• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародне співробітництво у боротьбі із транснаціональними злочинами у сфері наркобізнесу

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Оперативні підрозділи – здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. До оперативних підрозділів належать органи внутрішніх справ, органи безпеки, органи, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органи Державної пенітенціарної служби України, органи Державної прикордонної служби України, органи Державної митної служби України

Форми взаємодії слідчого із оперативними службами в процесі розслідування злочинів пов’язаних із наркобізнесом

Взаємодія при розслідуванні злочинів повинна розглядатися як сумісна діяльність спеціалізованих суб’єктів, для яких є характерним виконання одних і тих же завдань, але з використанням різних засобів і методів. До спеціалізованих суб’єктів мають бути віднесені, перш за все, слідчі та оперативно-розшукові підрозділи правоохоронних органів, для яких виявлення, розслідування злочинів є їх головним завданням.

Діяльність з розслідування злочинів, як процедура збирання доказів, включає в себе поєднання процесуальних та оперативно-розшукових функцій, що знайшло відображення безпосередньо у кримінально-процесуальному законі. Аналіз слідчої та оперативно-розшукової діяльності показує, що у досягненні спільної мети слідчий і оперативний працівник повинні дотримуватися певних правил у службових взаємовідносинах.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

У процесі розслідування злочинів форми взаємодії органів досудового слідства та оперативних підрозділів можуть бути умовно поділені на дві групи: 1) процесуально-правові (вони передбачені кримінально-процесуальним законом); 2) непроцесуальні або організаційно-тактичні (вони в кримінально-процесуальному законі прямо не названі).

Процесуально-правові форми взаємодії, як зазначалося, прямо вказані у КПК УКРАЇНИ України. До них можуть бути віднесені наступні:

- виконання доручень слідчого щодо провадження слідчих та розшукових дій (п.3 ч. 2 ст. 40 КПК) (ч. 3 ст. 114 КПК стар.);

- подання слідчому протоколів з відповідними додатками, складених за результатами оперативно-розшукових заходів для використання їх у розслідуванні (ч.2 ст.93 КПК) (ч. 2 ст. 65 КПК України);

- погоджене прийняття заходів щодо встановлення особи злочинця чи її місцезнаходження, після зупинення досудового слідства (ч.3 ст.281 КПК) (ст. 209 КПК України);

- привід обвинуваченого (ч.1 ст. 143 КПК) (ст. 136 КПК України).

Організаційно-тактичні форми взаємодії не визначаються безпосередньо кримінально-процесуальним законодавством але передбачені у відомчих нормативних актах.

Виділяють кілька форм взаємодії слідчого й оперативного співробітника:

- надання допомоги слідчому під час провадження окремих слідчих дій;

- обмін інформацією;

- спільне планування розслідування;

- проведення спільних нарад

- спільна робота щодо подолання (попередження) протидії розслідуванню;

- спільна робота по забезпеченню відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди і можливої конфіскації майна.

Спільна робота оперативного співробітника і слідчого щодо подолання (попередження) протидії розслідуванню. Протидія розслідуванню - це дії зацікавлених осіб, спрямовані на створення перешкод у встановленні обставин уже виявленого злочину в умовах розпочатого розслідування у кримінальній справі. Подолання такої протидії є сумісним завданням слідчого та працівників оперативно-розшукових підрозділів.

Протидія розслідуванню може мати різноманітні прояви, але прийоми, які використовуються злочинцями можуть бути класифіковані за спрямованістю їхнього застосування:

1) прийоми протидії, спрямовані на знищення, утаювання, маскування або фальсифікацію доказів;

2) прийоми протидії, спрямовані на створення несприятливих зовнішніх умов розслідування;

3) прийоми протидії, спрямовані на створення несприятливих внутрішніх умов розслідування;

4) прийоми протидії,пов'язані з безпосереднім впливом на членів слідчо-оперативної групи.

Знання типових прийомів протидії розслідуванню економічних злочинів має важливе методичне значення і тактичні завдання щодо попередження їх ефективної реалізації з боку злочинів повинні включатися у в узгоджені плани розслідування. У вирішенні таких завдань виключно важливу роль відіграє поєднання слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Спільна робота слідчого й оперативного співробітника щодо забезпечення відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди і можливої конфіскації майна. Забезпечення відшкодування матеріального збитку від злочину і можливої конфіскації майна є тактичною задачею розслідування, що для свого рішення вимагає проведення комплексу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. Треба мати на увазі, що вже на початковому етапі розслідування повинні вирішуватися такі окремі задачі:

1) встановлення характеру і розміру шкоди, заподіяної злочином;

2) встановлення місцезнаходження коштів, одержаних в результаті вчинення економічного злочину;

3) встановлення майна, яким володіють винні особи, і його місцезнаходження;

4) встановлення правового статусу виявленого у винних осіб майна (приватна або колективна власність);

5) вилучення і збереження майна для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації.

Запорукою успіху у розслідуванні злочинів, для яких характерним є велика кількість учасників та епізодів злочинної діяльності, є постійність взаємодії слідчого о працівниками оперативно-розшукових підрозділів. Тому найбільш ефективною її формою визнається створення слідчо-оперативних груп.

Переваги проведення розслідування слідчо-оперативними групами:

- усунути організаційну роз'єднаність слідчих та оперативних працівників, що призводить до взаємних непорозумінь, затягуванні строків розслідування злочинів та інших негативних наслідків;

- розширити можливості залучення до розслідування найбільш кваліфікованих працівників, створювати кращі умови для налагодження психологічного контакту між членами групи;

- створити найбільш сприятливі умови для проведення розслідування членами слідчо-оперативної групи за спільно складеним та узгодженим планом;

- вести розслідування одночасно в різних напрямах і в різних місцях, швидко опрацьовувати великий масив даних, маневрувати силами і засобами;

- концентрувати у разі необхідності зусилля всієї групи на розв'язанні у стислі терміни певної задачі, вирішальної в ситуації, яка склалася;

- оптимізувати використання такої форми процесуальної взаємодії, як доручення та вказівки слідчого працівникам органу дізнання про проведення слідчих і розшукових дій;

- пришвидшити обмін інформацією між слідчим та оперативними працівниками;

- здійснювати поточний і ефективний контроль за виконанням покладених на учасників взаємодії зобов'язань при провадженні у справі.

Відповідно до ст. 542 КПК України (за редакцією від 13 квітня 2012 року) міжнародне співробітництво – це діяльність уповноважених органів під час кримінального провадження, що полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.

Важливою формою міжнародної взаємодії між державами по боротьбі зі злочинністю є міжнародна правова допомога, тобто співробітництво в сфері судочинства по кримінальним правопорушенням різних видів.

Організацію по наданню міжнародної допомоги здійснюють компетентні органи суверенних держав. До уповноважених (центральних) органів в Україні відповідно до ст. 545 КПК України (в редакції від 13 квітня 2012 року) відносяться: Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.

З метою підтримки органів юстиції може використовуватися допомога національних центральних бюро (НЦБ) Інтерполу. Зазначені бюро Інтерполу є такими, що пов’язують Інтерпол з поліціями держав – членів Інтерполу.

Міжнародне співробітництво щодо боротьби з наркобізнесом дає змогу:

– забезпечити оперативне прикриття об’єктів міжнародного поштового зв’язку, а також міжнародних кур’єрських служб експрес-доставки;

– виявляти схему організації контрабандних поставок крупних партій наркотичних засобів;

– включати заходи законодавчого та організаційного характеру відповідно до основних положень внутрішніх законодавчих систем.

Останніми роками спільно з закордонними підрозділами боротьби з наркотиками здійснено біля 150 контрольованих поставок, що дозволило виявити сотні наркоділків, які мають міжнародні зв’язки. Такі операції здійснювалися спільно з правоохоронними органами Німеччини, Великобританії, Ізраїлю, США, Румунії, Польщі, Латвії, Литви, Казахстану, Узбекистану та інших держав.

Міжнародне співробітництво в сфері наркобізнесу повинне охоплювати як співпрацю в оперативній діяльності органів фінансової розвідки й правоохоронних органів, так і взаємну правову допомогу.

Співробітництво має здійснюватись як на двосторонньому рівні (шляхом укладання двосторонніх угод), так і на регіональному й глобальному рівні (шляхом приєднання до багатосторонніх угод й конвенцій та шляхом участі в діяльності відповідних організацій.

Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин передбачає основні засади міжнародного співробітництва. Сторони надають одна одній згідно з даною Конвенцією найширшу взаємну юридичну допомогу в розслідуванні, кримінальному переслідуванні і судовому розгляді, що стосуються кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотиків.

Взаємна юридична допомога, що надається може запитуватися з метою:

a) збору доказів або показань;

б) ознайомлення з матеріалами судового розгляду;

в) проведення обшуків і арештів;

г) обстеження предметів і місць;

д) надання інформації і доказових предметів;

е) надання оригіналів або завірених копій відповідних документів і матеріалів, включаючи банківські, фінансові, фірмові або комерційні документи;

є) визначення або виявлення доходів, власності, засобів або інших речей для доказових цілей.

Згідно з проханням Сторони полегшують або заохочують, наскільки це допускається їх національним законодавством і практикою, присутність або доступність осіб, включаючи осіб, які знаходяться під вартою, і які згодні надавати допомогу в розслідуванні або брати участь у судовому розгляді.

Сторона не повинна відмовлятися від надання юридичної допомоги, посилаючись на банківську таємницю.

Прохання про взаємну юридичну допомогу направляються в письмовій формі на мові, прийнятній для запитуваної Сторони. Генеральному секретарю повідомляється про мову або мови, прийнятні для кожної Сторони. В надзвичайних обставинах і у випадку погодження цього між Сторонами такі прохання можуть направлятися в усній формі, однак вони негайно підтверджуються в письмовій формі.

У проханні про взаємну юридичну допомогу вказується:

a) інформація про орган, який звернувся з проханням;

б) суть питання і характеру розслідування, кримінального переслідування або судового розгляду, до яких належать прохання, а також назва і функції органу, що здійснює таке розслідування, кримінальне переслідування або судовий розгляд;

в) стисле викладення відповідних фактів, за винятком того, що стосується прохань з приводу ознайомлення із судовими документами;

г) опис запитуваної допомоги і докладна інформація про будь-яку конкретну процедуру, яку бажає застосувати Сторона, що звертається з проханням;

д) по можливості дані про особу, місцезнаходження і громадянство відповідної особи;

е) мета збору доказів, інформації або вжиття заходів.

Запитувана Сторона може запросити додаткову інформацію, якщо ця інформація є необхідною для виконання прохання згідно з її національним законодавством або якщо ця інформація може полегшити виконання такого прохання.

Прохання виконується згідно з національним законодавством запитуваної Сторони і в тій мірі, в якій це не суперечить національному законодавству цієї Сторони, по можливості згідно з процедурами, що містяться в проханні.

Запитуюча Сторона не передає і не використовує інформацію або докази, наведені запитуючою Стороною для проведення розслідувань, кримінального переслідування або судового розгляду, інших, ніж ті, які вказані в проханні, без попередньої згоди на це запитуваної Сторони.

Запитуюча Сторона може зажадати, щоб запитувана Сторона зберігала конфіденційність наявності і суті прохання за винятком того, що необхідно для виконання самого прохання. Якщо запитувана Сторона не може виконати вимогу про конфіденційність, вона негайно інформує про це запитуючу Сторону.

У взаємній юридичній допомозі може бути відмовлено:

a) якщо прохання не відповідає положенням Конвенції;

б) якщо запитувана Сторона вважає, що виконання прохання може завдати шкоди її суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам;

в) якщо національне законодавство запитуваної Сторони забороняє її органам виконувати подане прохання щодо аналогічного правопорушення, якщо це правопорушення стало предметом розслідування, кримінального переслідування або розгляду згідно з їх власною юрисдикцією;

г) якщо вона суперечить положенням правової системи запитуваної Сторони, які стосуються виконання прохань про надання взаємної юридичної допомоги.

Будь-яка відмова в наданні взаємної юридичної допомоги мотивується.

Надання взаємної юридичної допомоги може бути відкладене запитуваною Стороною на тій підставі, що воно перешкоджає розслідуванню, яке ведеться, кримінальному переслідуванню або судовому розгляду. В такому випадку запитувана Сторона консультується із запитуючою Стороною для того, щоб визначити, чи можна надати допомогу в такі строки і на таких умовах, які запитувана Сторона вважає необхідними.

Свідок, експерт або інша особа, яка погоджується давати показання в ході розгляду або надавати допомогу при проведенні розслідування, кримінального переслідування або судового розгляду на території запитуючої Сторони, не зазнає кримінального переслідування, затримання, покарання або яких-небудь інших обмежень її особистої свободи на цій території в зв'язку з діями, порушеннями або засудженнями, які стосуються періоду до її відбуття з території запитуваної Сторони. Чинність такої гарантії особистої безпеки припиняється, якщо свідок, експерт або інша особа протягом п'ятнадцяти наступних днів або протягом будь-якого, погодженого між Сторонами періоду, починаючи з дати, коли вона була офіційно повідомлена, що її присутність більше не потрібна судовим органам, мала можливість залишити цю територію, проте добровільно залишилася на цій території або, покинувши її, повернулася назад за власним бажанням.

Звичайні видатки по здійсненню прохання бере на себе запитувана Сторона, якщо відповідні Сторони не домовилися про інше. Якщо для здійснення прохання необхідні або будуть необхідні суттєві видатки або видатки екстраординарного характеру, Сторони проводять консультації з метою визначення строків і умов здійснення прохання, а також способу покриття цих видатків.

Сторони розглядають можливість взаємної передачі матеріалів для кримінального переслідування правопорушень, у сфері обігу наркотиків у випадках, коли вважається, що така передача відповідає інтересам належного провадження правосуддя.

Види міжнародного співробітництва у сфері боротьби з наркобізнесом:

a) встановлення та підтримання каналів зв'язку між компетентними установами і службами для забезпечення надійного і швидкого обміну інформацією, щодо правопорушень у сфері наркобізнесу;

б) співробітництво в розслідуванні правопорушень, що мають міжнародний характер, з метою виявлення:

- особи, місцеперебування і діяльності осіб, які підозрюються в участі у вказаних правопорушеннях;

- переміщення доходів або власності, отриманих внаслідок вчинення таких правопорушень;

- переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, речовин і засобів, що використовуються або призначені для використання при вчиненні таких правопорушень;

в) створення спільних груп для проведення окремих операцій (службові особи будь-якої Сторони, що входять до складу таких груп, діють за санкцією відповідних органів Сторони, на території якої повинна проводитися дана операція та забезпечують повне дотримання суверенітету цієї Сторони);

г) надання зразків речовин у дослідних або слідчих цілях;

д) обмін співробітниками та іншими експертами, включаючи розміщення співробітників зв'язку.

У 2007 році Європейська Комісія визначила перелік агентств, повністю або частково відкритих для участі країн-сусідів, у тому числі й України.

Європейський моніторинговий центр з питань наркотиків та наркоманії (EMCDDA), заснований у 1993 році. В його роботі можуть брати участь країни, які не є членами Євросоюзу, але поділяють цілі та підходи ЄС у цій сфері.

Європол (European Police Office), є агенцією з питань поліцейської та судової співпраці у кримінальних справах.

Європол є агенцією, закритою для участі третіх країн. Україна може здійснювати стратегічну та оперативну співпрацю із Європолом із різних питань боротьби з організованою злочинністю, зокрема, шляхом обміну стратегічною та оперативною інформацією, даними про методи боротьби зі злочинністю, участі експертів у тренінгах та консультації з окремих питань. Інформаційний обмін має здійснюватися через контактний пункт.

Діяльність організації спрямована на підвищення рівня співпраці компетентних органів держав – членів ЄС у попередженні та протидії міжнародній організованій злочинності, у тому числі незаконній торгівлі наркотиками, та відмиванню грошей, сприяння інформаційному обміну, у тому числі за посередництво офіцерів зв'язку, відряджених до Європолу, підтримка правоохоронних операцій через надання оперативного аналізу злочинів, формування стратегічних звітів і доповідей, у тому числі оцінок загроз та проведення аналізу злочинів на основі інформації держав – членів ЄС та третіх сторін.

Крім того, Організація з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ). Зокрема, у рамках цієї організації напрацьовуються спільні підходи до оцінки феномену організованої злочинності, обмін досвідом, зокрема, у проведенні кримінального аналізу, передусім, стратегічного рівня, спрямованого на оцінку небезпеки організованої злочинності для суспільства в цілому з метою визначення пріоритетів у правоохоронній діяльності та визначення критеріїв оцінки її ефективності.

Читайте також:

1. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
2. Аудит у сфері праці
3. Аутсорсинг у сфері інформаційних технологій
4. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг
5. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг.
6. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
7. Біологічний та геологічний кругообіг речовин у біосфері
8. Брендинг у сфері туризму
9. Види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
10. Види і методи контролю у сфері послуг
11. Види правопорушень у сфері обігу з відходами і юридичною відповідальністю за їхнє здійснення.
12. ВИДИ ТА ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ У СФЕРІ ЗЕД

Переглядів: 1307