• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 2. Принципи податкової системи. Класифікація податків і обов’язкових зборів.

До модульного контролю.

1. Ознайомитися з вимогами щодо сфери дії Податкового кодексу України (ПКУ), податкового законодавства і співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, зокрема, митного.

2. Розглянути структуру ПКУ, його основні розділи.

3. Проаналізувати повноваження органів влади щодо встановлення загальнодержавних і місцевих податків ( ст. 12 ПКУ). Заповнити таблицю проставляючи знак «+» або «-».

4. Проаналізуйте наведені думки філософів і економістів різних країн і епох щодо сутності і функції податків. Чи є, на вашу думку, зв'язок між тим, як еволюціонували погляди економістів на сутність і функції податків з особливостями формування сучасних систем оподаткування у таких країнах як Франція, Англія, США. Яка модель податкової системи сформувалася в Україні? ? Аргументуйте свою думку невеликим письмовим висновком.

Податкова система, як і будь-яка інша, ґрунтується на певних принципах [1]. Принципи побудови податкової системи України, її склад, а також права та обов’язки платників податків визначаються Податковим кодексом України.

Принципи оподаткування -це відправні положення, на підставі яких формується уява про певну модель[2] ідеальної податкової системи. На основі зіставлення чинної податкової системи на відповідність оголошеним принципам (моделі-еталону) можна оцінити ефективність державної податкової політики, виявити її слабкі місця, визначити та обґрунтувати можливі напрями удосконалення

Слід розрізняти принципи оподаткування, яки були сформульовані в працях науковців, яки вивчали податки як економічну категорію з принципами, які оголошені як підґрунтя для функціонування податкової системи в окремій країні.

Д.е.н. В.П. Вишневський узагальнюючі думки науковців від А.Сміта до сучасних авторів запропонував наступну класифікацію принципів, у межах яких можна побудувати модель ідеальної податкової системи. Всі принципи можна розподілити на чотири групи залежно від функцій податків: соціально-політичні; економічні принципи; принципи фінансової політики; адміністративно-технічні принципи.

1. Соціально-політичні принципи: платоспроможності (справедливості); еквівалентності (вигоди); обов’язковість; рівномірність; політична відповідальність.

2. Економічні принципи: вибір належного джерела; ефективність (нейтральність); стимулювання НТР, інвестиційної і підприємницької активності.

3.Принципи фінансової політики: достатність, еластичності (гнучкості, рухливості, здатність до трансформації); стабільності; збалансованості комбінації податків; цільове призначення;

4. Адміністративно-технічні принципи: зручність (доступність, простота адміністрування податків); необтяжливість (мінімальність); визначеність; компетентність; політична відповідальність і демократичність; єдиний підхід до розробки податкового законодавства; первісності бухгалтерського обліку як основи для визначення податкової бази; субсідіарності (право регіональних і місцевих органів влади встановлювати власні податки); економічність адміністрування податків.

Також виділяють базові (основні принципи), до яких відносяться принципи еквівалентності і справедливості, і додаткові принципи.

Якщо уважно розглянути наведені принципи оподаткування, то не важко помітити, що окремі принципи суперечать один одному. Це протиріччя є відображенням суперечливої сутності самих податків. Наприклад, з одного боку вони мають бути нейтральними ( не зменшувати економічну ефективність платників податків), а з іншого дозволяти перерозподіляти доходи для забезпечення принципу справедливості. З одного боку податки мають бути простими, зручними те економічними в адмініструванні, а з іншого задля забезпечення необхідної гнучкості податкової системи важливо, що б комбінація податків була багаторівневою та всеохоплюючою.

Отже, принципи оподаткування не антогонисти, а є необхідними та взаємодоповнюють один одного. Належна реалізація принципів створює умови для розв’язання основного протиріччя оподаткування, яке полягає у тому, що чим більша частина доходів вилучається державою у якості податків, тем менше стимулів у платників податків створювати податкову базу.

У держави та платників податків різні цілі в сфері оподаткування. Для держави податки – це головне джерело її доходів, а для платників податків – значна витратна складова. Тобто вони протилежні за змістом. І визначити оптимальне співвідношення дуже важко, адже умови господарювання в країні постійно змінюються.

Якщо припустити, що на державному рівні оптимізація оподаткування означає максимізацію податкових платежів, а на рівні платників податків, відповідно їх мінімізацію, то це буде означати наявність непримиримих протиріч у всьому економічному механізмі оподаткування. У цьому сенсі максимізація податкових платежів досягається вилученням всього доходу платників податків на користь держави, що негативно вплине на підприємства, а мінімізація, у свою чергу, приведе до втрати можливості держави виконувати свої функції. В обох випадках, соціально-економічна система країни окажеться у глибокій кризі достатньо швидко.

Необхідність з одного боку прагнути до збільшення податкових надходжень і в той же час дотримуватися принципу необхідності справедливого їх розподілу ставить державу перед складною дилемою: економічна ефективність чи справедливість? Оптимальне поєднання і урахування цих аспектів (економічно оптимального та соціально справедливого рівня оподаткування) - неодмінна умова гармонійності податкової політики.

Поняття „оптимізація” (від лат. оptimum - найкраще) у загальному визначенні відображає процес вибору найкращого варіанту рішення з можливих, приведення системи в найкращий стан [74, С.943; 130, С. 456]. Тлумачний словник Ожегова-Шведової визначає це поняття через трактування терміна “оптимізувати”, тобто надавати чому-небудь оптимальні властивості, показники; обирати найкращий з можливих варіантів. Також терміну “оптимальний” надається поняття як чогось найбільш сприятливого.

Оптимізація податкової системи полягає не в зміні загальної ставки, а в гармонізації структури податкової системи. Оптимальне оподаткування повинне давати змогу покривати існуючі фінансові потреби держави з мінімальними втратами народногосподарської ефективності. При цьому народногосподарська ефективність включає не тільки можливу мінімізацію оподаткування як витрат підприємства а і максимізацію задоволення потреб споживачів. Оптимальне оподаткування має створювати стимули для заощаджень населення і інвестицій підприємств

Вибір оптимальних ставок оподаткування графічно відображають у вигляді широко відомої „кривої Лафера”. Крива Лафера відображає взаємозалежності між податковою ставкою, загальною податковою базою, яка забезпечує суму податкових надходжень до бюджету. У загальному випадку ця крива математично описується рівнянням (2.2):

f(χ) = λχ ^ά х (1 -χ ) ^β (2.2)

де λ, ά, β - коефіцієнти, які задають форму кривої;

χ - сукупна податкова ставка;

f(χ) - обсяг бюджетних податкових надходжень

Після набуття податковою ставкою певної максимальної межі, яка забезпечує у заданих умовах максимальну суму податкових платежів, збільшення ставки викликає не зростання надходжень до бюджету, а, навпаки, їх скорочення. Таке відбувається у разі недотримання принципів ефективного оподаткування. Зміни в умовах господарювання можуть викликати появу нових принципів у податковій системі. Наприклад, принцип екологічності набуває все більшого значення у розвинених країнах. Його сутність у тому, що система оподаткування має спонукати виробників застосовувати інноваційні технології задля створення менш шкідливих для навколишнього середовища товарів, а споживачів споживати більш корисні продукти.

Прикладом створення нових принципів оподаткування відповідно до нових умов є проведення в Європейському Союзі політики уніфікації і гармонізації податкових систем країн – членів ЄС. Інтеграційна політика в ЄС будується на таких принципах: 1) Принцип суверенної рівності держав у міжнародних податкових відносинах; 2) Принцип співробітництва, що передбачає взаємодію держав по податкових питаннях на справедливій і взаємовигідній основі. Така взаємодія включає можливість вирішення спірних проблем, що стосуються подвійного оподаткування і застосування міжнародних договорів, а також обміну інформацією з метою боротьби з ухилянням від оподаткування; 3) Принцип реціпроцітету, що означає взаємне визнання прав та відповідних обов’язків у податковій сфері. 4) Принцип сумлінного виконання зобов’язань, що випливають із норм міжнародного податкового права; 5) Принцип податкової недискримінації. Цей принцип включає три взаємозалежних аспекти. По-перше, недискримінація в податковій сфері означає надання резидентам іншої країни такого ж режиму оподатковування, як і резидентам власної держави. Другий аспект полягає в тому, що оподатковування резидентів іншої країни в даній державі відносно доходу, що отримано нерезидентом через постійне представництво у цій державі, не повинне бути більше обтяжливим, чим оподатковування резидентів, що перебувають в аналогічній ситуації, третіх країн. По-третє, кожна країна зберігає за собою право надання своїм резидентам податкових пільг без обов'язкового їхнього поширення на резидентів іншої держави. Наближення податкового законодавства України до вказаних принципів є важливою умовою розширення її співпраці з ЄС у сфері зовнішньої торгівлі і інвестицій.

Податки класифікують залежно від: об’єкта оподаткування (доход, прибуток, майно, певні витрати, наприклад, на витрачену воду тощо); від способу визначення об’єкта оподаткування – прямі та непрямі податки; від сфери діяльності ( внутрішня або зовнішня торгівля).

Серед податків прямого оподаткування основними є податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб, податок на землю. Основними непрямими податками є податок на додану вартість, акцизний податок, ввізне та вивізне мито. Мито використовують виключно для зовнішньоекономічних операцій.

Завдання для самостійної роботи з теми та підготовки

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
7. Адміністрування податків
8. Адміністрування податків і зборів.
9. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
10. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
11. Антикорупційні принципи
12. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Переглядів: 986