Класифікація страхування за об’єктами і за ознакою ризику

Страховий фонд нерозривно пов’язаний з суспільним відтворенням, є його обов’язковим елементом і виступає як економічний метод відновлення продуктивних сил, що руйнуються стихійними силами природи або нещасними випадками.

У суспільній практиці розрізняють три основні форми організації страхового фонду:

1) фонд самострахування (або його модифікації – фонди риску);

2) централізований резервний страховий фонд;

3) страховий фонд страховика.

Під самострахуваннямрозуміється створення в децентралізованому порядку відособленого фонду кожним суб’єктом господарювання окремо за рахунок щорічних відрахувань чистого прибутку в розмірі, передбаченому в його статутних документах. Особливе значення мають страхові фонди для сільськогосподарського виробництва, оскільки воно тісно пов’язане з кліматичними і природними умовами і більшою мірою, чим промисловість піддається дії стихійних сил (створюється фонд в натуральній і грошовій формі).

Основними недоліками самострахування є:

- нераціональна і дорога форма страхового захисту;

- відволікання значних фінансових ресурсів із виробничого процесу для формування страхового фонду;

- потреба в забезпеченні кваліфіккованого управління резервними

фондами.

Централізований резервний страховий фондутворюється за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення цього фонду полягає в забезпеченні відшкодування збитків та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у разі великомасштабних катастроф, аварій і стихійних лих. Формується в грошовій і натуральній формі. Прерогатива розпоряджатися ними належить уряду.

Централізований резервний страховий фонд містить:

- стратегічні запаси держави у вигляді продукції, палива та інших матеріальних ресурсів, які знаходяться в підпорядкуванні спеціалізованого відомства Кабінету Міністрів – Державного матеріального резерву;

- резервний фонд державного бюджету та оборотну касову готівку Державного бюджету України, які перебувають у розпорядженні уряду;

- резервні фонди місцевих бюджетів, оборотну касову готівку та вільні залишки бюджетних коштів місцевих бюджетів, які перебувають у розпорядженні органів місцевого самоврядування .

Також держава формує фонди державного соціального страхування, як самостійної галузі страхування, з метою державного фінансового забезпечення системи соціального захисту, досягнення соціальної стабільності. Такі страхові фонди організовують шляхом мобілізації обов’язкових страхових внесків фізичних та юридичних осіб з метою забезпечення їх у разі тимчасової непрацездатності, безробіття, старості, малозабезпеченості тощо.

Страхові фонди страховика формуються спеціалізованими установами – страховими компаніями і набувають особливої ваги у ринковому середовищі. Така форма створення страхового фонду як страхування,– істотно відрізняється від розглянутих вище форм. При цьому методі фонд створюється за рахунок страхових внесків учасників страхування (підприємств, установ, організацій, окремих громадян тощо) і витрачається по цільовому призначенню: на відшкодування збитків від стихійних лих і виплату страхових сум тільки учасникам страхового фонду. Також джерелом формування страхового фонду є доходи від інвестиційної діяльності страховика, тому що мобілізовані ресурси у страховому фонді страховика є суттєвим джерелом інвестицій в економіку.

Формування фонду здійснюється в грошовій формі в децентралізованому порядку, оскільки страхові внески сплачуються кожним страхувальником, а виплата страхового відшкодування і страхових сум постраждалим страхувальникам здійснюється на основі певних правил, обумовлених в договорі страхування. Організація відносин між учасниками страхового фонду здійснюється страховими компаніями.

Класифікація страхування є науковою системою поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі і види, ланки яких розташовуються так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої. Необхідність класифікації страхування пов’язана з багатогранністю і розгалуженістю об’єктів страхування, широким спектром страхових відносин.

У вітчизняній практиці найбільш поширеною і повною є класифікація страхування, подана на рис. 10.1.

За формами проведеннястрахування поділяється на добровільне та обов’язкове.

Добровільне страхування здіснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. У договорі страхування визначаються істотні умови: об'єкт страхування, терміни страхування, страхова сума і страхове забезпечення, розміри страхових внесків тощо. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог чинного страхового законодавства.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно прийнятим страховиком правилам (умовам) страхування, зареєстрованим Уповноваженим органом. При цьому, страховики мають право займатися тільки визначеними у ліцензії видами добровільного страхування.

Законом України «Про страхування» (ст.6.) передбачено 22 види добровільного страхування.

Обов'язкове страхування встановлює держава з метою захисту інтересів

не лише окремих страхувальників, а й суспільства в цілому. Обов'язкове страхування базується на законодавчому встановленні переліку об'єктів, що підлягають страхуванню, видів і порядку проведення страхування, обсягу страхової відповідальності страховика і прав страхувальника, тарифів і порядку сплати страхових внесків. Принцип обов`язковості однаково поширюється і на страхувальника і на страховика. Перший має обов`язково застрахувати передбачений законом об`єкт, а другий не має права відмовити йому в цьому. У ст.7 Закону України «Про страхування» визначено 34 види обов`язкового страхування.

Класифікація страхування за сферами діяльності або спеціалізацією страховикапередбачає його поділ на страхування життя та загальне (ризикове) страхування. Зазначену класифікаційну ознаку покладено в основу виділення галузей страхування, які, в свою чергу, включають підгалузі та види відповідного страхування. При цьому всі ланки такої класифікації охоплюють і обов`язкову, і добровільну форми здійснення страхування.

Загальне страхування включає всі галузі, а страхування життя є підгалуззю, видом особистого страхування, об’єктом страхових відносин в якому є майнові інтереси, пов’язані з життям і здоров’ям застрахованого.

В класифікації за об`єктами страхуваннячинним законодавством України виділено три його галузі:

- майнове страхування як сукупність видів страхування, об`єктом яких є майно юридичних і фізичних осіб;

- особисте страхування - галузь страхування, в якій об’єктом страхування є життя, здоров’я, працездатність громадян;

- страхування відповідальності – галузь страхування, в якій об’єктом страхування є відповідальність перед третіми особами, які можуть зазнати збитків унаслідок діяльності або бездіяльності страхувальника.

Галузь майнового страхування поділяється на дві підгалузі:

- страхування майна громадян;

- страхування майна юридичних осіб.

Особисте страхування включає три підгалузі:

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування;

- страхування життя і пенсій.

За родом небезпеки страхових ризиків класифікація страхування передбачає виділення видів страхування за діяльністю страховика (морське, авіаційне, автотранспортне страхування тощо) та за видами ризиків (фінансові, кредитні, екологічні тощо).

За статусом страхувальника страхові послуги поділяються на такі, що надаються юридичним особам, а також такі, які обслуговують інтереси громадян. Ця класифікаційна ознака не поширюється на особисте страхування.

За організаційно-правовою формою страховика класифікація страхування використовується з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності. Відповідно розрізняють:

- державне страхування, при якому страхові послуги надають державні страхові організації;

- комерційне страхування, при якому страхові послуги надають страхові компанії, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств та товариств з додатковою відповідальністю;

- взаємне страхування, при якому страхові послуги надають товариства взаємного страхування.

- Комерційне страхування; - взаємне страхування; - державне страхування

Види страхування

За організаційно-правовою формою страховика

Рис.10.1.Класифікація страхування

Читайте також:
II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
V. Класифікація і внесення поправок
V. Класифікація рахунків
А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
Аналiз ризику методами iмiтацiйного моделювання
Аналіз втрат від маркетингового ризику
Аналіз кредитного ризику банку
Аналіз невизначеності і ризику
Аналіз ризику в життєдіяльності людини.
Аналіз ризику можливих збитків

Переглядів: 1614

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Форми і методи страхового захисту. Система страхових фондів | Доходи і витрати страховика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.