Види скорочення м’язів.

Етапи циклічного формування поперечних актино-міозинових містків.

Цикл формування актино-міозинових містків має 4 кроки:

1 - зв’язування головки міозину з актином під кутом 90опісля того, як відкрились активні центри актину.

2 - генерація напруження виникає завдяки тому, що головки міозину змінюють своє положення від кута 90о до кута 45о, пересуваючи філаменти міозину відносно актину. Енергія використовується при гідролізі АТФ до АДФ і неорганічного фосфору (Фн). АТФ-азну активність мають головки міозину, активація відбувається при контакті головки з актином - утворенні актино-міозинових поперечних містків.

3 - відокремлення головки міозину від актину. Це відбувається завдяки синтезу АТФ, яка займає місце знову на головці міозину. При відсутності синтезу АТФ, поперечні містки не роз’єднуються (наприклад - трупне заклякання).

4 - поперечний місток з молекулою АТФ на головці міозину займає своє початкове положення - під кутом 90овідносно активного центру актину і розпочинається новий цикл.

Розслаблення м’язу виникає тоді, коли Са2+ видаляється з цитоплазми кальцієвими насосами (Са2+-АТФ-аза), що розташовані на мембрані СР. Коли концентрація Са2+ стає нижче 0,1 μмоль/л, тропоміозин займає своє початкове розташування, бо тропонін вже не з’єднується з іонами кальцію при зниженні його концентрації, утворення поперечних актино-міозинових містків припиняється.

М’язи мають послідовно розташовані:

а) скоротливі елементи м’язових волокон - актин, міозинa)

б) еластичні елементи - сухожилля та інші сполучнотканинні структури.

Під час скорочення м’язів відбувається взаємодія скоротливих та еластичних елементів, що характеризує скоротливі властивості м’язів:

В залежності від режиму навантаження:

1 - ізометричне скорочення виникає тоді, коли обидва кінці м’язу фіксовані і м’яз не змінює своєї довжини при скороченні, але підвищується його напруження.

2 - ізотонічне скорочення виникає тоді, коли відбувається при скороченні зменшення довжини м’язу без зміни його напруження.

Залежно від частоти подразнення виникають такі види скорочення: поодинокі, тетанічні (тетанус).

Одиночне скороченнявиникає при нанесенні одного подразнення і має такі періоди:

а) латентний

б) скорочення

в) розслаблення:

Тетанічне скорочення (тетанус) виникає при повторній стимуляції м’язів під час поодинокого скорочення. При цьому в цитоплазмі м’язових волокон підвищується концентрація іонів кальцію, які вивільнюється із СР, утворюється більше поперечних актино-міозинових містків, збільшується напруження м’язових волокон.

Суцільний тетанус виникає у тому разі, коли повторна стимуляція припадає на період скорочення м’язів.

Зубчастий тетанус виникає в тому разі, коли повторна стимуляція припадає на період розслаблення м’язів.

Амплітуда (сила) поодинокого скорочення м’язів менша, ніж тетанічного скорочення. Амплітуда суцільного тетанусу більша, ніж зубчастого тетанусу.

Сила м’язів.Розрізняють максимальну та абсолютну силу.

Максимальна сила визначається тим максимальним вантажем, який м’яз ще здатний підняти. Сила тим більша, чим більший діаметр і “фізіологічний” поперечний переріз м’яза. Так литковий м’яз, що має значний фізіологічний переріз завдяки пір’єподібному розташуванню м’язових волокон, може розвивати силу до 400 кг, великий сідничний м’яз – 1200 кг , максимальна силу, яку розвинули б м’язи тіла людини, якби скоротились одночасно, дорівнює майже 22 т.

Абсолютна сила – це відношення максимальної сили до площі поперечного перерізу м’язів. Абсолютна сила скелетних м’язів людини становить 3-4 кг/см²площі перерізу, литкового м’язу – 5,9 кг/см², жувального – 10 кг /см², триголового м’яза плеча – 16, 8 кг/см². При тренуванні м’язів, яке супроводжується їх робочою гіпертрофією, сила м’язів збільшується.

Сила скорочення м’язового волокна залежить від кількості поперечних актино-міозинових містків, що утворюються під час скорочення, а кількість поперечних містків залежить а) від концентрації іонів кальцію у біоплазмі, б) початкової довжини м’язового волокна – ступені його розтягнення.

Рекомендована література:

Основна:

1. Р.Сили, Т.Стивенс, Ф.Тейт. Анатомия и физиология. Пер. с англ. – К.: Олимпийская литература, 2007.

Допоміжна:

1. В.І. Філімонов (под ред.). Нормальна фізіологія. - К.: Здоров'я, 1994

2. В. Ф.Ганонг. Фізіологія людини. Пер. з англ. - Львів: БаК, 2002.

3. Р. Шмидт, Г. Тевс. Физиология человека (в 3-х томах). Пер. с англ. - М: Мир, 1996.

4. Б.И. Ткаченко (под ред.).Основы физиологии человека (в 2 томах). – СПб, Межд. Фонд истории науки, 1994.

5. В.М. Покровский (под ред.) Физиология человека. – М.:Медицина, 2003

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЛАН-ПРОСПЕКТ ЛЕКЦІЇ (чи ЛЕКЦІЯ) № _3_	\|	Гальмування в ЦНС.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.