Тектонічні тріщини

Виникають в гірських породах під дією тектонічних сил, які викликаються в земній корі ендогенними процесами. Тектонічні тріщини на відміну від нетектонічних більш витримані як за простяганням так і за падінням і орієнтовані в плані за певним напрямком в різних за складом породах.

Тектонічні тріщини поділяються на тріщини відриву, сколювання та кліваж.

Тріщини відриву виникають при проявах у породах нормальних напруг, які перевищують межі їх міцності і орієнтовані перпендикулярно до розтягуючих зусиль. Як правило вони відкриті, мають нерівно зернисту поверхню. Гальки і крупні зерна при перетині їх поверхнею відриву часто випадають з породи, залишаючи на поверхні тріщини гнізда у вигляді ямок. Тріщини відриву швидко виклинюються за простяганням і падінням, але часто поруч із тріщиною, яка виклинюється можна знайти іншу, яка простягається в тому ж напрямку.

Утворення тріщин відриву відбувається в різноманітних умовах. Вони можуть бути розвинені на величезних територіях, в таких регіональних структурах, як змикаючі крила флексур чи борти прогинів, або мають локальне розповсюдження.

Морфологічно регіональні тріщини відриву мають характерні риси. Переважно це відкриті круті або вертикальні рівні тріщини, витримані за простяганням і за падінням на десятки і сотні метрів. Саме такі тріщини розвинуті в палеозойських карбонатних товщах осадового чохла Східно-Європейської платформи.

Локальні тріщини відриву утворюються на ділянках, які піддалися розтягуванню при формуванні складок і розривів.

Вони виникають в склепіннях куполоподібних піднять,

на ділянках занурення шарнірів і в ядрах складок на змикаючих крилах флексур (рис. 8.3).

Рисунок 8.3 - Схема розташування тріщин в ядрі і склепінні антиклінальної складки

Тріщини сколювання утворюються в напрямку максимальних дотичних напруг при навантаженнях, які перевищують міцність порід. Стінки тріщин сколювання переважно щільно стиснуті, мають гладку поверхню часто вкриту штрихами ковзання. Гальки і крупні зерна, які попадають в площину розриву, зрізаються, а не видаляються із своїх гнізд, як це відмічається в тріщинах відриву. Тріщини сколювання зберігають свою орієнтованість за простяганням і падінням і мають велику протяжність.

Широко розповсюджені тріщини сколювання на ділянках, порушених скидами і підкидами. Утворення цих структур відбувається в умовах стискування ділянки земної кори або під дією пари сил (Рис.8.4).

Тріщини сколювання пов"зані не тільки з формуванням локальних структур, але й широко розповсюджені в багатьох тектонічних районах. В складчастих областях вони виникають у тих випадках, коли ущільнені і перетворені в процесі складчастості породи, нездатні у поверхневих зонах земної кори до подальших пластичних деформацій, знов піддаються стискуванню після формування складчастості. Тріщини в таких випадках розташовуються під гострим кутом по відношенню до загального напрямку стискування.

Рисунок 8.4 - Бокові опірюючі тріщини, утворені на підкиді (а) і скиді (б). Тонкі лінії – тріщини сколювання

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тріщини	\|	Розриви із зміщенням

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.