СИНОНІМИ

Наявність синонімів у мові дослідники пов’язують із здатністю мовної системи мати кілька характеризуючих до одного характеризованого. Як зазначає О.І. Нечитайло, визначення синонімів у лінгвістичній літературі зводяться до кількох основних груп.[8] Найбільш переконливими серед них визнано ті, у яких синоніми трактуються як слова, що виражають одне поняття, виділяючи різні його сторони, різні ознаки. При цьому синоніми відрізняються відтінками значення, експресивними та стилістичними особливостями, вживаністю, сполучуваністю. Те, що синонімічні засоби базуються на одному понятті, дає підстави вважати синонімами і тотожні слова. Отже, синоніми (від гр. synōnymos – однойменний) – це слова як близькі, так і тотожні за значенням.

На думку А.П. Євгеньєвої, автора “Словаря синонимов русского языка” (М.: Советская энциклопедия, 1964), розуміння синонімів як явища, що охоплює одиниці тотожного і близького змісту, склалося в усіх європейських мовах. Такий підхід залишається майже без змін протягом тривалого часу в теорії та практиці укладання словників синонімів. Ці два положення навіть диференційовано в термінах: 1) синоніми, тобто слова з тотожними, ідентичними лексичними значеннями; 2) квазісиноніми (від лат. quasi – майже, приблизно), тобто слова з близькими, але не тотожними лексичними значеннями.[9]

Оскільки синоніми завжди співвідносні з одним поняттям, то це слова, які з погляду морфології належать до однієї частини мови. Синонімами можуть бути іменники: колір, барва, забарвлення, масть (тварин); прикметники: рідний, кровний, кревний, єдиноутробний, єдинокровний, однокровний; дієслова: назвати, найменувати, прозвати, наректи, охрестити; прислівники: старанно, ретельно, пильно, дбайливо. Найбільше синонімів серед прикметників. За ними йдуть прислівники, іменники (з абстрактним і оцінним значенням). Серед числівників синоніми зустрічаються епізодично (півтораста – сто п’ятдесят; кілька, декілька; немало, чимало). Непродуктивна синонімія серед займенників (який, котрий; кожний, всякий; дехто, хтось, хто-небудь, будь-хто, казна-хто тощо). Синоніми наявні і серед неповнозначних слів: прийменників – біля (столу), коло, поблизу, недалеко від, обіч, край, при; сполучників – але, проте, однак; або, чи; щоб, для того щоб, затим щоб, аби та ін.; часток – чи, невже, хіба; як, наче, ніби, мов. Навіть серед вигуків: ой!, ой леле!, боже!, матінко! та ін.

Деякі слова у синонімічні відношення не вступають. Зокрема це власні назви, назви жителів певної місцевості, переважна більшість термінів.

У складі синонімів з близьким (нетотожним) значенням за характером відмінностей, які виявляються між ними, виділяють такі три основні групи: семантичні синоніми, стилістичні синоніми, семантико – стилістичні синоніми.

Семантичні синоніми (або ідеографічні, понятійні) – це стилістично нейтральні слова, які відрізняються додатковими відтінками у лексичному значенні. Наприклад: боротьба – діяльність, спрямована на подолання або знищення кого-, чого-небудь, війна – організована збройна боротьба між державами, суспільними класами, наступ – активні дії проти кого-, чого-небудь.

Стилістичні синоніми – це слова, тотожні за значенням, але різні за експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживання, належністю до різних стилів мови. Наприклад: ринок – базар; торгóвиця, торг, торговище (застаріле); товкучка, товчок (розмовне); у складі термінів: пташиний базар (а не ринок) і світовий ринок (а не базар).

Семантико–стилістичні (або понятійно–стилістичні) синоніми – це слова, які відрізняються між собою і відтінками лексичного значення, і експресивно-емоційним забарвленням одночасно. Вони використовуються зі стилістичною метою для кращого вираження свого ставлення до когось, чогось, для більш влучного зображення подій, характеристики персонажа тощо. Наприклад: ходити (стилістично нейтральне слово); походжати, ступати (поважно, урочисто рухатися); чвалати (рухатися, долаючи перешкоди); простувати (упевнено рухатися у визначеному напрямі). Якщо хочуть показати, що людина йде повільно, ледве переставляючи ноги, або йде навпростець, то вживають синоніми дибати, сунути, плентатися, брести. На фоні стилістично нейтрального слова ходити дієслова походжати, ступати, простувати містять позитивно-оцінний елемент характеристики дії. Усі інші – розмовні лексеми, які дають негативну оцінку названим процесам (за винятком дибати – у сполученні цього дієслова з іменником дитина).

Синоніми, однакові за значенням і позбавлені семантичних чи експресивно-оцінних відтінків, називаються абсолютними. Наприклад: сім’я – родина; буква – літера – графема; голкіпер – воротар; спектакль – вистава.

Абсолютні синоніми досить поширені серед термінів: лабіалізований – огублений, фрикативний – щілинний, асиміляція – уподібнення та ін. З часом і між абсолютними синонімами може розвинутися диференціація. Зокрема один з них поступово переходить до пасивної лексики, наприклад: речівник (заст.) – іменник. Може розвинутися стилістична диференціація (графема – книжне, буква – міжстильове), навіть семантична (аероплан – літак старої конструкції, літак – новіший і найновіший літальний апарат). Оскільки абсолютні синоніми виділяються на підставі тотожності, повного збігу лексичного значення, то їх іще називають повними. На противагу їм слова з близьким, але не тотожним лексичним значенням – це неповні синоніми.

За характером прояву синонімічності розрізняють вільні (постійні, загальновживані) та контекстуальні синоніми.

Вільні синоніми– це такі слова, синонімічні зв’язки між якими проявляються незалежно від контексту, оскільки значення їх усталене, пов’язане з лексичною системою мови в цілому. Наприклад: болото, багно, багнище, мочарі, багновище, твань, тванюка; брижитися (про водяну поверхню), рябіти, морщитися, ряботіти; бурхливий (про море, потік, річку), бурний, бурливий, буремний, буйний, збурений, розбурханий, розбушований, розбуялий, збунтований, кипучий, вируючий, нуртуючий, клекітливий, клекітний.

Слова, які зближуються своїми значеннями в контексті, називаються контекстуальними(від лат. contextus – тісний зв’язок, з’єднання < contexo – сплітаю)синонімами. Вони зустрічаються значно рідше. Наприклад, у контексті слова сказав, здивувався, хвалився, посміхнувся, вставив, підморгнув тощо можуть по-різному виражати те саме поняття – говорити:

- Ти ж дивись та гляди мені… - ще наказувала мати щось із порога, коли він перестрибнув перелаз і мало не збив із ніг якусь дівчинку.

- Ти чого? – налякано спиталадівчинка.

- А тобі вулиці мало, що біля перелазу чалапаєш?! – одразу гримнувна неї.

- Я ж не знала, що ти будеш через перелаз стрибати…- довірлиро сяйнула великими синіми очима і запитала: - Це твоя вулиця?

- Моя !

- А наша вулиця ширша! – похвалилася дівчинка (За М. Стельмахом).

Дериваційні процеси створюють передумови для виділення однокореневих синонімів на відміну від різнокореневих.

Однокореневі синоніми– це слова, що мають лексико-семантичну спільність, виражену коренем, і семантичні або стилістичні відмінності, привнесені в них афіксами, наприклад: славний – славетний, прославлений; подарунок – дар, дарунок; кругом – навкруги; змовчати – промовчати, перемовчати. Особливо продуктивно вони творяться суфіксами суб’єктивної оцінки: вітер – вітерець, вітрюган, вітрище.

Синоніми об’єднуються в синонімічні ряди, або синонімічні гнізда. Синонімічний ряд – це група слів, об’єднаних спільним значенням. У синонімічному ряду виділяється стрижневе слово, яке називається домінантою і є основою цього ряду. Домінанта (від лат. dominans – пануючий) – таке слово, що найчастіше передає значення, властиве всім членам ряду, позбавлене будь-яких емоційно-експресивних відтінків. Наприклад, у синонімічному ряду завірюха, метелиця, хуртовина, заметіль, буран, пурга, хвища, хурделиця, сніговиця домінантою є завірюха. Деякі члени синонімічного ряду називають те саме поняття без будь-яких відтінків і забарвлення (метелиця, хуртовина, заметіль), інші ж до основного змісту додають нові ознаки (буран – переважно в степу, пурга – в горах, тундрі) або є стилістично забарвленими (хвища, хурделиця, сніговиця – розмовне).

У синонімічні ряди поєднуються слова однієї частини мови, що цілком зрозуміло. До синонімічного ряду входять слова як з різними коренями, так і однокореневі, наприклад: спілий (фрукт) – доспілий, стиглий, достиглий, зрілий, дозрілий.

До синонімічного ряду разом з окремими словами можуть входити фразеологізми. Наприклад: говорити – казати, балакати, варнякати, патякати, базікати; пісню співати, правити теревені, точити ляси. Це можливо за умови, якщо фразеологізм за значенням співвідноситься з певною частиною мови (у наведеному прикладі – з дієсловом).

Багатозначні слова утворюють кілька синонімічних рядів – до окремих значень інший ряд: висота (простір на великій відстані від землі) – височина, височінь, вишина, високість; підхмар’я, піднебесся (перев. поетичне); вись (поетичне); піднебесність (рідко); висота (частина земної поверхні, вища від навколишнього простору) – височина, узвишшя (рідко), узгір’я (невелика височина); висота (відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії) – височина, вишина; ріст, зріст (про тварин і рослини); висота (високий рівень розвитку чого-небудь) – височина, височінь.

У мовленні синоніми виконують такі функції:

1) функцію семантичного добору слова з ряду можливих назв з метою адекватного позначення поняття, уточнення і виділення його окремих рис, влативостей. Наприклад: Почалася хуртеча, що її звуть тут пургою; Та тільки поминув останній будинок, аж побачив, що хуртовина ось-ось обернеться на чорну хуртечу, тобто чорну пургу (О. Плевако);

2) функцію стилістичного добору слова з ряду можливих назв для адекватного оформлення поняття у функціонально-стильовому, емоційно-оцінному аспектах. Наприклад: Ще була вона, Наталочка, зовсім, зовсім маленькою, ну просто манюсінькою, і придумувала казки (О. Копиленко);

3) функцію підсилення семантичної або емоційно-експресивної характеристики поняття шляхом нанизування, нагромадження слів шляхом ампліфікації ( від лат. amplificatio – збільшення, розширення). Наприклад: Нагинаючись в низеньких дверях, один за одним почали входити високі, рослі молодці (Г. Хоткевич);

4) функцію заміщення з метою уникнення небажаних повторень. Наприклад: Кохаю край наш дорогий, що зветься Україна. Вітчизні хочу я своїй зрости достойним сином. Є в світі зваби немалі, цікава стежка кожна... Але до рідної землізбайдужитись не можна (В. Коломієць).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Запозичення із слов’янських мов

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.