МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Слово як одна з основних одиниць мови. Ознаки словаЗв’язок лексикології з іншими розділами мовознавчої науки
Лексикологія тісно зв’язана з іншими мовознавчими дисциплінами: семасіологією, етимологією, діалектологією, морфологією, синтаксисом, стилістикою, лексикографією. Семасіологія (від гр. semasia – знак, logos – вчення, слово) вивчає значення слів, а також зміну цих значень. Її ще називають лексичною семантикою. Етимологія (від гр.etymon – основне значення слова, і logos) досліджує походження слів та розвиток їх значень, зіставлення слова зі спорідненими словами тієї самої й інших мов. Діалектологія (від гр. dialektos – мова; розмова; наріччя - і logos) вивчає місцеві говори, їх особливості. Морфологія(від гр. morphē – форма і logos) – вивчає форми змінювання слів, групування їх за частинами мови й особливості частин мови. Синтаксис(від гр. syntaxis – побудова, зв’язок) – розділ граматики, який вивчає правила поєднання і розміщення слів у реченні й словосполученні та типи й особливості будови речень, словосполучень. Стилістика (від фр. stylistique < stylos – палочка для писання у давніх греків) вивчає способи використання мовних засобів для точного вираження думок та досягнення мети спілкування за певних умов. Лексикографія (від гр. lexikon - словник і grapho – пишу) – це наука про теорію та практику укладання словників, про типи словників. Отже, лексикологія – багатоаспектна наука, яка вивчає природу й суть слова, його виникнення та зміну, розвиток значення, функціонування слова, структуру словникового складу мови, шляхи його поповнення та ін.
Слово – це звук або комплекс звуків, який має певний смисл і використовується для називання предметів, явищ, ознак, дій, станів і т.д. За допомогою слів виражають думки, почуття, до слів прислухаються, засвоюють нові і незнайомі слова, вивчають слова інших мов, згадують забуті слова рідної мови. Так, речення Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш (Н.тв.) складається з певної кількості слів, кожне з яких має свою звукову характеристику та відповідний смисл. Поєднані між собою вони виражають певну думку. Звучання – це зовнішній, або матеріальний, бік слова, а смисл – його внутрішній бік. Отже, слово є двосторонньою одиницею: має план вираження (звучання) і план змісту (значення). Ці два плани утворюють єдність, оскільки слово зрозуміле тільки тоді, коли звучання наділене певним змістом. Але ці ж ознаки мають й інші мовні одиниці – морфема й словосполучення. Таким чином, проблема виділення слова (і його значення) містить два аспекти: проблему окремості слова (відрізнення слова від його частини, морфеми, та від сполучення двох чи більше слів) і проблему тотожності слова, його ідентифікації. Головна відмінність слова від морфеми в його більшій самостійності, автономності. Слова можна вставити у висловлювання і переставити місцями, тобто слово має позиційну автономність. Наприклад: Заняття розпочинаються о пів на дев’яту – О пів на дев’яту розпочинаються заняття – Розпочинаються заняття о пів на дев’яту і т.п. Переставити морфеми у слові неможливо. Це веде до руйнування та втрати слова. Крім позиційної, слову властива й синтаксична автономність. На відміну від морфеми, воно здатне виконувати синтаксичну функцію, тобто бути членом речення чи утворювати самостійно однослівне речення. Саме з самостійністю слова пов’язана його легка відтворюваність. Це значить, що в усному і писемному мовленні ми можемо повторювати слова у разі потреби, заучувати їх, вилучати із пам’яті для використання у мовленні. Слово характеризується також цільнооформленістю (кожне окреме слово обов’язково має граматичну форму й унормований наголос) та сталим зв’язком звучання і значення. Так, кожне слово у реченні Починається навчальний рік має певну граматичну форму, відповідний наголос і значення, що закріплене за звучанням і фонетичним складом. Отже, характерними ознаками слова є цілісність, виокремленість і вільна відтворюваність у мовленні.
Читайте також:
|
||||||||
|