Оскільки автокореляція є негативним явищем, потрібно вміти його тестувати. На даний час найбільш розповсюдженими тестами, які використовуються для тестування автокореляції залишків, є наступні статистичні тести :
1) тест Дарбіна - Уотсона ;
2) тест фон Неймана ;
3) тест на основі нециклічного коефіцієнта автокореляції ;
4) тест на основі циклічного коефіцієнта автокореляції .
Найбільш відомим і поширеним тестом перевірки моделі на наявність автокореляції залишків є тест Дарбіна-Уотсона. Цей тест використовується для авторегресійних схем 1-го порядку і має наступний алгоритм .
Крок 1. Виходячи з відсутності автокореляції залишків на основі методу найменших квадратів будується економетрична модель і обчислюються її залишки .
Крок 2. Розраховується статистика (критерій) Дарбіна-Уотсона за наступною залежністю :
(7.8)
Крок 3. Задаючись рівнем значимості a, для числа факторів моделі m і числа спостережень n за статистичними таблицями DW - розподілу Дарбіна-Уотсона, визначаються два значення dL , і dU.
Крок 4. Будуються зони автокореляційного зв’язку, які схематично можна представити в наступному вигляді:
Рис. 7.2 - Зони автокореляційного зв’язку
Крок 5. На основі розрахункового значення критерію DW роблять висновок щодо наявності або відсутності автокореляції залишків :
· якщо - це свідчить про наявність позитивної автокореляції залишків ;
· якщо - це свідчить про наявність негативної автокореляції залишків;
· якщо - неможливо зробити висновок ні про наявність, ні про відсутність автокореляції залишків ;