Ключові терміни та поняття

ІІ-й УНІВЕРСАЛ

АВТОНОМНОЇ УКРАЇНИ.

Й УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ І ПРОГОЛОШЕННЯ

· автономія

· І-ий Універсал

· Всеукраїнський національний конгрес

· Петроградська рада

· Генеральний секретаріат

· ІІ-ий Універсал

Українська національно-демократична революція, яка розпочалася в березні 1917 р., продовжувала свій переможний хід весною і влітку цього ж року. Справжнім оглядом сил українства, першим кроком відродження нації на шляху до державності був Всеукраїнський національний конгрес, на який були запрошені делегати від усіх губерній, а також представники Петербургу, Москви, Криму, Холмщини (Польща). Національний конгрес, стимулюючи розгортання українського руху, надав йому організаційних форм, усталив найважливіше стратегічне завдання — здійснення національно-територіальної автономії. Його вимоги були підтримані конференцією студентства України (21 квітня), київським губернським з'їздом селянської спілки (24 квітня), 1-м Всеукраїнським військовим з'їздом (5—8 травня), Всеукраїнським селянським з'їздом (28 травня).

Керівники Центральної Ради, спираючись на патріотичне піднесення українського народу та розгортання національно-визвольного руху, звернулися з проханням до Росії у справі автономії України. 6 травня до Петрограду прибула повноважна представницька делегація УЦР на чолі з заступниками голови Ради В. Винниченком та С. Єфремовим. Головна пропозиція УЦР полягала в тому, щоб Тимчасовий уряд висловив своє позитивне ставлення до автономії України, а вже самої автономії українці чекатимуть до санкції Всеросійських установчих зборів. Та задовольнити вимоги політичної автономії України ні Тимчасовий уряд, ні Петроградська Рада не поспішали. І це зрозуміло, бо в російський національний і політичний менталітет аж ніяк не вписувалася думка про можливість існування не єдиної і ділимої Росії. ,

Невдалі переговори української делегації в Петрограді викликали в Україні могутню хвилю українського народного руху. Особливо непримиренно до великодержавної політики Тимчасового уряду поставилися українські військові. 2,5 тис. їх представників на початку червня з'їхалися в Київ на заборонений урядом ІІ-й Всеукраїнський військовий з'їзд. Напередодні цього з'їзду, зібравшись на Софійській площі біля пам'ятника Б. Хмельницькому, вони поклялися, що «не повернуться до своїх частин без автономії матері-України».

Проголошення автономії України. 10 червня, в умовах загальнонаціонального піднесення, на ІІ-ому Всеукраїнському військовому з'їзді було оприлюднено Універсал «До українського народу на Україні й поза Україною сущою», який дістав назву 1-го універсалу УЦР.

В ньому, всупереч волі Тимчасового уряду, самочинно проголошувалася автономія України (що охоплює 9 губерній) у складі Російської федеративної держави, право українців бути господарями на своїй землі; УЦР оголошувала себе органом, що має право приймати акти конституційного значення; визнавалося за необхідність скликання українського сейму; визнавалася рівність усіх національних меншин і висловлювалася надія, що вони будуть разом з українським народом будувати автономний устрій держави. Проголошенням 1-го Універсалу УЦР брала на себе державні функції. Це була своєрідна форма відродження української державності.

Через декілька днів, 15 червня, для поточної роботи був обраний Генеральний Секретаріат, як Уряд України, в якому державні функції виконували 8 Генеральних секретарів, 5 із них були соціал-демократами. Очолив Генеральний Секретаріат В. Винниченко.

Проголошення Універсалу викликало в Україні друге за силою після повалення царизму піднесення революційного ентузіазму мас.

ІІ-й Універсал. Занепокоєні станом на Україні, засуджуючи український «сепаратизм», 29 червня до Києва прибули міністри Тимчасового уряду — О. Керенський, М. Терещенко, І. Церетелі, М. Некрасов. Під час переговорів було знайдено компроміс і підписана угода про стосунки між УЦР та Тимчасовим урядом. Зміст цього документу УЦР оформила як ІІ-й Універсал. Зміст його суперечливий, а тому й відношення до нього різних політичних сил в Україні було неоднозначним.

З одного боку, визнавалося право на автономію України, таку бажану й довгоочікувану; Центральна Рада визнавалася найвищим крайовим органом управління на Україні; дозволялося формувати українські військові частини. З іншого,— УЦР відмовлялася від самочинного введення автономії і погоджувалася чекати рішення Всеросійських Установчих зборів щодо автономії України; склад Генерального Секретаріату затверджувався Тимчасовим урядом, а УЦР повинна була поповнитися національними меншинами; процес формування українських національних частин повинен був знаходитися під контролем російського командування і воєнного міністра.

Хоча Центральна Рада і зробила істотні поступки Тимчасовому урядові, все ж прийняття 1-го та ІІ-го Універсалів відкривало нову сторінку в українській історії: починалася доба будівництва державних органів в центрі і на місцях. В черговий раз український, народ зробив спробу розбудувати своє життя з врахуванням національних інтересів.

З а п и т а н н я:

1. Яка головна ідея з точки зору української державності була закладена в І та II Універсалі? ;

2. Як відреагував на 1-й Універсал Тимчасовий уряд?

3. Охарактеризуйте значення цихУніверсалів.

4. Наведіть факти, які свідчать про розгортання національно-визвольного руху в березні-червні 1917 р.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.