Ключові терміни та поняття

УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. ЇЇ ЛІДЕРИ

ВПЛИВ ЛЮТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В РОСІЇ НА ПОДІЇ В УКРАЇНІ.

· династія Романових

· національний рух

· Українська Центральна Рада

· Тимчасовий уряд

· Універсал

· УСДРП

· УПСР

· УПСФ

Династія Романових впала в лютому 1917 року. Останній царський тиран з цієї династії, що впродовж 3-х століть руйнувала права, свободи й самостійність України, зрікся влади. Лютнева демократична революція що перемогла 27 лютого, знищила самодержавний режим. Встановилася своєрідна ситуація: двовладдя — влада без сили (Тимчасовий уряд) —та сила без влади (Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів).

Звістка про повалення царизму і проголошення Тимчасового уряду на чолі з князем Львовим швидко долетіла до України. Тут теж почався процес формування органів влади. Різні політичні сили по-своєму ставилися до цього. Представники буржуазних партій, перш за все в Києві, під контролем Тимчасового уряду, який прагнув зберегти контроль над Україною, почали формувати органи, які б служили підтримкою Уряду в Росії. Було створено «виконавчий комітет», куди увійшли представники міської думи, фабриканти й заводчики, земельні діячі, ліберальна професура. Він і став представником Тимчасового уряду в Україні. На місцях виконавча влада передавалася повітовим і губернським комісарам. Але вони по суті не мали реальної влади в умовах адміністративного хаосу, розпаду поліції, суперництва з боку Рад.

Паралельно формувалися Ради робітничих і солдатських депутатів: 2 березня — в Харкові, 3-4 —в Києві, 4—Катеринославі, 6—в Одесі й Миколаєві, 7—в Херсоні, Вінниці, Єлисаветграді, 11—в Полтаві, 16— в Чернігові. Більшість в них становили представники соціалістичних партій, в основному російських: соціал-демократи, більшовики й меншовики, есери та ін.

І Тимчасовий уряд, і Ради виступали за збереження централізованої Російської держави.

Український національний рух. Виникнення центральної Ради. Масовий національний рух за повернення Україні державного суверенітету розгорнувся з перших днів революції. В цьому русі сформувалися дві течії:1) «автономісти», які обстоювали культурно-національну автономію України в складі перебудованої на федеративних засадах Росії, виразником таких» поглядів” виступали, перш за все, Товариство українських поступовців (ТУП); 2) «самостійники», які обстоювали повну незалежність України (Українська народна партія М. Міхновського та ін.). Ці погляди знайшли своє відтворення під час 100-тисячної демонстрації в Києві 19 березня 1917 р., основними гаслами якої були «Автономію Україні», «Вільна Україна у вільній Росії», «Хай живе самостійна Україна» та ін.

Прагнення об'єднати українські національні сили, зацікавлені у відродженні національно-визвольного руху, та не допустити розколу у цьому русі привели національно-патріотичні сили до створення єдиної державно-політичної організації, що отримала назву Центральна Рада (3—4 березня). Українська Центральна Рада (УЦР) об'єднала представників головних українських національних партій-Української-соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ), Української народної партії (УНП), а також наукових, політичних, освітніх, кооперативних, студентських та інших громадських організацій. Це був перший український революційний сейм (парламент), що намагався представляти інтереси всього народу. Головою УЦР був обраний відомий український історик, лідер ТУП, відомий політичний і громадський діяч М. С. Грушевський. Провідну роль в Центральній Раді відігравали також Володимир Винниченко, відомий український письменник, член УСДРП. Для обох ідеалом була автономія України в складі Росії. Інші відомі діячі УЦР — Симон Петлюра (УСДРП), С. Єфремов (ТУП), Б. Мартос, П. Христюк та ін.

Спочатку Центральна Рада відігравала лише роль київської міської організації і не змогла відразу сформулювати політичної платформи своєї діяльності. В ній увесь час точилася боротьба між «автономістами» і «самостійниками».

Важливу роль в кристалізації політичної програми УЦР та в завершенні її становлення як всеукраїнської організації відіграли: багатотисячна демонстрація в Києві (19 березня) та в інших містах України; Всеукраїнський національний конгрес (6—8 квітня), на який зібралося понад 900 делегатів, що обговорили методи досягнення автономії України, права національних меншин та обрали новий склад УЦР, головою якої знову став М. Грушевський; 1-й Український військовий з'їзд (травень 1917 .р.), який теж став на автономістські позиції, обрав Військовий Генеральний комітет на чолі з С. Петлюрою.

В ході розгортання національно-визвольного руху позиції автономістів перемогли. Гасло національно-територіальної автономії стало основною стратегічною метою УЦР.

Тимчасовий уряд не визнавав державного статусу Центральної Ради.

Таким чином, події березня-травня 1917 р. набули такого розмаху і глибини, що їх по праву можна вважати початком української національно-демократичної революції.

З а п и т а н н я:

1. В чому полягала своєрідність політичного становища в Україні після Лютневої революції 1917 року?

2. Що Ви знаєте про М. С. Грушевського?

3. Яким був склад Центральної Ради?

4. Чи визнав державний статус УЦР Тимчасовий уряд? Якщо ні, то чому?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Село за національним складом було переважно українським.	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.