• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Село за національним складом було переважно ук­раїнським.

Ключові терміни та поняття

ТЕРИТОРІЯ І НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ НАПЕРЕДОДНІ 1917 р.

· імперія

· етнічна структура

· консолідація

· територія

· населення

· ТУП

Територія України напередодні 1917 р. була такою ж, з якою вона вступила в XX ст., а саме — поділеною на дві частини. Власної державності український народ не мав у розглядуваний період.

Східні землі (переважна більшість українських земель) входили до складу Російської імперії. Це, насамперед, територія десяти губерній — Київської, Волин­ської, Чернігівської, Полтавської, Подільської, Харків­ської, Херсонської, Катеринославської й Таврійської. Адміністративний поділ Російської імперії не враховував етнічні кордони, тому українці проживали також у гу­берніях з переважно російським, білоруським, польсь­ким, молдавським населенням: українцями були засе­лені великі райони Кубані, Чорноморської губернії, час­тини Курщини, Воронежчини, Холмщини, Берестейщи­ни. Майже 2,5 млн. українців проживало на Далекому Сході (за Переписом 1926 р. їх там було вже майже 8 млн.).

Західні землі (на захід від р. Збруч) належали Ав­стро-Угорщині. Це — Східна Галичина, Західна Буко­вина та Закарпатська Русь. Східна Галичина і Букови­на були окремими адміністративними одиницями з еле­ментами внутрішнього самоврядування, Закарпатська ж Русь безпосередньо входила до складу Угорщини.

Загальна площа українських земель, що входили до складу цих двох імперій, становила понад 700 тис. кв. км. За своєю територією площі, заселені українцями, були найбільшими серед залежних країн Європи й на четвертому місці серед незалежних — після Росії, Авст­ро-Угорщини і Німеччини.

Уяву про чисельний стан населення українських зе­мель напередодні 1917 р. дають проведені в 1910 р. два переписи — московський та австрійський. За їх даними українське населення на цих землях перевищувало 48 млн. Українці були однією з найкрупніших європейсь­ких націй, посідаючи четверте місце після Росії, Австро-Угорщини та Німеччини.

Етнічна структура і соціально-класовий склад укра­їнського суспільства склалися історично.

Населення України було багатонаціональним. Понад 33 млн. українців (65 %, або 2/3), 35 % —національні меншини, з-поміж них: росіяни—10 %, поляки—біля 6 %, євреї — понад 4 % тощо.

В соціально-класовому складі свій відбиток знайшов той факт, що Україна на поч. XX ст. залишалася аграр­ним краєм, тому переважна більшість населення займа­лася сільським господарством і проживала на селі (близько 80 % жителів). Доля міських жителів не пе­ревищувала 20 %, серед них українці складали 1/3. В поліетнічному складі міських жителів переважали ро­сіяни і євреї (на західно-українських землях — поляки і євреї). В містах проживали також угорці, болгари, че­хи тощо.

Між українським селом і містом існував національ­ний, культурний, мовний та ін. бар'єри. Особливо гли­бокими були мовні відмінності. Українська мова набага­то більше збереглася на селі, місто ж було в основному російськомовним (або польськомовним на західноукра­їнських землях). Це теж склалося історично.

Поділ України між двома імперіями, посилення на­ціонального гніту на поневолених землях до краю заго­стрювали боротьбу за возз'єднання їх у соборну наці­ональну державу, ускладнювали процес становлення й консолідації української нації. Українці мали все необ­хідне для реалізації свого природного права на само­визначення, але багатими природними ресурсами та працею людей розпоряджалися не українці. На українських землях розгортався національно-визвольний рух. Оплотом українства на західних землях стала Галичи­на. На східних землях визначальну роль в формуванні національної самосвідомості українців відігравала Наддніпрянщина. Але особливості національного складу населення та незрілість соціально-класової структу­ри українського суспільства в цілому регіоні негативно впливали на процес консолідації української нації (в переважаючому селянському середовищі соціально-еко­номічні інтереси домінували над національними, дуже слабко спрацьовувала національна ідея). Послідовни­ми захисниками національних інтересів виступали інте­лігенція, студентство, представники різних політичних угрупувань та партій, що з'явилися ще в роки І росій­ської революції та напередодні 1917 р.

Так, 22 січня 1917 р. ТУП (Товариство українських поступовців) звернулося до американського президента В. Вільсона з посланням, в якому просили взяти укра­їнський народ під свій захист. Свій крок вони пояснюва­ли тим, що багатомільйонний український народ мусить мати повні права на своїй власній етнографічній тери­торії, згідно з принципами самовизначення всіх наро­дів земної кулі, що тоді були проголошені Вудро Вільсоном.

Можливість реалізувати це право, створити свою власну державу український народ отримав після Лют­невої революції 1917 р.

З а п и т а н н я:

1. Яким був статус українських земель напередодні 1917 року?

2. Охарактеризуйте етнічну структуру і соціально-класовий склад українського суспільства в цей період.

Читайте також:

1. F1x54 - переважно з депресивними симптомами,
2. Вибір між власним складом і складом загального користування
3. Дієтичні кондитерські вироби із зміненим вуглеводним складом призначені для споживання хворих цукровим діабетом, осіб з надлишковою масою тіла і ожирінням.
4. Засоби, що впливають на еферентну іннервацію (переважно на периферичні медіаторні системи).
5. Зв’язок між типом діаграми стану, складом і властивостями сплавів
6. Класифікація за хімічним складом
7. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом.
8. Командири частин та підрозділів несуть повну відповідальність за точне виконання встановлених правил та заходів безпеку підлеглим особовим складом.
9. Методи валютного регулювання, їх застосування Національним банком України.
10. Міжнародне співробітництво у боротьбі із транснаціональними злочинами у сфері наркобізнесу
11. Особливості здійснення процентної політики та рефінансування Національним банком України
12. Проведення рятувальних робіт особовим складом зведеної команди

Переглядів: 846