Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Особливості культури ДАВНЬОГО ЄГИПТУ

План

Лекція 7

Сільськими, селищними, міськими (міст районного підпорядкування) бюджетами для обліку сум короткострокових позик, одержаних з бюджету вищого рівня (районного, міського, обласного).

Ці субрахунки щодо балансу є пасивними, і тому отриманняпозики відображаєтьсяза кредитом, а погашення за дебетом..

У бухгалтерському обліку операції з отримання і погашення позик відображаються із дотриманням наступних бухгалтерських проведень:

№ Зміст операції Дебет Кредит

п/п

1. Отримання короткострокового кредиту банку 319 601

2. Відстрочення терміну погашення короткострокового

кредиту банку 601 602

3. Отримання позики з бюджету чи кредитної спілки 319 603

4. Відображення простроченої короткострокової позики 601,602 603,605, 604

5. Отримання короткострокової позики з бюджету вищого рівня

(районного, міського, обласного) сільськими, селищними,

міськими (міст районного підпорядкування) бюджетами: 319 605

Порядок сплати відсотків, погашення позики чи кредиту із визначенням джерела сплати регулюється нормативними документами відповідних центральних органів державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Залежно від цього здійснюватиметься кореспонденція рахунків в бухгалтерському обліку. Бюджетна установа не має права сама вирішувати порядок отримання і погашення короткотермінових кредитів в установах банків чи в інших фінансових і кредитних установах.

Аналітичний облік отриманих короткотермінових позик чи кредитів ведеться в розрізі кожної кредитної установи та виду кредиту.

Для обліку поточної заборгованості за довгостроковими зобов’заннями, термін сплати за якими настане в наступні роки, використовуються субрахунки рахунку 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов”язаннями".

У розрізі видів зобов”язань рахунок 61 розподіляється на 3 субрахунки:

611”Поточна заборгованість за довгостроковими позиками";

612 "Поточна заборгованість за довгостроковими векселями";

613 "Поточна заборгованість за іншими довгостроковими зобов'язаннями".

Тема: Культури ранніх цивілізацій

1. Особливості культури Стародавнього Єгипту.

2. Культура Стародавньої Індії.

3. Культура Стародавнього Китаю.

4. Культура Давніх Японців.

Література

Конрад И. И. Японская литература в образцах и очерках. Москва, 1991.

Кюнер Н. В. Китайские известия о народах Южной Сибири, Центральной Азии и

Дальнего Востока. Москва, 1961.

Манъёсю (Собрание мириад листьев): В 3 т. Москва, 1971—1972.

Наукові та науково-популярні праці

Воробьев М. В. Древняя Япония. Москва, 1959.

Воробьев М. В. Япония в ІІІ-VII вв. Этнос, общество, культура и окружающий мир.

Москва, 1980.

Иофан Н. А. Культура Древней Японии. Москва, 1974.

История Японии с древнейших времен до наших дней. Москва, 1986.

Конрад Я И. Избранные труды. История. Москва, 1974.

КузнецовЮ. Д., Навлицкая Г. Б., Сырицын И. М. История Японии. Москва, 1988.

Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. Київ, 1997.

Симонова-Гудзенко Е. К. История древней и средневековой Японии. Москва, 1989.

Таксами Ч. М., Косарев В. Д, Кто вы, айны? Москва, 1990.

1.Давня історія розвивалася не тільки в часі, але й у просторі. То одні, то інші народи ставали носіями культурного прогресу, фокусом світової історії, на століття, іноді на тисячоліття. Потім нові підхоплювали естафету розвитку, а вогнища старих цивілізацій, колись великих, надовго занурювалися в сутінки.

Чим далі у глибину віків, тим більше роз'єднано, локально проходили процеси історичного і культурного розвитку. Мабуть, серед стародавніх центрів цивілізацій були й такі, які народжувалися й гинули нічого не передавши майбутньому.

Стародавні цивілізації виникли чотири тисячі років до н. е.. Це Вавилон, Шумери, Ассирія, Урарту, Єгипет.

Важко уявити історію архітектури без пірамід, обелісків, колонад, образотворче мистецтво - без скульптурного портрету, без показу людських почуттів, без пейзажу. Всі ці високі досягнення художньої творчості в історії були створені одним народом. Це єгиптяни.

Весь світ знає три бездоганно правильні чотиригранні піраміди (гробниці фараонів) - Хеопса, Хефрена, Мікеріна. Вони стоять вже близько сорока століть. Облицювання їх не збереглося, всередині вони розграбовані, але ні час, ні люди не змогли порушити їх ідеальну форму. Найвища з них не має собі рівних у світі. Її висота - 146 метрів, довжина основи кожної грані - 230 метрів.

Підраховано, що для того щоб перевезти камені, з яких складена піраміда Хеопса, зараз знадобилося б 20 тисяч товарних поїздів, кожен по 30 вагонів!
Але будували піраміду раби голими руками! Це воістину приголомшливий пам'ятник непохитної волі фараона і каторжної праці сотень тисяч рабів. Підсипаючи пісок під дерев'яні трубочки, що обертаються між долонями ми, день за днем раби висвердлювали скелю. Тижні і місяці йшли на те, щоб висвердлити паралельні ряди отворів. У ці отвори забивали дерев'яні кілочки. Кілочки щодня поливали водою, іноді місяцями, поки розбухнувше дерево з силою не розривало камінь.

Піраміда служила не тільки гробницею, але і мірою величі фараона. Її форма означала Вічність, а відношення граней - Гармонію Всесвіту. Тому пропорції, розрахунки кутів нахилу становили священну таємницю жерців, які й керували будівництвом пірамід.

Забезпечення цареві безтурботності за труною вважалося метою життя всього народу, мистецтво ж шанувалося засобом забезпечення Вічності. Воно служило заупокійному культу. Саркофаги і начиння, якими фараону належало користуватися в потойбічному світі, виготовляли із золота або каменю. Художники Стародавнього Єгипту працювали роками і десятиліттями над творіннями, призначеними для гробниці. Єгиптяни вірили, що після суду і очищення настає загробне життя, в усьому схоже на земне. І ось тут і полягає найголовніше в системі єгипетських культів. Щоб померлий міг щасливо жити за труною, його треба було забезпечити всім, чим він володів на землі. Всім – аж до його власного тіла. Звідси й виник звичай бальзамування.
Єгиптяни вірили, що в момент смерті душа відокремлюється від тіла, але потім повертається в свою оболонку. Вірили, що крім душі і тіла є ще щось проміжне - примарний двійник людини, його життєва сила КА. Потрібно щоб КА завжди міг знайти свою земну оболонку і вселитися в неї. Тоді душа померлого буде почувати себе впевнено і спокійно. Тому крім самої мумії в гробницю вміщували і портретну статую померлого, причому портрет повинен бути дуже схожим, інакше як же КА пізнає свій вигляд!

З цієї традиції виросло знамените портретне мистецтво Стародавнього Єгипту. Єгипетські портрети своєрідні: вони з дивовижною силою передають індивідуальні риси обличчя, але вираз особи залишається абстрактним. Єгипетські портрети були саме такими - спокійно-безпристрасним, лише іноді в них проглядався характер. Голова цариці Нефертіті (XIV століття до н.е.) - зображення, знамените не менше ніж Джоконда чи Сикстинська мадонна. Краса Нефертіті, що в перекладі означає прекрасна. І не тільки сам цар був зачарований Нефертіті. "Прекрасна ликом", "солодка голосом", "володарка принади" - так відгукувалися про неї сучасники. Давно вщухли пристрасті тієї далекої епохи, але до нас дійшли і хвилююча краса Нефертіті, і проникливі вірші Ехнатона, присвячені їй.

Для щасливого загробного життя фараона мало було зберегти його тіло, потрібно було зберегти померлому багатство: і рабів, і худобу, і сім'ю. На стінах гробниці малювали докладну повість про земне життя. І ніхто б цього не побачив, якби не допитливість археологів.

У культурі Давнього Єгипту мистецтву відводилася надзвичайно важлива роль: воно повинно було дарувати безсмертя. Зрозуміло що праця художника вважалася священнодіянням. Художники часто були жерцями, оточені пошаною і повагою. Але все-таки воля художника була обмеженою: він повинен був зберігати священний канон. Що таке канон! Це певний тип зображення, який не можна було порушувати. Єгипетський канон в скульптурі - це прямостояча фігура, голова якої ледь піднята, ліва нога робить крок уперед, руки опущені, притиснуті до тіла. У рельєфі - голова і ноги зображувалися в профіль, а торс - розгорнутим. Часто серед малюнків, рельєфів можна було побачити й ієрогліфи. Зображення і напис - щось цілісне, єдине, так як піктографія була основою і писемності, і мистецтва. А писемність і мистецтво були справою жерців. Це частина релігії.

Але повернемося до гробниць. Єгиптяни дбайливо оформляли усипальниці не тільки всередині, але і біля входу: ставили вартового, який повинен вселяти трепет смертним. Самим надійним вартовим вважався власний сфінкс. Наприклад, Аменхотеп III став ще за життя потурбувався про своє загробне майбутнє. Біля входу в його заупокійний храм сиділи два сфінкса. Вони унікальні за розмірами: їх очі - на рівні висоти п’ятиповерхового будинку.

На початку I тисячоліття до н.е. могутність Єгипту
пішла на спад. У VI столітті до н.е. Єгипет був завойований Персією і зведений до положення провінції.

Храм Аменхотепа III перетворився на руїни.
Піски в цій місцевості володіли властивістю видавати скрипучі звуки. Здавалося ніби сфінкси співають і стогнуть.

Гробницям фараонів належало навіки бути прихованими від очей людських. Їх ретельно маскували, вхід в гробницю замуровували. Але й це не врятувало їх від грабіжників. Майже всі гробниці, містять незліченні скарби, були розграбовані ще в давнину. Єдина залишилася майже незайманою - знаменита гробниця Тутанхамона, відкрита археологами в 1922 році. У ній були знайдені золоті і позолочені статуї, золотий саркофаг, золота маска фараона, багато прикрас, зброю, дорогоцінні камені, судини. Відкриття гробниці Тутанхамона стало археологічною сенсацією. Загальна вага золота, виявленого в ній, перевищив тонну! Занепад єгипетської культури пов'язаний насамперед із смугою важких і тривалих воєн та завоювань Єгипту лівійцями, ефіопами, ассірійцями і персами. Завоювання Єгипту відкрило новий період в історії культури, багато століть потому отримав назву епоха еллінізму, яка цікава взаємопроникненням давньосхідної і античної культур.

Занепад цивілізації Стародавнього Єгипту не означав безслідного зникнення культури його народу. Трансформуючись багато її елементів змогли зберегтися до наших днів, ставши одними з найважливіших складових світової культури.

Єгипетське мистецтво, його монументальна архітектура ¬ стали зразком для крито-мікенської культури Стародавньої Греції. Єгипетський скульптурний портрет, пейзажний живопис, елементи архітектури, леви і сфінкси були сприйняті античним мистецтвом, а через нього - європейським. Давньоєгипетська культура і цивілізація заклали основу для подальшого культурного розвитку багатьох народів, у тому числі і європейських.

2. Археологічні та літературні джерела свідчать, що культурна традиція Індії налічує близько п'яти тисячоліть. Будучи одним з найдавніших осередків людської цивілізації, культура Індії вражає своїм різноманіттям і самобутністю. Сама квітуча індійська природа здається овіяною духом древніх легенд і переказів. Вивітрені скелі під сліпучим сонцем уявляються замками, створеними з незапам'ятних часів якимись могутніми гігантами; тропічні ліси, де ховається безліч отруйних змій, диких звірів і рідкісних птахів, здаються повними таємниць. Ця природа надала особливо яскравий і соковитий колорит древнім сказанням індійського народу про богів-велетнів, добрих і злих духів. Їхні образи знайшли своє безсмертя завдяки фантазії художників і скульпторів, які втілили в них свої уявлення про красу і її таємничу силу.

Великі досягнення цієї країни в науці і мистецтві. Тут зародилася геніальна здогадка про обертання Землі навколо Сонця, тут була винайдена десяткова система числення (арабські числа), яка через Арабський Схід потрапила в Європу. Категорія "порожнечі", відкрита буддійським мислителем Нагарджуною, призвела до появи поняття нуль і абстрактних чисел. Провідною наукою була алгебра. Індійські вчені знали значення числа 7 і вирішували лінійні рівняння близькими до сучасної математики методами. Корінь, синус, цифра - всі ці терміни прийшли в наше життя з Індії.
У глибоку давнину в Індії зародилися вчення про траволікування, а хірургічні трактати описують безліч операцій із застосуванням 120 інструментів. Тоді ж в Індії з'явилися і перші філософські школи. Одна з них - Йога (засновник - Патанджалі). Особливу увагу приділяла психології.
Філософія і релігія. Велику роль у духовному житті Індії завжди грали три релігії - індуїзм, буддизм і джайнізм - кожна з притаманними тільки їй одній особливостями.

В індійському мистецтві вдало поєднуються сюжети, образи і символи різних віросповідань країни, чим і пояснюються дивовижне багатство і різноманітність художніх образів і форм.

У брахманізмі (ранньому індуїзмі) стали вже проявлятися яскраво виражений класовий характер і поділ людей на стани. Жерці-брахмани відтіснили старих богів і ввели нових: Брахму - творця Миру, Вишну - Бога Сонця, Шиву - божество страшної руйнівної сили, Індру - Покровителя царської влади, і безліч інших. Ці боги стали образами індійського мистецтва.
Джайнізм в своїй основі атеїстичний. Він заперечує божественне начало, для нього об'єктом поклоніння і шанування є вчителі. У цей час з’явилася теорія перевтілення, тобто переселення душі людини після його фізичної смерті в інше матеріальне тіло. Це було філософськи обгрунтовано в ідеї карми, згідно з якою людина сама створює свою долю в майбутніх втіленнях.
Буддизм став офіційною релігією Індії за царя Ашоке (273-232 роки до н. е.), А пізніше проникла на Цейлон, до Індонезії, на Тибет, в Корею і Японію. Буддизм отримав широке поширення в країнах Сходу, оскільки проповідував рівність людей перед обличчям життєвих негараздів, смиренність перед насильством, а за це обіцяв спасіння всім людям, незалежно від станів, і досягнення нірвани, тобто повного заспокоєння і звільнення від страждань . Буддизм легко пристосувався до особливостей місцевих культів, прийнявши багатьох раніше існуючих індійських божеств у свій пантеон.

Архітектура. Поява буддизму спричинило широке будівництво храмів, присвячених Будді. За переказами, Будда закликав учнів віддалитися від суєтного світу і читав свої проповіді в тиші - в лісі, в пустелі.
Його послідовники засновували в горах монастирі, вирубуючи в скелях печери - храми і монастирські келії. Буддійські скельні храми висікалися в глибині скель і часто поєднувалися у великі комплекси. Один з
найвідоміших подібних комплексів знаходиться в Аджанте. У Стародавній Індії архітектор працював у тісній співдружності зі скульптором. Храмовий комплекс з головним божеством в центрі був багато прикрашений множинністю скульптур. Основними буддійськими спорудами були ступи. Спочатку вони виконувалися у вигляді півсферичного земляного пагорбу, облицьованого каменем. Потім з'явилися внутрішні приміщення для зберігання урн з попелом або інших реліквій. Лаконізм і монументальність форми ступи далекі від геометричної чіткості пірамід Єгипту. Уявлення про красу світу в Давній Індії пов'язувалося з ідеями родючості землі, м'якими і округлими формами її плодів.

Третій вид культових пам'ятників з каменю - стовпи (стамбхі). Це монолітні колони, які споруджувалися на місцях, пов'язаних з історією буддизму.
Скульптура. У давнину зображень Будди в храмах не було, лише в перших століттях нашої ери з'являються його скульптурні зображення. Для індійського мистецтва характерна не портретність, а ідеалізація. І взагалі портретна скульптура в Індіїне набула поширення. М'який овал обличчя Будди, прямий ніс, напівзакриті очі, легка посмішка - все створює враження величного спокою. Ці статуї встановлювали в напівтемряві печерних храмів, в блакитнуватому димі курильниць що сприяли спогляданню, тиші і спокою.
Література. З другого тисячоліття до н. е.. зберігся найдавніший літературний пам'ятник Веди - збірники релігійних гімнів і пісні ¬ співів.
З величезного числа літературних творів Індії вже в глибокій древності найбільшою популярністю користувалася "Бхагавадгіта", і зараз популярна в Індії. Цю частину "Махабхарати" можна розглядати і як абсолютно самостійний твір. Її зміст - діалог воїна Арджуни і Крішни - настанови про долю людини, про високу мораль, про мирське і божественне, про шляхи, які ведуть віруючих до звільнення, про любов до бога. Гіта - це символ духовного життя Індії.

Музика. Звук в Стародавній Індії наділявся магічною силою (звук як прояв бога). Він зізнавався головною силою при виникненні Всесвіту. Тому так часто в індійському мистецтві зустрічається "Танцюючий Шива". Музичні ритми диктували і закони живопису. Мелодійні розспіви релігійних текстів вед стали джерелом усієї класичної музики Індії. Сам термін музика в Стародавній Індії розумівся як союз співу, мелодії і танцю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Витоки формування інформаційного менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.