• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Громадсько-політичне життя Західної України уXIX ст.

Зачинателі національного відродження в Західній Україні вийшли з середовища греко-католицького духовенства. У 1816 р. священик Іван Могильницький заснував "Клерикальне товариство" з метою розповсюдження релігійних текстів українською мовою. Він створив "Граматику" української мови, довів, що українська мова є рівноправною слов'янською мовою, а не діалектом російської чи польської мов.

З 1880 по 1687 р. у Львові діяв культурно-освітній гурток "Руська трійця". Його засновниками були студенти Львівського університету: Шашкевич, Вагилевич, Головацький. За мету вони ставили боротьбу проти національного гноблення, виступали за поширення знань про українську історію, традиції, перетворення української мови на літературну.

Вона започаткувала ідею нерозривної єдності всіх українських земель, незалежно від їх перебування у складі Австрійської чи Російської імперій.

39. Україна в часи 1-ої російської революції.

Початок XX ст. в історії України характеризується загальним революційним піднесенням. Ідо було викликано класовим протиріччям, національним гнобленням, політичним бсзправ"ям населення. Ситуацію загострила світова криза (1900-1903

РР-).

Як в Наддніпрянській так і в Західній Україні революційний настрій охопив усі кола суспільства:

активізується робітничий рух. перейшовши від економічної до політичної боротьби.

посилився селянський рух. для придушення якого досить часто використовували війська.

зросла активність студентської та учнівської молоді.

посилився опозиційний рух ліберальної буржуазії, поміщиків, інтелігенції за проведення реформ. В умовах загального революційного піднесення посилився І національно-визвольний рух. Утворена у 1900 р. РУП розкололася, і дала початок трьом партіям:

Народна Українська партія (1902 р.) на чолі з Міхновським. "Україна для українців", виступала за незалежність.

орієнтувалася на національну інтелігенцію.

Українська Соціал-Дсмократична спілка (1904 р.) на чолі з Мелсневським. Займала марксистські позиції, прагнула

виражати інтереси усіх робітників України незалежно від їх національності.

Українська Соціал-Дсмократична робітнича партія (1905 р.) на чолі з Винничснком і Петлюрою. Боролася за

автономію України, орієнтувалися на селян і робітників

Українські партії були мало чисельними, недостатньо згуртованими і неорганізованими. У національному питанні усі вони, крім НУП. не йшли далі автономії України у складі Росії

У Російській імперії революційно-визвольний рух вилився в демократичну революцію 1905-1907 рр. в якій населення України прийняло активну участь. На Наддніпрянщині діяло близько 20 п?рті. але в їх дії не було єдності. Вони вели між собою боротьбу за керівництво революційним рухом. Основні революційні події, що мали місце в Україні відбулися в 1905 р. в період розвитку революції по восхідній лінії:

Жовтень. Загальний політичний страйк, який змусив Миколу II пити на поступки і видати маніфест 17 жовтня,

проголосивши громадянські свободи і вибори до Державної думи.

Червень. Збройне повстання на броненосці "Потьомкін".

Листопад. Повстання моряків Севастополя на чолі з лейтенантом Шмідтом. Виступ полку саперів у Києві на чолі з

підпоручиком Жадані вським.

Грудень. Збройні повстання робітників Горлівки. Харкова. Катеринослава. Ці виступи не переросли в загальне

збройне повстання. Після їх придушення революція пішла на спад.

В Україні революція носила і національно-визвольний характер, оскільки національне питання було на передньому плані боротьби. Національний рух в період революція мав великі здобутки:

після маніфесту 17 жовтня з'явилася легальна українська преса.

виникла культурно-освітня організація "Просвіта", яка діяла в багатьох містах України.

відкривались українські школи, здійснювалися спроби викладання українською мовою в університетах.

40. України в роки 1-ої світової війни.

І світова війна розпочалася як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав: Антанти (Англія. Росія, Франція) і Троїстого союзу (Австро-Угорщина. Італія, Німеччина). 1 серпня 1914 р. вважається днем початку війни. Напередодні війни окреслилися основні цілі супротивних сторін щодо завоювання українських земель. Уряд Німеччини прагнув розгромити Росію, загарбати українські землі, а потім включити їх до майбутньої Великонімецької імперії. Австро-Угорщина хотіла завоювати Галичину, північну Буковину, Закарпаття, а також територію Волині і Поділля. Після вступу у війну Туреччини, розроблявся план захоплення нею північного Причорномор'я і контролю турків над акваторією всього Чорного моря. Царська Росія прагнула розширити територію державу до Карпатських гір.

С початком війни українські землі перетворилися на театр жорстоких і кровопролитних воєнних дій. Українці були змушені воювати у складі російської й австрійської армії за чужі інтереси і вести братовбивчу війну.

У серпні-вересні 1914р. відбулася Галицька битва в результаті якої російські війська південно-західного фронту завдали поразки австрійцям. Східну Галичину, північну Буковину, Львів було окуповано російською армією.

Однак, внаслідок загального наступу німецької й австро-угорської армії наприкінці 1915 р. російські війська почали відступати.

У 1916 р. російські війська під командуванням Брусилова провели вдалий наступ на позиції противника. Ця операція одержала назву "Брусиловський прорив". Однак війна набула позиційного характеру. З початку 1917 р. німецькі і австро-угорські війська знову почали наступ в районі Львова - Галича - Станіслава - Чернівців. Лінія фронту стабілізувалась, а переважна більшість західноукраїнських земель знову опинилася під німецькою і австро-угорською окупацією.

Висновок. Перша світова війна перетворила українські землі на об'єкт загарбання й театр воєнних дій, а українців - на учасників братовбивчого протистояння. Два військово-політичних блоки вели кровопролитну війну за українські землі без урахування національних інтересів народу.

41. Політична ситуація в Україні після Лютневої революції 1917р.

В серпні 1917 р. Україна вступає в І світову війну (розпочинає з вбивства Франка Френдинанда). Страйки проти нестачі продуктів у місті розпочалися 23 лютого 1917 р. 10-ки тисяч робітників вийшли на вулицю. Микола І не хоче йти на поступки робітничому класу. Він розганяє цей страйк, таким чином починається збройна боротьба проти царя. Цей виступ потягнув за собою заворушення проти царського уряду. Дійшло до того, що цар визвав регулярні війська, щоб придушити ці повстання (козаків), але козаки розуміють, що воно будуть вбивати мирне населення і переходять на бік страйкуючих. Микола І розуміє, що втримати свою владу він не спроможний, тому він зрікається престолу, царський режим падає. Після цього починають діяти партії, кожна з яких рветься до влади. І тому в кінці кінців в Росії з'явилися два претенденти на

владу: тимчасовий уряд (управляє від народу, входять українські ліберальні депутати державної думи російської імперії), петроградська рада робітничих селянських солдатських депутатів

Звістка про падіння царського режиму досягла Києва 1.1 бсрсчня 1917р. Зрачу в Україні розпочався всенародний бум. всі виходять на страйки. Великий підйом національної боротьби. В Україні утворюються .1 сили: виконавчий комітет, що повинен був утримувати порядок в Україні і діяв від тимчасового уряду, совсти (робітничих селянських солдатських депутатів), входили ліберали, соціал-демократи, монархісти, анархісти; 17 бсрсчня 1917 р. заснована Центральна рада, її створили помірковані ліберали (Є. Чикалснко. С. Є<|>смов) і соціал-демократи (В. Вінннчснко. С. Петлюра). Пічнішс приєднується партія соціальних революціонерів (Ковалсвський і Хрссткж)

Прсчидснтом Центральної Ради обирають Михайла Грушсвського. 19 квітня в Україні відкривається Український Національний конгрес. На цей конгрес ч'їжджаються 900 представників річних партій с усієї території України. Цей конгрес обирає 150 представників до Ц.Р. і затверджує Грушсвського на посаді президента.

18 травня відбувається ч'їчд у Києві від українців, що служили у армії, тобто представники армійських частин. З'їжджаються 700 делегатів. Вони дали доручення до представників Ц.Р. Пічнішс відбувається ч'їчд селян України (1000)

Тобто Ц.Р. стала дивитися на себе не лише як на представника національне свідомих українців, а й як на український парламент. Головні діючі особи Ц.Р. ча своїм соціальним походженням найпалкішими прибічниками були представники дрібної буржуазії, інтелігенція (сільські вчителі, нижче духовенство, дрібне чиновництво, молоді офіцери і чаможні селяни). Ц.Р. не підтримували російські консервативні радикали та євреї.

42. І Універсал Центральної Ради. Його зміст і історичне значення.

Після сформування Ц.Р. 1917 р. вона приймає І Універсал, який проголошує "Хай Україна буде вільною, не відокремлюючись від Росії і не рочриваючи зв'язків з Росією", тобто проголошують автономію у складі Росії, а також Ц.Р. має право проголошувати універсали - акти конституційного чначсння, загальнонародні рівні вибори всенародних українських зборів шляхом таємного голосування, відмова передавати податок до центральної російської скарбниці, введення українського податку, надання широких національно-культурних прав національним меншинам. Створюють генеральний секретаріат на чолі з Вінниченком, це викликає незадоволення Росії і з Петербурга прибуває делегація на чолі з Керенським. Ведуться переговори і він розуміє, що економічній сфері він нічого не зможе зробити тому визнає управління Ц.Р. на більшості території України. Але Ц.Р. не вдалося здійснити наміри які вона задумала.

Прийняття І Універсалу сприяло єднанню українського суспільства.

Наслідок проголошення І Універсалу - утворення 15 червня 1917 р. українського уряду, генерального секретаріату на чолі з Винниченком. Уряд складався з 8 генеральних секретарств і генерального писаря.

Висновок: проголошення автономії України сприяло подальшому розвитку українського національного руху. І Універсал заклав основи проголошення незалежності України в майбутньому, зміцнив авторитет Ц.Р. в народі.

43. Політичне становище в Україні влітку-восенн 1917р.

Стрімкий розвиток українського визвольного руху викликав стурбованість Тимчасового уряду, який прагнув зберегти контроль над Україною. У кінці червня 1917 р. в Києві з метою налагодження взаємин відбулися переговори між Центральною радою і представниками Тимчасового уряду. У ході переговорів було досягнуто певного компромісу. Ц.Р. погодилася зачекати законодавчого затвердження автономії України загальноросійськими установчими зборами у листопаді 1918 р. Т.У. визнав Ц.Р. представницьким органом українського народу (за умови її поповнення представниками національних меншин), а генеральний секретаріат - органом крайової адміністрації. Т.У. погодився також сприяти об'єднанню українців в окремі військові частини. З липня дотримутоючись взяти на себе зобов'язання. Ц.Р. схвалила II Універсал, в якому виступила проти намірів здійснення самовільної автономії України. А вже 11 липня до складу Ц.Р. увійшли представники неукраїнських організацій, але Т.У. відступив від прийнятої домовленості. 4 серпня він затвердив "Інструкцію Тимчасового Уряду Генеральному Секретаріатові", згідно з якої правочинність Генерального секретаріату поширювалися лише на 5 з 9 українських губерній: Київську. Чернігівську (частково). Волинську. Полтавську. Подільську, а його компетенція значно звужувалась.

Ц.Р. засудивши дії Т.У. не наважилася на відкриту конфронтацію і не припинила співробітництво з ним. однак конструктивного характеру ця співпраця так і не набула, через небажання Т.У. задовольнити українського руху.

44. II Універсал Центральної Ради. Його зміст та історичне значення.

Зміст II Універсалу повторював перший і затверджував положення, проголошені у 1 Універсалі.

45. Жовтневі події1917 р. і Україна.

25-26 жовтня у Петрограді більшовики, здійснивши державний переворот, захопили владу і утворили новий уряд - Раду Народних Комісарів на чолі з Леніним. Більшовицький переворот різко змінив ситуацію в Росії та в Україні. Ц.Р. засудила переворот, не визнала владу більшовиків і зайняла щодо ни.х ворожу політику. У схваленій 27 жовтня резолюції про владу. Ц.Р. наголошувала, що влада має належати усій революційній демократії, а не більшовикам, які становлять лише її частину. За нових обставин, коли юридичне перестав існувати всеросійський уряд. ЦР і Генеральний секретаріат активізували свою діяльність по державотворенню в Україні. Найбільш важливими кроками були:

31 жовтня ІДР прийняла рішення щодо поширення її повноважень на території Харківщини. Катеринославщини.

Херсонщини, частину Курської і Воронезької губернії.

7 листопада ЦР прийняла III Універсал, проголосивши утворення УНР. як автономної у складі Російської

республіки, яка повинна стати федерацією рівних народів. УНР планувала вступити у федеративні стосунки с тими

державами, які утворюються на руїнах імперії.

46. III Універсал Центральної Ради. Його зміст і історичне значення.

22 листопада 1917 р. - проголошується III Універсал, в якому проголошується УНР. як автономію у складі Російської республіки, яка повинна стати федерацією вільних народів. УНР планувала вступити у федеративні стосунки -₃ тими державами, які утворяться на руїнах імперії. На момент прийняття III Універсалу склалися всі умови для проголошення повної незалежності України. III Універсал оголосив широку програму соціально-економічних перетворень, зокрема: скасував велику приватну власність на землю, встановив 8 годинний робочий день, проголосив широкі демократичні

свободи і ліквідував смертну кару. На У січня ІУІ8 р. призначив Українські Установчі Збори, яким Ц.Р. мала передати владу.

Практичне значення:

1) проголошення УНР у складі 9 українських республік.

2) збереження федеративного зв'язку УНР із нсбільшовицькою Росією.

3) утримання влади до скликання українських установчих '{борів Ц.Р. і генеральним секретаріатом.

4) ліквідування приватної власності на землю, передача землі трудовому народові без викупу

5) можливість підписання миру ч Німеччиною та її союзниками

6) підтвердження демократичних свобод (слова преси, зборів).

7) запровадження 8 годинного робочого дня. гарантія чарплатні і вирішення трудових конфліктів чсрсч профспілку.

8) гарантія національно-культурних прав національних меншин.

9) майбутнє -здійснення судової реформи і ліквідація смертної кари.

Історичне чначсння: проголошення української державності у формі УНР; окреслення соціально-скономічних перетворень. Ці перетворення однак не були послідовно реалізовані; здійснення аграрної реформи відкладалося до скликання українських установчих зборів; не вдалося створити високопродуктивне фермерське господарство, бо малоземельні селяни прагнули зрівняльного розділу землі.

Не вдалося стабілізувати фінанси. Не було встановлено державний контроль над промисловістю: робітники не розуміли його суті, а підприємці зустрічали вороже. Не було вирішене питання про мир. Невдалою була зовнішня політикою УНР.

Висновок: прийняття III Універсалу було значною подією в національно-визвольній революції українського народу 1917-1921 рр. Проголошення УНР стало головним підсумком державної розбудови в Україні 1917 р. Ц.Р.. декларувавши створення УНР. не проголосила її повної незалежності. Сприятливий політичний момент для державотворення було втрачено.

47. Україно-більшовицька війна кін. 1917 - поч. 1918 рр. Причини поразок українськихвійськ.

ЦР була основним суперником більшовиків за владу в Україні. На той час РСДРП (б) не користувалася достатньою підтримкою українського населення. Протистояння ЦР і Раднаркомом Росії виявилися в конфлікт між ними. Більшовики наполягали на переобранні складу ЦР на всеукраїнському з'їзді рад робітничих і селянських, солдатських депутатів, сподіваючись отримати більшість голосів.

4 грудня 1917 р. Раднарком з метою активізації боротьби проти ЦР надіслав їй ультиматум, вони заявили, що визнаючи УНР і її право відокремитись від Росії, вони не визнають ЦР повноважним представником українського народу, так як вона не бажає скликати всеукраїнській з'їзд рад. ЦР раду звинуватили у дезорганізації фронту, у роззброєнні більшовицьких частин в Україні, у змові проти проголошеної більшовиками радянської влади. Цей ультиматум повинен був підготувати грунт для збройного втручання більшовиків. Сподівання більшовиків переобрати склад ЦР на всеукраїнському з'їзді рад не виправдався. Перебуваючи у значній меншості, вони покинули Київ. И-12 грудня провели альтернативний з'їзд у Харкові (він не був правочинний), але це завадило з'їзду проголосити встановлення радянської влади в Україні, створити центральний виконавчий комітет рад України (ЦВК) та радянський уряд - народний секретаріат. ЦВК рад України заявив про розпуск ЦР і Генерального секретаріату та про початок боротьби з контрреволюцією. Раднарком Росії визнав новоутворену владу і надав їй допомоги у боротьби проти ЦР, надіславши в Україну війська (12 тис.) на чолі з Антоновим-Овсієнко. Таким чином більшовики нав'язали Україні громадянську війну.

Війна більшовиків з УНР тривала впродовж грудня 1917 р. - січня 1918 р. ЦР виявилася неготовою для успішного збройного протистояння ворогові.

Міністр ЦР С. Петлюра мав 15 тис. військовий корпус, але він був розпорошений по всій території України. На заводі "Арсенал" більшовики піднімають повстання проти ЦР.

Війська більшовиків ідуть на Київ і у січні 1918 р. (ЦР в поспіхах приймає IV Універсал) і 26 січня 1918 р. радянські війська входять в Київ, ЦР і усі заклади переїхали до Житомира. Військові події перемістилися на Волинь і Поділля.

ЦР конче потрібен був союзник. Тому ЦР відправляє делегацію в Брест-Литовськ, де ведуться переговори з німцями. Українська делегація успішно веде переговори і підписують Брестський мир. в якому Австро-Угорщина зобов'язувалася допомогти відбити напад Росії, а Україна в свою чергу поставити німцям велику кількість продуктів. Німці розподіляють Україну на сферу впливу і вводять на її територію 450 тис. армію.

7 березня до Києва повертається ЦР. ЦР провела необмірковану реформу землі. Спочатку вона обіцяла націоналізувати землі і роздати серед бідних селян. Землю вона націоналізувала, а віддати не віддала. Це викликало обурення збоку нижчих і вищих шарів населення.

8 Україні був встановлений жорстокий окупаційний режим.

Тому ЦР почала втрачати владу в Україні, вона втратила авторитет серед населення, співробітництвом з окупаційним режимом і безпорадністю здійсненню соціально-економічних перетворень.

28 квітня 1918 р. ЦР приймає конституцію, але під час її прийняття в зал заходить німецький загін і розпускає ЦР.

48. IV Універсал Центральної Ради. Його історичне значення.

9 січня 1918 р. Ц.Р. прийняла IV Універсал. Основні положення цього документа розроблені на основі проектів Грушевського, Винниченка і Шаповала:

1) УНР проголошувалась незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.

2) УНР установлювала мирні взаємини із сусідніми державами: Росією. Польщею, Австрією. Румунією. Туреччиною.

3) Ц.Р. виступала від імені народу України до скликання українських установчих зборів.

4) Генеральний секретаріат був перейменований на рад»' народних міністрів.

5) Урядові доручалося закінчити мирні переговори з Німеччиною та її союзниками, укласти з ними мир.

6) Передбачалися мобілізація армії та створення міліції, запровадження суворого контролю над банками, навесні -роздача землі селянам без викупу.

Після прийняття IV Універсалу Ц.Р. прийняла закон про ліквідацію права власності на землю (19 січня 1918 р.) і закон про національно-псрсональну автономію.

Висновок: війна радянської Росії ч УНР негативно вплинула на перебіг національно-внчволі>ної революції, а Ц.Р ме чмогла чгуртувати українські сили для відсічі більшовицького вторгнення. IV Універсал відіграшів важливе чначсння в історії української державності. Україна проголошувалися незалежною суверенною державою. IV Універсал ознаменував перехід політичних діячів у процесі державотворення на нсчалсжній почиції та дочволив укласти Брестський мирний договір ч країнами Четвертого соючу.

49. Захоплення України німецькими та акстро-угорськиліи військами. Українська держана Пашні Скоропадського.

Після більшовицького перевороту революція переросла у громадську війну. Минули ейфорія, почуття солідарності, масові демонстрації, бурхливі чібрання і гарячі дибати 1917 р. Протягом наступних трьох років у чапсклій і бсчжалісній війні, що супроводжувалась масовим терором і чвірствами. стелилися численні претенденти на владу в Україні І в усій колишній імперії. Зброєю вирішуючи, хто і яка <|юрма правління заступить в старий стрій. Тому після певного чусилля. чумовлсного німецькою окупацією. Україна стала ареною найбільш хаотичних і складних подій громадянської війни.

24-26 квітня 1918 р. представники річних груп таємно домовляються чамінити Ц.Р. консервативним урядом на чолі ч гетьманом Павлом Скоропадським.

29 квітня - в Києві на ч'їчді землевласників (ліга чсмлевласників). 65(Х) делегатів ч усіх регіонів України. Цей ч'їчд проголошує Скоропадського гетьманом України. Скоропадський в той же день оголошує про встановлення української держави. З приходом Скоропадського до влади в революції на Україні настав новий етап, що характеризується намаганням відновити правопорядок та скасувати соціалістичні експерименти Ц.Р.

Нова держава грунтувалася на незвичайному поєднанні монархічних, республіканських і диктаторських засад. Основну опору Скоропадський робить на заможних селян. Гетьман мав право видавати закони, причначати кабінет міністрів, управляти зовнішньою політикою, військовими справами, бути верховними суддею.

Скоропадський формує кабінет міністрів на чолі з багатим землевласником Федором Лизогубом.

Досягнення: за декілька місяців відновлено адміністративний апарат (поліцейський апарат, школи, воєнні училища. адміністративний апарати міст і селищ); обмінюється посольством майже ч 12-ми країнами світ)'.

Зовнішня політика: Скоропадський спрямовує на підписання мирного договору з Росією (не ч більшовицькою). 12 червня 1918р.- цей договір був підписаний.

Проводить досить велику реформу освіти: створюється ціла система освітніх закладів, друкуються підручники українською мовою, засновується 150 українських гімназій, відкриваються два нові університети (Київ. Кам'янець-Подільський). 24 листопада - створюється академія наук.

Але Скоропадський допускає декілька фатальних помилок: і Україна, і Скоропадський, і уряд були тісно пов'язані з маєтним класом (великих землевласників, підприємців). Націоналізовану землю, яку забрала Ц.Р. у заможних верств населення, знову віддає землевласникам. Це викликає обурення з боку бідних селян. Німці насильно забирають продукти харчування з населення. Багато українців вважали, що Скоропадський занадто прихильний до росіян. До гетьмана виникає опозиція - представники Ц.Р., український народний державний союз (С.Петлюра). Не набравши сили, вони ведуть переговори з Скоропадським, але коли німці починають масово йти на села, насильно забирати продукти, виникають повстання проти гетьмана та проти німців, які в деякій мірі вони контролювали. Скоропадський, бачачи цю ситуацію не йде у відставку, а хоче зберегти свою владу і робить останню фатальну помилку: 14 листопада 1918 р. призначає новий кабінет міністрів, більшість представників якого російські монархісти, І проголошує акт федерації: об'єднання небільшовицької Росії з Україною. Після такого кроку опозиція розпочинає жваві військові дії проти Скоропадського, створюють альтернативний уряд - Директорію, на чолі з Винниченком і Петлюрою.

21 листопада 1918 - війська опозиції оточують Київ. 14 грудня війська директорії входять в Київ і установлюють УНР. В той же час в Німеччині розпочинається революція і німецькі війська повертаються на її придушення. З ними і тікає Павло Скоропадський.

50. Проголошення ЗУНР. Політичні перетворення в Західній Україні

18 жовтня 1918 р. українські політичні діячі та церковні ієрархи східної Галичини і Буковини утворили у Львові Українську Національну Раду на чолі з Є. Петрушевичем. Своєю метою УН Рада проголосила об'єднання західноукраїнських земель в одне ціле - українську державу.

Вирішальним кроком до утворення ЗУНР стали події листопада 1918р.

1 листопада за ініціативою військового комітету у Львові відбувся виступ солдатів - українців, активно підтримали населення міста.

2 листопада австрійський намісник передав владу УН Раді у своєму звернені до населення вона проголосила про створення національної держави на українських землях Австро-Угорщини, заявила про свої наміри провести земельну реформу, створити національну армію, впровадити робітниче законодавство, соціальне забезпечення.

9 листопада сформовано західноукраїнський уряд, який очолив Левицький, а згодом Голубович.

13 листопада УН Рада прийняла закон, яким затвердила державну самостійність ЗУНР із столицею у Львові

(включаючи східну Галичину, Закарпаття, Буковину). У законі зазначалося, що влада в державі належить народу. Важливе історичне завдання було розв'язане. В Західній Україні розпочалися державотворчі процеси. Уряд ЗУНР не був схильний до суттєвих змін у соціально-економічному житті, а прагнув до демократичних реформ при збереженні соціального спокою.

за короткий час була сформована ефективна система управління, відбулися довибори до УН Ради -

представницького і законодавчого органу. Формувалась місцева адміністрація і правоохоронні органи.

президентом обрано Петрушевича.

проголошувалася ліквідація великого землеволодіння, але здійснення земельної реформи затягувалося: розподіл

землі між селянами передбачався після закінчення війни.

створилася система народної освіти, шкільництво отримало державний статус, дозволялося існування приватних

шкіл, національним меншинам надавалися права на школи рідної мови.

утверджу вилась державність української мови, утворена боєчдатна Українська Галицька Армія (УГА)

5/. Доби Директорії УНР. Мінськові дії па Україні у 1919р.

1919 р. Україну поглинув цілковитий хаос. На території України діють 6 річних армій: всеукраїнська національна армія (С. Петлюра), більшовицька армія, біла армія (Дснікін). армія Антанти (француш.англійці), польська армія, анархістська армія (сільські чагони самооборони) - 12-ти тисячне військо на молі і отаманом Григор'свим (бачувалися на Херсоні). .15-40 тис. армія Нсстора Махна (м. Гуляй Поле).

Україна стала краєм, яким було легко чаволодіти. але не можливо управляти. 26 грудня 1918 р. Директорія видає декларацію, в якій говориться:

1) рочдати державні, церковні та чсмлі великих чемлсвласників селянам.

2) бере на себе чобов"ячання бути представником інтересів робітників, селян та трудової інтелігенції

3) почбавити виборчих прав чсмсльну і промислову буржуачію.

У листопаді 1918р. створюється український радянський уряд на чолі ч Граковськиму Харкові.

Більшовики збирають сили і проводять другий наступ на Україну, їм протистоять 2 сили: біла армія та армія Петлюри.

2 лютого 1919 р. Директорія чалишає Київ

3 лютого 1919 р. більшовики чахоплюють Харків

5 лютого 1919 р. більшовики входять в Київ і до червня 1919 р. підпорядковують досить велику територію України. Цю перемогу більшовики отримують чавдяки об'єднанню ч анархічними військами (Махно). Створюють уряд, який протримався близько 7 місяців, так як була впроваджена не лояльна політика до українського народу. Найважливішою в політиці є те, що йдуть продовольчі загони на село і починають колсктивічувати його. Впроваджують комбіди (комітети бідноти). На села відправляють чекістів для навернення селян в колгоспи. На Правобережжя наступають реорганізована армія Петлюри, а на Лівобережжі - війська Денікіна. В серпні 1919р. нездатні більшовики чинити опір, ча наказом Леніна. повертаються до Москви.

Більшовики на чолі з Леніним не залишають бажання приєднати Україну. 21 грудня 1919р. більшовиками створюється НІ Український Радянський уряд. Створивши його, більшовики у грудні 1919 р. повертаються на Україну ч новими силами, їх перемога була фактично забезпечена, велику роль зіграв маніфест, який видають більшовики:

1) всі на захист незалежності і неподільності української соціалістичної радянської республіки.

2) посади в уряді в основному займають українські більшовики, які користуються українською мовою.

3) на селі припиняють насильну колективізацію.

4) головну ставку більшовики ставлять на середняків.

Остаточну перемогу більшовицької влади на Україні забезпечили збройні сили радянської сили.

В листопаді 1920 р. з України були вигнані останні загони української та білої армії. Загони Махна трималися до 1921 р.

52. Обставини та історичне значення проголошення сполуки УНРта ЗУНР 22 січня 1919р.

Значні зусилля ЗУНР були спрямовані на об'єднання з УНР. Після переговорів з Директорією 22 січня 1919 р. в Києві був проголошений акт злуки ЗУНР та УНР, але його не було реалізовано - як через складне воєнне та міжнародне становище обох республік, так і через значні суперечності між їх урядами щодо внутрішньої та зовнішньої політики. І коли Директорія взяла курс на союз із Польщею, з якою ЗУНР була у стані війни. Петрушевич 4 грудня 1919 р. розірвав акт злуки.

53. Політика "воєнного комунізму" в Україні: причини, суть, наслідки.

Протягом зими - весни 1919 р, більшовики повторно захопили владу в Україні. Політичні заходи більшовиків почалися зі зміни назви держави: УНР - було перейменовано на Соціалістичну Радянську Республіку.

Для зміцнення влади більшовиків на місцях були створені надзвичайні органи влади - ревкоми (революційні комітети) і військревкоми (військові революційні комітети). У сільській місцевості опорою більшовиків були комнезами (комітети незаможників). Надзвичайні органи влада контролювали діяльність рад і впливали на неї, бо більшості у радах більшовик» поки не мали.

У березні 1919 р. було прийнято першу радянську Конституцію України. Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з'їзд рад, а між з'їздами - Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК).

Процес радянізації в Україні мав такі риси:

1) здійснювався за принципами радянської Росії і під її керівництвом;

2) відрізнявся суворою централізацією;

3) провідниками цієї політики були чиновники неукраїнського походження, внаслідок чого радянізація мала антинаціональний характер.

Суть політичного курсу більшовиків полягала в насильницькому ламанні існуючої економічної системи України. Застосування заходів входило до компетенції Української Ради Народного господарства (УРНГ). що цілком залежала від Вищої Ради Народного господарства Росії.

Соціально-політичний курс більшовиків в Україні у 1919р. називався «воєнний комунізм». Його риси:

1) скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном, запровадження карткової системи на продукти харчування, зрівняльна система оплати праці:

2) націоналізація промисловості, державний контроль над виробництвом. Націоналізація землі: вся земля в державі належить державі;

3) мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинності населення від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота за трудоднями);

4) запровадження продрозкладки на селі — системи заготівлі сільськогосподарських продуктів; продрозкладка. яку здійснювали продзагони й комнезами, передбачала обов'язкове здавання селянами державі за твердими цінами всіх надлишків сільгосппродукції норма особистого споживання визначалася державою; розпочалася колективізація сільського господарства (артілі, комуни, ТОЗи);

5) різке обмежений суверенітету України: КП(б)У - складова частина РКП(б). керівництво профспілками й громадськими організаціями здійснювалося з Москви:

6) утворення в червні 1919 р. військово-політичного союзу радянських республікз метою централізованого керівництва господарством, фінансами і створення єдиного військового командування.

«Червоний терор», який проводила Всеукраїнська Надзвичайна Комісія (ВУНК), був головним методом здійснення політики «воєнного комунізму».

Висновок. Політичний курс більшовиків у 1919-1920 рр. в Україні був спрямований на зміцнення влади. Це завдання здійснювалося методами позаекономічного примусу й терору.

54. Військові дії в Україні у 1920р.

21 квітня 1920 р. голова дипломатичної місії УНР А. Лсвицький та міністр закордонних справ Польщі Я. Домбський з мстою створення єдиного антибільшовицького фронту підписали політичну та торговсльно-скономічну конвенції. До цього кроку главу польського уряду Ю. Пілсудського підштовхнуло бажання зняти бодай тимчасово проблему польсько-українсь­кого протистояння, спробувати відновити Польщу "від моря до моря", сконцентрувати увагу та зусилля польського населення на вирішенні зовнішніх проблем і цим загасити наростаючу соціальну напругу в державі. Свої аргументи на користь укладення угоди були і у С. Петлюри: перехід УГА на бік А. Дснікіна суттєво ослабив українське військо, продовження боротьби за відновлення в Україні влади УНР вимагало значних запасів зброї, боєприпасів, амуніції та бодай тимчасових союзників; союз з Польщею відкривав перспективи співпраці з Антантою.

Підписані документи стосувалися широкого кола питань:

- Польща визнавала незалежність УНР та Директорію УНР на чолі з С. Петлюрою як верховну владу в державі.

- польський уряд зобов'язувався не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України:

- українському населенню у Польщі, як і польському — в Україні гарантувалися національно-культурні права:

- УНР офіційно погоджувалася на анексію Польщею західноукраїнських земель (під польським контролем залишалися Галичина, Західна Волинь, частина Полісся. Лемківщини і Холмщина).

24 квітня 1920 р. між Польщею та УНР було укладено військову конвенцію, суть якої полягала в об'єднанні сил для боротьби з більшовиками (Польща мусила забезпечити петлюрівців озброєнням та боєприпасами, а УНР польські формування — продовольством, фуражем тощо).

У своїй сукупності політична, торговельно-економічна та військова конвенції й утворили Варшавський договір, який фактично став трампліном для початку радянсько-польської війни. Вже 25 квітня 1920 р. об'єднані польсько-українські військові формування (20 тис. польських і 15 тис. українських воїнів) перейшли Збруч і почали активні бойові дії. Раптовість удару, краще озброєння та потрійна перевага у силах принесли успіх. Тільки протягом першого тижня боїв було здобуто Житомир, Бердичів, Козятин. 6 травня польсько-українське військо увійшло до Києва. Проте навіть у ході цієї переможної воєнної кампанії збройним формуванням Пілсудського та Петлюри не вдалося реалізувати своїх планів. На одеському напрямку вони не змогли вийти до Чорного моря. Після форсування Дніпра польські та українські частини були зупинені на лінії Вишгород - Бориспіль. Не виправдалися сподівання на вибух масового антибільшовицького повстання у тилу Червоної армії.

Оговтавшись від несподіваного удару, Червона армія перегрупувала сили, сконцентрувала їх на вирішальних напрямках, крім того, оголошена мобілізація дала значну кількість бійців, а передислокація на польський фронт 1-ї Кінної армії та 25-ї Чапаєвської дивізій - ударну силу. Зміцнивши свої позиції, більшовики вже 14 травня розпочали контрнаступ. 26 травня Південно-Західний фронт (40 тис. бійців) розпочав Київську наступальну операцію, внаслідок якої було не тільки визволено Київ, Вінницю та Коростень, а й розпочато наступ на Львів. Зусиллями Західного фронту було відновлено радянську владу в Білорусії, що відкривало дорогу на Варшаву.

Поступово польсько-радянська війна для більшовиків з оборонної перетворювалася на наступальну, більше того, взяття Львова та Варшави давало змогу принести на штиках червоногвардійців революційну іскру в Європу і розпочати омріяну "світову революцію". Перспективу такого розвитку подій розуміли не лише в Польщі, а й у країнах Антанти. Тому коли польський уряд звернувся по допомогу до міжнародної конференції країн Антанти, що проходила у бельгійському містечку Спа, західні держави негайно відреагували. Компромісний варіант розв'язання польсько-радянського конфлікту базувався на визнанні протидіючими сторонами так званої "лінії Кер:юна" (визначений ще у грудні 1919 р. Найвищою радою держав Антанти, східний кордон Польської держави залишав під контролем Варшави значну частину українських етнічних територій — Посяння, Підляшшя, Холмщину та Лемківщину). Зрозуміло, що Польська держава, перебуваючи у критичній ситуації, охоче визнала "лінію Керзона", проте пропозиції Антанти не зупинили революційного пориву радянських військ.

Мріючи про світову революцію, Раднарком знову намагається використати модель "троянського коня", апробовану в Україні, — один за одним виникають маріонеткові радянські уряди — польський Тимчасовий революційний комітет на чолі з Ф. Дзержинським та Галицький революційний комітет, лідером якого було призначено В. Затонського. Наступ на польському фронті продовжувався, але проблеми у радянських військ наростали: відрив від тилів, швидкі темпи просування та значні втрати знесилили Червону армію; перехід польського кордону викликав протидію місцевого населення, розгортання національно-визвольного польського руху в тилу; посилився розрив між Південно-Західним та Західним фронтами, керівництво яких до того ж мало різні погляди на подальшу стратегію війни: підтримана Францією. Польща швидко провела мобілізацію та знову отримала перевагу воєнних сил.

Неузгоджені дії Південно-Західного та Західного фронтів призвели до того, що ні Львова, ні Варшави взяти не вдалося. Створивши шестикратну перевагу на напрямку головного удару, польські війська перейшли у наступ. Лише ціною значних втрат Червона армія стабілізувала фронт на лінії Коростень -- Житомир — Бердичів. Ситуація склалася патова: ні у польської, ні у радянської сторони не було вже сил для нанесення вирішального удару. За цих обставин у жовтні 1920 р. між Польщею та радянською Росією було укладено перемир'я, яке примусило 35-тисячне військо УНР вести боротьбу самостійно без найменших шансів на успіх. 18 березня 1921 р. між протидіючими сторонами було укладено Ризький мирний договір, суть якого полягала у визнанні Польщею існування УСРР та переході під контроль польської держави Підляшшя. Холмтцини, Західної Волині та Західного Полісся.

Після того як у листопаді 1920 р ціною величезних втр;Іт радянські війська вибили Врангсля з Криму та розгромили основні сили махновських повстанських загонів, фомадянська війна в Україні фактично завершилася.

Отже, укладена Польщею та УНР Варшавська угода не досягла своєї мсти і не дала змоги реалізувати плани ні Ю Пілсудському. ні С. Петлюрі. Не виправдали себе розрахунки на слабкість Червоної армії, критичність ситуації в радянській державі, на допомогу Антанти та на вибух антибільшовицького повстання тощо. Відповіддю на швидкий наступ польсько-українського війська став потужний контрнаступ більшовицьких сил. Водночас були прорахунки і радянської сторони, її сподівання на спадах революції у Німеччині, розгортання світової революції, пролетарську солідарність та широку підтримку більшовицької політики трудящими світ)¹ зазнали краху.

Завершення громадянської війни засвідчувало не тільки перемогу радянської влади на теренах колишньої Російської імперії, а й поразку національно-патріотичних сил та болючий територіальний розкол українських земель.

Читайте також:

1. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
2. А. 5-7 день життя.
3. А/. Верховна Рада України.
4. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
5. Австрії: мистецтво повсякденного життя.
6. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
7. Аграрні закони України
8. Адаптації до паразитичного способу життя
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
12. Адміністрація Президента України

Переглядів: 1140