• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лютнева революція в Росії та Україна

Причини поразки та значення революції.

Доба Директорії УНР (грудень 1918-1920 pp.).

Утворення Західно­української Народної Республіки (жовтень-грудень 1918 p.).

Доба української держави гетьмана Павла Скоропадського.

Доба української Центральної Ради. Відродження державності (бер. 1917 - квітень 1918 pp.).

Лютнева революція в Росії та Україна.

План викладу і засвоєння матеріалу

Лекція № Тема:Українська національно-демократична революція 1917-1920 рр.

а). Початковий період діяльності Центральної Ради.

б). На шляху до автономії та незалежності.

в). Заключний етап діяльності Центральної Ради.

а).Злука УНР і ЗУНР.

б).Політика Директорії УНР.

в). Встановлення більшовицького панування в Україні.

27 лютого 1917 p. в Росії перемогла ре­волюція. У цей день в Петрограді було утворено два нових реальних органи влади: * Тимчасовий комітетIV Думи (згодом - Тимчасовий уряд) на чолі з князем Львовим; * Петроградська рада робітничих, сол­датських депутатів на чолі з меншовиком Чхеїдзе. В ніч з 2 на 3 березня Микола II зрікся престолу і передав владу Тимчасовому уря­ду, який проголосив політичні свободи і початок виборівдо Установчих зборів - вони повинні були вирішити долю Росії, прийняти її конституцію. Реальна влада в Росії зосереджувалася в руках Тимчасового уряду.

Утворення Центральної Ради.Падіння самодержавства, демократиза­ція суспільства сприяли піднесенню націо­нально-визвольних процесів. Виникла мож­ливість самовизначення України і відро­дження її державності. На порядку денному постало питання про необхідність єдиного центру україн­ського руху. За ініціативи Товариства ук­раїнських поступовців (з кінця березня реор­ганізоване в "Союз автономістів-федераліс­тів")4 березня 1917 p. представниками ук­раїнських партій і громадських організацій була утворенаУкраїнська Центральна Рада. Провідне становище в Центральній Раді зайняли ТУП, УСДРП, УПС, її голо­вою було обрано М.С.Грушевського. Своєю метою Центральна Рада оголоси ла державне самовизначення українського народу. Утворення Центральної Ради по клало початок української національно-демократичної революції 1917-1920 pp. В історичній літературі відсутня чітка періодизація української революції. Як пра­вило, в її розвитку виділяють три етапи: доба Української Центральної Ради, доба гетьманату, доба Директорії УНР.

2. а). Початковий період діяльності Центральної Ради.

Консолідація українських сил навколо Центральної Ради. 6-8 квітня 1917 p. у Києві працював Український національний конгрес, який надав Центральній Раді повноваження представляти народ Украї­ни, перетворивши її таким чином на своє­рідний український парламент. Конгрес ви­значив склад та структуру Центральної Ради (Велика рада і Мала рада), обрав президентом України М.С.Грушевського, одностайно висловив­ся за національно-тери­торіальну автономію України. Центральна Рада здобула підтримку Все­українського військо­вого та Всеукраїнсько­го селянського з'їздів, багатьох інших з'їздів, зборів та мітингів демо­кратичних сил. 10 червня Центральна Рада прийняла Перший Універсал, який проголосив Укра­їну автономією в складі Росії, відродивши тим самим українську державність. 15 червня був утворений виконавчий орган Центральної Ради -Генеральний Се­кретаріат на чолі з В.Винниченком. До уря­ду увійшли С. Петлюра (секретар військо­вих справ), Б. Мартос (секретар земельних справ), В. Садовський (секретар юстиції) та інші. За партійною приналежністю уряд був переважно соціал-демократичним.

Центральна Рада і Тимчасовий уряд.Стрімкий розвиток українського виз­вольного руху викликав стурбованість Тимчасового уряду, який прагнув зберег­ти контроль над Україною.У кінці червня 1917 p. в Києві з метою налагодження взає­мин відбулися переговори між Центральною Радою і представниками Тимчасового уряду (О.Керенський, М.Терещенко, І.Церетелі). У ході переговорів було досягну­то певного компромісу. Центральна Рада погодилася зачекати законодавчого за­твердження автономії України загальноросійськими Установчими зборами у лис­топаді 1918 p. Тимчасовий уряд, зі свого боку, визнавав Центральну Раду представ­ницьким органом українського народу (за умови її поповнення представниками на­ціональних меншин), а Генеральний Се­кретаріат - органом крайової адмініст­рації. Тимчасовий Уряд погодився також сприяти об'єднанню українців в окремі військові частини.

З липня 1917 p., дотримуючись взятих на себе зобов'язань. Центральна Рада схвалилаДругий Універсал, у якому ви­ступила проти "намірів самовільного здійснення автономії України". А вже 11 липня до складу Центральної Ради ввійшли представники неукраїнських організацій (національним меншинам було надано 18% місць у Малій Раді і 30% місць - у Великій раді). Але Тимчасовий Уряд відступився від прийнятих домовленостей. 4 серпня він за­твердив "Інструкцію Тимчасового Уряду Генеральному Секретаріатові", згідно з якою правочинність Генерального Секре­таріату поширювалася лише на 5 із 9 укра­їнських губерній: Київську, Волинську, Полтавську, Подільську, частково Черні­гівську, а його компетенція значно звужу­валася. Українська Центральна Рада, засудив­ши дії Тимчасового Уряду, все ж таки не наважилася на відкриту конфронтацію і не припинила співробітництва з ним. Однак, конструктивного характеру ця співпраця так і не набула через небажання Тимчасо­вого уряду задовольнити вимоги україн­ського руху.

2. б). На шляху до автономії та незалежності.

Більшовицький переворот. 25-26 жовтня (7-8 листопада) 1917 p. ). уПетрограді більшовики, здійснивши дер­жавний переворот, захопили владу і утво­рили новий уряд - Раду Народних Комісарів на чолі з Леніним. Більшовицький перево­рот різко змінив ситуацію в Росії і в Україні. Центральна Рада засудила переворот, не визнала владу більшовиків і зайняла щодо неї ворожу позицію. У схваленій 27 жовт­ня резолюції про владу Центральна раде наголошувала, що влада має належати усій революційній демократії, а не більшови­кам, які становлять лише її частину.

Проголошення Української Народної Республіки.За нових обставин, коли юридичне пере­став існувати всеросійський уряд, Цент­ральна Рада і Генеральний Секретаріат активізували свою діяльність по державо­творенню в Україні: *31 жовтня Центральна Рада прийняла рішення щодо поширення її повноважень на територію Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, материкової Таврії, частину Курської і Воронезької губерній - етнічні українські території. Розширилися структура і компетенція Генерального Секретаріату. *7 листопада Центральна Рада при­йнялаТретій Універсал, проголосивши ут­воренняУкраїнської Народної Республіки (УНР) як автономії в складі Російської ре­спубліки, яка повинна стати "федерацією рівних народів". УНР планувала вступити у федеративні стосунки з тими державами, які утворяться на руїнах імперії. На думку багатьох істориків, це було помилкою Цен­тральної Ради: на момент прийняття Третьо­го Універсалу склалися всі умови для про­голошення повної державної незалежності України. Та, керуючись власною ідеоло­гією, Центральна Рада зробила ставку на федеративну Росію, змарнувавши тим самим багато енергії і часу. Третій Універсал оголосив широку про­граму соціально-економічних перетворень, зокрема: скасував велику приватну влас­ність на землю, встановив 8-годинний ро­бочий день, проголосив широкі демокра­тичні свободи і ліквідацію смертної кари, на 9 січня 1918 p. призначив Українські Установчі збори, яким Центральна Рада мала передати владу.

Проголошення радянської влади в Україні. Українсько-більшовицька війна.Центральна Рада була основним супер­ником більшовиків у боротьбі за владу в Україні. Протистояння між Центральною Радою і Раднаркомом Росії вилилося у конфлікт між ними. 4 грудня 1917р. Раднарком з метою акти­візації боротьби проти Центральної Ради надіслав їй ультиматум. Більшовицький уряд заявив, що, визнаючи УНР і її право відокремитися від Росії, він не визнає Цен­тральну Раду повноважним представником українського народу, оскільки вона не ба­жає скликати Всеукраїнський з'їзд рад. (За­значений з'їзд відкрився у Києві саме 4 груд­ня).

Сподівання більшовиків переобрати склад Центральної Ради на Всеукраїнському з'їзді рад не виправдалися. Перебуваючи у значній меншості (127 чоловік і 2,5 тис. деле­гатів), вони покинули Київ і11-12 (24-25) грудня 1917 p. провели альтернативний з'їзд у Харкові. Харківський з'їзд не був правочинним - 200 його делегатів представ­ляли лише 89 рад із понад 300 існуючих в Україні. Та це не завадило з'їзду проголо­сити встановлення радянської влади в Ук­раїні, створити Центральний виконавчий комітет рад України (ЦВК) та радянський уряд - Народний Секретаріат. ЦВК рад України заявив про розпуск Центральної Ради і Генерального Секретаріату та про початок боротьби з "контрреволюцією". Раднарком Росії визнав новостворену вла­ду і надав їй допомогу у боротьбі проти Центральної Ради, надіславши в Україну війська (біля 60 тис. чол.) на чолі з В.Антоновим-Овсієнком. Таким чином, як ми бачимо, більшовики нав'язали Україні громадянську війну.Війна більшовиків з УHP тривала впро­довжгрудня 1917 - січня 1918 pp. Цент­ральна Рада виявилася не готовою до успіш­ного збройного протистояння ворогові. Най­драматичнішою сторінкою українсько-більшовицької війни став кривавий похід більшовицьких військ на чолі з М. Муравйовим на Київ. Біля залізничної станції Кру­ти їх спробував зупинити наспіх зібраний загін із 500 київських студентів і курсантів, які героїчно загинули у нерівному бою 16 (29) січня 1918р.Крути стали символом на­ціональної честі українського народу.

Проголошення незалежності УНР.За умов наступу більшовиків та перего­ворів делегації УНР у Бресті з країнами німецько-австрійського блоку 9 (22)січня 1918р. Центральна Рада прийняла Четвер­тийУніверсал, який проголошував УНР незалежною державою. Четвертий Універ­сал став вершиною державотворчості Цен­тральної Ради. Але прийняття цього важли­вого рішення відбулося в кризовий момент революції і не врятувало УНР. Сили під Києвом були занадто нерівними: радянські війська мали перевагу в живій силі в 20 ра­зів, а в озброєнні - в 40 разів. Керівництво УНР не змогло організувати боєздатні збройні сили. 26 січня 1918 p. радянські війська ввійшли в Київ, внаслідок червоного терору в місті загинуло до 5 тис. чоловік. Центральна Рада і всі її заклади переїхали до Житоми­ра, потім-до Сарн. Військові дії перемісти­лися на Волинь і Поділля. Таким чином, більшовицькі війська, скориставшись "романтичними ілюзія­ми" керівництва УНР щодо збройних сил, легко отримали перемогу. Центральна Рада тепер могла сподіватись лише на зо­внішню допомогу.

2. в). Заключний етап діяльності Центральної Ради.

Брестський договір з країнами німецько-австрійського блоку.Проголошення IV Універсалом незалеж­ності УНР дало Центральній Раді юридич­не право представляти інтереси республіки на міжнародній арені. Центральна Рада розгорнула активну дипломатичну діяль­ність, спрямовану на збереження незалеж­ності України. 27 січня (9 лютого) 1918 p. в Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку був підписаний мир (Брестський мир):• Україна вийшла із стану війни з краї­нами німецько-австрійського блоку; • Німеччина і Австро-Угорщина зобов'язалися допомогти Центральній Раді відно­вити контроль над у сією територією УHP. Центральна Рада погодилася на введення німецько-австрійських військ в Україну: • Центральна Рада взяла на себе обов'язок поставити союзникам велику кількість хліба, м яса, яєць та ін. продуктів і сировини. В Україну передбачалися поставки сільсько­господарської техніки, машин.

Чи була альтернатива Брестського миру? Найбільш вірогідна альтернатива - це продовження війни з Німеччиною і Австро-Угорщиною та розчленування ними Укра­їни. Росія, підписавши мир з країнами Чет­верного союзу, змушена була визнати не­залежність УНР.Український більшовиць­кий уряд було розпущено, перше встанов­лення радянської влади в Україні зазнало поразки. Вигнані з України більшовики знайшли притулок у Росії.

Німецько-австрійська окупація України. Протягом лютого-квітня 1918 p. німець­ко-австрійські війська (450 тис. чоловік) окупували всю Україну. 7 березня до Києва повернулася Центральна Рада. У ряді звер­нень до громадян України вона пояснила мету приходу німецько-австрійських військ, як безкорисливу дружню допомогу і заяви­ла про незмінність своєї політики, проголо­шеної Третім і Четвертим Універсалами. Сподівання Центральної Ради на допо­могу з боку Німеччини і Австро-Угорщини і їх невтручання у внутрішні справи УНР виявилися наївними і ілюзорними. В Укра­їні було встановлено жорстокий окупацій­ний режим, військова адміністрація "наво­дила порядок" за своїм сценарієм. Центральна Рада втрачала реальну вла­ду в Україні, втрачала авторитет серед на­селення, скомпрометувавши себе співробіт­ництвом з окупаційним режимом і безпорад­ністю в здійсненні соціально-економічних перетворень.

Державний переворот. Падіння Центральної Ради.В опозицію до Центральної Ради стали підприємці, поміщики, заможні селяни, ви­магаючи скасування земельного закону і відновлення приватної власності.29 квітня 1918 p. у Києві відбувся з'їзд Союзу земле­власників, який проголосив гетьманом усієї України Павла Скоропадського. У цей же день окупаційні власті розігнали Централь­ну Раду і визнали владу гетьмана.В Україні стався державний переворот.Мотиви окупаційної влади, яка сприяла перевороту, цілком очевидні: втративши контроль на місцях. Центральна Рада не могла забезпечити союзникам обіцяних по­ставок сировини і продовольства. До того ж, Німеччину і Австро-Угорщину не задовільняв соціал-демократичний склад Централь­ної Ради та характер її соціально-економіч­них перетворень, перш за все, аграрних.

Українська Центральна Рада проіснува­ла 13 місяців - з березня 1917 p. по квітень 1918 p. Головний підсумок її діяльності - це відтворення української державності. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила державну незалежність УНР і відстоювала її до останніх днів свого існу­вання. 29 квітня, в день державного пере­вороту, Центральна Рада схвалилаКон­ституцію УНР: Україна проголошувалась суверенною, демократичною, парламент­ською державою, усім громадянам УНР га­рантувалися рівні громадянські і політичні права. Але, через відомий Вам перебіг подій, Конституція УНР так і не була впровадже­на в життя.

Читайте також:

1. I. Україна з найдавніших часів до початку XX ст.
2. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
3. Антимонархічна революція 1952 р. в Єгипті.
4. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.
5. Визвольна революція українського народу сер. 17 століття. Воєнні дії 1648-1649 р.р.
6. Визначте, коли і чому Україна опинилася під гнітом литовських і польських феодалів.
7. Визначте, коли і чому Україна опинилася під гнітом литовських і польських феодалів.
8. Виконавське мистецтво та видатні балетні актори Росії.
9. Вимоги Раднаркому Росії
10. Випишіть тих військових діячів УНР, із чиїм імям повязують опір окупації України військами більшовицької Росії в останні роки Української революції.
11. Випишіть тих військових діячів УНР, із чиїм імям повязують опір окупації України військами більшовицької Росії в останні роки Української революції.
12. Вища освіта росії

Переглядів: 1147