Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Політика управління власним капіталом підприємства.

Політика управління власним капіталом підприємства полягає в управління формуванням власних фінансових ресурсів Головною задачею управління є забезпечення необхідного рівня самофінансування розвитку господарської діяльності підприємства в наступному періоді. Основні етапи управління здійснюються по таких основних етапах:

Ø Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в наступному періоді;

Ø Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

Ø Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел;

Ø Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

Ø Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;

Ø Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Потреба у власних фінансових ресурсах визначається за формулою:

Пк х Увк

Пвфр = ───── - ВКпоч + Пр ,

де Пвфр – загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в запланованому періоді,

Пк – загальна потреба в капіталі на кінець планового періоду,

Увк – запланована питома вага власного капіталу в його загальній сумі,

ВКпоч – сума власного капіталу на початок планового року,

Пр – сума прибутку, спрямованого на споживання в плановому періоді.

Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується за такою формулою:

∆ВФРзовн = Пвфр - ∆ВФРвнут,

де ∆ВФРзовн – потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел,

Пвфр – загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді,

∆ВФРвнут – сума власних фінансових ресурсів, які плануються до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування підприємства в наступному періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті.

ВФР

Ксф = ───── ,

∆А + Свфр

де Ксф – коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді,

ВФР – запланований обсяг формування власних фінансових ресурсів,

∆А – запланований приріст активів підприємства,

Свфр – запланований обсяг витрачання власних фінансових ресурсів підприємства на цілі споживання.

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов’язана з вирішенням наступних основних задач:

o забезпечення максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;

o формування ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства,

o здійснення додаткової емісії акцій або залучення додаткового пайового капіталу.

Головною метою розробки дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку власниками та майбутнім її зростанням, яке максимізує ринкову вартість підприємства та забезпечить його стратегічний розвиток.

Отже, дивідендна політика – це складова частина загальної політики управління прибутком, яка полягає в оптимізації пропорцій між частинами прибутку, що споживається та капіталізується з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Механізм розподілу прибутку підприємства у відповідності з обраним типом дивідендної політики передбачає таку послідовність дій:

І – від суми чистого прибутку віднімаються обов’язкові відрахування в резервний та інші обов’язкові фонди спеціального призначення, які формуються за рахунок прибутку.

ІІ – частина прибутку, що залишилась, розподіляється на частини, одна з яких капіталізується, а інша – споживається.

ІІІ – сформований за рахунок прибутку фонд споживання розподіляється на фонд дивідендних виплат та фонд споживання персоналу корпорації.

Визначення рівня дивідендних виплат на одну просту акцію здійснюється за формулою:

ФДВ - ВП

РДВпа = ───────── ,

Кпа

де РДВпа – рівень дивідендних виплат на одну акцію,

ФДВ – фонд дивідендних виплат, сформований у відповідності з обраним типом дивідендної політики;

ВП – фонд виплати дивідендів власникам привілейованих акцій;

Кпа – кількість простих акцій, емітованих корпорацією.

Для оцінки ефективності дивідендної політики використовують такі показники:

а) коефіцієнт дивідендних виплат –

ФДВ Да

Кдв = ───── або Кдв = ──── ,

ЧП ЧПа

де Кдв – коефіцієнт дивідендних виплат;

ФДВ – фонд дивідендних виплат;

ЧП – сума чистого прибутку корпорації;

Да – сума дивідендів, що виплачується на одну акцію;

ЧПа – сума чистого прибутку, яка доводиться на одну акцію.

б) коефіцієнт співвідношення ціни та доходу по акції:

РЦа

Кц/д = ─── ,

Да

де Кц/д – коефіцієнт співвідношення ціни і доходу по акції;

РЦа – ринкова вартість однієї акції;

Да – сума дивідендів, виплачених на одну акцію.

Процес управління емісією акцій будується на наступних етапах (рис. 10.1.):

Рис.10.1. Основні етапи формування емісійної політики підприємства

при залученні акціонерного капіталу.


Читайте також:

  1. ERP і управління можливостями бізнесу
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  4. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
  5. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  6. Oracle Управління преміальними
  7. А. Видання прав актів управління
  8. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  11. Аграрна політика
  12. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики




Переглядів: 1416

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Економічна сутність та класифікація капіталу підприємства. | Політика управління позиковим капіталом підприємства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.