• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вікова структура населення

Вік – це період від народження людини до того чи іншого моменту його життя.

У статистиці він вимірюється числом повних років, що сповнилося в останній день народження. Діти, які прожили хоча б на 1 день менше повного року, відносяться до групи молодше року або "0 років". Їх вік вимірюється числом місяців або днів (для дітей до 1 місяця). Для одержання даних про вік людини в переписному листі ставиться питання: "число, місяць та рік народження".

Вік людини, момент народження та момент спостереження пов'язані між собою:

x = t – z,

де: x – вік,

t – момент народження,

z – момент обліку (спостереження).

Вікова структура – розподіл населення за окремими віковими групами, а також за віковими контингентами, що мають важливе значення для вивчення складу населення, його відтворення, перспектив розвитку, участі у соціально-економічному житті тощо.

Для побудови вікової структури населення як правило використовують однолітні або п'ятирічні вікові інтервали. Іноді вікову структуру будують за десятирічними віковими інтервалами.

Однолітня вікова структура – це розподіл населення за такими віковими групами: 0 років, 1, 2, … 35, 36, … 85, 86, … ω років, де ω – деякий граничний вік, яким закінчується розподіл населення. (як правило – це 100 років).

П'ятирічна вікова структура будується за такими віковими групами: 0 років, 1-4 роки, 5-9 років, 10-14 років, … 35-39 років, … 80-84 роки, …, 100 років і старше. Це так зване стандартне вікове групування, яке застосовується в міжнародній демостатистичній практиці (публікації ООН).

Десятирічна вікова структура будується за такими віковими групами: 0 років, 1-9 років, 10-19 років, 20-29 років, …, 70-79 років, …, 100 років і старше.

Очевидно, що найкращі можливості для демографічного аналізу представляє однолітня вікова структура, але більшість статистичних публікацій представлені п'ятирічними групуваннями.

Як правило вікова структура будується та аналізується разом зі статевою структурою населення. Тоді вона називається статево-віковою структурою населення і характеризує як розподіл чисельності кожної статі за віком, так і співвідношення статей в кожній віковій групі (дивись додаток 2).

Вікова структура є базою для визначення контингентів населення. Віковий контингент – це група осіб, об'єднаних як загальним для них віком, так і деякими демографічними, соціально-економічними або іншими ознаками. Найбільш практичне значення мають такі контингенти:

Ø діти віком до 1 року (0 років), стан здоров'я та смертність яких систематично вивчається;

Ø діти дошкільного віку (3 – 6 років);

Ø діти шкільного віку (7 –17 років) з виділенням окремо груп 7 – 13 і 14 – 17 років:

Ø населення працездатного віку:

Ø населення пенсійного віку;

Ø населення віком 18 років і старше (контингент виборців).

Особливе місце займає контингент жінок віком від 15 до 49 років включно. Це вік, у якому жінки здатні до народження дітей. Вікові рамки цієї групи дещо умовні, бо є випадки народження дітей жінками у віці до 15 років та старше 50. Але за міжнародною класифікацією, яка прийнята й в Україні, саме цей вік жінок визначається як репродуктивний, або плідний, фертильний.

Вікова структура населення формується під впливом низки демографічних, соціально-економічних, політичних та інших факторів. Серед них провідне місце займають рівень та динаміка народжуваності, смертності, міграції населення. В свою чергу вікова та статева структури виступають як фактор відтворення населення, формування трудових ресурсів та ін.

Шведський демограф Г.Зундберг визначив три типи вікової структури населення відповідно до співвідношення частки дітей, батьків та прабатьків у загальній чисельності населення. Групування Зундберга представлене у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Типи вікової структури населення

Прогресивний тип характеризується динамічністю, швидким оновленням поколінь через високу народжуваність і високу смертність, великою часткою дітей і невеликою часткою літніх людей. Стаціонарний тип означає, що у віковій структурі урівноважуються частки дітей і прабатьків. Стаціонарний тип є проміжним між першим і третім у процесі еволюції вікової структури населення. Регресивний тип при незначній частці дітей та високій частці осіб похилого віку не в змозі забезпечувати навіть простого відтворення. Покоління в такому населенні змінюються повільно. Вікова структура населення України за 1959-2001 рр. представлена у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Віковий склад населення України

за даними переписів населення 1959-2006 рр., %

У середині ХХ століття в багатьох країнах почався процес старіння або постаріння населення. За визначенням вчених-демографів старіння населення – це підвищення частки літніх людей в загальній чисельності населення. Межі цього віку можна визначити по різному. Традиційно в вікову групу літніх людей включають осіб у віці 60 років і старше. Але з підвищенням середньої тривалості життя в більшості розвинених країн, таким віком вважають 65 років і старше. Старіння населення є результатом тривалих демографічних змін, зрушень в параметрах відтворення населення, в першу чергу в народжуваності та смертності.

Розрізняють два типи старіння населення:

Ø старіння "знизу", яке є результатом скорочення народжуваності;

Ø старіння "зверху", яке є результатом підвищення середньої тривалості життя, скорочення смертності в старших вікових групах за умов низького рівня народжуваності. Слова "знизу" і "зверху" прив'язані до графічного зображення статево-вікової структури населення – пірамід (див. нижче).

Для визначення інтенсивності старіння розраховуються коефіцієнти старіння "зверху" за формулами:

або

Коефіцієнт старіння "зверху" доповнюється коефіцієнтом довголіття, який показує частку довголітніх людей (S₈₀₊) серед людей старших вікових груп (S₆₀₊). Рівень старіння населення "зверху" оцінюється за спеціальною класифікаційною шкалою що наведена у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Шкала демографічного старіння

Ж.Боже – Гарнье – Е.Россета

Поряд з коефіцієнтом старіння "зверху" для характеристики демографічної старості населення використовують коефіцієнт старіння "знизу", який обчислюється за формулою:

К_0-14 = S_0-14 / S_0-60

З постарінням населення коефіцієнт старіння "знизу" знижується. Причиною старіння населення є зниження народжуваності, в результаті чого частка дітей скорочується, а частка літніх людей підвищується.

В Україні старіння населення відбувається переважно "знизу" – внаслідок падіння народжуваності. Старіння "зверху" повною мірою стримувалось скороченням середньої тривалості життя та високим рівнем смертності населення.

Україна належить до країн з дуже високим рівнем постаріння населення. Частка осіб віком 60 років і більше у 2001 році становила 21,4 % проти 18,0 у 1989 р. і 10,5 % у 1959 р. Вона посідає 11 місце за значенням коефіцієнту старіння після демографічно найбільш старих країн, до яких відносяться Італія, Греція, Німеччина, Японія, Швеція та інші. Для порівняння: Білорусь посідає за цим показником 23 місце, Росія – 27. Більш старе населення ніж, Україна, мають також Великобританія, Франція, Португалія, Данія, Австрія, Швеція, Угорщина. Але такі країни як Фінляндія, Нідерланди, Росія, Білорусь мають значно молодше населення. До "молодих" країн серед економічно розвинутих відносяться також США.

Деякі засоби зарубіжної масової інформації характеризують Україну як "молоду державу зі старою і нежиттєздатною нацією".[1]

На базі розподілу населення за віком розраховують коефіцієнти демографічного навантаження – загальний, дітьми і старими:

Кн.д. = S_0-14 / S_15-49$

K_н.ст. = S₆₀₊ / S_15-49.

Дані таблиці 3.8. характеризують рівень і динаміку демографічного навантаження населення України.

Таблиця 3.8

"Навантаження" населення працездатного віку

населенням непрацездатного віку в Україні, %

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
4. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
5. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
6. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
7. Аналіз диференціації населення за доходами
8. Антропологічні особливості давнього населення території України
9. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
10. Атомно-кристалічна структура металів
11. Базова алгоритмічна структура
12. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.

Переглядів: 3079