• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Європейські хартії по збереженню історичного середовища.

Документи та хартії, які були прийняті з питання збереження архітектурної спадщини були:

Мiжнароднахартiя з охорони i реставрацiї нерухомих пам'яток та визначних мiсць" ("Венеціанська хартiя", 1964 р.)

"Рекомендацiї ЮНЕСКО стосовно збереження культурних здобуткiв, яким загрожує проведення державних або приватних будiвельнихробiт", 1968 р.)

"Мiжнароднахартiя з охорони iсторичнихсадiв" ("Флорентiйськахартiя", 1976 р.)

ICOMOS "Мiжнароднахартiя з охорони iсторичнихмiст" ("Вашингтонська хартiя", 1987 р.)

Документ з автентичностi (достовiрностi) - (Нара, 1994 р.)

Конференцiї НАВІТАТ II (житло, природне середовище)

"Пам'ятної книги-21", яка була ратифiкована державами-учасницями в Стамбулi (Турцiя) у червнi 1996 року.

Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць. Афінська і Венеціанська хартія.
Монументальні твори, що увібрали духовні надбання минувшини, відіграють у сучасному житті роль живих свідків багатовікових традицій. Людство з кожним днем чимраз відчутніше усвідомлює загальнолюдську цінність пам'яток, розглядає їх як спільні надбання, визнає відповідальність перед наступними генераціями за їх схоронність і вважає себе зобов'язаним передати поколінням цю спадщину в усьому багатстві її автентичності.

Саме тому необхідно на міжнародному рівні спільно визначити і сформулювати основні принципи охорони й реставрації нерухомих пам'яток, надаючи при цьому кожній країні можливість слідкувати за втіленням їх у межах власної культури і традицій.

Вперше викладені в Афінській хартії 1931 року, ці фундаментальні принципи сприяли розвиткові широкого міжнародного руху, знайшли відображення в національних документах, діяльності IKOM та ЮНЕСКО, а також у створенні останньою Міжнародногодослідницького центру зізбереженнята реставраціїкультурнихцінностей (Римського центру). З усвідомленням і критичнимосмисленнямскладності й різноманітностісучасних проблем виникланеобхідністьпереглянутипринципизгаданоїхартії, щобпоглибитиїх і розширити сферу їхньоїдії. Результатицієїроботилягли в основу книги ЛеКорбюз’є "Афінськахартія".

З огляду на вищевикладене, 21-31 травня 1964 року у Венеції зібрався II Міжнароднийконгресархітекторів і технічнихспе- ціалістів у царинінерухомихісторичнихпам'яток, щоухвалив текст.

Визначення
1. Поняття "нерухомаісторичнапам'ятка" поєднує як окремий архітектурнийтвір, так і міськечисільськеутворення, що засвідчуєхарактерніознакипевноїцивілізації, певної фази розвиткуабоісторичноїподії. Цепоняттяпоширюється не лише на визначніпам'ятки, а й на скромнізразкитворчості, якінабули з плином часу культурноїзначущості,

2. Охорона й реставраціянерухомихісторичнихпам'яток становить сферу діяльності, щоохоплюєрізнігалузі науки й
техніки, якіможутьсприятививченню та охороніісторичної спадщини.

Мета
3. Охорона й реставраціянерухомихісторичнихпам'яток спрямована на збереженняїх не лише як творівмистецтва, а йяк свідківісторії.

4. Першочерговоювимогоюохоронинерухомихісторичних пам'яток є постійний догляд за ними.

5. Утилітарневикористаннянерухомихісторичнихпам'яток сприяєїхохороні; такевикористаннябажане, але без зміни архітектурноїструктури та декору споруди. Тільки в рамках цих обмеженьможуть бути дозволенізміни, якихвимагаєеволюціязвичаїв і побуту.

6. Охоронапам'яткипередбачаєзбереженняїїоточення, яке не порушуємасштабностіспоруди. Якщотрадиційнесередо-вищезбереглося, його не слідпорушувати; будь-яке новебудівництво, знесення та зміни, що могли б порушитиспіввідношенняоб'ємів і кольору, недопустимі.

7. Пам'ятканевіддільнавідісторії, свідкомякої вона є, та віднавколишньогосередовища, в якому вона розташована. Отже, переміщенняпам'яткицілкомабочастковоможебутидопустимимлишеу випадках, коли цьоговимагаєзбереженняпам'ятки, абоможе бути виправданимвищиминаціональними та міжнароднимиінтересами.

8. Скульптурні, живописнічидекоративніелементи, які є невід'ємноючастиноюпам'ятки, можуть бути відокремленілише в тому разі, коли це - єдинийспосібзабезпеченняїхньоїсхоронності.
Реставрація

9. Реставраціярозглядається як унікальнийзахідохорони пам'ятки. Метою реставрації є збереження й виявленняестетичної та історичноїзначущостіпам'ятки, щобазується на обачливомуставленні до історичноїсубстанції як автентичного документа. Реставраціязавершуєтьсятоді, колипочинаєтьсягіпотеза; що ж до гіпотетичнихвідтворень, то всякідоповнення, визнанінеобхіднимиз естетичнихчитехнічнихміркувань, маютьвідрізнятися в архітектурнійформіпам'ятки і нестиознакинашого часу. Археологічні та історичнідослідженнянерухомоїпам'яткимаютьзавждипередуватиреставрації та супроводжуватиреставраційніроботи.

10. У тих випадках, коли застосування традиційної техніки виявиться непридатним, зміцнення нерухомої історичної пам'ятки може бути здійснене за допомогою сучасної техніки консервації та будівництва, ефективність якої доведена науковими даними й гарантована практичним досвідом.

11. Необхідно зберігати нашарування різних епох, привнесених в архітектурну форму історичної пам'ятки, оскільки єдність стилю не є метою реставрації. Якщо будівля поєднує в собі нашарування різних епох, розкриття ранішого шару є виправданим лише в надзвичайних випадках і можепроводитися за умови, що вилучені елементи не становлять інтересу, авиявлений при цьому фрагмент являє собою значне історичне, археологічне або естетичне явище і стан наступногозабезпечення його схоронності не викликає сумніву. Оцінкацихелементів і рішення про видаленняїх не можуть визначатисяміркуваннямилише автора реставрації.

12. Елементи, яким належить замінити відсутні частини, мають гармонійно вписуватись у загальну форму пам'ятки, але водночас і відрізнятися від автентичних фрагментів, щоб запобігти фальсифікації пам'ятки як документа історії та твору мистецтва.

13. Доповнення допустимі лише в разі, якщо за їх виконання залишаються незайманими всі варті уваги частини споруди, її традиційне оточення, композиційна рівновага та зв'язок із навколишнім середовищем.

Визначні історичні місця

14. Визначніісторичнімісцямають бути об'єктамиособливої турботи з метою охорониїхньоїцілісності й забезпечення умов їх
сучасноговикористання, упорядкування та виявленнязначущості.

Розкопки
15. Розкопкислідпроводитизгідно з науковими нормами та за Рекомендацієющодоміжнароднихпринципів, якізастосовуютьсяпідчас археологічнихрозкопок, прийнятою ЮНЕСКО 1956 року.

Слід забезпечувати консервацію руїн, а також уживати заходів щодо охорони й постійного захисту архітектурних елементів і
виявлених під час розкопок предметів. Крім того, необхідновживатизаходів, щомаютьсприятиусвідомленнюзначимостірозкритоїпам'ятки, але не спотворюватимутьїїзмісту.

Будь-якіреконструкціїслідвиключитиодразу; можна вдаватися лише до анастилозу, тобто до відтворення фрагмента пам'ятки з наявних, але розрізненихелементів. Нововведенісполучуваніелементимусять бути завждипізнаванними та мінімальними, необхідними для забезпечення умов охоронипам'ятки та відтвореннявтраченихзв'язківцілісноїформи.

Документація та публікація

16. Роботи, пов'язані з охороною, реставрацією та розкопками, завждимаютьсупроводжуватисяскладаннямгрунтовноїдокументації у
виглядіаналітичних і науковихзвітів, ілюстрованих графічними зображеннямичифотографіями. В документаціїмають бути
зафіксованівсіетапироботи з розкриття, зміцнення, відтворення фрагментів та сполученняїхніхелементів, а такожтехнічні й
творчідосягнення, виявленіпід час цихробіт.

Документаціюслідзберігати в архівівідповідноїдержавної установи та надавати в користуваннядослідникам; рекомендуєтьсяїї
публікація.
"Мiжнароднахартiя з охорони i реставрацiї нерухомих пам'яток та визначних мiсць" ("Венеціанська хартiя", 1964 р.), "Рекомендацiї ЮНЕСКО стосовно збереження культурних здобуткiв, яким загрожує проведення державних або приватних будiвельнихробiт", 1968 р.), "Мiжнароднахартiя з охорони iсторичнихсадiв" ("Флорентiйськахартiя", 1976 р.); ICOMOS "Мiжнароднахартiя з охорони iсторичнихмiст" ("Вашингтонська хартiя", 1987 р.); Документ з автентичностi (достовiрностi) - (Нара, 1994 р.), а також Конференцiї НАВІТАТ II (житло, природне середовище) та "Пам'ятної книги-21", яка була ратифiкована державами-учасницями в Стамбулi (Турцiя) у червнi 1996 року.

Читайте також:

1. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
2. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
3. Англійський сад - нове слово в європейській парковій культурі.
4. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
5. Виникнення порівняльного історичного мовознавства
6. Виникнення порівняльного історичного мовознавства.
7. Вступ. Роль природно-історичного середовища і спадковості у формуванні і розвиткові людини
8. Глобальні проблеми та закономірності історичного процесу.
9. Джерела забруднення навколишнього середовища.
10. Екологія та управління якістю навколишнього середовища.
11. Емпіризм в новоєвропейській філософії. Основні ідеї вчень Ф. Бекона, Т. Гобса, Дж. Локка.
12. Етапи історичного розвитку

Переглядів: 864