Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Принципи системи оподатковування

Принципи податкової системи відбивають співвідношення, взаємозв'язок елементів податкової системи (податків, зборів, мита). У широкому змісті під принципами податкової системи розуміється вся їх сукупність, регулювання оподатковування.

Принципи побудови податкової системи включають:

1) принцип рівного податкового тягаря (нейтральність, універсалізація) передбачає загальнообов'язковість до сплати податків і рівність усіх платників перед податковим законодавством. Цей принцип сформульовано у Конституції України і випливає з неї безпосередньо. Він означає, що не допускається встановлення додаткових податків, а також підвищення ставок податків у залежності від форми власності, організаційно-правової форми суб'єктів підприємницької діяльності, місцезнаходження платника й з інших засад, що носять дискримінаційний характер;

2) принцип стабільності передбачає стабільність на двох рівнях:

■ на рівні платника - у цьому випадку він випливає зі звички пристосовуваності до податкових важелів, платник знаходить найбільш вигідне застосування своїм здібностям і коштам;

■ на рівні податкового органа - у цій ситуації створюються чіткі принципи обліку за розробленими формами документації, інструкціями, т. д.

Практично як відображення принципу стабільності розглядається принцип гнучкостіподатку;

3) принцип рівності - безпосередня рівність усіх платників податків, що ставить їх в однакове положення стосовно податкового тягаря;

4) принцип цілісності передбачає використання цілісної системи податкових важелів, що робить рівний тиск на всі об'єкти оподатковування;

5) принцип єдиної мети припускає формування бюджетів у розмірах, що забезпечують можливість задоволення основних державних потреб;

6) принцип межі податкового тиску означає встановлення раціонального податкового тиску на платника, за якого зберігалися б стимули для зростання виробництва і діяльності платника податків;

7) принцип раціонального об'єднання прямих і непрямих податків передбачає як з'єднання механізмів прямого і непрямого оподатковування (необхідно враховувати, що непрямі податки більш привабливі у плані вирахування, сплати, але це не означає, що оподатковування повинне припускати крен у бік обмеження споживання), так і упорядкування прямих і непрямих податків. 8)принцип розподілу податків за рівнем компетенції органів державної влади означає закріплення за конкретними органами у сфері встановлення, зміни або скасування податків, зборів і т. д.

Вказані принципи є загальними для розбудови податкової системи у країнах з ринковою економікою. Стосовно України ці загальні принципи конкретизуються у ст. 4 Податкового кодексу України «Основні засади податкового законодавства України».
7.2. Поняття податку і збору як обов'язкового платежу

Податки не є єдиним джерелом поповнення доходу бюджету. Вони являють собою тільки один з видів економічного державного примусу. Крім власне податків, існують й інші види вилучення до державного бюджету:

■ ліцензійні і реєстраційні збори;

■ збори з населення;

■ підприємства і громадяни роблять обов'язкові відрахування в позабюджетні фонди, платять різні тарифи й інші обов'язкові платежі.

Розмаїття форм вилучень викликає необхідність визначати, які ж з них є безпосередньо податком, а які - неподатковими платежами.

Поняття обов'язкового платежу є родовим, воно охоплює всю сукупність податків і зборів. Мова йде про обов'язкові платежі неподаткового характеру, оскільки штрафи, стягнення мають обов'язковий характер, але не податковий.

Обов'язкові платежі податкового характеру складають податкову систему. У свою чергу податки і збори є видовими категоріями і являють собою форми обов'язкових платежів податкового характеру.

У цілому обов'язкові платежі податкового характеру включають:

1) податки;

2) збори;

3) податкові плати (мито, плата за торговельний патент, за землю, за використання природних ресурсів і т. д.).

Податок - це форма примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, що реалізують свій податковий обов'язок; податок вноситься до бюджету відповідного рівня або цільового фонду на підставі закону або акта органа місцевого самоврядування і виступає як обов'язковий нецільовий, безумовний, безоплатний, безповоротний платіж.

Ознаки податків:

1) закріплений актом компетентного органа державної влади;

2) ознака індивідуальної безоплатності або однобічного характеру його встановлення. В основу цієї ознаки закладено односпрямований рух коштів від платника до держави. При цьому відсутні зустрічні обов'язки держави, засоби платника йдуть на задоволення суспільних потреб;

3) нецільовий характер податкового платежу означає надходження його у фонди, що акумулюються державою і використовуються на задоволення державних потреб, при цьому не ясно, на задоволення яких саме цілей витрачаються надходження від податку;

4) безумовний характер податку є продовженням попередньої ознаки й означає сплату податку, не пов'язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави;

5) платіж надходить у бюджет відповідного рівня або цільового фонду;

6) суспільний характер податкового вилучення забезпечує нагромадження засобів дохідної частини бюджету. Обов'язковість податку забезпечується силою держави в особі податкових, правоохоронних і судових органів;

7) безповоротний характер податку. Проявом безповоротності є ситуація, коли податок підлягає поверненню тільки у випадку законодавчо встановленої пільги або у випадку його ненаправленої сплати до бюджету;

8) грошова форма податкового платежу. Податки здійснюються у грошовій формі.

Функції податку, що визначають їх сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують ті ж задачі, але в порівняно більш вузьких рамках. Виходячи з цього, функції податків можна сформувати у два блоки:

■ основні;

■ додаткові.

Основні функції:

1) фіскальна (найважливіша функція) - від латинського «фіскус» - державна скарбниця. Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення - на­сичення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства;

2) регулююча функція - регулюючий механізм існує об'єктивно, і вплив на платника здійснюється незалежно від волі держави. Податкове регулювання - це складний механізм, що враховує не тільки податковий тиск, але і перспективи того або іншого виду діяльності, рівні прибутковості;

3) контрольна функція реалізується у ході оподатковування за регламентації держави фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержання доходів громадянами, використання ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції:

1) розподільна - являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані засоби;

2) стимулююча (дестимулююча) створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності;

3) накопичувальна - являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і є головною з позиції цілей держави в податковій системі, тому що кінцева мета податків - не тільки сформувати бюджет, але і сформувати цілі, інтереси у розподілі цих засобів, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому випадку мова йде про активне нагромадження, що виразилося б у збільшенні потужності, розвитку виробництва і т. д.

Співвідношення податку, збору, мита

Законодавство багатьох держав не робить розмежування між цими категоріями, і податкова система характеризується як сукупність податків і зборів, але податкова система України розрізнює податок, збір, мито, які мають деякі загальні риси. До них належать:

1) обов'язковість сплати податку;

2) чітке надходження їх у бюджет і фонди, за якими їх закріплено;

3) вилучення їх на основі законодавчо закріпленої форми;

4) примусовий характер вилучення;

5) здійснення контролю єдиними органами державної податкової служби;

6) без еквівалентний характер платежів.

Мито і збір відрізняються від податків:

за значенням: оподатковувані платежі забезпечують до 80% надходжень у дохідну частину бюджету, інші відчисляються менше;

за цілями: ціль податків - задоволення потреб держави; ціль мита і зборів - задоволення визначених потреб або витрат державних установ;

■ за обставинами: податки являють собою безумовні платежі, мита, збори виплачуються у зв'язку з послугою, наданою платникові державною установою, що реалізує державно-владні повноваження;

за характером обов'язків: сплата податку пов'язана з чітко вираженим обов'язком платника мита або збору, що характеризується визначеною добровільністю його дій;

за періодичністю: збори, мито часто носять разовий характер, і їх сплата здійснюється без визначеної системи, податки характеризуються визначеною періодичністю, системністю.

Відмінність за періодичністю включає такі підходи: періодичність сплати (збори, мито - одноразова сплата, податки - визначена періодичність сплати) збору і мита прямо залежать від кількості дій, що породжують зобов'язання зі сплати, податки - чітко не погоджуються з періодичністю дії, наприклад, податок з власника транспортних засобів.

Таким чином, на відміну від загальних податкових платежів збори і мита мають індивідуальний характер, їм завжди властиві спеціальна ціль і спеціальні інтереси.

Збір - платіж за володіння особливим правом.

Мито - плата за здійснення на користь платника значних дій (мито за звернення до суду).

 

7.3. Класифікація податкових платежів

 

Класифікацію податкових платежів - усю сукупність обов'язкових платежів податкового характеру - може бути зроблено за декількома підставами:

I. У залежності від компетенції органа, що вводить у дію податковий платіж на відповідній території: загальнодержавні і місцеві податки - класифікація, що запроваджена Податковим Кодексом України (ст. 8 «Види податків та зборів»).

II. У залежності від каналу надходження.

Відповідно до бюджетної системи України податкові платежі надходять у бюджети різних рівнів, на підставі чого податкові платежі можна розділити на:

1) закріплені;

2) регульовані.

Закріплені податки безпосередньо і цілком надходять у конкретний бюджет або позабюджетний фонд.

Регульовані податки надходять одночасно у бюджети різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Наприклад, єдиний податок: частина надходить у Пенсійний фонд інші соціальні фонди, частина - у держбюджет, частина - у місцевий бюджет.

III. У залежності від платника:

1) податки з юридичних осіб;

2) податки з фізичних осіб;

3) змішані податки.


IV. У залежності від форми обкладення:

1) прямі (прибуткові майнові) - податки, що стягуються у процесі придбання й акумуляції матеріальних благ. Сплачуються виробником або власником та впливають на економічний стан платника податку.

Прямі податки підрозділяються на:

■ особові, що сплачуються платником податків за рахунок їх залежності від доходу (майна) і враховують платоспроможність платника;

■ реальні - податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід від майна;

2) непрямі - податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни у процесі реалізації товару і сплачуються споживачем та за своєю суттю є податком з обороту. За непрямого оподатковування формальним платником є продавець товару, робіт, послуг, що виступає посередником між державою і споживачем товару. Споживач являє собою платника реального.

Саме критерій збігу юридичного і фактичного платника є одним з основних за розмежування податків на прямі і непрямі.

V. У залежності від способів стягування:

1) часткові - встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, що враховує майновий стан платника і його можливості сплати;

2) розкладові - податки, які нараховуються на цілу корпорацію платника, що самостійно здійснюють між собою розподіл податкового тягаря (місцеві податки).

VI. У залежності від характеру використання:

1) загального призначення - податки, використовувані на загальні цілі без конкретизації заходів або витрат, на які вони витрачаються, фактично, це і є дійсно податки;

2) цільові - податки (збори), зачислювані в позабюджетні цільові фонди і призначені для цільового використання.

VII. У залежності від періодичності стягування:

1)разові - податки, що сплачуються один раз протягом визначеного податкового часу за здійснення визначених дій. До цієї групи належать збори і мито;

2) систематичні (регулярні) - податки, стягувані регулярно, через визначені проміжки часу або протягом усього періоду володіння або діяльності платника.

VIII. У залежності від обліку податкового платежу:

1) податки, фінансовані споживачем (акциз, ПДВ);

2) податки, що включаються в собівартість.

3) податки, фінансовані за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податків (податок на рекламу);

4) податки, фінансовані за рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за використання національної символіки).


7.4. Загальна система оподатковування: державні і місцеві податки

Відповідно Податкового Кодексу України Україні встановлено загальнодержавні і місцеві податки.

Загальнодержавні - податки, встановлювані Верховною Радою України у Податковому Кодексі, діють на всій території України. Стаття 9 зазначеного Кодексу містить вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів.

Місцеві - податки і збори, перелік яких встановлено ВР України, а введення в дію цих податків здійснюється місцевими органами самоврядування або місцевими органами влади, що діють на території окремих регіонів.

Використання місцевих податків і зборів детально регламентується ВР України за визначеної волі місцевих органів самоврядування.

Верховна Рада України встановлює вичерпний перелік місцевих податків (ст. 10 Податкового Кодексу). При цьому виділяється закріплений перелік обов'язкових для введення на всій території України місцевих податків (п. 10.3). Таких платежів 3 з 5, тільки 2 встановлюються на розсуд органів місцевого самоврядування. Конституція України закріпила право введення податків за Верховною Радою, але в ст. 143 Конституції правом встановлення місцевих податків і зборів відповідно до закону наділено територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. У розвиток конституційних положень у ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. Таким чином, органи місцевого самоврядування мають право самостійно приймати рішення про введення місцевих податків, але відповідно до Податкового Кодексу.

Згідно з п.2 ст. 4 Податкового Кодексу податки і збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

7.5. Непрямі податки

Основними непрямими податками, що застосовуються в Україні, є податок на додану вартість та акцизний збір.

Податок на додану вартість

Стягування цього податку здійснюється на підставі Податкового Кодексу.

Податок на додану вартість є непрямим податком, що включається у ціну товару та представляє собою частину приросту вартості, що утворюється на всіх стадіях комерційного процесу - від виробництва до продажу або перепродажу. За своєю економічною сутністю ПДВ стримує споживання, тому що весь тягар податку лягає на кінцевого споживача товару чи послуги, який сплачує податок за купівлі товару (послуги).


Читайте також:

  1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  4. IV. Розподіл нервової системи
  5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  6. IV. Філогенез кровоносної системи
  7. POS-системи
  8. VI. Філогенез нервової системи
  9. Автокореляційна характеристика системи
  10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  12. Автоматизовані форми та системи обліку.




Переглядів: 466

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Бюджетний розпис | Платники податку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.06 сек.