• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Проблемно-пошукові питання

План

Україна у XIХ - на початку ХХ ст.

Семінар № 5

МОДУЛЬ 2

Теми доповідей та рефератів

1. Північна війна 1700-1721 рр. та Україна.

2. Слобідська Україна другої половини XVII-XVIII ст.: історія заселення земель, особливості адміністративно-військового устрою.

Основна література:

1. Бойко О.Д. Історія України: посібник / Олександр Дмитрович Бойко. ─ [3-тє вид., доп. ]. – К.:Академія, 2008. – С. 167–203.

2. Історія України / [ кер. авт. кол. Ю.Зайцев. ] – [ вид. 4-те, зі зм.]. –Львів: Світ, 2003. – С.124 –151.

3. Литвин В. Історія України: підручник / Володимир Литвин. ─ [5-те вид., доп. ]. – К.: Наукова думка, 2010. – С.182–247.

4. Остафійчук В.Ф. Історія України: нове бачення: навч. посібн. / Василь Фокович Остафійчук. – [4-те вид., випр.]. – К.: Ліра, 2008. – С.122–140.

5. Петровський В.В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. – [2-ге вид., випр. та доп. ]. – Х.: ВД « Школа », 2008. – С.155–200.

Додаткова література:

1. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVIIІ ст.: кордони, населення, право / О.Гуржій. – К.: Основи, 1996. – 223 с.

2. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: [у 2-х т.]. / Дмитро Іванович Дорошенко. – Т.2. – К.: Глобус, 1992. – С.51 –72, 102–112, 136–158, 199– 229.

3. Полонська-Василенко Н. Історія України: [у 2-х т. ] / Наталія Полонська –Василенко. – К.: Либідь, 1992. – Т.2. – С.36–46, 61–76, 101–109, 136–138.

4. Рибалка І.К. Історія України: [1-2 ч. ] / Іван Климентійович Рибалка. – Ч.І. – Х.: Основа, 1994. – С.165 –194, 200 –251.

5. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та модерної України / Наталія Яковенко. – [3-тє вид., доп.]. – К.: Критика, 2006. – С.370 – 418.

Мета та завдання:висвітлити основні ознаки кризи феодально-кріпосницької системи господарювання; розкрити особливості соціально-економічного розвитку українських земель в складі царської Росії та Австро-Угорщини ; значення скасування кріпосного права 1861 р. та інших реформ, проведених російським урядом в 60-70-х рр. ХІХ ст., характеризувати економічний та соціальний розвиток в Україні наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст.

1. Доба «великих реформ» 60-70-х рр. ХІХ ст. та її наслідки для України.

2. Розвиток капіталізму в Україні у другій половині ХІХ ст.

3. Модернізаційні процеси в соціальній сфері.

Розглядаючи перше питання семінару, з’ясуємо основні причини скасування кріпосного права:

- криза феодально-кріпосницької системи господарювання;

- поразка царської Росії в Кримській війні, яка показала всьому світові економічну та військову відсталість Росії;

- загроза селянської війни, селянські повстання та виступи фактично створили революційну ситуацію.

Скасування кріпосного права (19 лютого 1861 р.), селянська реформа внесла істотні зміни в правове становище селянства. Які це зміни студенти повинні з’ясувати. Крім того, потрібно звернути увагу на інші реформи: місцевого управління, судочинства, освіти, військової служби та ін. Оцінюючи реформи 60-70-х рр. XIX ст., потрібно зазначити, що вони були черговою спробою царського режиму провести потрібні реформи «зверху», не допустивши вирішення назрілих проблем шляхом революції. Вони були обмеженими, непослідовними, незавершеними. Проте, вони відкрили простір для розвитку капіталістичних відносин.

Студентам треба звернути увагу на зміни в західноукраїнських землях у другій половині XIX ст. Поразка Австрійської імперії в австро-прусській війні 1866 р. спричинила загострення суперечностей усередині країни між Австрією та Угорщиною, що загрожувало розпадом імперії Габсбургів. У 1867 р. Австрія та Угорщина підписали угоду, за якою імперія перетворювалась на дуалістичну Австро-Угорську монархію. До складу Австрії увійшла Галичина і Буковина, до Угорщини – Закарпатська Україна. Галичина отримала обмежену внутрішню автономію, Буковина також отримала внутрішнє самоврядування, Закарпаття ж стало складовою частиною Угорщини без права на самоврядування. Студентам потрібно познайомитися з соціально-економічним розвитком західноукраїнських земель й порівняти його з розвитком, що відбувався на землях, які входили до Російської імперії.

Вивчаючи друге питання, необхідно зазначити, що незважаючи на обмеженість і непослідовність реформ, вони прискорили процес формування в Україні індустріального суспільства. Збільшувалася кількість промислових підприємств. Якщо 1869 р. налічувалося 3712 фабрик і заводів, то в 1900 р. –5301.

Безпосередній вплив на розвиток продуктивних сил країни мав транспорт, зокрема залізничний. Протягом 1866–1879 рр. в Україні прокладено понад 4,5 тис. верст залізничних колій. На кінець ХІХ ст.. довжина залізниць в Україні становила 1/5 всієї залізничної мережі Росії. Нові залізниці прокладали, виходячи з інтересів колонізаторської політики царату. Київ, наприклад не мав сполучення з Одесою.

Варто знати, що розвиток транспорту підвищив попит на паливо та метал. На базі використання багатих запасів корисних копалин півдня України створюються кам’яновугільна, залізорудна та металургійна галузі промисловості. Протягом 1861–1900 рр. видобуток кам’яного вугілля в Донбасі зріс з 10 до 672 млн. пудів. У 1890 р. він становив 68% загальноросійського видобутку. Вже з початку 70-х років ХІХ ст. Донбас за рівнем видобутку вугілля вийшов на перше місце в імперії.

Надзвичайно важливе значення для дальшого зростання важкої промисловості України мала розробка багатющих покладів криворізької залізної руди, що почалася з 80-х років. За 30 років ( з 1870 по 1900 ) видобуток зріс у 158 разів ( з 1,3 до 210 млн. пудів). Уже тоді Україна давала 57 % видобутку руди в Росії. У 80-90-х роках на території Катеринославської і Херсонської губерній було збудовано 17 великих металургійних і десятки машинобудівних заводів. Наприкінці 90-х років виробництво чавуну в Україні становило 52% загальноросійської виплавки. Певний вплив на розвиток промисловості мав іноземний капітал, приплив якого помітно посилився з 80-х років ХІХ ст. Особливо великий потік бельгійських, французьких, англійських і американських капіталів ринув у гірничу промисловість України. З 1888 по 1894 рр. тут було створено 22 іноземні кампанії з основним капіталом 62,9 млн. крб. Зарубіжні інвестори отримували в Україні високі прибутки, що майже повністю йшли за кордон.

Текстильна промисловість в Україні не змогла розвинутися через конкуренцію продукції російських фабрик, що користувалися протекцією царського уряду.

Отже, Україна незважаючи на колоніальну політику царату, щодо економічного розвитку займала в Російській імперії одне з перших місць. Вона випереджала інші райони за видобутком вугілля, виплавкою чавуну, виробництвом цукру. Україна належала до тих окраїн царської Росії. Які в промисловому відношенні мало чим відрізнялися від центру імперії, хоч її економіка значною мірою мала однобокий характер. У кін. ХІХ ст. Україна давала 70% усієї продукції добувної промисловості, тоді як у переробній її частка становила лише 15%. Особливістю економічного розвитку України було й те, що нагромадження капіталу відбувалося не в руках українців, а в руках їхніх чужонаціональних експлуататорів.

Розглядаючи третє питання, студентам необхідно пам’ятати про те, що модернізацій ні процеси, що охопили соціальну сферу українського суспільства в епоху «великих реформ», були пов’язані не лише з виникненням нових соціальних страт( наприклад підприємців), а й суттєвими змінами в межах традиційних соціальних груп, зокрема селянства та поміщиків-землевласників. Селянська реформа 1861 р. руйнувала станові обмеження, надаючи селянам право купувати землю, займатися торгівлею, промислами, підприємницькою діяльністю. Внаслідок цього почали формуватися нові соціальні групи: 1) селяни-підприємці; 2) селяни, які зберігали традиційний спосіб життя та цінності аграрного суспільства; 3) сільськогосподарські наймані робітники.

Студенти повинні знати, що найпродуктивнішу групу в структурі селянського населення України становили заможні селяни. Селянська підприємницька еліта складала ¼ усього селянського населення (5 млн. осіб), їй належало 40% усіх селянських земель, а також 50% усієї продуктивної робочої худоби.

Сільськогосподарські робітники, які продавали власну робочу силу, умовно поділялися за способом найму на дві групи: 1) селяни, котрі постійно працювали за наймом; 2) сезонні мігранти.

Загальна кількість сільськогосподарських робітників ( наймитів і сезонних мігрантів) наприкінці ХІХ ст. в Україні досягла майже 2 млн. осіб. (1,7– 1,8 млн.).

Новим соціальним явищем стало виникнення ринків робочої сили. Останні, зазвичай, виникали на великих залізничних вузлах, містах-портах, містах і містечках, що знаходилися на перетині торгівельних шляхів, центрах сільськогосподарського виробництва: Лозова, Долинське, Шпола, Сміла, Біла Церква, Єлисаветград, Вознесенськ, Одеса, Катеринослав.

Важливою складовою модернізацій них процесів на українських землях була соціальна структура. Поступово з авансцени соціального та економічного життя України зникають такі соціальні групи, як козацтво та чумаки. Натомість виникають нові соціальні верстви: підприємці, робітничий клас, інтелігенція. Типовою ознакою модернізації стала соціальна мобільність. Прискорився перехід з однієї соціальної групи в іншу.

Від початку промислової революції з 40-х рр. ХІХ ст. в Україні починає формуватися своя модернізаторська еліта, яскравими представниками якої були знані українські династії підприємців-цукрозаводчиків, аграріїв-промисловців Яхненків-Симиренків, Терещенків, Харитоненків.

Перехід від аграрного до індустріального суспільства супроводжувався виникненням нових соціальних груп, яким належала провідна роль у функціонуванні нового індустріального суспільства: промисловців та робітників.

Робітники, робітничий клас, пролетаріат – соціальна група, що почала формуватися в процесі модернізації економічної та соціальної сфер традиційного суспільства. За місцем прикладання своєї праці на кінець ХІХ ст. ( 1897 р) серед робітників України склалася така стратифікація: у промисловості працювало 330 тис., у сільському господарстві – 425 тис., транспорті – 60 тис., торгівлі – 35 тис., поденну роботу виконувало – 200 тис., прислуговувало – 429 тис. робітників.

Індустріальний пролетаріат був зосереджений здебільшого в Катеринославській, Київській і Харківській губерніях, а сільськогосподарський – переважно на півдні, у Херсонській, Таврійській, Катеринославській губерніях.

У добу модернізації відбувалося формування такої нової соціальної верстви, як інтелігенція. В ХІХ ст. інтелігентами називали освічених осіб, які фахово займалися розумовою діяльністю. До інтелігенції належать творці культурних та духовних цінностей – науковці, вчителі, журналісти, письменники, художники, юристи, лікарі, священники.

В процесі становлення нової соціальної страти відбувалася її структуризація. Виходячи з потреб господарської та соціокультурної сфер, можна виділити три основні загони представників розумової праці: 1) технічна інтелігенція, 2) учительська, 3) творча.

Українська інтелігенція формувалася в умовах, споріднених з загальноімперськими, але мала свої специфічні риси:

1) процес формування освічених людей на периферії імперії відбувався дещо сповільнено;

2) на перешкоді нарощуванню вітчизняного інтелектуального потенціалу стояв іноземний бізнес. Конкуренція з іноземними спеціалістами була гальмом у розвитку вітчизняної технічної інтелігенції;

3) імперська політика русифікації також не сприяла формуванню і самоствердженню української інтелігенції;

4) діяльність та свідомість нової української інтелігенції мала національно-орієнтований характер. Вона виступала рушієм та ідеологом культурно-національного відродження в Україні.

1. Які головні ознаки занепаду феодально-кріпосницької системи в Наддніпрянській Україні в першій половині XIX ст.?

2. Які особливості мала селянська реформа 1861 р. в Україні?

3. У чому полягала реформа місцевого самоврядування?

4. Які особливості економічного розвитку України в другій половині ХІХ ст.?

5. Як змінилося правове становище селянства в результаті проведених реформ?

6. Які особливості модернізаційних процесів у соціальній сфері?

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Бесіда за запитаннями.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Виділення в природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ і питання їх збереження.
11. Висновок з 1 питання
12. Відповідаючи на питання, будьте впевнені в своїй перемозі і все у вас вийде.

Переглядів: 564