Мінеральні ресурси

До мінеральних ресурсів океану відносять корисні копалини прибережної зони океанів і морів, глибоководної частини шельфу і материкового схилу. Якщо на суходолі багато джерел мінеральної сировини скорочується, то в океані запаси деяких металів, як-то марганцю, кобальту, цирконію, щороку зростають на величину, більшу від величини їх річного використання людством.

Розгляд добування в морях різних корисних копалин почнемо з розсипних родовищ.

На межі суші й океану, вище і нижче рівня води, потрібні людині мінерали поширені в прибережно-морських розсипах — різних за площею скупченнях уламків гірських порід, що містять домішки корисних компонентів. Вони формуються і накопичуються тут до промислових концентрацій у результаті активної взаємодії суші і моря і являють собою піски різної величини.

Підводні розсипи, розташовані на береговому схилі, у більшості випадків тягнуться широкої (до декількох сотень метрів) смугою на десятки кілометрів паралельно сучасної берегової лінії на відстані від 0,5 до 15 км від неї. Уміст корисних компонентів 4-10%, а в дуже багатих розсипах — 20-28% маси пісків.

Родовища циркону, ільменіту, монациту і рутилу. У прибережно-морських розсипах містяться десятки різних, у тому числі важких, мінералів і металів. До найбільш коштовних, що добуваються в основному з пляжів і лагун, розташованих вище рівня моря, відносяться ільменіт, рутил, циркон, монацит, магнетит, каситерит, золото, платина, алмаз.

Найбільш великі і багаті прибережно-морські розсипи знаходяться переважно в тропічній і субтропічній зонах Світового океану.

Найбільш значні розсипні родовища ільменіту, рутилу, циркону і монациту зосереджені в Австралії. На її західних берегах, головним чином, у південно-західній частині, розповсюджений переважно ільменіт. Уздовж більшої частини східного узбережжя Австралії, у межах Південного Квинсленда й у північній частині Нового Південного Уельсу, протягаються розсипи, багаті в основному рутилом і цирконом.

За вмістом корисних компонентів австралійські розсипи поступаються прибережно-морським родовищам Індії і Шрі-Ланки. Найбільш багаті піски знаходяться на південному-заході Індостану, де розташовані найбільші ільменіт-монацитові розсипи. Добувають тут, головним чином, ільменіт, на долю якого приходиться більш 90% виробленого концентрату. Разом із тим розширюється видобуток й інших мінералів (рутилу, монациту).

Великі розсипи розташовані на північному сході Шрі-Ланки в районі м. Пулмоддай. У цих розсипах міститься близько 80 % ільменіту і рутилу. Інші райони великих родовищ берегових розсипів знаходяться біля м. Тринкомалі і м. Берувала.

У пляжних зонах і на шельфі Північної Америки — від Каліфорнії до Аляски поширені прибережно-морські розсипи. Найбільш великі і багаті родовища розташовані на східному узбережжі Флориди між річками Сент-Джонс і Норт.

Прибережно-морські розсипи існують на берегах Південної Америки. Особливо багаті родовища важких мінералів — монациту, ільменіту і циркону — знаходяться на атлантичному узбережжі Бразилії. Ці розсипи тягнуться на 1600 км і характеризуються перевагою в них монациту. Бразилія — один з основних світових постачальників цього мінералу.

Родовища коштовних мінералів. Крім відзначених найбільших розсипів, менш значні прибережно-морські родовища коштовних мінералів виявлені на узбережжя Африки, атлантичних берегах Європи, Північного і Балтійського морів, на острові Тайвань, на півострові Ляодун і деяких інших районах.

Найбільш багаті світові прибережно-морські і підводні алювіальні розсипи родовища руди олова — каситерити — в основному зосереджені на шельфах Південно-Східної Азії. Від Індії і Шрі-Ланки через узбережжя Таїланду, В'єтнаму, Філіппін, Кореї, Японії простягнувся так званий оловорудний пояс продуктивних сухопутних, берегових і підводних пісків. Зміст каситериту в них дорівнює 2—5 % від маси породи. У каситеритових розсипах Південно-Східної Азії зосереджено приблизно 3/4 запасів олова. Прибережні і підводні оловоносні піски інтенсивно розробляє Індонезія. Таїланд 90% олова одержує за рахунок морських розсипів, розташованих у районі острова Пукет.

Найбільші запаси залізних пісків знайдено в Канаді. Значні запаси цих мінералів розташовані в Японії, причому їхня розробка ведеться на глибинах до 30 м. Прибережно-морські магнетитові піски виявлені в Панамі.

Розсипи золота. Розсипи золота в прибережно-морських відкладах виявлено на західних берегах США і Канади, у Панамі, Чилі, Туреччині, Єгипті, південно-західній Африці. Найбільш широко відомі золотоносні піски Аляски. Значними концентраціями золота характеризуються підводні піски протоки Стефанса. Золотоносні піски, перспективні для розробки, виявлені в басейні Чирикова (Берингове море), на півострові Кенай (розсип Уэст-Кост), на узбережжі затоки Гудньюс і на пляжах островів Кодьяк і Святого Лаврентія.

Платинові піски. Найбільші підводні поклади платини знаходяться в затоці Гудньюс (на узбережжі Аляски).З давніх-давен платина добувається тут з глибин до 30 м. Перспективними для розробок вважають платинові розсипи на тихоокеанському узбережжі Колумбії.

Розсипи алмазів. Основні родовища прибережно-морських пісків зосереджені в південно-західній Африці, де вони виявлені у відкладеннях прибережних терас, на пляжах і наносах шельфу до глибин 120 м. Значні морські терасові розсипи алмазів розташовані в Намібії. Видобуток алмазів, частина яких придатна для ювелірних цілей, поблизу берегів Африки ведеться з початку 60-х років. Родовища алмазів трапляються також на Атлантичному узбережжі Південної Америки.

Розсипи сонячного каменю янтарю (бурштину). До рідких корисних копалинам прибережно-морських розсипів відноситься янтар, близько 90% якого зосереджено на березі Балтійського моря в Калінінградській області. Янтар залягає тут разом із блакитно-зеленим мінералом — глауконітом. Видобуток і переробку янтарю веде єдиний у світі спеціалізований комбінат, розташований у Бурштиновому. Більш половини його щорічного видобутку надходить у цех художньої обробки, де янтар перетворюється у твори мистецтва і ювелірні вироби. Разом із тим янтар використовується в промисловості і сільському господарстві. З нього роблять хімічний посуд для збереження активних кислот, ізолятори для радіодеталей, високоякісні лаки, бурштинова олія, необхідна для порцелянової і гумової промисловості. Розчин бурштинової кислоти застосовується для обробки насінь злаків, коренеплодів і трав, що стимулює ріст рослин.

Серед корисних копалин прибережно-морських розсипів відоме промислове значення мають будівельні матеріали — пісок, гравій, черепашник. Їх добувають США, Англія, Ісландія.

Конкреції на поверхні океанічного дна. Мінеральні багатства поверхні океанічного дна представлені специфічними утвореннями округлої, овальної, сплюсненої й іншої форми. Їхня загальна назва — конкреції. За основними компонентами, що містяться в них, одні називаються фосфоритними, інші - баритовими, треті - залізо-марганцевими.

Баритові конкреції виявлені на шельфі Шрі-Ланки. На Алясці в протоці Дункан розробляється єдине у світі жильне родовище бариту.

Фосфоритові конкреції, а також фосфатні піски і пластові поклади поширені як на мілководді, так і в глибоководних районах східних частин Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Але вони не зустрічаються північніше 45°пн. ш. і південніше 50°пд. ш. Це пояснюється умовами утворення родовищ фосфоритів. Вони утворюються там, де є піднесення глибинних вод до шельфів. Запаси фосфоритів оцінюються в багато сотень мільярдів тонн. Застосовують їх для виготовлення мінеральних добрив, для добування фосфору, фосфорної кислоти і різних солей.

У залізомарганцевих конкреціях виявлено 80 хімічних елементів. Переважають марганець і залізо, але містяться також нікель, мідь, кобальт, золото і платина. Головний інтерес у конкреціях представляє не стільки сам марганець, скільки його домішки — кобальт, мідь і нікель. Однак одержання цих металів ефективне, якщо їхній уміст у конкреціях не нижче 3%, а щільність залягання цих утворень досягає 5— 10 кг на 1 м² дна.

До теперішнього часу досить точно виявлена зона, що відповідає основним вимогам ефективної розробки конкрецій. Вона знаходиться в Тихому океані і розташована між 6 і 20° пн. ш. і приблизно між 180 і 120° зх. д. і має площу близько 6 млн км². Проведені фахівцями розрахунки показують, що якщо навіть 60 % цієї площі покриті конкреціями, 40 % яких можуть бути підняті з дна, то вони дадуть 85 млн т нікелю, 65 млн т міді, 170 млн т марганцю.

У результаті геологічного розвитку нашої планети в надрах дна багатьох ділянок Світового океану сформувалися поклади нафти, газу, кам'яного вугілля, сірки, залізної руди й ін.

Нафта й газ. За сучасними уявленнями, ці паливні копалини утворюються в надрах Землі в результаті перетворення розсіяної органічної речовини субаквальних опадів. Відповідно до сучасних уявлень, морські запаси нафти складають приблизно 34 %, а природного газу — 26 % наземних.

У Світовому океані експлуатуються багато сотень нафтогазових родовищ. Їхнє розміщення характеризується декількома головними географічними рисами. По-перше, нафтогазові промисли розташовані, як правило, у межах шельфу. Видобуток нафти і газу ведеться з морських бурових платформ до глибин 200 м і лише в окремих районах — трохи глибше .

По-друге, у даний час у Світовому океані склалося кілька найбільших центрів підводних нафторозробок, що визначають нині рівень видобутку «морської» нафти. Головний з них — Перська затока. Другий за обсягом видобутку район — Венесуельська затока з лагуною Маракайдо. Великими запасами нафти володіють Мексиканська і Гвінейська затоки, а також Північне море.

По-третє, найбільші райони морського нафтовидобутку (Перський, Ве -

несуельсько-Маракайський і Гвінейський) розташовані поблизу берегів країн, що розвиваються.

В останні десятиліття велася і продовжує вестися інтенсивна розвідка й освоєння нових морських нафтових і газових родовищ. Великі запаси підвідної нафти відкриті в прибережних районах західної і східної частини Каспійського та Балтійського моря. Це перспективні райони морського нафтовидобутку.

Кам'яне вугілля. Відомо більш 100 родовищ із великими запасами кам'яного вугілля. Вони розташовані в прибережних зонах Австралії, Англії, Болгарії, Греції, Ірландії, Ісландії, Канади, Тайваню, Туреччини, Фінляндії, Франції, Чилі, Японії.

З підводних надр витягається приблизно 2% світових запасів кам'яного вугілля. Цим займаються, головним чином, країни, які не мають досить наземних родовищ кам'яного вугілля. Так, Японія майже 30% вугілля одержує з морських родовищ, Англія — більш ніж 10%, досить масштабний підводний видобуток вугілля ведуть також Канада і Тайвань.

Сірка. Її поклади зустрічаються в надрах шельфу, звичайно, в соляних куполах, похованих під шаром осадових порід товщиною кілька десятків метрів. З давніх-давен видобуток сірки здійснюється в Мексиканській затоці в штаті Лунзіана в США на глибині приблизно 15 м. Тут пробурені шпари, через які до місць залягання сірки подається гаряча пара води, сірка плавиться, стає рідкої і під впливом стиснутого повітря через ці шпари надходить до трубопроводів і по них — до барж, де вона застигає в охолоджувальних цистернах. Це родовище дає 20% сірки, виробленої в США, і 4% її світового випуску.

Залізна руда. Найбільш значний видобуток морських покладів залізної руди ведеться в Канаді на східному узбережжі Ньюфаундленду з родовища Вабана. Достовірні запаси залізної руди тут оцінюються в 2 млрд т, а її щорічний видобуток дорівнює приблизно 3 млн т. Крім того, Канада добуває залізну руду в Гудзоновій затоці, Японія — на острові Кюсю, Франція — південніше Шербура, Фінляндія — у Фінській затоці. Разом узяті ці країни витягають із підводних родовищ 1% від загальносвітового видобутку залізної руди. Перспективними районами для видобутку залізної руди є шельфи Африки, Індії, Австралії, Південної Америки.

У невеликих кількостях проводиться видобуток із підводних шахт міді й нікелю в Канаді в Гудзоновій затоці. У Туреччині на узбережжі Егейського моря добуваються ртутні руди. У перспективі намічається освоєння нових корінних підводних родовищ у прибережній зоні різних країн з метою більш повного забезпечення їхньою мінеральною сировиною. Протягом останніх двох десятиліть освоєння морських геологічних багатств (особливо нафтогазових) розвивалося швидкими темпами. Це буде продовжуватися і надалі

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гідрологічні ресурси	\|	Біологічні ресурси

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.