Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Геотектонічні особливості розподілу ресурсів нафти і газу в межах відомих осадових басейнів

Вплив геологічної будови на характер нафтогазоносності осадових басейнів

Родовища нафти і газу зустрічаються в різних ділянках земної кори, що характеризуються неоднаковою геологічною будовою. Це зумовлює велику різноматність структурних, літофаціальних, палеогеографічних, енергетичних та інших особливостей, які знаходять своє відображення в будові родовищ і можуть слугувати базою для їх класифікації.

Перші спроби класифікації нафтогазоносних площ були розроблені американським геологом Ф.Г. Клапом в 1910-1930 роках вподальшому в цьому напрямку працював І.М. Уткін, І.О. Брод,
А.І. Леверсон та інші. При цьому встановлено, що утворення родовищ вуглеводнів проходить в широких масштабах на значних територіях, але всі вони контролюється локальними факторами, провідним серед яких є тектонічний.

Геотектонічні процеси охоплюють великі ділянки земної кори і надають їм багато спільних рис у геологічній будові. До них відносяться не тільки структурні форми, але й склад осадовоо чохла, його стратиграфічна належність, літофаціальна характеристика, палеогеографічні, гідроеологічні і термобаричні умови. На їх основі А.А. Бакіров, І.О. Брод поділяють всі відомі родовища на такі класи:

1- родовища платформних областей;

2- родовища складчастих областей;

3- родовища перехідних областей.

Отже, більшість дослідників нафтогазоносності осадових басейнів за основу районування нафтогазоносних територій беруть геотектноічний фактор. Його використання дає можливість виявити особливість розподілу зон нафтогазонакопичення - приуроченість до геосинклінальних прогинів, платформних схилів, платформених западин.

Однією із важливих особливостей розміщення виявле­них запасів нафти і газу є надто нерівномірний характер їх просторового розміщення на всіх без винятку конти­нентах. Абсолютна більшість виявлених запасів на кож­ному континенті зосереджено у межах відносно дуже не­значної кількості родовищ.

Аналіз геологічних умов і територіального розміщення нафтогазоносних провінцій, областей, зон і родовищ нафти та газу в межах різних континентів світу свідчить про те, що формування й просторове розташування їх в земній корі пов’язано, головним чином, з структурно-тектонічною будовою певних ділянок та їх літолого-фаціальним складом. Така обставина дозволила дослідникам зробити висновок про те, що при класифікації та виділенні об’єктів для прогнозування нафтогазоносності надр необхідно використовувати два принципових підходи. По-перше, слід з’ясувати форми залягання геологічних тіл різних порядків, а по-друге, треба розглядати літолого-фаціальну характеристику порід, що беруть участь в будові цих тіл. Відповідно при оцінці перспектив нафтогазоносності надр розглядається два види об’єктів прогнозування: територіальні та резервуарні. Перші з яких в свою чергу в залежності від механізму поділяються на два типи: геоструктурні та неструктурні.

До геоструктурних об’єктів відносяться різнорідні й різномасштабні складові частини (геоструктурні елементи) платформ, складчастих і перехідних територій земної кори, які сформувались внаслідок тектонічних процесів геологічного розвитку. З такими геоструктурними об’єктами пов’язана переважна більшість відкритих родовищ, які вміщують основні запаси нафти і газу в літосфері. При виділенні структурних елементів за категоріями, які контролюють певні групи нафтогазоносних територій і скупчень нафти і газу, враховуються такі ознаки:

– особливості формування та режим геологічного розвитку структурних елементів у межах платформних, складчастих і перехідних територій;

– їх ієрархічна супідрядність;

– розмірність (площа геоструктурних елементів та їх протяжність);

– морфологічні особливості.

До надпорядкових геоструктурних елементів, які контролюють сукупність нафтогазоносних провінцій відносяться платформи і геосинкліналі (складчасті системи). Відповідно континентальні платформи, які характеризуються значною товщиною земної кори осадового чохла, є сприятливішими для нафтогазонагромадження, ніж океанічні платформи, де товщина земної кори і осадового чохла невелика.

На платформах з давнім (докембрійським) фундаментом установлений найбільший діапазон промислової нафтогазоносності. Так, наприклад, у межах Східноєвропейської платформи виявлені поклади нафти і газу у відкладах від докембрійських до неогенових, причому найбільші скупчення вуглеводнів зосереджені в палеозої. У межах осадового чохла молодих платформ (наприклад, Західносибірської), які ускладнені численними різномасштабними структурами, часто містяться гігантські скупчення нафти і газу.

Геосинкліналі внаслідок проявлення інтенсивної складчастості повністю або частково тратять здатність до нагромадження і збереження промислових покладів нафти і газу. Лише в зонах помірної складчастості при інших сприятливих умовах можуть формуватись великі родовища нафти і газу (Південно-Східна Азія, Каліфорнія, Південна Америка).

З геоструктурними елементами I порядку в платформних областях пов’язані нафтогазоносні провінції та субпровінції.

Несприятливі умови для нафтогазонагромадження відмічаються на щитах, що пояснюється розвитком в їх межах переважно вертикальних рухів, відсутністю на більшій частині території осадових порід або їх незначною товщиною, а також наявністю великої кількості розломів і інтрузій.

Аналіз геологічної будови та умов розповсюдження нафти і газу в нафтогазоносних провінціях світу дає змогу говорити про такі їх особливості:

- основні ресурси нафти і газу (близько 70 %) знаходяться у межах нафтогазоносних провінцій, приурочених до платформ. Так, у країнах Близького Сходу, де зосереджено близько 66 % всієї кількості ви­явлених запасів нафти світу, провідне місце за сумар­ним видобутком і балансом виявлених запасів нафти
належить платформним територіям, які розміщені у східній крайовій частині Аравійської плити.

Нафтовидобувні держави (Іран, Ірак, Саудівська Аравія, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати), які розта­шовані в басейні Перської затоки, мають величезні на­фтові ресурси;

- найзначніші нафтогазоносні провінції пов'язані зі схилами платформ, що межують з рухомими поясами. Виділяють чотири їх типи:

а) окраїнних западин (Примексиканська, Прикас­пійська, Сахарська, Арктична);

б) перикратонних прогинів, що розвиваються на ме­жі платформи і геосинкліналі (Аравійської плити, Західноканадський);

в) вузлових глибокозанурених западин з корою субокеанічного типу у центральній частині (западини Мексиканської затоки, Північноморська, За­хідносибірська);

г) периокеанічних грабенових западин (западини західного узбережжя Африки, западини Сірта, Гіпсленд тощо);

- у нафтогазоносних провінціях рухомих поясів, що зазнали інверсії, поклади руйнуються інтенсивніше. Тому найбільші ресурси містяться у ме­жах тих геосинклінальних западин і прогинів, які розташовані у периферій­
них міогеосинклінальних частинах (відносно малорухомої зони геосинкліналі, в якій спостерігається слабка або зовсім відсутня магматична діяльність) складчастих систем, що не зачеплені загальною інверсією (Закавказька, Ірано-Іракська, Маракайбська).

- абсолютна більшість (понад 99%) виявлених скупчень нафти і газу в літосфері приурочені до осадових порід. В окремих нафтогазоносних облас­тях відомі численні поклади нафти, пов'язані з магматичними і метаморфіч­ними породами.

Основні запаси нафти (понад 80 %) тяжіють до великих тектонічних зон (Перське-Середземноморської, Мексиканське-Карибської і Зондської) розпаду суперконтинентів у мезозойсько-кайнозойську епоху дрейфу материків.

- основні запаси нафти приурочені до 330 родовищ із запасами понад 70 млн т кожне. Ще близько ЗО % їх запасів знаходяться в інших понад 10 000 родовищах. Більшість нафтових супергігантів (66 %) пов'язані з мезозойськи­ми відкладами, близько 26 % — з кайнозойськими і не менше 7 % — з палеозойськими. Серед газових супергігантів не менше 55 % приурочено до від­кладів мезозою, 11 — до кайнозойських і 33 % — до верхнього палеозою.
Провідне місце у стратиграфічному розподілі запасів нафти великих родовищ, родовищ-гігантів і супергігантів займають юрські та крейдові відклади;

- скупчення нафти і газу в розрізі земної кори у межах усіх континентів виявлено в усіх значних стратиграфічних підрозділах. Проте розподіл їх реcурсів по окремих стратиграфічних комплексах у різних нафтогазоносних провінціях одного і того ж континенту неоднаковий і залежить від палеогеографічних і палеотектонічних умов накопичення цих комплексів;

- кожна нафтогазоносна провінція в розрізі осадових утворень містить декілька літолого-стратиграфічних комплексів, які характеризуються регіональною нафтогазоносністю у межах територій, що охоплюють декілька нафтогазоносних областей, а нерідко і всю провінцію. Регіональне нафтога­зоносні комплекси представлені як теригенними, так і карбонатними утво­реннями переважно морського, лагунного, а місцями й континентального походження;

- розподіл скупчень нафти і газу в регіональне нафтогазоносних комплексах контролюється наявністю в їх складі колекторів. У більшості нафтога­зоносних провінцій провідне місце належить теригенним колекторам;

- формування в розрізі літосфери регіональних нафтогазоносних поверхів, а також збереженість сформованих нафтогазових скупчень у різних час­тинах розрізу контролюється наявністю і будовою практично непроникних товщ флюїдоупорів (покришок);

- основними особливостями у розміщенні морських покладів нафти і газу є їх зв'язок з рифтами і приуроченість більшості запасів вуглеводнів до пасивних окраїн континентів. Рифтові системи шельфових зон континентальних окраїн заповнені потужною товщею осадків і характеризуються підвище­ною прогрітістю та нафтогазоносністю надр. Пасивні окраїни континентів яв­ляють собою релікти колишніх потужних рифтових систем, розвиток яких зумовив розкриття океанів. Найпасивніші окраїни формувалися внаслідок де­струкції кори під впливом висхідних мантійних потоків. Спочатку відбувався розкол кори з утворенням системи внутрішньоконтинентальних рифтів, які в подальшому перероджувались у морські міжматерикові рифти, що в процесі океаноутворення "розтягались" внаслідок розсування літосферних плит;

- для формування зон максимальних концентрацій запасів нафти або газу, за інших рівних умов, найсприятливішими є ті області земної кори, які протягом досліджуваного геологічного інтервалу часу характеризувалися порівняно більш високими параметрами палеогеотермічного градієнта і підвищеним тепловим потоком Землі;

- наявність вуглеводневих компонентів у тріщинах і вторинних порож­нинах практично по всьому розрізу нафтогазоносних регіонів вказує на їх вертикальну міграцію і "наскрізний" розподіл від фундаменту до приповерх­невих проявів різноманітних форм і масштабів. У різних нафтогазоносних ре­гіонах виявлено "стовпоподібні" зони, що утворились під впливом глибин­них флюїдів і розсікають межі стратиграфічних і формаційних комплексів. Ці зони приурочені переважно до ділянок взаємоперетину глибинних розломів і контролюють просторово-часові парагенетичні асоціації скупчень різних нафтидів та гідротермальної мінералізації;

- поодинокі скупчення нафти і газу в земній корі не трапляються. Вони звичайно групуються в зони нафтогазонакопичення, які можуть бути при­уроченими до зон:

• регіональних піднять типу валів на платформах і антикліноріїв у перехідних і складчастих областях;

• регіонального виклинювання окремих літолого-стратиграфічних комплексів, а також заміщення проникних піщаних або карбонатних товщ непроникними глинистими та іншими утвореннями на схилах великих піднять (склепінь), западин і монокліналей:

• розвитку рифогенних утворень;

• розвитку солянокупольних структур;

• регіональних диз'юнктивних порушень, які ускладнюють будову великих геоструктурних елементів;

• регіонального розвитку тектонічної тріщинуватості;

• розповсюдження похованих піщаних прибережних валів і похованих дельт палеорік;

В усіх нафтогазоносних провінціях провідне місце належить зонам нафтогазонакопичення, які приурочені до валоподібних піднять на платформах і антикліноріїв в геосинклінальних і перехідних областях.

- зони нафтогазонакопичення об'єднуються в окремі області, які на всіх континентах приурочені лише до певних геоструктурних елементів платформних, перехідних і складчастих територій:

на платформних територіях до:

• склепінних піднять;

• лінійно витягнутих мегавалоподібних піднять типу кряжа Немаха (США) і кряжа Карпінського (Росія);

• внутрішньоплатформних западин;

• окраїнних западин;

• перикратонних прогинів;

• периокеанічних грабеноподібних западин.
на територіях складчастих областей до:

• міжгірських западин і серединних масивів;

• периклінального регіонального занурення складчастих споруд;

на перехідних територіях до:

передгірських прогинів.

За характером і умовами розміщення нафтогазових родовищ у формуванні зон нафтогазонакопичення провідна роль належить наявності систем розривних порушень. Також спостерігається тенденція збільшення газонаси­ченості порід-колекторів з глибиною їх залягання.

- формування нафтогазових родовищ-гігантів і супергігантів у межах окремих великих геоструктурних елементів земної кори у країнах Близького та Середнього Сходу, Африки, Південної та Північної Америки тощо зумов­люється сукупністю низки взаємопов'язаних факторів, а саме:

• наявністю великих структурних або літологічних регіональних і локальних пасток, сприятливих для акумуляції вуглеводнів;

• наявністю у розрізі осадових утворень регіональне нафтоносних товщ, які характеризуються високими колекторськими властивостями і великими
товщинами;

• наявністю газонафтонепроникних витриманих товщ-покришок над продуктивними літолого-стратиграфічними комплексами, які забезпечують збереження сформованих покладів нафти і газу у наступні етапи їх геологічого розвитку;

• переважанням рухів стійкого прогинання у процесі геологічного розвитку цих районів у період накопичення літолого-стратиграфічних підрозділів, до яких приурочені основні регіональне нафтогазоносні комплекси;

• розміщенням цих районів поблизу великий регіональних западин мігрували у зони прилеглих до них піднять.

Геотектонічна класифікація нафтогазоносних територій характеризує загальну особливість розміщення нафтогазоносних провінцій. Однак відомо, що серед відомих геоструктур багато з них не є нафтогазоносними. Саме через це геотектонічні показники деталізуються.

 


Читайте також:

  1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
  2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  3. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
  4. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  5. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  6. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  7. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  8. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  9. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  10. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  11. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  12. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом




Переглядів: 1003

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лекція 2 | Полюси» нафтогазонакопичення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.