Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Характеристика й види радіолокаційних антен 20 хв.

Антенно-фідерні системи (АФС) призначені для передачі електромагнітної енергії зондувальних сигналів від передавача до антени, випромінювання її в простір, приймання відбитих луну-сигналів і передачі їх енергії на вхід приймача.

До складу АФС входять антенна система й фідерній або хвілевідний тракт. Функції передачі енергії від передавача до антени й від антени до приймача виконує фідерній або хвілевідний тракт, випромінювання й приймання електромагнітної енергії виконує антенна система.

У загальному випадку до складу антеною системи РЛС входять наступні антенні пристрої:

· передавальні й прийомні антени основних радіолокаційних каналів;

· передавальні й прийомні антени НРЗ;

· допоміжні антени придушення перешкод в основних каналах;

· компенсаційні антени для придушення перешкод і бічних відповідей НРЗ;

· антени контрольної апаратури.

Основними параметрами антенних пристроїв є:

· коефіцієнт підсилення антени Ga;

· форма ДСА;

· рівень бічних пелюсток;

· діапазонність;

· поляризація.

Коефіцієнт підсилення антени характеризує ступінь виграшу по потужності з урахуванням спрямованих властивостей антени й наявності в ній втрат. Антени сучасних РЛС мають коефіцієнт підсилення від декількох сотень до десятків тисяч.

Форма діаграми спрямованості антени суттєво впливає на точність і розрізнювальну здатність по кутових координатах, перешкодозахищеність. Вона характеризується шириною діаграми спрямованості в горизонтальній Δβ_0,5Р и в вертикальної Δε_0,5Р площинах, обмірюваної на рівні половинної потужності. Форма діаграми спрямованості антени у вертикальній площині визначає ступінь раціональності розподілу випромінюваної енергії по куту місця. Правильно обрана форма діаграми спрямованості антени в цій площині дозволяє скоротити енергетичні витрати при забезпеченні заданої дальності виявлення. Для РЛС виявлення, що здійснюють круговий огляд, найбільш раціональної є діаграма спрямованості, широка у вертикальній і вузька в горизонтальній площині; для висотомірів – навпаки, вузька у вертикальній і трохи більш широка в горизонтальній площині.

Рівень бічних пелюсток впливає на інтенсивність прийнятих активних і пасивних перешкод і тим самим визначає перешкодозахищеність РЛС. Приймання луна-сигналів цілей по бічних пелюстках утрудняє визначення їх дійсних координат. Крім того, бічні пелюстки викликають зменшення чутливості приймача за рахунок приймання додаткових шумів (перешкод) з навколишнього простору.

Діапазонність антени визначається смугою частот, у межах якої основні параметри антени не виходять за межі припустимих значень. Антени РЛС, як правило, задовольняють заданим параметрам при зміні частоти в межах 10-20% від середньої робочої частоти передавача РЛС.

Від виду поляризації випромінюваних сигналів (орієнтації в просторі електромагнітних хвиль) залежить інтенсивність відбиттів, що заважають, від земної або водної поверхні. Наприклад, зворотні відбиття від поверхні землі, покритою рослинністю, при вертикальній поляризації більш інтенсивні, чому при горизонтальній. Спокійна морська поверхня, навпаки, у напрямку на РЛС краще відбиває горизонтально поляризовану хвилю.

Антенна система (АС) у складі РЛС виконує наступні основні функції:

· перетворення електромагнітних коливань (зондувальних сигналів), генеруемих передавальним пристроєм, які поширюються в лінії передачі, в електромагнітні хвилі, що поширюються у вільному просторі (випромінювання);

· уловлювання (приймання) енергії електромагнітні хвиль які надходять з певної крапки простору й концентрації її на вході лінії передачі;

· перетворення електромагнітних хвиль, що поширюються у вільному просторі в електромагнітні коливання (луна-сигнали), що поширюються в лінії передачі для їхньої передачі на вхід прийомного пристрою (приймання);

· забезпечення спрямованості випромінювання й приймання електромагнітні хвиль заданої поляризації.

В основі роботи приймальної й передавальної антени лежать зворотні фізичні процеси – перетворення хвиль, що вільне поширюються, у спрямовані й навпаки.

Вимоги до параметрів АС повинні формулюватися, виходячи із цільового призначення локатора. Основними вимогами є наступні:

1. Забезпечення заданих енергетичних характеристик випромінювання й приймання.

2. Забезпечення необхідної спрямованості випромінювання й приймання при рівні бічних пелюсток ДС не вище заданого в певному секторі кутів.

3. Забезпечення керування кутовим положенням ДС відповідно до програми огляду в заданій зоні огляду.

4. Стійкість до вітрових навантажень, зледеніння, впливу ударної хвилі.

5. Можливість швидкого розбирання й складання, зручність транспортування.

Класифікація локаційних антен. У якості основних ознак класифікації антен звичайно використовують:

· діапазон довжин хвиль;

· вид поляризації;

· спрямовані властивості антен

· просторове положення елементів антени;

· конструктивне виконання й ін.

По діапазону довжин хвиль розрізняють антени

· наддовгих хвиль,

· довгих, середніх хвиль,

· коротких і ультракоротких (метрових, дециметрових, сантиметрових і міліметрових) хвиль;

· антени оптичного діапазону.

По поляризації антени ділять на антени:

· лінійної поляризації (вертикальної й горизонтальної);

· еліптичної;

· кругової поляризації.

По спрямованих властивостях антени ділять на;

· гостроспрямовані (з голчастої ДС);

· слабко спрямовані;

· антени з віялової (веерной) ДС (з різною спрямованістю в перпендикулярних площинах).

Антени з голчастої ДС застосовують у локаторах супроводу й наведення або у відповідних режимах роботи багатофункціональних локаторів.

Слабонаправленные антени можуть бути елементами складних антенних систем, наприклад, ФАР, або бути допоміжними в локаторах різного цільового призначення.

Антени з віялової ДС застосовують в оглядових двухкоординатных РЛС або в режимах огляду багатофункціональних локаторів.

Залежно від цільового призначення локатора перераховані властивості антени можуть змінюватися або ними можна управляти в процесі роботи. В останньому випадку антену називають керованою.

У цей час використовується, в основному, керування положенням напрямку максимального випромінювання (або приймання). Це керування може здійснюватися електромеханічним шляхом – поворотом усієї антени або зміною положення випромінювача дзеркальної антени, або чисто електричним способом – без механічного переміщення елементів антени.

Керування напрямком максимального випромінювання (приймання) антени дозволяє робити послідовний огляд простору навколо або в заданому секторі.

Перераховані властивості антени залежать від просторового розташування елементів антени й амплітудно-фазового розподілу (АФР) струмів (полів) на антені.

По просторовім розташуванню елементів антени ділять на:

· одномірні (елементи розташовані вздовж відрізка прямій, дуги окружності й т.п.);

· двовимірні (елементи розташовані на площині, циліндричної, параболічної або сферичної поверхні);

Найбільше широко на практиці використовують одномірні лінійні й двовимірні антени.

По конструктивнім виконанню розрізняють дзеркальні антени й антенні ґрати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види передавальних пристроїв РЛС РТВ та їх параметри	\|	Направляючі системи 25 хв.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.