Оцінка зміни складу та структури джерел формування

майна та боргових прав підприємства

Групи пасивів	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
1. Власний капітал, тис. грн..
у % до обсягу джерел засобів
2. Прирівняний до власного капітал, тис. грн..
у % до обсягу джерел засобів
2.1. Забезпечення наступних витрат, платежів, тис. грн..
у % до обсягу прирівняних джерел засобів
2.2. Доходи майбутніх періодів
у % до обсягу прирівняних джерел засобів
3. Позичені кошти, тис. грн..
у % до обсягу джерел засобів
3.1. Довгострокові зобов’язання, тис. грн..
у % до обсягу позичених коштів
3.2. Короткострокові позики, тис. грн..
у % до обсягу позичених коштів
3.3. Поточні пасиви (зобов’язання), тис. грн..
у % до обсягу позичених коштів
Усього джерел засобів, тис. грн..

Дані цієї таблиці дозволяють здійснити детальну оцінку змін, що відбулися у джерелах засобів підприємства, складі та структурі груп та підгруп пасивів, зробити висновки про тенденції зміни та їх можливий вплив на діяльність підприємства.

Показник загальної вартості джерел засобів дає узагальнюючу вартісну оцінку джерел формування активів, що відображені в балансі підприємства. Ріст цього показника свідчить про нарощування авансованого капіталу і заслуговує позитивної оцінки. Тому як позитивну тенденцію слід розцінити зростання обсягу джерел засобів, а у їх складі – зростання обсягу та питомої ваги власного або власного у сумі з прирівняним до власного капіталу, що в загальному випадку є індикатором зміцнення фінансової стійкості підприємства, послаблення його залежності від зовнішніх джерел фінансування.

У той же час, виключне використання власного капіталу підприємствами в сучасних умовах є практично неможливим через діючу систему взаємних розрахунків, а з другого боку, - недоцільним через відмову від використання переваг системи кредитування, оскільки при цьому збільшуються фінансові можливості підприємства.

У загальному випадку вважається оптимальним співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями підприємства у пропорції 50/50. Однак, в кожній конкретній ситуації структура джерел засобів складається під впливом галузевих особливостей та індивідуальних умов діяльності (оборотність капіталу, рентабельність діяльності), загально – економічної ситуації (ставка дисконтування), умов та ціни залучення засобів з певних джерел тощо.

Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення власного і позиченого капіталів, при якому досягається найбільш оптимальна пропорція між фінансовою рентабельністю і фінансовою стійкістю, або зростає ринкова вартість підприємства. І хоча акціонери підприємства схильні до зростання частки позиченого капіталу, через позитивний її вплив на показник рентабельності власного капіталу, позикодавці ставляться до потенційних позичальників з високою часткою зобов’язань з обережністю, адже при такому кредитуванні зростає їх кредитний ризик.

Завданнями внутрішнього управлінського аналізу організації-емітента цінних паперів є: аналіз структури статутного капіталу; аналіз якісних параметрів цінних паперів емітента; аналіз дивідендної політики.

Аналіз структури акціонерного капіталу значною мірою визначається характером утворення акціонерного товариства (в наслідок приватизації державного чи муніципального майна чи поза приватизацією). Для товариств, утворених у ході приватизації, здійснюється у такому порядку: за категоріями акцій (звичайні, привілейовані), в межах категорій за кількістю та за номінальною вартістю, за кількістю конвертованих привілейованих акцій у звичайні, за кількістю викуплених акцій окремих категорій за період. Згідно встановленого законодавством порядку привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. Такий аналіз в деякій мірі є засобом оцінки відповідності дій товариства-емітента нормам приватизаційного законодавства. Значення кожного елемента власного капіталу (статутний капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал) за даними балансу потрібно оцінити за показниками питомої ваги до підсумку капіталу та у валюті балансу, а також прослідкувати їх динаміку за звітний період.

Значення статутного капіталу в діяльності підприємства визначається за такими відносними показники капіталу: частка сплаченого капіталу за мінусом вилученого у зареєстрованому, темпи зміни статутного та власного капіталу, питома вага статутного капіталу у власному капіталі, у валюті балансу та темпи її зміни, розмір статутного капіталу на одного акціонера, розмір статутного капіталу на одну акцію. При наявності відповідних джерел, доцільно проаналізувати тенденції у зміні суми капіталу за ряд попередніх періодів та виявити вплив факторів на її формування.

Детальніший аналіз структури акціонерного капіталу здійснюється за даними синтетичного і аналітичного обліку до рахунку 40 “Статутний капітал” у такому порядку: за видами акцій (звичайні, привілейовані, іменні та на пред’явника), в межах видів за кількістю та за номінальною вартістю, за кількістю конвертованих привілейованих акцій у звичайні, за кількістю викуплених акцій окремих видів за період.

Ефективність використання власного капіталу характеризують показники чистої виручки від реалізації продукції на одну гр. од. середньої величини статутного, власного капіталу; чистого прибутку на одну гр. од. середньої величини статутного, власного капіталу; розміру чистого та прибутку до розподілу в розрахунку на одну акцію та на одного акціонера.

Зміни, що відбуваються у складі акціонерного капіталу протягом звітного періоду, впливають на значення показників прибутковості акцій.

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, розраховують як відношення чистого прибутку, зменшеного на величину дивідендів за привілейованими акціями до середньозваженої кількості простих акцій, що перебувають в обігу. Для отримання середньозваженої кількості акцій слід помножити відповідну кількість акцій в обігу (+випущені – викуплені) помножити на кількість днів, протягом яких вони перебували в обігу.

Для розрахунку прибутку на потенційну просту акцію (розбавленого прибутку) слід скоригувати чисельник та знаменник цього розрахунку з урахуванням впливу потенційних простих акцій (фінансових інструментів, або інших контрактів, які дають право їхнім власникам на прості акції).

При аналізі дивідендної політики слід мати на увазі, що в ринкових умовах співвідношення чистого прибутку товариства серед акціонерів у вигляді дивідендів, реінвестованої частини прибутку та наявність нерозподіленого прибутку залежать від ряду чинників: характер утворення товариства, період функціонування, галузева приналежність, отримані фінансові результати, кількість розміщених привілейованих акцій та розмір дивідендів за ними, міркування що до реінвестування. Аналіз структури статутного і резервного капіталів товариства, здійснюваний для прийняття оптимальних управлінських рішень на рівні самого товариства, необхідно доповнити аналізом якісних параметрів цінних паперів, що випускаються товариством.

Внутрішній аналіз позичених коштів підприємства-емітента у вигляді випущених облігаційних позик проводять у такій послідовності: розрахунок загальної суми облігаційної позики і відповідність її сукупної номінальної вартості величині статутного капіталу товариства або величині забезпечення; визначення загального числа випущених і розміщених облігацій за їх номінальною вартістю; в межах розміщених – визначення числа дисконтних або купонних облігацій; в межах розміщених дисконтних облігацій – розрахунок сумарної величини дисконту; в межах розміщених купонних облігацій – визначення сумарної величини майбутніх купонних виплат; частки облігацій з правом дострокового погашення; конвертованих у акції; за формами погашення та аналіз причин недорозміщення облігацій. Серед показників оцінки – курс облігації на вторинному ринку, поточна доходність.

Кредиторська заборгованість – боргові зобов’язання підприємства внаслідок розрахунків з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядниками, персоналом, органами соцстрахування, депонентами, підзвітними особами, тощо. Значні розміри кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами, ослаблення їх фінансової стійкості, посилення фінансового ризику.

Кредиторська заборгованість показується в ІУ розділі пасиву балансу.

Аналіз слід розпочинати з визначення обсягу кредиторської заборгованості, його динаміки, а також частки цього виду зобов’язань в загальному їх обсязі та у валюті балансу.

Далі слід вивчити склад і структуру за окремими видами та строками виникнення. Особливу увагу слід приділити співвідношенню між допустимою та невиправданою заборгованістю. Оцінюють якість кредиторської заборгованості на основі частки в ній вексельної форми розрахунків.

Розраховують і аналізують показники обертання кредиторської заборгованості. Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості показує рівень використання комерційного кредиту, який надається підприємству, його зростання свідчить про прискорення оплати заборгованості , а зменшення – зростання оплати в кредит. Тривалість обороту кредиторської заборгованості відображає середній строк повернення боргів підприємством. Його зростання свідчить про збільшення терміну користування позиченим капіталом в обігу підприємства.,

Здійснюють оцінку співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства. Ідеальним станом є врівноваженість між цими видами заборгованостей. Значне перекриття дебіторською заборгованістю кредиторської свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість. Якщо кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську, то це є ознакою нестабільного фінансового стану. Порівнюють і показники тривалості їх обертання. Співставність їх рівня свідчить про збалансованість грошових потоків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналіз кредиторської заборгованості підприємства.	\|	Коефіцієнтний аналіз відносних показників грошового потоку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.