• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Економічні нормативи діяльності комерційних банків

Національний банк України установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

нормативи капіталу:

- мінімального розміру регулятивного капіталу,

- адекватність регулятивного капіталу,

- адекватність основного капіталу;

нормативи ліквідності:

- миттєва ліквідність,

- поточна ліквідність,

- короткострокова ліквідність;

нормативи кредитного ризику:

- максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента,

- великих кредитних ризиків,

- максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру,

- максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;

нормативи інвестування:

- інвестування в цінні папери окремо за кожною установою,

- загальної суми інвестування;

- норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку.

Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку.

Порядок розрахунку регулятивного капіталу банку

Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу і повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер і його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):

- дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

- емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

- резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

- загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;

- прибуток минулих років;

- прибуток минулих років, що очікує затвердження.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів і зменшується на суму:

- недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

- нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

- капітальних вкладень у нематеріальні активи;

- збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

- збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

- резерви під стандартну заборгованість інших банків;

- резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

- результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

- результат переоцінки основних засобів;

- прибуток поточного року;

- субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Субординований борг - кошти, що залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу, які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям:

- є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

- не можуть бути погашені за ініціативою власника;

- можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

- дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

Залучення коштів (депозитів) на умовах субординованого боргу з метою врахування цих коштів до капіталу банку може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником боргових цінних паперів.

Боргові цінні папери під субординований борг випускаються у вигляді ощадних/депозитних сертифікатів (про що укладається договір банківського вкладу) або облігацій (про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі - договір).

Не допускається заміна боргових цінних паперів на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (депозитного договору/договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.

Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску ощадних/депозитних сертифікатів або облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн.

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше ніж 2 млн грн кошти залучаються шляхом укладення прямих договорів.

На капітал 2-го рівня накладаються такі обмеження:

- при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу;

- розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банками;

- інвестиції в капітал (що не консолідуються) установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи;

- кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Регулятивний капітал банку обчислюється за формулою

РК = ОК + ДК - В,

де РК - регулятивний капітал банку,

ОК - основний капітал (капітал 1-го рівня),

ДК - додатковий капітал (капітал 2-го рівня),

В - відвернення.

Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов'язані дотримуватися.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

- на 1 січня 2006 року - не менше ніж 1400000 євро,

- на 1 січня 2007 року - не менше ніж 1500000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

- на 1 січня 2006 року - не менше ніж 4500000 євро,

- на 1 січня 2007 року - не менше ніж 5000000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

- на 1 січня 2006 року - не менше ніж 7000000 євро,

- на 1 січня 2007 року - не менше ніж 8000000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) знову створених банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

- до одного року діяльності - 1000000 євро,

- до двох років діяльності - 1100000 євро,

- до трьох років діяльності - 1200000 євро,

- до чотирьох років діяльності - 1350000 євро,

- починаючи з п'ятого року діяльності - 1500000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

- до одного року діяльності - 3000000 євро,

- до двох років діяльності - 3500000 євро,

- до трьох років діяльності - 4000000 євро,

- до чотирьох років діяльності - 4500000 євро,

- починаючи з п'ятого року діяльності - 5000000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

- до одного року діяльності - 5000000 євро,

- до двох років діяльності - 5500000 євро,

- до трьох років діяльності - 6000000 євро,

- до чотирьох років діяльності - 7000000 євро,

- починаючи з п'ятого року діяльності - 8000000 євро.

Н2 - Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності)

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав (за умови, що забезпечення відповідає вимогам пунктів 2.5-2.7 глави 2 розділу VI цієї Інструкції). ( Абзац другий пункту 1.2 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 267 ( z0825-04 ) від 17.06.2004 ) Під час розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами. { Пункт 1.2 глави 1 розділу IV доповнено абзацом третім згідно з Постановою Національного банку N 458 ( z1424-07 ) від 17.12.2007 }

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику.

Норматив адекватності регулятивного капіталу розраховується за формулою

,

де Ар - активи, зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив:

1. Група активів зі ступенем ризику 0 відсотків:

- готівкові кошти;

- банківські метали;

- кошти в Національному банку;

- боргові цінні папери центральних органів державної влади.

2. Група активів зі ступенем ризику 10 відсотків:

- короткострокові та довгострокові кредити, що надані центральним органам виконавчої влади.

3. Група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

- боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади

- кошти до запитання, депозити овернайт, інші короткострокові депозити в інших банках;

- кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, надані іншим банкам.

4. Група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

- короткострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади;

- гарантійні депозити в інших банках;

- валюта та банківські метали, що придбані, але не отримані.

5. Група активів зі ступенем ризику 100 відсотків:

- довгострокові кредити (в тому числі лізинг), що надані іншим банкам;

- пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами;

- кредити, що надані суб’єктам господарчої діяльності та фізичним особам;

- вкладення банку в цінні папери;

- основні засоби, товарно-матеріальні цінності.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків не може бути меншим ніж 8 відсотків.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 8 відсотків.

Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного

капіталу до сукупних активів (Н3)

2.1. Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного

капіталу до сукупних активів (далі - норматив Н3) відображає

розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком

активних операцій.

2.2. Норматив Н3 установлює мінімальний коефіцієнт

співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.

2.3. До сукупних активів банку під час розрахунку нормативу

Н3 уключаються:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та

емітовані Національним банком;

кошти в інших банках;

сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за

міжбанківськими операціями;

кредити, що надані органам державної влади та місцевого

самоврядування, суб'єктам господарювання, фізичним особам;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та з

клієнтами;

цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на

продаж та в портфелі банку до погашення;

запаси матеріальних цінностей;

інші активи банку;

суми до з'ясування та транзитні рахунки;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;

основні засоби.

2.4. Під час розрахунку нормативу Н3 до сукупних активів не

включається сума сформованих резервів за всіма активними

операціями банку.

{ Пункт 2.5 глави 2 розділу IV набирає чинності з 01.03.2009 року

згідно з пунктом 9 Постанови Національного банку N 228

( z0821-08 ) від 06.08.2008 }

2.5. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж

9 відсотків.

2.6. У разі недотримання нормативу Н3 банк зобов'язаний ужити

заходів для приведення його у відповідність до вимог пункту 2.5

цієї глави.

{ Глава 2 розділу IV в редакції Постанови Національного банку

N 228 ( z0821-08 ) від 06.08.2008 }

{ Главу 3 розділу IV виключено на підставі Постанови

Національного банку N 228 ( z0821-08 ) від 06.08.2008 }

Усі банки України поділяються за рівнем достатності капіталу на:

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Економічні цикли.
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
7. Автоматизація метрологічної діяльності
8. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
9. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
10. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
11. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
12. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.

Переглядів: 1729