Ключові терміни та поняття

У ЛИПНІ—ЖОВТНІ 1917 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ В УКРАЇНІ

· Національно-визвольний рух

· „Статут вищого управління Україною”

· громадянська війна

На розвиток національно-визвольного руху в розглядуваний період впливав увесь спектр подій, що відбувалися в Росії і Україні після проголошення ІІ-го Універсалу УЦР, політика Тимчасового уряду стосовно України та стан самих національних сил.

ІІ-й Універсал в порівнянні з 1-м, значно обмежив під тиском Тимчасового уряду автономію України. Ним залишилися незадоволені, з одного боку, соціал-демократи та незалежники України, з іншого—російські кадети, найпослідовніші «охоронці» цілісності «єдиної і неподільної» Росії.

Тим часом в Україні з кожним днем погіршувалася соціально-економічна ситуація. Розхитане війною економічне життя занепадало. Голод примарою ходив по губерніях. Селянство, стомлене війною, революцією, розорялося. З фронту масово втікали дезертири, посилюючи безладдя на місцях.

Події в Росії і в Україні. Восени 1917 р. на арену політичного життя Росії активно виступають більшовики, які на своєму VI з'їзді взяли курс на збройне повстання і насильницьку ліквідацію існуючого ладу. Політичне протистояння тут наростало все більше.

В Україні на фоні цих загальноросійських подій ситуація розгорталася таким чином. Зокрема, 11 липня 1917 р. відбувається перше засідання Комітету УЦР, який отримав назву Мала Рада, куди за домовленістю з Тимчасовим урядом увійшли представники неукраїнських політичних партій.

16 липня УЦР розробила «Статут вищого управління Україною», який відіграв важливу роль у налагодженні справ управління. Делегація на чолі з В. Винниченко передала його Тимчасовому урядові. З таким самоуправством не могли змиритися в Петрограді. На початку серпня звідти у Київ була направлена т. зв. «Інструкція для Генерального Секретаріату Тимчасового уряду на Україні». В ній права автономії України значно урізувалися: Генеральний Секретаріат на пропозицію ЦР призначався Тимчасовим урядом, а отже це був орган не ЦР, а Тимчасового уряду; число Генеральних секретарів зменшувалося, в компетенцію ЦР не входили: військова справа, транспорт, міжнародні зв'язки, продуктова справа, пошта, телеграф, тобто усі командні висоти держави; у складі Секретаріату за вимогою Тимчасового Уряду мусило бути 4 не українця; повноваження УЦР розповсюджувалися не на 9, а на 5 губерній (Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську). В сферу влади УЦР не входили Таврія, Харківщина, Херсонщина з Миколаєвщиною. «Інструкція» Тимчасового Уряду викликала незадоволення УЦР. 9 серпня 1917 р.—засідання УЦР, на якому визнано, що «Інструкція» ліквідовує угоду від 3 липня, і тому необхідно готувати скликання Українських Установчих зборів.

Зміст «Інструкції» означав, що Тимчасового Уряду розпочав наступ на український національно-визвольний рух.

Стан національних сил. Крах заколоту генерала Корнілова в Росії (серпень 1917 р.) сприяв посиленню українського національно-визвольного руху, зміцнив рішучість в середовищі українських національних партій, в УЦР. Все було підпорядковане реалізації прагнення до автономії. Ця вимога прозвучала ще раз на Демократичній нараді в Петрограді, з нею виступила делегація УЦР, а також на з'їзді народів Росії, що відбувся в Києві у вересні 1917 р. Хоча ніяких наслідків досягнуто не було.

Сама ЦР в цей час допустила цілу низку помилок, що діяли на руку антиукраїнським силам. В ідеологічному плані УЦР, очоливши національно-визвольний рух, мала яскраво виражену ліву орієнтацію. Але вона непослідовно і з великим запізненням вирішувала такі життєво-важливі проблеми, як забезпечення правопорядку, налагодження постачання населенню продовольства і товарів першої необхідності; організація роботи залізниць; не могла розв'язати найгостріше питання — перерозподіл земель. В середині самої ЦР відбувалися безперервні конфлікти, ворожнеча, внаслідок яких втрачався зв'язок з масами.

УЦР відмовилася від регулярної армії: коли генерал П. Скоропадський надав у розпорядження УЦР українізований корпус із 40 тис. бійців, прекрасно споряджених, дисциплінованих, УЦР відмовилася, позбавивши себе підтримки з боку військовиків.

Помилкою УЦР було й те, що в ній не була представлена Українська церква, хоча значна частина українського духовенства прихильно ставилася до національно-визвольного руху. Звернувшись з відозвою до українського народу, УПЦ закликала підтримати УЦР. Тим часом УЦР зігнорувала це звернення, втративши підтримку з боку десятків і сотень тисяч віруючих.

На Україні ширилася анархія і безладдя. Становище погіршилося, коли розвалилася російська армія в Галичині (серпень 1917 р.). Україну, яка була безпосереднім тилом Південно-Західного й Румунського фронтів, заполонили мільйони розбещених озброєних солдат. Вони, за висловом В. Винниченка, були «гіршими від татарських орд», їхня присутність свідчила про безпорадність ЦР.

В самій Україні активізується великоруська реакція, про що яскраво засвідчив обстріл в Києві в кінці липня українського полку ім. Б. Хмельницького під час відправки його на фронт.

Розвиток національно-визвольного руху в липні-жовтні 1917 р. хоча й був суперечливим (компроміс ІІ-го Універсалу, прийняття інструкції Тимчасового уряду, що були своєрідним відступом національних сил), неминуче вів до ІІІ-го Універсалу УЦР, який проголосив Українську Народну Республіку.

З а п и т а н н я:

1. Як віднеслися до «Інструкції для Генерального Секретаріату Тимчасового уряду на Україні» в УЦР?

2. Яких помилок, що послаблювали національно-визвольний рух в Україні влітку і восени 1917 р., припустилася ЦР?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.