• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Жанри публічного виступу

Дикція

Вимова при публічному виступі повинна бути бездоганною, без фізичних та мовних вад, з дотриманням усіх норм сучасної української літературної мови: орфоепічної, орфографічної, лексичної, граматичної, стилістичної, пунктуаційної.

Правильна і чітка вимова звуків, яка відповідає фонетичній нормі української літературної мови, називається дикцією.

Чітка артикуляція звуків мови залежить від ступеню тренувованості активних мовних органів - губ і язика. Тому праця над чіткою дикцією завжди починається з м'язового тренування - артикуляційної гімнастики, яка дозволяє свідомо управляти потрібними м'язами.

Після тренування активних органів мови за допомогою артикуляційної гімнастики слід починати працювати над правильною вимовою голосних і приголосних звуків. Для цього існують спеціальні вправи, які треба виконувати регулярно.

Враження недбалої мови створюють нечіткі закінчення слів, особливо, якщо вони закінчуються приголосним звуком. Такі закінчення необхідно спеціально тренувати для чіткого вимовлення.

Для роботи над чіткою вимовою звуків використовують чистомовки і скоромовки, диктування тексту, запис вправ на магнітофоні.

Активність, хороший енергійний темп мови вимагають абсолютного володіння дикцією, технічної майстерності, які дозволяють зробити публічний виступ зрозумілим.

В усі часи людство обережно і уважно ставилося до формування інтелекту і душі людини, розвитку її творчих здібностей.

Наш час - час активних і ділових людей. В країні створені умови для розвитку творчої ініціативи, ділових пропозицій. Все це вимагає розвитку комунікативних можливостей сучасної людини.

Важливим засобом комунікації є слово. "Словом можна убити - і оживити, поранити - і вилікувати, посіяти збентеженість і безнадію - і сповнити високих прагнень", - писав В.О. Сухомлинський.

Яскраве і пристрасне слово в усі часи, як свідчить історія розвитку суспільства, мало великий вплив на людей, їх погляди і переконання, справи і вчинки, тому так важливе підвищення риторичної культури людей, особливо тих, хто активно спілкується, користуючись засобами усного переконуючого слова.

Спілкування - складний процес, досконалий і загадковий, на який впливає загальна культура людини. За різних ознак виділяють побутове і ділове спілкування і розрізняють такі їх види:

- контактне і дистантне (за станом комунікантів у просторі і часу);

- безпосереднє і опосередковане (за наявністю або відсутністю опосередкованого "апарату");

- усне і писемне (з точки зору форми мови);

- діалогічне і монологічне;

- міжособисте і публічне (з точки зору кількості учасників).

Кожна людина може оволодіти умінням говорити перед аудиторією переконливо і з натхненням, тобто оволодіти мистецтвом публічного виступу, яке ще називають ораторським мистецтвом або риторикою, або красномовством.

Красномовство - це високий ступінь майстерності публічного виступу, якісна характеристика мови, віртуозне володіння живим словом, це мистецтво побудови і публічної промови виступу.

М.М. Сперанський у праці "Правила найвищого красномовства" радив: "Хто має справу з людьми, той повинен мислити добре, але говорити ще краще".

Жанри публічного мовлення впливають на побудову промови і її мовні особливості.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення і обставин спілкування виділяють такі жанри публічного мовлення (або жанри красномовства):

- соціально-політичний;

- академічний;

- лекційно-пропагандистський;

- судовий;

- соціально-побутовий;

- дипломатичний;

- військовий;

- торговельний;

- церковно-богословський.

До соціально-політичного красномовства відносять соціально-політичну доповідь, політико-економічну, звітну доповідь, політогляд, агітаційну, мітингову, парламентську промову.

До академічного красномовства відносять вузівську лекцію, наукову доповідь, науковий огляд, наукове повідомлення, реферат, бесіду.

До лекційно-пропагандистського красномовства відносять науково-теоретичну, науково-популярну, науково-методичну лекцію, кінолекцію, лекцію-концерт, лекцію-екскурсію, лекцію-інформацію, бесіду, репортаж, спогади, інструктаж, цикли лекцій.

До судового красномовства відносять прокурорську або звинувачувальну промову, адвокатську або захисну промову, самозахисну промову, промову громадського обвинувача, промову громадського захисника, судову промову.

До соціально-побутового красномовства належить ювілейна, застільна промова (тост), ритуальна, усне побутове оповідання.

До дипломатичного красномовства належить промова на міжнародній конференції, в процесі дипломатичного акту.

До військового красномовства належить промова-наказ, інструктивна промова, військово-політична доповідь, надихаюча промова, заклик.

До торговельного красномовства належить рекламна промова.

До церковно-богословського красномовства належить церковна проповідь, духовна бесіда, промова на соборі, ритуальна промова.

Жанри публічного мовлення розрізняються на основі ораторського монологу і ораторського діалогу.

Основні форми ораторського монологу вже були розглянуті. Ораторський діалог дедалі набуває все більшого значення у сучасному житті. Форми реалізації діалогу: спір, дискусія, диспут, бесіда, ділова нарада, інтерв'ю, прес-конференція, ділова гра "круглий стіл", вечір запитань і відповідей. Для ораторського діалогу притаманна полемічність розмови, зіставлення, протиставлення різних точок зору, великі пристрасті, емоції. Діалог має такі аспекти:

- логічний (суттєва форма мислення);

- соціальний і соціологічний (між різними соціальними групами);

- лінгвістичний (роль слова у діалогічному спілкуванні, структура, функції мови);

- психологічний (аналіз душевного стану співрозмовників);

- історичний (осмислення яскравих взірців);

- аксіологічний (розкриття його цінності);

- педагогічній (вчити вести творчий діалог, формувати почуття поваги до співрозмовника);

- ідейно-політичний (з'ясування політичних моментів у різних формах діалогу).

Діалог - це велике надбання людства, не лише витвір людини, а і певною мірою творець особистості.

Серед усіх жанрів красномовства існує і епідейктичне або похвальне,урочисте красномовство, яке досягло значного розквіту ще в античні часи і має свої традиції і сьогодні. Це красномовство мало непросту історію, свої злети (ораторська творчість Горгія, Ісократа, Демосфена, Цицерона, відомих перлинами похвали, уславлення богів, героїв та їхніх подвигів) і падіння ("орнаментальна", "декоративна" риторика софістів). Як сказав Гомер, "з язика таких ораторів лилися слова, солодші від меду".

Усі жанрі красномовства реалізуються у таких видах публічного мовлення, як доповідь, промова, лекція, огляд, бесіда.

Доповідь - документ для публічного прочитання і обговорення, у якому викладаються певні питання, пропозиції, даються висновки.

Промова - агітаційний виступ на мітингах або зборах, присвячений темі, важливій для слухачів.

Лекція - викладення загальних проблем з елементами академічного характеру.

Огляд - публічний виступ інформаційного характеру з певної проблеми.

Бесіда - публічний виступ з елементами діалогу, в якому викладаються основні положення якоїсь проблеми з відповідями на питання.

Читайте також:

1. Аналітичні жанри
2. Ви маєте готуватись до виступу згідно плану
3. Ви маєте готуватись до виступу згідно плану
4. Види і жанри публічного мовлення.
5. Види публічного мовлення
6. Види та жанри живопису
7. Види та жанри образотворчого мистецтва, методика ознайомлення з ними у початковій школі.
8. Високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
9. Допоміжні функції публічного управління
10. Жанри лірики трубадурів
11. Жанри мультимедіа продукту
12. Жанри образотворчого мистецтва

Переглядів: 2370