чистка, прасування), бронювання місць у готелях, вартості місяця за добу, за користування холодильником і телевізором. Відшкодовуються також витрати на службові телефоні переговори, телеграми. Якщо відрядження оформлено на один день, йому також оплачується проїзд та добові, як за повну добу.

У випадках харчування в готелях і включення його в оплату за проживання добові оплачуються в пониженому розмірі від норми:

при одноразовому харчуванні – 80 %;

при дворазовому – 60 %;

при триразовому – 40 %;

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрах.372.

Видача із каси коштів під звіт і відшкодування перевитрат підзвітної особи оформлюється записом (ВКО): Д372 К301.

Видача під звіт експедитору чекових книжок (накладна): Д372 К331.

Придбання через підзвітних осіб необоротних активів і ТМЦ (авансовий звіт, накладна): Д15, 20, 22, 28 К372.

Оплата витрат, пов'язаних з виробництвом, управлінням, збутом та ін. (авансовий звіт): Д 23, 91 – 94 К372.

Повернення в касу невитрачених підзвітних сум (ПКО): Д301 К372.

Утримання неповернених підзвітних сум із заробітної плати працівника (розрахункова відомість): Д661 К372.

1.5.3.3. Облік розрахунків за нарахованими доходами

Облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті, тощо, які підлягають отриманню ведеться на активному субрах.373.

Дивіденди – це доходи, які отримуються за корпоративними правами у вигляді частини прибутку, включаючи доходи, нараховані, як відсотки на акції, придбані у юридичних осіб чи на внески до їх статутних капіталів.

Відсотки – це доходи, пов'язані з платежами позичальника (дебітора) на

Читайте також:

1. IX. Відомості про військовий облік
2. IX. Відомості про військовий облік
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Активний бюджетний дефіцитхарактеризу­ється спрямуванням коштів на інвестування еко­номіки, що сприяє зростанню ВВП.
5. Акції та їх облік
6. Акції та їх облік
7. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
8. Аналіз грошових коштів
9. Аналіз грошових коштів підприємства
10. Аналіз оборотності оборотних коштів.
11. Аналіз руху грошових коштів та дебіторської заборгованості
12. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.

Переглядів: 1755