Доходи і витрати страховика.

Фінансові результати страхових операцій, їх рентабельність

У процесі формування і розподілу страхового фонду формуються прибутки, витрати і фінансові результати страхових операцій.

До прибутків від страхової діяльності відносяться:

- зароблені страхові платежі по договорах страхування і перестрахування;

- відсотки від страхових сум. що виплачуються тим особам, які укладають перестрахувальні договори;

- комісійні винагороди від операцій перестрахування;

- надходження із запасних або резервних фондів.

До витрат страхової діяльності відносяться:

- витрати на виплату страхового відшкодування та страхових сум;

- відрахування в запасні й резервні фонди (по кожному виду страхування й у цілому по всіх операціях);

- відрахування на попереджувальні заходи (від стихійних або нещасних випадків);

- витрати на ведення страхових справ.

Фінансові результати страхових операцій визначаються окремо по кожному виду страхування і по всіх страхових операціях у цілому. Визначення робиться шляхом зіставлення прибутків і витрат страхових організацій. У випадку, якщо прибутки перевищують витрати, страхова організація працює прибутково. У випадку перевищення витрат над прибутками страхова організація працює зі збитком.

Загальний прибуток страховика складається з наступних складових:

- прибуток від страхової діяльності;

- прибуток від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів;

- прибуток від інших операцій.

За результатами діяльності страхової організації визначається рентабельність страхових операцій: відношенням річної суми прибутку до річної суми платежів. Рентабельність визначається по кожному виду страхування і в цілому по всіх операціях.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

1. Доходи від основної, тобто страхової діяльності (всі надходження на користь страховика, пов’язані з проведенням страхування і перестрахування). Такі доходи формуються за рахунок страхових премій (вони дають найбільшу і основну частину доходу від страхових операцій), відшкодування частки збитків за ризиками, переданими в перестрахування, а також за рахунок комісійних і брокерських винагород, коли страховик виступає в ролі посередника страхових послуг.

2. Доходи від інвестиційної та фінансової діяльності – пов’язані з інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів). Вони формуються за рахунок інвестування коштів страхових резервів і власних вільних засобів. Необхідно зазначити, що інвестиційна діяльність страховика носить залежний характер по відношенню до страхових операцій. Інвестиції повинні здійснюватися в обсязі, за термінами і в межах, які узгодженні з прийняттям страховими зобов’язаннями.

3. Інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з’являються у страховика у процесі його зазначеної господарської діяльності і надзвичайних подій. Зокрема, до числа інших доходів відносять:

1) суми %, нарахованих на рахунки депо премій;

2) суми одержані у порядку регресу після виконання страховиком своїх зобов’язань по страхових виплатах;

3) дохід від реалізації основних фондів, матеріальних цінносте і інших активів;

4) доходи від здачі в оренду майна страховика;

5) суми повернення страхових резервів, що зменшують розмір страхових резервів в результаті їх перерахунку;

6) оплата споживачами консультаційних послуг, навчання, що надаються страховиком.

Витрати страхової компанії можна поділити на три великі групи:

1. Виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування й перестрахування;

2. Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

3. Витрати на утримання страхової компанії.

Дві останні групи витрат можна об’єднати поняттям «витрати на ведення справи».

Закон України «Про страхування» встановив такий склад витрат страховика:

- виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

- відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

- відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

- витрати на проведення страхування.

Витрати страховика формують собівартість страхової послуги, яка враховується при визначенні фінансового результату і бази оподаткування. Віднесення витрат на собівартість страхової послуги регулюються загальними і галузевими нормативними актами.

Специфіка страхового бізнесу обумовлює необхідність розгляду планової і фактичної собівартості. Під плановою (розрахунковою) розуміють собівартість страхової послуги, що закладається в основу страхового тарифу і представлену у вигляді його структурних елементів – нетто-премій і навантаження. Під фактичною розуміють собівартість, що реально складається за результатами укладених договорів страхування, що залежить від реальної збитковості страхової суми, економії чи перевитрат коштів на адміністративно-господарські цілі, включаючи оплату праці працівників тощо. Склад витрат, які відносяться на собівартість, спеціально уточнюється також для визначення бази оподаткування прибутку компанії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація страхування за об’єктами і за ознакою ризику	\|	Страховий ринок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.