Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Слово як одна з основних одиниць мови. Ознаки слова

Зв’язок лексикології з іншими розділами мовознавчої науки

 

Лексикологія тісно зв’язана з іншими мовознавчими дисциплінами: семасіологією, етимологією, діалектологією, морфологією, синтаксисом, стилістикою, лексикографією.

Семасіологія (від гр. semasia – знак, logos – вчення, слово) вивчає значення слів, а також зміну цих значень. Її ще називають лексичною семантикою. Етимологія (від гр.etymon – основне значення слова, і logos) досліджує походження слів та розвиток їх значень, зіставлення слова зі спорідненими словами тієї самої й інших мов. Діалектологія (від гр. dialektos – мова; розмова; наріччя - і logos) вивчає місцеві говори, їх особливості. Морфологія(від гр. morphē – форма і logos) – вивчає форми змінювання слів, групування їх за частинами мови й особливості частин мови. Синтаксис(від гр. syntaxis – побудова, зв’язок) – розділ граматики, який вивчає правила поєднання і розміщення слів у реченні й словосполученні та типи й особливості будови речень, словосполучень. Стилістика (від фр. stylistique < stylos – палочка для писання у давніх греків) вивчає способи використання мовних засобів для точного вираження думок та досягнення мети спілкування за певних умов. Лексикографія (від гр. lexikon - словник і grapho – пишу) – це наука про теорію та практику укладання словників, про типи словників.

Отже, лексикологія – багатоаспектна наука, яка вивчає природу й суть слова, його виникнення та зміну, розвиток значення, функціонування слова, структуру словникового складу мови, шляхи його поповнення та ін.

 

Слово – це звук або комплекс звуків, який має певний смисл і використовується для називання предметів, явищ, ознак, дій, станів і т.д. За допомогою слів виражають думки, почуття, до слів прислухаються, засвоюють нові і незнайомі слова, вивчають слова інших мов, згадують забуті слова рідної мови.

Так, речення Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш (Н.тв.) складається з певної кількості слів, кожне з яких має свою звукову характеристику та відповідний смисл. Поєднані між собою вони виражають певну думку.

Звучання – це зовнішній, або матеріальний, бік слова, а смисл – його внутрішній бік. Отже, слово є двосторонньою одиницею: має план вираження (звучання) і план змісту (значення). Ці два плани утворюють єдність, оскільки слово зрозуміле тільки тоді, коли звучання наділене певним змістом.

Але ці ж ознаки мають й інші мовні одиниці – морфема й словосполучення. Таким чином, проблема виділення слова (і його значення) містить два аспекти: проблему окремості слова (відрізнення слова від його частини, морфеми, та від сполучення двох чи більше слів) і проблему тотожності слова, його ідентифікації.

Головна відмінність слова від морфеми в його більшій самостійності, автономності. Слова можна вставити у висловлювання і переставити місцями, тобто слово має позиційну автономність. Наприклад: Заняття розпочинаються о пів на дев’ятуО пів на дев’яту розпочинаються заняттяРозпочинаються заняття о пів на дев’яту і т.п. Переставити морфеми у слові неможливо. Це веде до руйнування та втрати слова.

Крім позиційної, слову властива й синтаксична автономність. На відміну від морфеми, воно здатне виконувати синтаксичну функцію, тобто бути членом речення чи утворювати самостійно однослівне речення. Саме з самостійністю слова пов’язана його легка відтворюваність. Це значить, що в усному і писемному мовленні ми можемо повторювати слова у разі потреби, заучувати їх, вилучати із пам’яті для використання у мовленні.

Слово характеризується також цільнооформленістю (кожне окреме слово обов’язково має граматичну форму й унормований наголос) та сталим зв’язком звучання і значення. Так, кожне слово у реченні Починається навчальний рік має певну граматичну форму, відповідний наголос і значення, що закріплене за звучанням і фонетичним складом.

Отже, характерними ознаками слова є цілісність, виокремленість і вільна відтворюваність у мовленні.

 


Читайте також:

  1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  2. Аваль виражається словами
  3. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс (АПК).
  4. Адгезиви на основі латексів у взуттєвій промисловості
  5. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  6. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  7. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
  8. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
  9. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  10. Амортизація основних засобів
  11. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
  12. Амортизація основних засобів.




Переглядів: 3191

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лексикологія як розділ мовознавства. Предмет і завдання розділу | Номінативна функція слова. Слово і поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.