МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Сутність і структура суспільного виробництва.Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники. Суспільний продукт і його структура. Основні фактори суспільного виробництва та їхній взаємозв’язок. Матеріальне і нематеріальне виробництво. Сутність і структура суспільного виробництва. Викладач: Домішкан О.С. Лекція 2 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Виробництво і його основні чинники. Суспільний продукт»
2009 р. Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ, що становить трудову діяльність людей. Але без взаємодії з природою виробництво неможливе. Ще в стародавні часи сутність виробництва полягала в тому, що людина своєю працею користувалася дарами природи (ліс, вугілля) і її силами, змінювала їхню форму, пристосовувала до своїх потреб. Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Будь-якому виробництву притаманні певні загальні ознаки (рис. 2.1). Рис. 2.1. Основні риси виробництва
По-перше, виробництво завжди виступає як суспільне виробництво, тому що суб'єкти господарювання об’єднані взаємними зв’язками як виробники і споживачі щодо отримання знарядь праці, сировини, матеріалів та реалізації готової продукції. Вся ця система господарських зв'язків, що базується на суспільному поділі праці, відображає єдиний економічний організм. По-друге, в процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва. По-третє, суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється. Суспільство не може припинити виробляти, оскільки не може перестати споживати. По-четверте, суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи, яка функціонує і розвивається на основі властивих їй об’єктивних економічних законів. Виробництво матеріальних благ має тривалу історію розвитку – від примітивних кам’яних знарядь добування їжі до сучасного виробництва, яке увібрало в себе новітні досягнення науки, техніки і технології. Розвиток матеріального виробництва супроводжував процес суспільного поділу праці та обміну результатами праці. Історії відомі три великих суспільних поділи праці. Першийсуспільний поділ працівідбувся 5 – 7 тисячоліть тому, коли землеробські племена відокремилися від тваринницьких. Другийсуспільний поділ праціпов’язаний з відокремленням ремесла від землеробства, що стало початком розмежування міських і сільських поселень. Третійсуспільний поділ праціхарактеризується відокремленням торгівлі від виробництва і формуванням прошарку людей, зайнятих у сфері обміну. Розрізняють такі основні форми суспільного поділу праці: • загальний, який виникає в результаті поділу суспільного виробництва на окремі великі сфери (промисловість, сільське господарство, сфера послуг тощо); • частковий, що є результатом поділу сфер виробництва на галузі (наприклад, промисловість – видобувну, енергетичну, машинобудування, харчову, тощо; сільського господарства – на рослинництво і тваринництво, транспорт – на залізничний, автомобільний, морський, повітряний); • одиничний – форма поділу праці, яка характеризує цей процес всередині окремого підприємства (між цехами, бригадами, працівниками різних спеціальностей). Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елементів,абофаз: • власне виробництво; • розподіл; • обмін; • споживання. Фази виробництва тісно між собою пов'язані, хоча кожна з них відносно відособлена, має свої характерні особливості. Насамперед тісний зв’язок існує між власне виробництвом і споживанням. Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче й особисте. Виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту. Особисте споживання – процес задоволення потреб членів суспільства в матеріальних і духовних благах. Воно виступає логічною кінцевою метою будь-якого виробництва. Тому, якщо зв’язок між виробництвом і споживанням десь втрачається, то трудова діяльність втрачає сенс. Перед тим, як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим (пройти стадію розподілу). Розрізняють такі види розподілу: • розподіл засобів виробництва; • розподіл трудових ресурсів; • розподіл предметів споживання. Але щоб отримати саме те,що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, кожного виробничого підрозділу й окремої людини, продукт має пройти стадію обміну. Обмін виступає в трьох видах: • обмін діяльністю і здібностями; • обмін засобами виробництва; • обмін предметами споживання.
Читайте також:
|
||||||||
|