• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ХУДОЖНЬО-ПУБЛІЦИСТИЧНІ ЖАНРИ

Високопрофесійний журналіст завжди мислить створювані ним тексти крізь призму категорії жанру, адже саме через нього зібрані факти, досліджена проблема, пізнаний життєвий матеріал втілюються на газетній шпальті. У залежності від типу видання певним жанрам приділяється в ньому більша або менша увага.

Яке ж місце посідають художньо-публіцистичні жанри в газеті у часи, коли народжуються нові стандарти української журналістики?

Художньо-публіцистичні жанри – атрибут якісної преси, що впливає на суспільство інформативністю, аналітичністю, здатністю передбачати майбутнє, а не лише величезними тиражами, що є властивістю розважальної та рекламної періодики. Якісна преса здатна формувати настрої еліти, що приймає важливі рішення, а відтак утримувати в полі свого впливу і все суспільство.

Для української національної традиції характерне таке бачення журналістики, у якому домінантою є публіцистичний дискурс. Традиція – явище об’єктивне, що виникло під впливом ментальності народу, особливостей його духовного життя, нагромадженого історичного досвіду. І хоча ми й живемо в час переоцінки цінностей, але мусимо ставитися до історичного досвіду шанобливо, з розумінням того, що традиція незнищенна в силу своєї об’єктивності; вона може бути загальмована чи навіть тимчасово забута, але усунути її з духовного простору нації неможливо.

А в традиціях української журналістики – не лише повідомляти факти, об’єктивно інформувати суспільство, а й формувати громадську думку, що є од нією з головних функцій вітчизняної концепції мас-медіа. Ця функція реалізується через аналітичну журналістику й публіцистику, що покликані досліджувати, пояснювати та узагальнювати явища життя на різних рівнях. Причому художньо-публіцистичний жанровий рід є найбільш ефективним у справі створення концептуально вагомої картини дійсності та роз’яснювального донесення її до читача.

Англо-американська теорія журналістики базується на інших інформативних засадах. Вони вимагають викладення фактів з максимально нейтральною інтонацією, відсутності автора та його інтерпретації подій у тексті повідомлення. Ця традиція постала теж не на порожньому місці, а стала наслідком стабільних зловживань журналістами свободою слова, що віддавна існувала в цих країнах. Необхідно було захистити читача від волюнтаризму преси, довільних коментарів дилетантів, непрофесійного витлумачення подій, а то й відвертої маніпулятивної пропаґанди. Це можна було зробити, лише виразно розмежувавши факти і погляди. Так в американській традиції з’явилися газети фактів і газети думок.

Проте концепція інформативної журналістики належить учорашньому дню. У повоєнний період тут все ширше запроваджується тип соціально відповідальної журналістики. Домінантою такої журналістики є її відповідальність перед суспільством, захист засад загальнолюдської моралі від наступу розважальних і рекламних мас-медіа, які здобування прибутків оголосили метою інформаційної діяльності. В останні десятиліття в американській пресі підноситься культ аналітичної журналістики. Узяти хоча б таке поняття як «колумністика». Останнім часом колонкою називають авторську рубрику, що її веде одна людина. У розділі «колумн» не рідко публікується гумор та фейлетони, тобто виразно оціночні матеріали. Розвивається й особливої популярності набув жанр есе, який в епоху постмодернізму є чи не найчастіше вживаним у якісній журналістиці.

Зважаючи на все це, справжній журналіст, за словами колишнього директора інституту журналістики професора А. З. Москаленка, повинен уміти не лише виділяти головне, а й самостійно мислити, використовувати ідеї не нав язані йому, а народжені в результаті власного осмислення подій, активно співпереживати, сприймати чужі біди і радощі як свої і одночасно уміти написати про них образною, метафоричною, яскравою, переконливою мовою.

Сучасний журналіст повинен розвивати всі ці якості, оволодіваючи публіцистичними жанрами. Втім, щоб володіти художньо-публіцистичним письмом, потрібно мати певний склад мислення, широкі знання в певній галузі, талант, а також опанувати досвід і традиції видатних майстрів пера, знайомство з творчим доробком яких не менш важливе, ніж набуття теоретичних знань.

Художньо-публіцистичні жанри.

Жанр – це тип журналістського твору, що склався історично і має чіткі структурні ознаки. За цими ознаками ми, з одного боку, об’єднуємо окремі жанри в групи, з іншого – розмежовуємо їх. Скажімо, в основі будь-якого журналістського твору лежить факт. Але в межах групи художньо-публіцистичних жанрів ці факти інтерпретуються, аналізуються, а завдяки художньому узагальненню набувають своєрідної забарвленості. Публіцистиці, як своєрідному видові відображення дійсності, властивий сплав науково-теоретичного й художньо-образного мислення.

Жанри умовно об’єднані в групи, мають і свої специфічні особливості.

У зарисовці поєднані ознаки інформаційних та публіцистичних жанрів. У західній журналістиці теж існує цей жанр, але він рідше вживається, ніж в українських мас-медіа і має більше рис інформаційних Зокрема, зарисовка за визначенням окремих закордонних довідників, це жанр, в основі якого подія. Втім, головне для журналіста не аналіз її, а передача емоційного враження – від події, вистави, картини, політичного заходу тощо.

За теорією української журналістики, зарисовкою називають своєрідний колоритний етюд, начерк, що у яскравій лаконічній формі відображає конкретну й локальну за своїм значенням подію. Ця подія обмежена в часі. Порівняно з жанром інформації, в основі зарисовки лежить кілька пов’язаних між собою фактів. Стилю зарисовки властива жвавість викладу, образність описів та публіцистична насиченість.

Важливе місце серед художньо-публіцистичних жанрів належить нарису Але сьогодні на його місце все частіше претендує портрет – жанр, що широко використовується і в західній журналістиці. Портрет складається з елементів репортажу, есе, інтерв ю і навіть класичного нарису.

А втім, класичний нарис не зник зі шпальт якісних періодичних видань. Щодо журнальної періодики мистецького спрямування, то жанр нарису вживається там, як і раніше. Сьогодні не лише людина праці чи кінозірка можуть стати героями нарису, а й вдалий бізнесмен та антигерой потрапляють на шпальти газет. Предметом нарису сьогодні може бути будь-яка цікава людина суспільна чи приватна. Адже сьогодні немає ні тем, ні професій заборонених для журналіста.

Окрім портретного нарису поважні видання публікують подорожні нариси – матеріал привезений з подорожі, осмислений, узагальнений, написаний яскравою мовою. Існуют ь ще так звані тематичні нариси – історичний, економічний, політичний, соціологічний, де глибоко вивчається певна галузь життя.

Нарис – це журналістський твір, що ґрунтується на документальній основі, конкретних фактах. Герої нарису – реальні люди. У справжньому нарисі поєднані публіцистична злободенність та художність.

Для написання нарису потрібні знання, творчий досвід, глибоке вивчення людських характерів і проблем. А також потрібно мати хист – здатність до пуб ліцистичного аналізу й асоціативно-образного мислення.

Сатиричні жанри – фейлетон, памфлет складають групу спільну, у межах якої є не лише критичне ставлення до дійсності, а й мовно стилістична структура – іронія, парадокс, сарказм, гумор. Сатирична публіцистика реалізує важливу функцію журналістик и – соціальної критики.

До числа художньо-публіцистичних належить і фейлетон, жанр з виразно оціночною змістовою домінантою. Фейлетон являє собою сатиричний твір на злободенну тему, у якому здійснюється заперечення неґативного явища шляхом висміювання його. Фейлетон будується на конкретних, перевірених журналістом і підтверджених документально фактах, комічна природа яких є очевидною для автора.

На жаль, цей жанр зник зі шпальт багатьох періодичних видань. З одного боку, іронія, притаманна фейлетонові, стала ознакою багатьох матеріалів періодичних видань, з іншого – фейлетон у його класичній формі трапляється не часто. Цьому є кілька причин. Фейлетон, як і більшість художньо-публіцистичних жанрів, вимагає певного досвіду, уміння вести журналістське розслідування, публіцистичного мислення, образного бачення оточуючого світу. Окрім того, фейлетоніст повинен мати іронічний погляд на речі, помічати в явищах комічний їх бік. Втім, критика у формі висміювання нікому й ніколи не подобалася. Ці та інші причини призвели до звуження простору існування фейлетону в мас-медіа. Однак, наявність його свідчить про високий рівень видання, що прагне популярності.

Особливо активним щодо вираження авторської позиції є памфлет. Це сатитичний жанр, де функція соціальної критики реалізується найгостріше, адже викривальне вістря спрямоване не лише на висміювання об’єкта, а й на його знищення. Памфлетист не знає компромісів. Український памфлет має свою довгу історію у творчості Івана Вишенського, Івана Франка, Остапа Вишні, Миколи Хвильового, Євгена Дударя. Сьогодні памфлет нерідко трапляється в громадсько-політичних виданнях, вказуючи на їх громадянську позицію.

Серед групи художньо-публіцистичних жанрів, вирізняємо рецензію, об’єктом зображення якої є не безпосередньо життя, а твір, що вже відобразив його. Отже рецензія – це твір, що пропонує особистий погляд журналіста на книгу, театральну виставу, фільм, художню виставку, концерт тощо. Втім, пишучи про виставу на злободенну тему, рецензент принагідно торкається життєвих проблем, оцінюючи й узагальнюючи їх, проводячи паралелі з проблематикою мистецького твору. Рецензію можна втілити у статті, фейлетоні, нарисі… Варто зазначити, що серйозні рецензії пишуть професіонали в тій або іншій мистецькій галузі чи журналісти з великим досвідом. Важливою тут є спеціалізація – театральна чи літературна. Однак донести до читача інформацію про прем’єру, не уникаючи оціночних моментів та коментарів, повинен уміти кожен дипломований журналіст.

Жанр рецензії після зарисовки є найуживанішим з групи художньо-публіцистичних жанрів сьогодні. Без матеріалу в цьому жанрі не обходиться жодне мистецьке видання, чи ЗМІ, що приділяє увагу культурі.

ПРОГРАМА КУРСУ «ХУДОЖНЬО- » ПУБЛІЦИСТИЧНІ ЖАНРИ

ТЕМА ПЕРША. Місце художньо- публіцистичних жанрів на газетній полосі

Вступ: предмет курсу, його теоретична основа, завдання та структура. Багатогранність життя й різноманітність жанрів. Психофізіологічні й фізичні умови сприйняття та продукування матеріалів газети та поділ на жанри. Класифікація у межах групи художньо-публіцистичних жанрів: зарисовка, нарис, фейлетон, памфлет, есе, рецензія. Поняття про публіцистичну майстерність, публіцистичний аналіз, рівень узагальнення й типізації. Функція публіцистики – формування громадської д умки та завдання художньо- публіцистичних жанрів. Людинознавчі й суспільствознавчі функції і можливості художньої публіцистики на сучасному етапі духовного розвитку.

Провідні ознаки української публіцистики в історичній ретроспективі: державотворчий дискурс, полемічність, поглиблені виховні і просвітницькі функції, висока художність, жанрове розмаїття. Високий авторитет друкованого слова в Україні.

ТЕМА ДРУГА. Зарисовка – твір на межі інформаційних та художньо- публіцистичних жанрів

Визначення поняття – зарисовки. Її жанрові ознаки. Чітка документальність основи, локальність відтворюваного факту. Відмінність зарисовки від замітки: широка фактична основа, що ґрунтується на ряді пов’язаних між собою фактів. Стиль, яскрава мова, образність. Невеликий формат матеріалу. Заголовок у зарисовці. Особливості композиції зарисовки.

ТЕМА ТРЕТЯ. Жанр нарису та його втутрішньожанрова типологія

Визначення жанру. Історія жанру, майстри пера. Особливості газетного та літературного нарису. Документальна основа, реальні події, невигадані герої. Концепція особистості в українській нарисовій літературі. Художнє узагальнення й типізація. Герой і антигерой нарису. Художній конфлікт і способи вираження позиції автора. Образність. Класифікація в межах жанру: портретний, подорожній, виробничий, соціальний, проблемний.

Портретний нарис: форми і засоби розкриття духовного світу людини як самодостатньої особистості, психологічна мотивація її вчинків і поведінки, еволюція в зображенні характеру. Вибір героя для портретного нарису.

Відмінність подорожнього нарису від репортажу. Репортажні і антирепортажні елементи. Ефект особистої присутності читача на місці подій. Описовість і аналітичність. Фіксування уваги на невідомому, зображення нових аспектів у відомому. Відображення політичних, економічних, соціальних аспектів життя в подорожньому нарисі.

Проблемний нарис та його жанрові ознаки. Актуальність, злободенність, суспільна значущість досліджуваного явища, характерів, виробничих чи моральних колізій. Осмислення кризових явищ. Зосередження уваги на неґативних сторонах дійсності. Визначення й розкриття больових точок. Концептуальний аналіз порушених проблем. Арґументація в проблемному нарисі. Футуристична спрямованість. Пошук шляхів розв’язання конфліктів. Популярність серед читачів проблемного нарису.

Тематичний нарис: економічний, соціологічний, судовий… Публіцистичний аналіз, систематизація, узагальнення. Місце нарису в сучасній періодиці.

ТЕМА ЧЕТВЕРТА. Композиція нарису, художні та публіцистичні прийоми

Тема, ідея, факт, образ. Художня деталь – яскрава подробиця. Класифікація художніх деталей за походженням. Художня деталь і образ-персонаж. Архітектоніка тексту. Драматургія факту.

Домисел – логічно вмотивований здогад. Інтригуючий початок, несподіване закінчення, ліричний відступ. Природа в нарисі.

Мова нарису. Сюжетний нарис, елементи сюжету. Тенденції сучасної нарисистики – втрата сюжетності. Нарис і есе. Жанр портрета як начерк журналіста-нарисовця. Заголовок в нарисі.

Особливості журналістської роботи над нарисом. Виховна, етична роль нарису в часи національного відродження.

ТЕМА П’ЯТА. Сатиричні жанри

Мовностилістичні особливості журналістських творів, що входять до групи сатиричних жанрів. Класифікація сатиричних жанрів. Памфлет і фейлетон – найбільш часто вживані в періодиці. Функція соціальної критики і сатиричні жанри. Форма критичного ставлення до дійсності, спосіб зображення комічного. Гротеск, гіпербола – прийоми типізації в сатирі. Рівень узагальнення.

ТЕМА ШОСТА. Місце фейлетону в сучасній журналістиці

Визначення жанру. Історія жанру: перший фейлетон в «Журналь де деба» 1800 року. Фейлетон – це листок у перекладі. Від дотепних театральних рецензій до сучасного фейлетону. Майстри українського фейлетону. Історія фейлетону від О. Маковея, С. Єфремова, Остапа Вишні до Ф. Маківчука, О. Чорногуза і Є. Дударя. Адресний, документальний та узагальнюючий фейлетони. Розвиток теми в фейлетоні. Художність, узагальнення та типізація в фейлетоні. Фейлетонні елементи в інших жанрах. Фейлетон та інші жанрові форми журналістики, що ним використовуються.

ТЕМА СЬОМА. Фейлетон і функція соціальної критики в журналістиці

Об’єкти «фейлетонної атаки». Фейлетон і журналістське розслідування. Здоровий скептицизм фейлетоніста. Факт і джерела його перевірки. Культивування джерел інформації. Документальність і ще раз документальність. Робота фейлетоніста в правовому полі, законодавство й доступ до інформації. Журналістська етика. Авторська позиція.

ТЕМА ВОСЬМА. Мова фейлетоніста і фейлетонні прийоми

Мовностилістична структура фейлетону. Сатира і гумор. Домисел, вимисел як фейлетонні прийоми. Іронія та сарказм у фейлетоні. Гротеск, парабола, гіпербола, гіпотеза. Парадокс. Сюжетний фейлетон. Особливості композиції в фейлетоні. Творча кухня фейлетоніста. Заголовок у фейлетоні.

ТЕМА ДЕВ’ЯТА. Памфлет – жанр, що все «спалює»

Визначення жанру. Історія памфлету від Івана Вишенсько й до наших днів. Предмет памфлету. Політичний памфлет. Узагальнюючий сатиричний образ у памфлеті. Синтез художніх і публіцистичних засобів зображення. Сюжетність у памфлеті, її зниження. Авторська позиція в памфлеті. Художня типізація в памфлеті. Жанрові форми інтерв’ю, статті, репортажу, листа, нарису в основі памфлету. Образність. Сарказм та іронія. Функція соціальної критики в памфлеті.

ТЕМА ДЕСЯТА. Жанр есе в художній публіцистиці

Жанрові ознаки есе. Свобода поєднання в жанрі есе елементів художньої образності з науковими міркуваннями. Відсутність вимоги вичерпності. Обов’язковість виразно індивідуального трактування події чи явища, проблеми чи теми. Несподівані, неусталені погляди на явища життя. Філософські роздуми в есе. Асоціативність як особливість композиції й зчеплення матеріалу. Історія есе. Мішель Монтень і його «Essai» (1580), творчість Б. Шоу, Дж. Голсуорсі. Есе в українській публіцистиці. «Вечірні розмови» М. Рильського, «Письменницькі роздуми» О. Гончара, Есе Е. Сверстюка, О. Забужко. Специфіка роботи над твором, вміння зіставляти і синтезувати розрізнені факти, осмислювати події в контексті епохи, крізь окрему подію бачити загальні тенденції

ТЕМА ОДИНАДЦЯТА. Місце рецензії в українській періодиці

Ознаки жанру. Історія жанру. Тематичний діапазон рецензування: музика, література, кіно, театр Рецензія та інші жанрові форми журналістики. Журналістський аналіз мистецького твору. Презентація твору й самовираження журналіста. Професійний аналіз художньої продукції – основа рецензії. Авторська позиція. Відмінність рецензії від прихованої реклами. Журналістська етика і жанр рецензії.

ПРОГРАМА ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1 До грудня кожного року студент зобов’язаний подати на кафедру журналістики для перевірки викладачем перед заліком контрольну роботу, що є свідчен ням самостійного опанування ним курсу і є підставою для допуску до заліку.

Контрольна робота складається з чотирьох практичних завдань, що має засвідчити опанування студентом художньо-публіцистичними жанрами.

1. Зарисовка

Пропонуються на вибір такі теми

– батько-одинак

– багатодітна мати

– безпритульний

– жінка-міліціонер

– вундеркінд

– талант районного масштабу

– хворий на СНІД

– людина з пробірки

– людина рідкісної професії

Обсяг зарисовки має бути в межах 100–150 газетних рядків

2. Нарис

Героями нарису можуть бути відомі в більшому чи меншому масштабі люди

– артист

– лікар;

– учитель

– спортсмен

– довгожитель

– остарбайтер

– фермер

– бізнес-леді

Обсяг нарису 300 газетних рядків

3. Фейлетон

Теми «фейлетонної атаки»

– шляхова проблематика

– речові ринки

– народні обранці

– бюрократія

– відпочинок

– платні послуги в школах

– панове жебраки

– на тему провінційного життя

– іноземні вивіски на вулицях рідного міста чи села

Обсяг фейлетону – 150–200 газетних рядків

4. Рецензія

Темою матеріалу можуть бути

– театральна прем єра

– класичний концерт

– художня виставка

– естрадний концерт

– нова книжка українського письменника

– новий фільм

Обсяг рецензії – до 200 газетних рядків

Контрольна робота подається в такому вигляді Матеріал виконаний в тому чи іншому жанрі, має бути надрукований (через 2 інтервали, 56 знаків у рядку). Оформлення матеріалу – згідно з вимогами: «паспорт», тобто перша сторінка мусить містити вихідні дані; наступні сторінки – теж оформляються згідно з професійними вимогами. Один з матеріалів, поданий до університету, мусить бути опублікований в періодичному виданні

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Оцінка «відмінно» виставляється студентові за такі знання і вміння:

– комплексне вирішення поставлених завдань

– надісланий матеріал мусить бути виконаний за всіма канонами жанру

– уміння розкрити тему

– бездоганне володіння мовою й стилістикою жанру

– володіння публіцистичними прийомами

– володіння художніми засобами

– уміння вибудувати матеріал, тобто виявити знання композиційних особливостей жанру

– уміння підібрати влучний заголовок

– один з матеріалів надрукований у періодичному виданні

Оцінка «добре» виставляється студентові за такі знання і вміння:

– комплексне вирішення поставлених завдань

– вибір теми і її розкриття

– втілення матеріалу в жанрі

– володіння мовою стилістикою

– володіння художньо-публіцистичними прийомами

– матеріал правильно побудований композиційно

– підібрано відповідний заголовок

Допускається в одному з матеріалів незначне відхилення від «законів жанру». Матеріал не опубліковано в періодичному виданні

Оцінка «задовільно» ставиться студентові за такі знання і вміння:

– завдання виконано частково (один з матеріалів не підготовлено)

– в окремих випадках не дотримані закони жанру

– недостатньо розроблена тема

– незначні стилістичні помилки

– недостатнє володіння художніми прийомами

– матеріал ненадруковано в періодичному виданні

Оцінка «незадовільно» ставиться, якщо:

– завдання виконане частково

– матеріали підготовлені недбало без відповідного оформлення

– не дотримані закони жанру

– в роботі допущена значна кількість мовних та стилістичних помилок

– відхід від теми, відсутність логіки

ЗАЛІК

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТА НА ЗАЛІКОВІ

Оцінка «відмінно» виставляється за відповідь, яка містить вичерпне за сумою поданих знань розкриття всіх питань, розгорнуту аргументацію кожного з положень, побудована логічно й послідовно, розкриває питання від його нижчих до вищих рівнів, а також містить приклади з журналістської практики, з чого можна скласти уявлення про повноту знань студента з поставленого питання. Відповідь повинна бути викладена гарною, багатою мовою, відзначатися точним вживанням термінів, містити посилання на засвоєну навчальну літературу.

Оцінка «добре» виставляється за відповідь, яка містить повне, але не вичерпне за сумою виявлених знань висвітлення усіх запитань білета, скорочену арґу ментацію головних положень, допускає порушення логіки й послідовності викладу матеріалу, а розуміння теоретичних питань не підкріплює ілюстраціями з журналістської практики. У відповіді допускаються стилістичні помилки, неточне вживання термінів, довільне тлумачення фактів.

Оцінка «задовільно» виставляється за відповідь, яка містить неповне за сумою виявлених знань висвітлення усіх питань, поверхово аргументує положення відповіді, у викладі допускає композиційні диспропорції, порушення логіки й послідовності викладу матеріалу, не ілюструє теоретичні положення прикладами з журналістської практики. Мова відповіді рясніє помилками, студент припускається неправильного слово- й терміновживання.

Оцінка «незадовільно» виставляється за відповідь, що містить неправильне висвітлення поставлених питань, помилкову аргументацію, допускає помилкові висновки, неправильне посилання на факти та їх тлумачення, мова близька до суржику.

ЗАПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

Білет № 1

1. Умови виникнення жанрів. Жанрові тенденції сучасної журналістики

2. Портретний нарис

3. Гротеск, гіпербола – рівень типізації в памфлеті

Білет № 2

1. Процес художньої творчості у «Золотій троянді» К. Паустовського

2. Подорожній нарис

3. Сатира та гумор – подібне, відмінне

Білет № 3

1. Пояття публіцистичного аналізу

2. Тематичний нарис: економічний, соціологічний

3. Іронія в фейлетоні

Білет № 4

1. Поняття «якісна журналістика»

2. Факт, документальність в зарисовці

3. Заголовок у фейлетоні

Білет № 5

1. «Колумністика» й публіцистика

2. Адресний фейлетон

3. Художня деталь

Білет № 6

1. Мовностилістичні особливості фейлетонів Остапа Вишні

2. Узагальнюючий фейлетон

3. Художня деталь і образ-характер

Білет № 7

1. Художньо–публіцистичні жанри, їх класифікація

2. Елементи сюжету в нарисі

3. Розвиток теми в фейлетоні

Білет № 8

1. Поняття публіцистичної майстерності

2. Архітектоніка тексту

3. Домисел і вимисел у нарисі

Білет № 9

1. Функція публіцистики

2. Драматургія факту

3. Особливості мови нарисовця

Білет № 10

1. Функція сатири

2. Рецензія і об’єкт зображення

3. Мова фейлетоніста, фейлетонні прийоми

Білет № 11

1. Мовностилістичні особливості сатиричних жарів

2. Вибір героя для нарису

3. Авторська позиція в памфлеті

Білет № 12

1. Місце нарису на газетній полосі

2. Тематичний діапазон фейлетону

3. Рецензія чи прихована реклама?

Білет № 13

1. Місце зарисовки на газетних шпальтах

2. Фейлетон і журналістське розслідування

3. Природа в нарисі

Білет № 14

1. Функція соціальної критики й сатиричні жанри

2. Літературний та газетний нариси – подібні та відмінні риси

3. Особливості композиції фейлетону

Білет № 15

1. Мовностилістичні й тематичні особливості нарисів Г. Тютюнника

2. Стиль і тематика зарисовки

3. Ліричний відступ

Білет № 16

1. Сатиричні жанри на газетній полосі

2. Спеціалізація рецензента

3. Професійний аналіз – основа рецензії

Білет № 17

1. «Журналь де деба» та історія виникнення фейлетону

2. Джерела інформації та перевірка фактів

3. Художня деталь

Білет № 18

1. Зарисовка. Визначення жанру

2. Сатиричний матеріал і сучасне судочинство, проблема вільного доступу до інформації

3. Рецензія та інші жанрові форми її втілення

Білет № 19

1. Нарис. Визначення жанру

2. Жанрові форми памфлету

3. Факти та способи їх перевірки

Білет № 20

1. Фейлетон. Визначення жанру.

2. Архітектоніка тексту

3. Заголовок в нарисі

Білет № 21

1. Памфлет. Визначення жанру

2. Драматургія факту

3. Домисел і вимисел в фейлетоні та нарисі

Білет № 22

1. Рецензія. Визначення жанру

2. Жанрові форми фейлетону

3. Художня деталь у нарисі

Білет № 23

1. Публіцистична тема, її пошук, народження

2. Стиль зарисовки

3. Комічне в сатиричних жанрах

Білет № 24

1. Публіцистика й публіцистичність

2. Особливості інтерв’ювання майбутнього героя нарису

3. Парадокс, фантазія, дотеп, парабола, гіпербола, гіпотеза – фейлетонні прийоми

Читайте також:

1. Аналітичні жанри
2. Види і жанри публічного мовлення.
3. Види та жанри живопису
4. Види та жанри образотворчого мистецтва, методика ознайомлення з ними у початковій школі.
5. Жанри лірики трубадурів
6. Жанри мультимедіа продукту
7. Жанри образотворчого мистецтва
8. Жанри публічних виступів
9. Жанри публічного виступу
10. ЖАНРИ ШУМЕРСЬКОЇ ЛІРИКИ.
11. ІІ. АНАЛІТИЧНІ ЖАНРИ: кореспонденція, стаття, коментар, огляд, рецензія, відкритий лист
12. Інформаційні жанри

Переглядів: 14912