Страховий ринок

Страховий ринок –це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Ринкова економіка характеризується свободою і різноманітними формами підприємницької діяльності при збереженні за державою права на встановлення найважливіших загальних правил ринкового господарювання та особливих правил в окремих галузях, це відображається в законодавстві щодо окремих видів діяльності, зокрема страхування. Отже, страхування як фінансова категорія є інструментом регулювання ринкової економіки й водночас як вид – діяльності – є об’єктом регулювання з боку держави.

Учасники страхового ринку:

Страховий посередник –страховий брокер чи агент, через якого укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.

Страхові брокери –юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові брокери – громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, на мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Страхові агенти –громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Сюрвейєр –експерт чи агент, який здійснює огляд застрахованого майна (суден, вантажів) і робить висновок щодо його стану, розміру пошкодження в разі аварії тощо.

Аджастер(диспашер) – спеціаліст з рахунків аварій та розподілу загальної аварії між учасниками морського перевезення.

Створення страхових фондів може здійснюватися у трьох формах:

- фонди самострахування;

- централізоване страхове забезпечення;

- колективні страхові фонди.

Самострахуванняґрунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів. Це дорога і нераціональна форма. З цих причин сфера самострахування обмежена мінімальними потребами і виражається насамперед у створенні фінансових резервів суб’єктами господарювання та певного резервування коштів фізичними особами.

Централізоване страхове забезпеченнязасновується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад резервний фонд КМУ.

Головним напрямком витрачання коштів резервного фонду є:

- фінансування витрат, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями;

- фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварів;

- непередбачені витрати, пов’язані з введенням нових законів;

- інші заходи, які не могли бути передбаченими під час затвердження державного бюджету.

Колективні фонди ґрунтуються на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав в наслідок певних подій і обставин.

Колективне страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Доходи і витрати страховика.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.